На головну

РОЗДІЛ 1. фізичні властивості води

  1. II розділ
  2. Автоматизовані системи управління підрозділами МНС України
  3. Архітектурно-будівельний розділ
  4. Будова та властивості жирів харчових продуктів.
  5. Взаємодія кадрової служби з іншими структурними підрозділами організації
  6. Вибухопожежонебезпечні властивості пилоповітряних сумішей деяких енергетичних вуглів України
  7. Висновки до другого розділу

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

Каламутність, кольоровість і прозорість

Мета роботи:навчитися визначати каламутність, кольоровість та прозорість природних вод.

Завдання для виконання роботи

Визначити каламутність, кольоровість та прозорість водопровідної, бюветної і річковіоїводі.

1.1. Каламутність

Каламутність води зумовлена наявністю в ній дрібнодисперсних і колоїдних речовин неорганічного та органічного походження − мулу, силіцієвої кислоти, гідроксидів заліза та алюмінію, органічних колоїдів, різноманітних мікроорганізмів, планктону.

Принцип методу. Каламутність вимірюють методами турбідиметрії або нефелометрії порівнянням відповідно світлопоглинання чи світлорозсіювання проби зі стандартними суспензіями SіO2. Каламутність визначають у день відбирання проби, але не пізніше ніж через 1 добу після її відбирання. Зберігають пробу в темряві і, якщо потрібно, для гальмування біохімічних процесів у пробу добавляють 1−2 см3 хлороформу на 1 дм3 води.

Турбідиметричне визначення. У кювету з відповідною товщиною поглинального шару вносять добре збовтану пробу води й відразу вимірюють оптичну густину на фотоелектроколориметрі з червоним світлофільтром. Якщо оптична густина поступово зменшується внаслідок осідання каламуті, то відмічають її максимальне значення. Розчином порівняння є дистильована вода. Аналізуючи забарвлені проби води, каламутність усувають центрифугуванням, від отриманого значення оптичної густини віднімають значення оптичної густини центрифугованої проби води. Каламутність проби води визначають за калібрувальним графіком і виражають у мг SіО2 г/дм3.

Для побудови калібрувального графіка в кювету з такою самою товщиною поглинального шару послідовно наливають розчини суспензій SіO2, приготовлених за даними табл. 1.1., і вимірюють їх оптичні густини. Графік будують у координатах оптична густина − концентрація SіO2 (мг/дм3). Кювету підбирають так, щоб максимальна оптична густина не перевищувала 1,00.

Нефелометричне визначення. Вимірюють інтенсивність ефекту Тіндаля у відбитому світлі, що зумовлено наявністю у воді твердих часточок каламуті. Каламутність визначають за калібрувальним графіком аналогічно описаному вище способу.



НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ | Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ | Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви | Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви | Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви | Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви | Визначення окисно-відновного потенціалу | Аналіз одержаних результатів | Загальні вимоги до підготовки посуду і реактивів для колориметричного методу визначення свинцю, цинку і срібла | Визначення вмісту цинку дитизоновим методом | Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати