На головну

Водичка вода

Хитрун хитрий

Заліковка залікова книжка

2. Написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад:

Неправильно Правильно

Викладачка хімії викладач хімії

Касирка заводу касир заводу

Учителька школи учитель школи

Слова, залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, висококваліфікований кухар ресторану переміг.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що ...

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, поетеса, вихованка, дипломантка, кравчиха, студентка, учениця та ін.

Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка.

3. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: студентство - студенти, професура - професори, дітвора - діти, пахощі - запахи; а сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналеж-ністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: городяни - мешканці міста, циркачі - працівники цирку.

4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи: статус, посаду, звання, професію, родича, ім'я, ім'я по батькові, прізвище, наприклад: колего, директоре, професоре, тітко, Ігоре, Наталю, Миколо Анатолійовичу.

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення (На сходах стояв дипломат - На сходах стояв невеликий металевий дипломат. На сходах стояв сивий дипломат).

6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад: першого року, наступного року, цього року, 2006 року. Але: у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці).

7. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: допомагати - надати допомогу, доручити - дати доручення, наїхати - зробити наїзд. Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припускається форма наказового способу дієслова (доручити, оглянути та под.)

8. прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім'я, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комарю.

Особливості використання прикметників у ділових паперах

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: парламентський, маршрутний, еквівалентний, зоологічний, організаційний.

Треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

3. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні - особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки, переговори.

4. Слово "самий" на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка НАЙ- (найвищий, найчорніший, найдовший).

5. Уникати уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником: білоцерківський житель - житель м. Біла Церква, китайські товари - товари з Республіки Китай.

6. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: медичне приладдя, величезне каміння, пошкоджене коріння, рідке пруття.

Особливості творення та відмінювання форм імен по батькові

При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович, який додається до основи слова: Васильович, Євгенович, Ігорович, Юрійович, Анатолійович, В'ячеславович, Гордійович.

Від імен Лука, Ілля, Лев - Лукич, Ілліч, Львович.

Деякі імена по батькові мають рівнозначні паралельні форми: Савич і Савович, Хомич і Хомович, Кузьмич і Кузьмович, Лукич і Лукович.

Імена по батькові від імен Микола та Григорій мають такі форми: Миколайович, Миколаївна; Григорович, Григорівна.

При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), який додається до основи слова, від імен на -й - -ївн(а): Василівна, Савівна, Іллівна, Кузьмівна, Хомівна, Юріївна, Сергіївна.

Особливості узгодження географічних та інших назв з означувальним словом в офіційно-діловому мовленні

Для уникнення можливих неточностей і непорозумінь в офіційних документах, повідомленнях, військовій та географічній літературі не узгоджуються з пояснюваною родовою назвою у формі непрямого відмінка прикладки, що означаються назви:

- міст (м.) - Народився в місті Миколаїв;

- станцій (ст.) - Під'їхали до станції Ставки;

- селищ міського типу (смт) - За селищем міського типу Зіньки тощо.

За відсутності слів місто, село, озеро й под. назви відмінюються : Надійшли вітання від колег із Одеси.

Це правило поширюється також на назви планет, комет, астероїдів: Ракета досягла поверхні планети Сатурн; Ведуться спостереження за кометою Когоутека.

Не узгоджується також перша частина складних географічних назв при творенні прикметникових форм. Це стосується складних назв, у яких

а) друга частина є прикметником: Білгород-Дністровський - Білгород-Дністровського р-ну;

б) друга частина є числівником: Знам'янка Друга - Знам'якодругий;

в) друга частина є іменником: Біла Церква - Білоцерківський р-н; друга частина є іменником, що вказує на місце розташування населеного пункту: Калач-на-Дону - Калач донському р-ну;

г) перша і друга частини є іменниками: Комиш-Зоря - Комиш-Зорянський р-н.

Не узгоджується друга частина складних географічних назв при творенні прикметникових форм. Це стосується складних назв, у яких обидві частини є іменниками, а друга вказує на місце розташування населеного пункту: Франкфурт-на-Майні, але франкфуртський-на-Майні.

Не узгоджуються назви вулиць, якщо вони мають форму чоловічого роду або являють собою складну назву: вулиця Хрещатик; на розі вулиці Ярославів Вал, але вулицею Сретенкою.

Ділові документи українською мовою відзначаються складністю правопису окремих слів, словосполучень і цілих речень. Щоб уникнути непорозумінь і впевнено складати ділові папери й користуватися ними, варто пригадати деякі загальні поради, зокрема щодо правопису географічних назв, прізвищ, імен та по батькові.

Так, географічні назви, що складаються з двох чи трьох слів, пишуться з великої літери, а їх родові позначення - з малої, наприклад: Азовське море, Байкало-Амурська магістраль, Весела слобода, Велике Ведмеже озеро, Брістольська затока.

Проте, коли в таких географічних назвах означувані слова не сприймаються як родові позначення, вони теж пишуться з великої літери: Ярославів Вал, Красні Ворота, Гола пристань, Біла Церква.

Назви, запозичені російської мови, не викликають особливих труднощів і передаються за фонетичним принципом: Бурятія, Нижній Тагіл, Бородіно, Бєлгород.

Якщо ж у російських географічних назвах є суфікси: -ск, -цк, -ич, та інші, то при перекладі на українську мову ці суфікси замінюються українськими відповідниками -- -ськ, -цьк, -ич та ін. Наприклад: Нижньоамурськ, Донецьк, Углич.

Іноді доводиться перекладати на українську мову російські прикметники, що входять до назви. Наприклад: Біле море (Белое море), Північний Льодовитий океан ( Северний Ледовитый океан).

Важливо запам'ятати, що назви залізничних станцій в українській мові не відмінюються, а назви міст, сіл, рік, озер відмінюються. Наприклад: Поїзд зупинився на станції Біличі. У Біличах працювало понад 3 тисячі студентів. На станції Шевченкове поїзд стоятиме 15 хвилин. Біля села Шевченкового зупинилася колона машин.

У ділових паперах не відмінюються географічні назви, що складаються із двох слів.

Наприклад: Вантаж направлений у місто Біла Церква. За станцією Кам'янець-Подільський розташувати стоянку автомашин.

Якщо перед назвами островів, річок, озер, гір є означуване слово, то сама назва не змінюється. Наприклад: Вздовж річки Сула розташувати табір.

Особливості використання числівників у професійному мовленні

1. Уживати треба тільки книжні числівники: десять, сто, сто п'ятдесят тонн, нуль цілих і двадцять п'ять сотих літра, в одному варіанті, в одне місце, одна година тридцять хвилин. Але можливі конструкції типу: половина міста, пів вулиці, пів'ящика, півпідвал, півострів, півтора раза, півтора кавуна. Слово половина не може вживатися з означенням більше, менше, значна, переважна (половина не може бути більшою, меншою, значною та под.).

2. Порядковий числівник перший слід уживати з часткою най- для означення найвищого ступеня прикметника, а не зі словом "самий": найперший проект, найперша станція.

3. Прості кількісні числівники, що позначають однозначне число без назви іменника чи одиниці виміру, часові межі пишуться словами: Із п'яти замовлень ми отримали лише два; але Із 5 кг замовлених цвяхів ми отримали лише 2 кг; Відрядження на два-три місяці.

4. Словами пишуться однозначні числівники на позначення часових меж та складні й складені числівники на початку речення: шостий тиждень, п'ятдесяті роки, дві години.

5. Не можна використовувати паралельні й розмовні форми на позначення часу й уживати для цього прийменник у (в): початок засідання о 16.00; о 9 год 45 хв усі розійшлися.

6. Називаючи точний час, треба пам'ятати, що до 30 хв треба вживати прийменник на, а після 30 хв - прийменник за: пів на сьому; за десять третя. Отже, форму у скільки годин? слід замінити на - о котрій годині?, а форму скільки годин? - на котра година?

7. Багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допомогою пропусків: 20 705 149, 174 000, 3 172, але не розбивають на групи цифрові в числах, що позначають номер (після знака ), у марках машин механізмів, у позначеннях норма-тивних документів.

8. Коли перераховують декілька порядкових числівників, то літери чи позначення одиниць виміру треба ставити лише після останнього: у 7, 13, 15 та 19-му будинках.

Зв'язок числівника з іменниками

1. Після числівника один іменник ставиться завжди в однині: 51 кілометр, 21 день. Але якщо числівник є означенням, яке стоїть у множині, узгодження здійснюється за загальною цифрою: Серед цих 41 (сорока одного) учасників, які були зареєстровані...

2. Після числівників два, три, чотири іменник завжди стоїть у формі Н. відмінка множини: два тижні, три квартали, чотири плани, а при числівниках п'ять і більше - у формі Р. відмінка множини: п'ять (рідних) братів, тридцять (цегляних) будинків.

3. У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: із трьома братами, шістдесяти будинкам. Але після числівників тисяча, мільйон, мільярд, трильйон і под., числових найменувань пара, десяток, дюжина та слів сила, маса іменник стоїть лише в Р. відмінку множини: тисячею років - тисячі років, мільйоном гривень - на мільйоні гривень, пара рукавиць - парі рукавиць, маса мікробів - масу мікробів.

4. Числівник, ужитий у сполученні з більш на... або менш на..., має форму З. відмінка, яка залежить від семантики іменника: у назвах істот паралельно вживаються З., Р. чи Н. відмінок, у назвах неістот лише З. чи Н. відмінок: більше на сімох аспірантів, але більше на сім книжок.

5. Дробові числівники означають кількість, що є частиною від цілого числа: дві третіх, сім цілих і чотири десятих - і виражаються сполученням кількісних та порядкових числівників: сорок шість сотих гектарів, три цілих одинадцять сотих відсотка.

6. Іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази (три з половиною рази), а зі словом півтора та дробовим числівником, має форму раза: півтора раза, три й п'ять десятих раза.

7. Після числівників половина, третина, чверть іменник уживається в Р. відмінку однини, а після числівника півтораста в Р. відмінку множини: половина вантажу, третина ящика, чверть року, але: півтораста тонн, половина задач, третина дерев, чверть показників.

8. Збірні числівники поєднуються:

- з іменниками на означення осіб, тварин та птахів: двоє львів'ян, троє цуценят;

- з іменниками, що вживаються лише у множині: двоє воріт, троє ножиць;

- з деякими іменникам середнього роду на означення предметів: двоє відер, троє вікон.

Після збірних числівників (крім обидва) іменник стоїть у Р. відмінку множини: двоє селян, троє дверей, четверо голубів. Після збірних числівників обидва, обидві іменник ставиться в Н. відмінку множини: обидва хлопці, обидві сестри.

У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: двох селян, двом селянам, обом сестрам, обома сестрами.

9. У датах назви місяців уживаються в Р. відмінку: перше лютого, першому лютого, з першим лютого.

Особливості використання займенників в професійному мовленні

1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в автобіографії, заяві, службових записках).

2. Слід уникати використання займенників:

- із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;

- складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, сякий-такий, хто-небудь;

- усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім, у всім і под.

3. Треба використовувати тільки нормативні форми займенників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів: на моєму, цей захід, у кожному.

4. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не а Ор. відмінку: я запровадив, ми запропонували, вони привезли, ви довели.

5. Уникати двозначності, що може виникнути:

а) якщо займенник віддалений від слова, із яким синонімічно пов'язаний: Пенсіонерка мешкає в аварійній квартирі. Її треба відремонтувати. - Аварійна квартира, у якій мешкає пенсіонерка, потребує ремонту.

б) якщо замість особового займенника вжито присвійний: моїм отриманим завданням було... - я отримав завдання...

в) якщо неправильно узгоджено займенник зі збірним іменником: Цими гіллями закрили канаву. - Цим гіллям закрили канаву.

6. Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присутності тих, про кого йдеться.

Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловом у 1-й особі множини (від імені установи, організації).

Без займенника Я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом у 1-й особі однини (Доручаю..., Пропоную..., Наказую...)

7. Для уникання зайвого паралелізму, краще в діловому мовленні додержуватися Р. чи З. відмінків ЇХ ніж присвійного займенника ЇХНІЙ: Їхнє обладнання - Їх обладнання. Надійшли їхні пропозиції - Надійшли їх пропозиції.

Особливості використання дієслівних форм в професійному мовленні

1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, домінувати, символізувати, подається, регламентувати.

2. Уникати умовного способу.

3. Уживаючи ті чи інші форми наказового способу, слід ураховувати конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовного етикету.

4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях та под. уживають неозначену форму дієслова. Але слід пам'ятати, що нормативною є форма на -ти, а не -ть: говорити, запроваджувати.

5. У документах більшість дієслів має форму 3-ої особи однини, але неприпустиме використання коротких форм: допомагає, оббігає.

6. надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення: Випробування проводяться у запланованому режимі. - Випробування проводять (проведено) у запланованому режимі.

7. Надавати перевагу складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі: завтра відпочиватимемо - завтра будемо відпочивати.

8. Широко використовувати дієприкметники та дієприслівники, але уникати ненормативних форм або заміняти їх іменниками, іменниками із прийменниками (описова конструкція), дієсловами: оточуюче середовище - довкілля; навколишнє середовище; головуючий зборами - голова зборів; відстаючий клас - клас, що відстає.

9. Форми 2-ї особи однини, 1-ї та 2-ї особи множини дозволяють уникати форми давайте в наказовому способі.

Особливості використання прийменників в професійному мовленні

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим. Порівняйте:

a) (значення причини) занепокоєні з приводу дій - занепокоєні діями;



Антонімічно-синонімічні пари | B)(просторове значення) прямувати по степах - прямувати степами.

Роль та значення мови в житті суспільства. Функції мови | Мовна норма | Основи культури мовлення | Терміни та їх місце в діловому мовленні | Джерела української фразеології | Синонімічний вибір слова | В последнее время - останнім часом | У с к л а д е н и х сполучниках кожна частина завжди пишеться о к р е м о : тому що, через те що. | Види і жанри публічних виступів | Види нарад |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати