Головна

Основи культури мовлення

  1. Базові типи політичної культури за Алмондом та Верба: Патріархальний, підданства,активістській
  2. Безготівкові міжгосподарські розрахунки,основи ор-ції і форми.
  3. Біохімічні основи ефективності тренування
  4. Біохімічні основи й фактори розвитку втоми при виконанні короткочасних вправ максимальної та субмаксимальної потужності
  5. Біохімічні основи й фактори розвитку втоми при виконанні тривалих вправ великої та помірної потужності
  6. Біохімічні основи методів швидкісно-силової підготовки спортсменів
  7. В. Хвойко та відкриття Трипільскої культури

Усі здобутки науки і культури у нарізно-манітніших галузях знаходять своє відображення у мові народу. Мова найуніверсальніший засіб спілкування людей, накопичення і передачі інформації, навчання і виховання, один із найважливіших компонентів духовної культури людини.

Мовлення - це мовна діяльність, конкретне говоріння, що проходить у часі і виявляється у звуковій або письмовій формі.

Культура мови - це володіння нормами літературної мови, вміння користуватися всіма її засобами залежно від умов спілкування, мети й змісту мовлення.

Рівень мовної культури визначається не глибиною засвоєння норм, а вмінням володіти всіма багатствами літературної мови.

Щоб бути зразковим, мовлення повинно мати такі ознаки:

- змістовність;

- послідовність;

- багатство;

- точність;

- виразність;

- правильність;

- доцільність, доречність;

- образність.

В діловому мовленні слід якомога ширше вико-ристовувати лексичні можливості української мови, тобто надавати перевагу власне українській лексиці (словам, які відбивають специфіку мову), а не запозиченим словам.

Функціональні стилі сучасної української літературної мови

Стиль літературної мови - різновид мови, що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах.

Кожен стиль має:

ü Сферу поширення і вживання;

ü Функціональне призначення;

ü Характерні ознаки;

ü Системи мовних засобів і стилістичних норм.

Високо розвинута сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, конфесійний та офіційно-діловий.

Офіційно-діловий стиль (ОДС) - функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності. Основне призначення - регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях. Специфіка ОДС полягає в певних стильових рисах, що притаманні лише йому, а саме:

- нейтральний тон викладу змісту лише в прямому значенні;

- точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;

- документальність, наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;

- наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову;

- сувора регламентація тексту; для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових документів.



Мовна норма | Терміни та їх місце в діловому мовленні

Роль та значення мови в житті суспільства. Функції мови | Джерела української фразеології | Синонімічний вибір слова | Антонімічно-синонімічні пари | Водичка вода | B)(просторове значення) прямувати по степах - прямувати степами. | В последнее время - останнім часом | У с к л а д е н и х сполучниках кожна частина завжди пишеться о к р е м о : тому що, через те що. | Види і жанри публічних виступів | Види нарад |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати