Головна

Сценарії з'єднання

  1. I. Аліциклічні з'єднання
  2. N Зазор між електродами значно впливає на глибину проникнення струму і на термічну навантаження друкованого провідника в місці з'єднання з діелектриком.
  3. N Концентрація напружень в зоні контакту і середній тиск порядку 15 ... 20 МПа обумовлюють взаємну дифузію металів, що сприяє підвищенню надійності з'єднання.
  4. N На перехідний опір зварного з'єднання мають найбільший вплив особливості структури і напруженого стану шва.
  5. N При вібрації або трясці апаратури в дефектних з'єднаннях виникає сигнал з частотою, що відрізняється від частоти настройки.
  6. Ароматичні сполуки.
  7. Вітаміни, коферменти і деякі інші біоактивні сполуки.

Передача телефонних переговорів по мережі Інтернет може здійснюватися за кількома сценаріями.

Найпростіший спосіб полягає у використанні звичайних мультимедіа-комп'ютерів, підключених до Інтернет (рис. 1.19). На обох комп'ютерах потрібно запустити спеціальну програму, наприклад, Microsoft NetMeeting, яка з одного боку перетворює звук від мікрофона в пакети даних, а на іншому кінці перетворює ці пакети назад в звук і програє його в динамік. Якщо один з комп'ютерів (або обидва) оснащений відеокамерою, то можна передавати і зображення, показуючи його на дисплеї співрозмовника.

Адресація вузлів в мережі Інтернет абсолютно не схожа на телефонні номери. Тому при встановленні з'єднання доводиться вказувати так званий IP-адреса комп'ютера, на який необхідно «подзвонити». Але в багатьох випадках IP-адреса комп'ютера динамічно змінюється під час наступного з'єднання, тому частіше для з'єднання використовують спеціальний вузол мережі - сервер каталогів (directory server). Цей сервер зберігає списки зареєстрованих на ньому користувачів, причому кожен з них має унікальне ім'я у вигляді рядка символів (зазвичай у форматі адреси електронної пошти: user@server.net) або традиційний номер, що складається з цифр.

Коли користувач А запускає на своєму комп'ютері програму Інтернет-телефонії, вона автоматично повідомляє серверу каталогів, що користувач А доступний для вхідних дзвінків і має такий-то IP-адреса. Після цього на іншому комп'ютері (користувача Б) можна набрати символьне ім'я цього користувача, програма запросить сервер каталогів, який IP-адреса відповідає цьому імені, а потім почне передачу спеціальних пакетів даних на отриманий адресу комп'ютера А. В результаті, користувач А отримає повідомлення про вхідний Інтернет-дзвінок (наприклад, через динаміки) від користувача Б. Якщо А відповість на дзвінок (вибором пункту меню в програмі), то з'єднання буде остаточно встановлено.

Мал. 1.19.З'єднання «комп'ютер-комп'ютер»

Замість комп'ютера з встановленою програмою Інтернет-телефонії можна використовувати так званий IP-телефон. Це пристрій, зовні виглядає як звичайний телефон (рис. 1.20), але підключається безпосередньо до мережі передачі даних. На відміну від комп'ютера, який буває включений не завжди, IP-телефон, як і звичайний телефон, завжди готовий до роботи.

Мал. 1.20.IP-телефон Cisco IP Phone 7960

Отже, комп'ютери і IP-телефони є різновидами терміналів Інтернет-телефонії (рис. 1.21), тобто грають роль абонентських пристроїв.

Мал. 1.21.Термінали Інтернет-телефонії

Сервер каталогів використовується для комутації дзвінків, правда тільки на етапі встановлення з'єднання: голосові потоки у вигляді пакетів даних йдуть безпосередньо між терміналами, а не через нього. Проте, сервер каталогів можна в деякому сенсі уподібнити АТС.

Ще один різновид вузлів в мережі Інтернет-телефонії - шлюз (Гейтвей, gateway). Це «посередник» між традиційною телефонною мережею та мережею передачі даних, що перетворює дзвінки одного типу в інший і назад. З його допомогою можна здійснювати дзвінки між терміналами Інтернет-телефонії та абонентами ТМЗК в обох напрямках (рис. 1.22).

Мал. 1.22.З'єднання «комп'ютер-телефон» через шлюз

Якщо дзвінок ініціює користувач Інтернет-терміналу, то він просто вводить номер абонента, що викликається ТМЗК. Далі все відбувається автоматично: термінал зв'язується зі шлюзом, IP-адреса якого відомий (введений заздалегідь під час налаштування терміналу), посилаючи йому спеціальні пакети даних, а шлюз, в свою чергу, здійснює вихідний дзвінок через ТМЗК.

Якщо дзвінок ініціює абонент ТфОП, то сценарій дещо складніше. По-перше, абонент повинен набрати телефонний номер шлюзу в ТМЗК. Потім шлюз відповідає на дзвінок і програє запрошення ввести (за допомогою тонового набору) адреса викликається терміналу в мережі Інтернет. При цьому можливо набирати тільки цифри; отже, як адресу Інтернет-терміналу можна вводити або IP-адреса, або деяку унікальну послідовність цифр, що сильно обмежує можливості застосування описуваного сценарію.

Шлюз може також займатися біллінгом (тарифікацією) послуги, що надається.

Шлюз може являти собою комп'ютер або спеціалізований пристрій. Існує ряд шлюзів, доступних через WWW-сторінку: користувач завантажує її в свій Web-браузер, вводить в формі, що з'явилася номер ТфОП, після чого шлюз організовує з'єднання з комп'ютера користувача на введений номер.

Прикладом такої послуги є Web-сайт http://www.dialpad.com/, який перший час після свого відкриття взагалі не брав плати за дзвінки, отримуючи дохід за рахунок розміщення банерної реклами, дозволяючи безкоштовно здійснювати дзвінки в США з будь-якої точки світу.

Дуже важливий також сценарій з'єднання «телефон-Інтернет-телефон» (рис. 1.23). Цей спосіб з'єднання дозволяє здійснювати міжміські та міжнародні дзвінки з телефону на телефон по виключно низькими тарифами, що обумовлює широке поширення цієї послуги.

Мал. 1.23.З'єднання абонентів ТМЗК через Інтернет

Інтернет-телефонія | Внутрішня мережа


Етапи розвитку IP-телефонії | Загальні принципи | Масштабованість і надійність | Комп'ютерна телефонія | CTI-плати | CTI link | сервіс 800 |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати