На головну

НОРМОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС ТА НОРМОТВОРЧА ПРОЦЕДУРА.

  1. I) Подсекция Гражданского права и Гражданского процесса (ауд.31)
  2. I) Подсекция Уголовного права и Уголовного процесса
  3. IBM z196 - новый лидер в мире процессоров
  4. II. Причины, по которым подчиненные избегают ответственности и блокируют процесс делегирования
  5. III. ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ ПРОЦЕСС
  6. III. Процесс написания основного текста курсовой работы
  7. IV. УЧАСТНИКИ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА

Нормотворча процедура - спец організаційно-правова д-сть уповнов-х суб-ів, яка полягає в підготовці проектів нормат актів, нормат ініціативі, розгляді проектів нормат актів, їх прийнятті та набрання ними (надання їм) чинності.

Правотворча процедура - сис-ма взаємодоповнюючих процедур (стадій) при ухв-і, зміні як зак-ів, так і підзак актів, д-сть уповноважених суб-ів нормотворчості.

57. ПОНЯТТЯ І СТАДІЇ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ.

Стадії правотворення і правотворчого процесу:

1. Передпроектна стадія

- формування юридичного мотиву про необхідність внесення змін до чинної системи норм права - відбувається на рівні правосвідомості в результаті виявлення волі народу (колективу), об'єктивно зумовленої потребами його соціального життя;

- правотворча ініціатива- обґрунтування юридичної значущості правової регламентації - видання нормативно-правового акта.

Цей етап правотворення характеризується дією об'єктивних чинників і становить підготовчу стадію правотворчості;

2. Проектна стадія:

- ухвалення рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта;

- розробка концепції проекту нормативно-правового акта і підготовка його тексту, тобто юридичне формулювання волі народу (колективу) у вигляді норм права;

- попередній розгляд проекту нормативно-правового акта правотворчим органом. До розгляду проекту зазвичай залучаються зацікавлені державні органи, організації, громадськість. Форми обговорення різні: парламентські читання, наради за участю наукової громадськості і зацікавлених міністерств, ре-зензування науково-дослідними інститутами та ін. Після урахування пропозицій і зауважень проект остаточно відпрацьовується і редагується;

- обговорення проекту нормативно-правового акта і узгодження його тексту з зацікавленими особами. Найважливіші законопроекти можуть бути винесені на всенародне обговорення.

Цей етап правотворення становить початкову стадію право-творчості;

3. Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта властива колегіальному правотворчому органу - офіційне прийняття проекту після його обговорення.

Цей етап правотворення характеризується активністю: вступає в дію суб'єктивний чинник і здійснюється власне «творчість права».

4. Засвідчувальна стадія

- підписання нормативно-правового документа;

- надання йому реєстраційного коду після включення до Єдиного реєстру нормативних актів України;

5. Інформаційна стадія

- офіційне опублікування прийнятого нормативно-правового акта в засобах масової інформації, доведення його до відома виконавців.

Цей завершальний етап правотворення, який також має активний характер, є заключною стадією правотворчості.

Стадії законодавчого процесу

І. Передпроектна стадія.

1. Законодавча ініціатива - внесення проекту закону в офіційному порядку до законодавчого органу певними органами й особами. Це власне стадія законодавчого процесу. Відповідно до Конституції України, право законодавчої ініціативи в парламенті належить Президенту, народним депутатам, Кабінету Міністрів, Національному банку. Президент має право вносити законопроект позачергово.

Проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності їх розробки або ухвалення.

II. Проектна стадія.

1. Ухвалення рішення про підготовку законопроекту, включення відповідної пропозиції до плану законопроектних робіт.

2. Доручення розробити законопроект уряду або постійним комітетам у Верховній Раді; створення для цих цілей комісій, робочих груп у складі депутатів, представників зацікавлених громадських організацій, вчених-юристів та ін. Початкова розробка проекту провадиться фахівцями за конкурсом, дорученням або договором.

3. Розробка законопроекту і його попередня експертиза із залученням зацікавлених організацій, дороблення і редагування проекту.

4. Внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду, обговорення законопроекту і його узгодження: розгляд поправок; виявлення думок зацікавлених осіб про проект і одержання їх пропозицій щодо вдосконалення, доробки проекту; ухвалення в порядку першого, другого, третього читання; розгляд альтернативних проектів.

III. Стадія ухвалення законопроекту.

1. Ухвалення законопроекту в результаті голосування (в Україні звичайні закони ухвалюються простою більшістю голосів, конституційні - 2/3 від конституційного складу Верховної Ради) і підготування відповідної постанови законодавчого органу про вступ закону в силу. Тексти законів, ухвалені Верховної Радою, у 5-денний строк підписуються Головою Верховної Ради і невідкладно передаються на підпис Президентові України.

IV. Засвідчувальна стадія.

1. Санкціонування (підписання) закону главою держави (президентом) в установлені конституцією строки (в Україні --15 днів).

V. Інформаційна стадія.

1. Промульгація закону - це не лише підписання його главою держави, а й видання спеціального акта, який містить, зокрема, розпорядження про офіційне опублікування закону. Промульгація закону здійснюється зазвичай актом глави держави - указом, наказом та іншими подібними документами, текст якого в офіційних виданнях передує тексту закону, що промульговується.

2. Включення закону до Єдиного державного реєстру нормативних актів, де вказується наданий йому реєстраційний код.

3. Опублікування закону - друк його тексту з усіма реквізитами в офіційних друкарських виданнях (в Україні - «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», газети «Голос України», «Юридичний вісник України»),

В Україні, зокрема, Президент може скористатися своїм правом відкладеного вето і повернути закон із своїми зауваженнями і пропозиціями Верховній Раді для повторного розгляду. Саме вето об'єктивно може ставати стадією законотворчого процесу, яка має позапарламентський характер. Проте вето переборюється у парламенті.

Якщо під час повторного розгляду закон ухвалюється не менше ніж 2/3 голосів установленого Конституцією складу Верховної Ради, Президент зобов'язаний підписати його й представити до офіційного опублікування протягом 10 днів.

На всіх стадіях законодавчої діяльності необхідним є вивчення і використання громадської думки, врахування рівня правосвідомості громадян.

58. СУД. ПРАВОТВОРЧІСТЬ ЯК ОСОБЛ. ВИД ПРАВОТВОРЧОСТІ.

Деякі вчені вважають, що особливим видом правотворчості є судова правотворчість. У романо-германській сім'ї правових систем діяльність верховних судів має конкретизуючий, а не правотворчий характер: вони виносять провідні роз'яснення щодо правильного застосування вже чинних правових норм і не містять нових норм права. Суд - правозастосовний, а не правотворчий орган. У певних ситуаціях у країнах ро-мано-германської правової системи судці «черпали» право безпосередньо з життя, і навіть конкурували в цьому із законодавцем. У країнах континентального права (у тому числі в Україні) є тенденції до розвитку елементів судової правотворчості.

Будь-яке судове рішення, що ґрунтується, наприклад, на аналогії закону або на загальних принципах права, може сприйматися судами після проходження рішення через касаційну інстанцію як фактичний прецедент. Зміст положень закону тлумачиться суддями у тому значенні, яке найбільшою мірою відповідає вимогам справедливості в момент застосування ними закону.

Загальна частина ЦК допускає елементи правотворчості в діяльності судів при відправленні ними правосуддя, але лише в рамках права, забезпечуючи тим самим принцип верховенства права.

Судова правотворчість має стати найефективнішим засобом для: 1) заповнення прогалин в законодавстві; 2) покладення краю знеціненню підзаконних актів; 3) усунення суперечностей в чинному законодавстві.

«-» Визнання законодавчих повноважень у суду призводить до ігнорування принципу поділу влади.

КС перетворяється на суб-та зак д-сті. Конституційний Суд здійснює офіційне тлумачення закону, у результаті якого не лише скасовуються окремі його положення, але й встановлюються нові нормативні розпорядження.

У діяльності Пленуму Верховного Суду також убачаються своєрідні «законодавчі повноваження». Його постанови кваліфікуються не лише як коментарі (інтерпретації) закону, але й як нормативні акти.

Таким чином, в Україні де-факто існує судовий прецедент, проте він не має офіційного законодавчого визнання.

У перспективі конкретні судові рішення в Україні можуть одержати владні функції і бути поширеними на широке коло аналогічних ситуацій, тобто набути сили і авторитету норми права.



ЮР. ВЛАСТ. КУ. | ПРАВ. ПРИРОДА КСУ.

ПОНЯТТЯ ТДП. 1 страница | ПОНЯТТЯ ТДП. 2 страница | ПОНЯТТЯ ТДП. 3 страница | ПОНЯТТЯ ТДП. 4 страница | ПОНЯТТЯ ТДП. 5 страница | СТРУКТУРА ТДП. | Класовий та заглюд-й | Складна | КЛАСИФ-Я Ф-Й Д-ВИ. | VI. ПРАВ-А, СОЦ Д-ВА ТА ГРОМАД. СУСП-ВО |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати