Головна

Соціологічні теорії особистості

  1. III. Цілі розвитку особистості
  2. Активність особистості як форма вияву її індивідуальності, творчості та професіоналізму
  3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА
  4. Багаторівнева класифікація методів за ступенем загальності та колом застосування. Співвідношення між емпіричним і теоретичним рівнями пізнання. «Емпірична навантаженість» теорії.
  5. Буття людини як особистості.
  6. Вивчення особистості учня
  7. Визначення рівня суб'єктивного контролю особистості

Соціологічні концепції особистості об'єднують цілий ряд різних теорій. Всі вони визнають особу як специфічне утворення, сформоване під впливом тих або інших соціальних чинників. Соціологічні концепції особистості почали розвиватися у другій половині 19 - початку 20 століття. Серед яких провідними є марксистська теорія особистості, роль в теорії особистості та інші.

Марксистська теорія особистості. Її основними принципами є: встановлення залежності особи від об'єктивних суспільно-економічних, соціально-культурних і предметно-діяльносних особливостей її соціалізації, внаслідок чого найважливіше значення набуває соціальна типологія особи (тобто виявлення її соціально-сутнісних рис), яка обумовлена її життєдіяльністю.

Природа особистості в цій теорії є складним комплексом взаємозв'язку соціального, психологічного, біологічного. У відмінності від інших, ця концепція виділяє в особі не фізичну природу, а її соціальну якість. Суть особи полягає в сукупності усіх суспільних відносин, а кожна людина - продукт суспільства, своєї епохи, носій виробничних, класових, сімейних, національних, політичних, релігійних і інших відносин. Згідно з цією теорією індивід є продуктом суспільства, тобто спільної діяльності людей. З'являючись на світ, людина не має свідомості, природжених ідей. Вони виникають як віддзеркалення людиною суспільних відносин, що історично склалися, стану матеріальної і духовної культури. Більш того, риси особи обумовлюються історичним типом суспільства (феодальне, капіталістичне, соціалістичне), приналежністю її до певного суспільного класу (робітники, селяни), особливостями національного характеру, специфікою умов і змісту праці.

Рольова теорія особистості. Розроблена американськими соціологами і соціальними психологами Р. Лінтоном, Дж. Морено, Т. Парсонсом, Р. Мертоном. Згідно з рольовою концепцією одиницею соціального аналізу в соціології є не діючий індивід, а роль. Кожна людина в різних групах (малих і великих) займає якесь певне положення (статус), з яким пов'язані його зразки поведінки. При цьому група, в яку включений індивід, чекає від нього такої поведінки, яка найбільшою мірою відповідає даним зразкам. Отже, ми можемо говорити про рольову поведінку батька, матері, друга і т. Д.

Процес реалізації ролей залежить від багатьох чинників:

біопсихологічних можливостей людини, які можуть сприяти або гальмувати виконання тієї або іншої соціальної ролі;

особового зразка, що визначає комплекс ідеальних рис, які індивід повинен проявляти при виконанні ролі, а також комплекс ідеальних засобів поведінки, які група чекає від людини;

характеру ролі, прийнятої в групі, і характеру соціального контролю, покликаного стежити за виконанням членами групи ролевої поведінки;

структури групи, її згуртованості і ступеня ідентифікації індивіда з даною групою.

Оскільки соціальні ролі пов'язані з перебуванням людини одночасно в декількох соціальних групах, то особистість тим самим є похідна від сукупності тих соціальних груп, в які включений індивід.

Рольова теорія особистості (як і марксистська) особливу увагу надає соціальним якостям особи, конкретизуючи і уточнюючи характер їх прояву. Проте рольова теорія особи не абсолютизує властивості особи, обумовлені її класовою приналежністю і природою суспільно-економічної формації.

Крім того, в рамках рольової теорії існують і інші концепції теорії особистості, такі як: теорія дзеркального «Я», окремі гілки необіхевіоризму, концепція установки та ін.

Теорія дзеркального «Я», розроблена американськими соціологами Ч. Кулі і Дж. Мидом, вважає, що стрижнем особи є її самосвідомість - результат соціальної взаємодії, в ході якої індивід навчився дивитися на себе як на об'єкт очима інших людей. Тим самим особа трактується як об'єктивна якість, що придбається людиною в процесі соціального життя.

Теорія необіхевіоризму, указує на те, що особа є результатом навчання людиною правилам життя і поведінки і є простою сукупністю соціально прийнятних відповідей на сукупність соціальних стимулів.

Теорія установки, розглядає особу як результат, тих, інколи неусвідомлених, установок, які формує суспільство самим фактом постійної дії (або тиск) на індивіда. На основі накопичених таким чином установок у вигляді різноманітних понять у людини складається принципова установка (або звичка) на те, щоб бути особистістю певного типу.

 



Особистість: поняття, структура | Суспільство та особистість: проблеми соціалізації

Соціальна структура і соціальна стратифікація | Соціальна структура суспільства - це ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами. | Суттєво, що для кожної соціальної страти характерні певні форми використання матеріальних та культурних благ, а також певний уклад життя. | Соціальна мобільність - це міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність до соціальних переміщень. | Соціальна дія - це система вчинків, методів та способів, за допомогою яких індивід або група намагаються змінити поведінку чи думку інших людей. | Соціальні відносини та їх класифікація | Система соціального контролю | Соціальні санкції - це стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя. | Соціальні інститути | Соціальні організації |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати