На головну

Нацистська Німеччина: внутрішня і зовнішня політика.

  1. Внутрішня будова.
  2. Внутрішня група - група, з якою ми ідентифікуємо себе і до якої ми належимо.
  3. Внутрішня і зовнішнії політика Директорії УНР
  4. Внутрішня і зовнішня політика Української держави
  5. Внутрішня політика
  6. Внутрішня та зовнішня політика Директорії.
  7. Внутрішня та зовнішня політика Української Держави за часів П. Скоропадського

Серед причин його появи - реваншистські настрої після поразки у війні та підписання принизливих умов Версальського миру, соціальна незахищеність більшої частини населення, реакція на більшовицьку політику експорту світової революції.

Націонал-соціалістську робітничу партію Німеччини (НСДАП), що стала центром тяжіння усіх фашистів, було створено в 1919р. Порівняно швидко її лідером став Адольф Гітлер. У 1923 р. нацисти намагались організува-ти заколот у Баварії, але зазнали поразки. У 20-х роках вони ледь існували. Швидке зростання їхнього впливу почалося в роки економічної кризи 1929-1933 pp. Основ-ні програмні положення фашистського руху в Німеччині були викладені в книзі А. Гітлера "Майн кампф" ("Моя боротьба").

Економічна криза і криза Веймарської республіки.

Прихід фашистів до влади. Криза економічна стала і кризою Веймарської республіки. Значне безробіття, масо-ве розорення селян і ремісників вимагали від влади екстре-мальних заходів для полегшення становища народу. Однак уряди, що змінювались, були у полоні застарілих схем, про-водили політику економії, урізаючи й без того незначні соціальні витрати. На падінні авторитету Веймарської рес-публіки позначилась і загальна думка, що її створенню спри-яла ганебна Версальська угода. Так чи інакше під час кризи почали набирати сили партії, що виступали проти демок-ратії, і серед них, насамперед, нацисти, які обіцяли встано-вити тверду владу і вивести країну з кризи. У 1932 р. вони стали наймасовішою політичною партією Німеччини.

Базою фашистського руху стали націоналістично налаш-товані ремісники, селяни, ветерани війни, безробітні. Під-тримку нацистам надавали впливові кола крупного капіта-лу Німеччини.

Нацистам вдалося залучити на свій бік зневірену в демократії молодь: третину членів НСДАП складали люди віком до ЗО років. Позначилась на поведінці виборців і тактика боротьби, яку використовували нацисти. Штур-мовики та есесівці нападали на мітинги політичних суперни-ків, активістів інших політичних партій, залякували насе-лення.

Фатальну для Веймарської республіки роль зіграли представники традиційної військово-бюрократичної еліти Німеччини, політичного впливу яких не було ліквідовано революцією 1918 р. Саме вони в момент, коли криза на-ближалась до кінця і з'явилися ознаки падіння популярно-сті нацистів, використали свій вплив на президента Гінденбурга, щоби той вручив мандат на формування уряду Адольфу Птлеру. 20 січня 1933 р. А. Птлер став рейхсканц-лером - главою уряду.

Становлення фашистської диктатури. Отримавши доступ до виконавчої влади, нацисти почали послідовну ліквідацію режиму політичної демократії Німеччини. Ви-користавши як привід підпал рейхстагу, ними ж організо-ваний, вони вдалися до відкритого терору проти своїх по-літичних супротивників -комуністів і соціал-демократів. Гітлер домігся, передусім, підписання Гінденбургом спе-ціального указу "Про охорону народу і держави", що лік-відував основні права громадян та надав необмежені пов-новаження каральним органам. Після цього нацисти провели нові вибори до рейхстагу, сподіваючись отрима-ти в ньому переважну більшість. Проте підсумки виборів у березні 1933 р. були для них несприятливими: комуністи і соціал-демократи, що знаходились у підпіллі, отримали 30,6% голосів виборців, нацисти -43,9%.

Відтоді принцип поділу влади, що лежав в основі Вей-марської республіки, було відкинуто, а законодавчі функ-ції передано уряду. Гітлер перебрав повноваження прези-дента Гінденбурга, який помер у 1934р. Таким чином, вся повнота влади в Німеччині опинилась у руках Гітлера. Було проведено адміністративну реформу, в результаті якої ліквідовано земельні парламенти та органи місцевого са-моврядування. Влада на всіх рівнях переходила до рук не виборних, а призначуваних чиновників.

У 1933 р. фактично було заборонено всі політичні партії, крім НСДАП, що злилася з державою. Партійні функціо-нери автоматично ставали державними чиновниками від-повідного рівня. Така різка зміна державного ладу та суспільного життя супроводжувалась насиллям І спричи-нила посилення каральних органів держави. Штурмові (СА) та охоронні (СС) загони стали частиною цього апарату на-силля. У країні було створено таємну поліцію (гестапо), аз 1933 р. по всій кра'їні з'явились концентраційні табори для утримання в них неугодних режимові людей. Фашисти ліквідували основні політичні права громадян - право на свободу слова та зібрань, недоторканність житла, таємни-цю листування.

Економічна політика нацистів. Важливі зміни від-булися і в економіці Німеччини. Уряд Гітлера пішов на нечуване для мирного часу розширення державного ре-гулювання господарського життя з метою виходу із кризи.

Коштом держави було розгорнуто будівництво загаль-нонаціональної мережі швидкісних автострад, що дозво-лило відразу скоротити кількість безробітних та пожвави-ти будівельну індустрію. Пізніше основну увагу було приділено прискореному розвитку військової промисло-вості. Військові витрати збільшились із 620 млн рейхсма-рок до 15,5 млрд в 1933-1938 pp. З метою стимулювання економічного зростання вводились податкові пільги. У ре-зультаті одночасного зростання витрат та зниження податків виник дефіцит бюджету, який покривався випус-ком паперових грошей. Щоб не допустити їх знецінення та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарпла-тою і почав поступовий перехід до карткової системи роз-поділу. Це збільшило масштаби державного регулювання економіки.

Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього усіх підприємців було об'єднано в галузеві картелі та підпорядковано імперському міністру господар-ства. Коли в 1936 р. прийняли чотирирічний план розвит-ку військової промисловості, уповноваженим з реалізації цього плану призначили Г. Герінга. Створене ним відом-ство взяло під свій контроль всю економіку країни. Дер-жава стала безпосереднім володарем багатьох підприємств, конфіскованих у більшості випадків в євреїв у ході "арії-зації" промисловості.

Фашистська держава встановила контроль над ринком робочої сили та трудовими відносинами. В нацистській Німеччині було ліквідовано профспілки, а замість них утво-рено Німецький робітничий фронт, що об'єднував робіт-ників і роботодавців. Керівники підприємств ставали "вож-дями трудового колективу", а контроль над трудовими відносинами перейшов до спеціальних "опікунів праці", які призначалися урядом. Контроль над заробітною платою було доповнено введенням загальної трудової повинності.

Під жорсткий державний контроль потрапила і зовнішня торгівля. Метою її регулювання було прагнення зменши-ти залежність Німеччини від імпорту.

До початку Другої світової війни економіка Німеччини зазнала кардинальних змін. За умови збереження приват-ної власності було суттєво обмежено свободу підприємни-цтва; ринки товарів, послуг та праці замінено державною регламентацією. Ринкова економіка практично перестала функціонувати. Увесь комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи. У 1935 р. вона досягла докризо-вого рівня виробництва, а в 1939р. значно перевищила його. Скоротилося безробіття: в 1933р. воно складало 6 млн чоловік, у 1938 р. -429,5 тис. Але в самому виході з кризи не було нічого феноменального - з 1933 року всі країни Заходу вступили в смугу економічного пожвавлення.

Масове насильство. Репресії. Життя у фашистській Німеччині було далеким від омріяних картин, створених пропагандою. Насилля стало масовим: тільки до початку 193 5 р. було вбито більше 4200 противників нацизму, ареш-товано 515 тис. чол. На початок 1939 р. в ув'язненні зна-ходилось понад 300 тис. осіб. Сотні тисяч німців емігрували, у тому числі цвіт творчої інтелігенції, - фізик Альберт Ейнштейн, письменники Томас і Генріх Манни, Ліон Фейхт-вангер, Бертольд Брехт, композитори Ган Уйснер, Отто Клемперер, Пауль Хіндеміт.

Антисемітизм став офіційною політикою фашистської держави. Вже з весни 1933 р. почався організований вла-дою бойкот усіх установ, що належали євреям. У 1935 p.. було прийнято серію законів, що позбавляли їх німецького громадянства і забороняли займати посади в державному апараті. Було заборонено змішані шлюби. З 1939 р. євреїв почали виселяти у спеціально відведені будинки і кварта-ли (гетто), їм заборонили з'являтися у громадських міс-цях, займатися багатьма видами діяльності; вони були зо-бов'язані постійно носити на одязі нашиту жовту шести-кутну зірку. У ніч з 9-го на 10-е листопада 1939 р. влада організувала єврейський погром, жертвами якого стали десятки тисяч чоловік. Так було підготовлено грунт для знищення євреїв у Німеччині, що стало масовим явищем у роки війни. Жертвами расового божевілля нацистів ста-ли 6 млн євреїв.

 



Закарпаття під владою Чехо-Словаччини. | Суспільно-політичний розвиток Італії в міжвоєнне двадцятиріччя

Завоювання Александра Македонського. Епоха еллінізму | Античні міста-держави в Північному Причорноморї | Кіммерійці | Наймогутнішими сарматськими племенами були язиги, роксолани, аорси, сіраки та апани. | Етногенез слов'ян. Розселення словянських племен на території України | Антична культура та її вплив на розвиток народів Європи | Відомими вченими доби еллінізму були Евклід з Олександрії та Архімед із Сіракуз. | Римська імперія в І-ІІ ст. | ЗАХОПЛЕННЯ РИМУ ВАНДАЛАМИ | ПАДІННЯ ЗАХІДНОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати