Головна |
Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини, дивовижний феномен нашого існування.
За визначенням, гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається й удосконалюється самоврядування поведінкою.
У людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції:
- розважальну (Це основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес);
- комунікативну: освоєння діалектики спілкування;
- самореалізації в грі як полігоні людської практики;
- ігротерапевтіческую: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;
- діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;
- функцію корекції: внесення позитивних змін в структуру особистісних показників;
- міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;
- соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського співжиття.
Більшості ігор властиві чотири головні риси (за С. А. Шмакова):
- вільна розвиваюча діяльність, вживається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від результату (процедурне задоволення);
- творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності («поле творчості»);
, Р. Г. Хазанкина, К. В. Маховою і інші.
- емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція і т.п. (Чуттєва природа гри, «емоційне напруження»);
- наявність прямих або непрямих правил, відображають зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.
У структуру гри як діяльності органічно входить цілепокладання, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, в яких особистість повністю реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації.
У структуру гри як процесу входять:
а) ролі, узяті на себе граючими;
б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей;
в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;
г) реальні відносини між граючими;
д) сюжет (зміст) - область дійсності, умовно відтворена в грі.
Значення гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-рекреактівнимі можливостями. У тому й полягає її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, в модель типу людських відносин і проявів у праці.
гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давніх-давен. Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність використовується в наступних випадках:
- В якості самостійних технологій для освоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета;
- Як елементи (іноді досить істотні) більш великої технології;
- Як урок (заняття) або його частини (введення, пояснення, закріплення, вправи, контролю);
- Як технології позакласної роботи (гри типу «Зірниця», «Орлятко», КТД і ін.).
Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор.
На відміну від ігор взагалі педагогічна гра має суттєвою ознакою - чітко поставленою метою навчання і відповідним їй педагогічним результатом, які можуть бути обгрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю.
Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб спонукання, стимулювання учнів до навчальної діяльності.
Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при урочної формі занять відбувається за такими основними напрямками: дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання; навчальна діяльність підкоряється правилам гри; навчальний матеріал використовується в якості її засобу, в навчальну діяльність вводиться елемент змагання, який переводить дидактичну задачу в ігрову; успішне виконання дидактичного завдання зв'язується з ігровим результатом.
Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, поєднання елементів гри і учення багато в чому залежать від розуміння учителем функцій і класифікації педагогічних ігор (рис. 4).
В першу чергу слід розділити гри по виду діяльності на фізичні (рухові), інтелектуальні (розумові), трудові, соціальні та психологічні.
За характером педагогічного процесу виділяються наступні групи ігор:
а) навчальні, тренувальні, контролюючі та узагальнюючі;
б) пізнавальні, виховні, розвиваючі;
в) репродуктивні, продуктивні, творчі;
г) комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та ін.
Широка типологія педагогічних ігор за характером ігрової методики. Зазначимо лише найважливіші з застосовуваних типів: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні та ігри-драматизації. За предметної області виділяються гри з усіх шкільних дисциплін.
І, нарешті, специфіку ігрової технології в значній мірі визначає ігрове середовище: розрізняють ігри з предметами і без предметів, настільні, кімнатні, вуличні, на місцевості, комп'ютерні та з ТСО, а також з різними засобами пересування.
Класифікаційні параметри ігрових технологій
За рівнем застосування:всі рівні. За філософської основі:пристосовується. За основним фактором розвитку:психогенні.
За концепцією засвоєння досвіду:асоціативно-рефлекторні + гештальт + сугестія.
За орієнтації на особистісні структури:ЗУН +СУД +СУМ +СЕН +
СДП.
За характером змісту:всі види + проникаючі.
За типом управління:всі види - від системи консультацій до програмної.
З організаційних форм:всі форми.
За підходу до дитини:вільне виховання.
За переважному методу:розвиваючі, пошукові, творчі.
У напрямку модернізації:активізація.
За категорією учнів:масова, всі категорії.
Мал. 4 Класифікація педагогічних ігор
Спектр цільових орієнтації
- Дидактичні: розширення кругозору, пізнавальна діяльність; застосування ЗУН у практичній діяльності; формування певних умінь і навичок, необхідних у практичній діяльності; розвиток загальнонавчальних умінь і навичок; розвиток трудових навичок.
- Виховують: виховання самостійності, волі; формування певних підходів, позицій, моральних, естетичних і світоглядних установок; виховання співпраці, колективізму, товариськості, комунікативності.
- Розвиваючі: розвиток уваги, пам'яті, мови, мислення, умінь порівнювати, зіставляти, знаходити аналогії, уяви, фантазії, творчих здібностей, емпатії, рефлексії, вміння знаходити оптимальні рішення; розвиток мотивації навчальної діяльності.
- Соціалізуючі: прилучення до норм і цінностей суспільства; адаптація до умов середовища; стресовий контроль, саморегуляція; навчання спілкуванню; психотерапія.
Концептуальні засади ігрових технологій
- Психологічні механізми ігрової діяльності спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні, самоствердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації.
- Гра - форма психогенного поведінки, тобто внутрішньо властивого, іманентного особистості (Д. Н. Узнадзе).
- Гра - простір "внутрішньої соціалізації" дитини, засіб засвоєння соціальних установок (Л. С. Виготський).
- Гра - свобода особистості в уяві, "ілюзорна реалізація нездійсненних інтересів" (А. Н. Леонт'ев).
- Здатність включатися в гру не пов'язана з віком людини, але в кожному віці гра має свої особливості.
- Зміст дитячих ігор розвивається від ігор, в яких основним змістом є предметна діяльність, до ігор, що відображає відносини між людьми, і, нарешті, до ігор, в яких головним змістом виступає підпорядкування правилам суспільної поведінки і відносини між людьми.
- У вікової періодизації дітей (Д. Б. Ельконін) особлива роль відведена провідної діяльності, що має для кожного віку свій зміст. У кожній провідної діяльності виникають і формуються відповідні психічні новоутворення. Гра є провідним видом діяльності для дошкільного віку.
Особливості ігрових технологій
Всі наступні за дошкільним вікові періоди зі своїми провідними видами діяльності (молодший шкільний вік - навчальна діяльність, середній -Суспіл корисна, старший шкільний вік - навчально-професійна діяльність) витісняють гру, а продовжують включати її в процес
Ігрові технології в дошкільному періоді
Рольовою грою дитина опановує до третього року життя, знайомиться з людськими відносинами, починає розрізняти зовнішню і внутрішню сторону явищ, відкриває у себе наявність переживань і починає орієнтуватися в них.
У дитини формується уяву і символічна функція свідомості, які дозволяють йому переносити властивості одних речей на інші, виникає орієнтація у власних почуттях і формуються навички їх культурного вираження, що дозволяє дитині включатися в колективну діяльність і спілкування.
В результаті освоєння ігрової діяльності в дошкільному періоді формується готовність до суспільно-значимої і суспільно-оцінюваної діяльності навчання.
Класифікаційні параметри системи Е. Н. Ільїна | Технологія розвиваючих ігор Б. П. Нікітіна
Саморегулівні механізми особистості (СУМ) | Сфера естетичних і моральних якостей особистості (СЕН) | Поняття педагогічної технології | Основні якості сучасних педагогічних технологій | Філософські основи технології | Класифікація педагогічних технологій | За типом організації та управління пізнавальною діяльністю В. П. | Опис і аналіз педагогічної технології | Педагогізація навколишнього середовища | Цільові орієнтації |