Головна

макроси

  1. макроси

6.1 макровизначеннями, макроси і макророзширення [1]

Програми, написані на мові асемблера, часто містять повторювані ділянки тексту з однаковою структурою. Такий фрагмент тексту можна оформити у вигляді макроозначення, що характеризується довільним ім'ям і необов'язковим списком формальних аргументів. Після того як таке визначення зроблено, поява в програмі рядка, що містить ім'я макроозначення і список фактичних аргументів, призводить до генерації всього необхідного тексту, званого макророзширенні. Варіюючи фактичні аргументи, можна, зберігаючи незмінною структуру макророзширення, змінити окремі його елементи. Ім'я макроозначення зі списком фактичних аргументів називається макрокомандою.

Макровизначення має починатися рядком з ім'ям макроозначення і директивою MACRO, в поле аргументів якій вказується список формальних аргументів. Закінчується макроозначень директивою ENDM.

Нехай в програмі потрібно неодноразово зберігати в стеці вміст трьох регістрів, але в кожному конкретному випадку номера регістрів і їх порядок відрізняються. Оформимо ці дії у вигляді макроозначення:

Psh macro a, b, c

Push a

Push b

Push c

Endm

Поява в початковому тексті програми рядки



Програма пошуку елемента в масиві | самостійні розробки

заняття 1 | Організація роботи з асемблером | Програма типу EXE на макроассемблере | Програма типу com на макроассемблере | Спрощені директиви сегментації | самостійні розробки | умовні переходи | Переходи з допомогою команди CALL | Mess1 db 0Ah, 0Dh | Sub AX, AX. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати