На головну

Сукупність відповідних прийомів

  1. Бюджетна система відображає сукупність усіх видів бюджетів, що створюються в даній країні відповідно до її бюджетного устрою.
  2. Використання прийомів комплексної рейтингової оцінки в аналізі кредитоспроможності суб'єктів господарювання.
  3. Основою для формування програм є схвалені Урядом України концепції відповідних пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.
  4. Патристика- сукупність літературних творів Отців Церкви.
  5. Поетапність впровадження методів та прийомів формування художньо-образного мислення
  6. Соціальна структура суспільства - це ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.
  7. Структура політичної системи - сукупність владних інститутів, що пов'язані між собою і створюють стійку цілісність.

Для того, щоб цілеспрямовано формувати художньо-образне мислення дітей, необхідно було певний період спостерігати доцільність вибору тих чи інших методичних прийомів.

Спостереження за дітьми у процесі виконання відповідних завдань проводилося постійно, що дало можливість корегувати вибір методичних прийомів. Успішність виконання дітьми завдань дала підставу для певних педагогічних міркувань та висновків. Зупинимося на них детальніше.

Ø доступність синтетичних жанрів.

Варто зауважити, що діти легше сприймають художні твори синтетичних жанрів, де є і слова, і музика (а, нерідко, і живопис, і дія), - на уроках переважно використовувалися саме такі твори, зокрема фольклор. У таких творах образність яскравіша. Сприйняття чисто музичних образів вчитель, як правило, активізує іншими співзвучними співставленнями (з галузі поезії, художньої прози чи живопису). Нас цікавило саме таке комплексне асоціативно-образне сприйняття "художніх образів", а не суто "музичного матеріалу". Тому ми в тексті частіше вживаємо термін "художній образ", а не "музичний образ", "художньо-образне мислення", а не "музично-образне мислення", маючи на увазі, що "музичний образ" є окремим, своєрідним проявом "художнього образу".

Наприклад: пригадуючи казку, діти повинні були відповісти на ряд запитань (кого з героїв ви б намалювали лагідним, а кого ні? Яку б музику ви підібрали б на початок тієї казки, якщо б робили "мультик"? і т. Д.). Після того, як діти прослухали казку, ми просили їх вдома намалювати до неї малюнок і на подальших уроках розповісти саме про той фрагмент, який вони зобразили. Після прослуханої казки ставили два музичних фрагменти для того, щоб діти вибрали, який до цієї казки підходить краще і пояснили чому?

На уроці в першому класі, перед тим, як прослуховувати п'єсу Сокальського "Пташка", ми, не повідомляючи заздалегідь назву, дали дітям завдання розповісти, що вони могли собі уявити з живої природи, слухаючи цю музику. Крім цього, діти мали придумати назву і пояснити, чому саме таку назву вони вибрали. Виконуючи це завдання, окремі діти досить швидко виявили, що це має бути якась маленька жива істота (метелик, пташка, зайчик, білочка), але більшість дітей давали відповіді, неадекватні музичному образу (людина-павук, поїзд, політ Бетмена). Для більшості дітей у перших класах труднощі викликало завдання пояснити, чому вони так думають. Адже потрібно було порівняти образи різних тварин, птахів з характером прослуханого музичного твору. Коли за допомогою запитань та підказок вчителя клас прийшов до висновку, що цю п'єсу можна назвати "Пташка" - завдання ускладнилося:

- Може, в цій п'єсі розповідається не тільки про пташку. Коли композитор писав цю п'єсу, він в своїй уяві бачив не тільки пташку. А що ще міг бачити композитор? Ця пташка сиділа в клітці і плакала? Чи може вона літала і раділа? Композитор намалював пташку музикою. А тепер уявіть себе художниками і скажіть, що б ви намалювали?

За допомогою цих завдань компетентні судді та вчитель мали можливість спостерігати за реакцією дітей і характеризувати зосередженість, сконцентрованість уваги; адекватність словесних характеристик змісту художніх образів; зацікавленість ставлення до творів; активність на уроках.

Ø життєвий досвід як чинник активізації художньо - образного мислення

Спостереження за дітьми засвідчили такий цікавий факт: вони починають відтворювати (розказувати, оцінювати, переказувати) сприйняті образи (мистецтва, фольклору чи дійсності) з достатньою мірою адекватності, але, продовжуючирозповідь, та чи інша дитина починає відхилятися від прослуханих образів, а нерідко і фантазувати, аж ніяк не пов'язуючи свою розповідь з цими образами. Проводячи оцінку цього показника, можна зазначити, що більшість дітей правильно відчуває характер сприйнятих нескладних художніх творів, з відносно-конкретними образами. Результат міняється при сприйнятті художніх творів, які вимагають простих образних асоціацій. Недостатність розвитку асоціативно-образного мислення дітей цього віку пов'язана з дефіцитом життєвого досвіду, з відсутністю відповідного образного "банку даних", що, в принципі, є зрозумілим, нормальним явищем.

Значною трудністю для дітей був пошук відповіді на питання:які почуття передає ця музика? Що ще може викликати такі почуття у людини? Що спільного, а що відмінного між прослуханими художніми творами? Для більшості дітей вимога уважно слухати (повноцінно сприймати), роздумувати, а тим більше давати відповідну оцінку викликала істотні труднощі, її виконання не було повноцінним. Цей показник особливий тим, що свідчить про міру зацікавленості дітей у тому, що говорить і робить вчитель, вказує на неуважних учнів на фоні загальної масової уваги дітей.

Здатність сприймати музику те тільки емоційно, а й осмислено забезпечується формуванням музичної грамотності школярів. Сприймання художнього образу не може бути адекватним, якщо дитина не має певного пізнавального досвіду в галузі мистецтва. Стійкі індивідуальні особливості пізнавальних процесів, вміння вирішувати пізнавальні задачі, пошук найбільш цікавого рішення, розпізнання знайомих образів, їх співставлення, вміння висловити свою думку, дійти висновку - усі ці раціональні та когнітивні процеси відбиваються на уроках музики та мають різні рівні прояву у кожного учня. Ми спостерігали за тим, як діти усвідомлюють твір в цілому, окремі його фрагменти, як вони їх зіставляють, порівнюють, як вони вміють використати знання для висловлення своїх вражень, своїх міркувань. Діти повинні були уважно слухати та знайти основну інтонацію образу, фрагменту, використовуючи елементарні знання музичних закономірностей, довести образний зміст твору чи фрагменту.

Наявність операційних навичок проявлялася слабко, постійно була необхідність у великій кількості допоміжних запитань з боку вчителя. Ми спрямовували свої зусилля на пізнання учнями музичної мови, розуміння інтонаційних, метро-ритмічних особливостей, динаміки у відповідності з художніми образами музики чи фольклорного явища. Увесь процес музичного навчання від засвоєння особливостей музичної мови, грамотності до сприймання ми розглядали лише в контексті художньо-естетичного цілісного простору і саме з цих позицій спостерігали раціонально-когнітивні показники. Нас цікавили не конкретні знання з музичної грамоти, а те, як дитина усвідомлює, відчуває художньо-естетичні особливості при сприйманні музичного твору чи фрагменту. Важливо було прослідкувати, як діти уявляють взаємопов'язаність музичних понять з життєвими явищами.

Ми констатували, що діти у цьому відношенні відчувають істотні труднощі: їм важко генерувати думки, встановлювати логічні, причинно-наслідкові зв'язки, робити асоціативні логічні співставлення. Всі ці процеси мали дуже різну міру прояву. Найлегшим завданням, яке були спроможні виконувати всі діти молодших класів, було впізнавання знайомих мелодій та систематизація музичних вражень. По-різному проявлялася активність, зацікавленість дітей новою інформацією. Протягом декількох уроків музики використовувалися завдання, на яких діти мали можливість активно проявити свою емоційну чуйність. Наприклад, перед тим, як розучувати пісню Я. Степового "Зоре моя вечірня" у третьому класі, розповіддю вчителя діти були введені в ту обстановку, при якій людина, дивлячись на зорю, пригадує собі образи природи: як гарно виглядає веселка над Дніпром, яка незабутня картина заходу сонця і д. т. Цю пісню, можливо, створила людина, яка знає, що більше ніколи в житті не побачить цієї краси.

Саме в той момент, коли звучить сама пісня, велося спостереження за емоційною чутливістю дітей: за тим, як вони співпереживають, уявляючи собі цю картину. Дітям були поставлені запитання: які обставини життя можуть бути у людини, щоб їй в цей момент захотілося заспівати саме цю пісню?

В подальшому розучуванні цієї пісні велося спостереження за тим, які діти і в якій мірі намагаються передати образ цього твору, кому з них це вдається, а кому ні.

Для того, щоб викликати у дітей емоційну чутливість при сприйнятті уроку про "Жниварські свята", була використана розповідь, яка занурювала дітей в обрядове дійство цих свят. Вчитель намагався у вербальній формі створити адекватний художній образ, використовуючи синтез мистецтв. При слуханні та розучуванні пісень: "Котився снопочок", "Косарі", "У понеділок раненько" у другому класі велися спостереження за адекватністю міміки дітей даній пісні, за адекватністю жестів при пластичному інтонуванні, за загальною емоційною реакцією на ту чи іншу пісню в залежності від її характеру. Проводячи констатацію цього критерію в перших класах, ми використовували українські народні пісні з дійовими особами, чи то зайчиком в пісні "Ой на горі жито" чи лисичкою "Пісня лисички", чи гарбузом, який збирає по городі свою родину в пісні "Ходить гарбуз". Саме втіленням дитини в образ головного героя пісні, яскравіше може проявити її емоційну чуйність. Дітям пропонувалося створити розповідь на задану тему, орієнтуючись на запропонований музичний матеріал.

Ø проблема осягнення метафори дітьми.

При виконанні цього завдання особлива увага зверталася на вміння розпізнавати і розшифровувати метафорив різноманітних художніх творах. Враховувалися прояви елементів асоціативного, творчого мислення; змістовність, смисловідповідність діяльності; зацікавленість, активність. Цікаво було спостерігати, як діти використовують метафори в характеристиці сприйнятих ними художніх образів. Тут зверталася увага на доцільність використання метафоричності, на активність пошукової діяльності, зацікавленість. Дітям пропонувалися творчі ігри "Так, ніби", "Що було б, якби?", "Що було далі?", в ролевих казках-забавах, а також творчі завдання, які вимагали від дітей багатої яскравої уваги, фантазії. Зверталася увага на індивідуально-творче відношення дитини, на адекватність інтонації, міміки, жестів художньому образу, адекватність емоційних проявів. Розпізнання метафор в різних художніх проявах загалом було досить незвичним завданням для дітей, які недавно прийшли до школи, хоча окремі діти яскраво виявляли рівень художньо-образного мислення в процесі відгадування, розшифрування та придумування загадок. Завдання, в якому діти мали використати принцип метафоричності, викликало особливі труднощі, у більшості дітей порівняння носило чисто зовнішній характер.

Дітям не просто розуміти глибину метафори і не менш складно самостійно вживати метафоричність в своїх словесних характеристиках. Але саме ця властивість дає змогу чітко побачити рівень художньо-образного мислення тієї чи іншої дитини. Доцільно звертати увагу на якість розпізнавання і розшифровування метафор в художніх творах; наявність навичок володіння матеріалом; на використання метафоричності в характеристиці сприйнятих дітьми художніх образів; потребу в творчій діяльності (активність пошуку рішення, зацікавленість)

Ø образність мислення як передумова творчості, творчість як спонукаючий чинник образного мислення.

Під творчою діяльністю дітей у процесі навчання розуміється не стільки сам предметний результат (тобто дитячий твір), скільки творчий процес, спрямований на розвиток вмінь та навичок естетичного, художнього сприймання-співпереживання творів мистецтва, а також пробудження на цій основі здатності до продуктивного самовираження у тому чи іншому виді художньої діяльності. Творче самовираження дитини характеризується наївністю, відвертістю, безпосередністю, природовідповідністю, певним рівнем розвитку культуровідповідності, свободою творчості.

Крім розуміння та оперування метафорою творчість дітей на уроках музики проявляється у таких формах:

· у співі нескладних мотивів, що виникають мимовільно, чи з власної ініціативи, у створенні мелодії на запропонований текст;

· у відтворенні голосом чи на музичних інструментах нескладних мотивів різного характеру (у жанрі маршу, вальсу, тощо);

· у виразних рухах під музику, що передають різні настрої творів (пластичне інтонування);

· у створенні ритмічного супроводу до пісень чи творів для прослуховування;

· в усвідомленому виконанні пісень чи нескладних музичних творів з елементами власної імпровізації;

· в театралізації музичних творів.

Відомо, що фольклор є синтетичним жанром, де в одну цілість зливається слово, мелодія, драматургія дійства. Його повноцінне сприймання вимагає одночасного усвідомлення всіх компонентів у їх органічній єдності і розуміння образів-символів, якими так багатий фольклор (наприклад: шапка - це сила, пояс - оберіг, миша - суєта; свою символіку мають кольори, дерева і т. Д.). Сучасна людина, в результаті відомих соціально-історичних катаклізмів, у значній мірі звузила своє розуміння образної символіки, яка була близькою і рідною для наших предків. Сучасній дитині, тим більше, образна мова фольклору є чужою і незрозумілою (це є однією з причин згасання інтересу до фольклору серед школярів). Якщо формально зафіксувати кількість казок, пісень, приказок, які вивчають діти в школі, назв народних свят, про які діти мають уявлення, то результат іноді може бути вповні задовільним. Але справа в тому, що у школі твори фольклору подаються дітям на примітивно-конкретному художньо-образному рівні. Образи фольклору дуже місткі, багатопланові і навіть філософські. Починаючи від предметно-конкретних значень тих чи інших образів, діти повинні вчитися поступово осягати інші, глибші асоціативні значення цих образів. Мишка, яка розбила яєчко, не повинна на все життя у дитини залишатися просто мишкою, а трансформуватися у розуміння "Мишиної возні", "суєти", "хаосу", який розбиває не просто золоте яєчко, а саме життя. У фольклорі, особливо коли мається на увазі його давній пласт, абсолютно все має свій прихований символічний смисл, який може бути осягнений тільки достатньо високим рівнем художньо-образного мислення. Тому фольклор, з одного боку, є прекрасним матеріалом для формування художньо-образного мислення дітей, з другого - індикатором, адже від того, як діти сприймають образи фольклору, вміють їх інтерпретувати звичною для нас сьогодні мовою теоретичних понять, ми можемо судити про рівень сформованості художньо-образного мислення.

Осягнення художньо-образної мови фольклору ставить перед дитиною особливі вимоги, які передбачають максимальну активізацію уяви, за допомогою якої появляється здатність порівнювати, зіставляти, відчувати схожість між предметами та істотами, між живим і неживим світом і т. Д. Поступово діти починають усвідомлювати значення першоджерельних образів-символів, які є своєрідним кристалом, через який інакше бачиш світ. Фольклор надзвичайно багатий метафоричністю, яка, як вже говорилося, вимагає дуже активної роботи художньо-образного мислення.

Ø педагогічні умови формування художньо-образного мислення

Аналіз теоретичних даних і особисті спостереження дали підставу вважати, що ефективність формування художньо-образного мислення зростатиме, якщо дотримуватися певних педагогічних умов, які сприяють цілісному розкриттю художньо-образної мови фольклору, а саме:

- трактування та сприймання фольклору як синкретичної цілості, органічно пов'язаної із світом людини та природи (недопустимість сегментації фольклору для "вивчення" його окремих частин);

- впровадження інтегрованого підходу до усвідомлення дітьми образів мистецтва і образів дійсності;

- застосування інноваційної форми уроку-образу з цілісною художньою драматургією з метою активізації творчих проявів дітей.

- поступового "занурення" учнів до драматургії художнього явища.

- опанування фольклорного матеріалу з орієнтацією на вікові можливості усвідомлення змісту художніх образів школярами.

Ø методика формування художньо-образного мислення як сукупність відповідних прийомів

У процесі формуючого експерименту було апробовано розроблену нами методику, підґрунтям якої визнано об'єктивно існуючу закономірність взаємозв'язку і взаємодоповненості образів мистецтва з явищами життя.

Складовими створеної методики виступили такі методи і прийоми:

· активізація асоціативних зв'язків між художніми творами і життєвими враженнями дитини;

· створення емоційно-збагачених ситуацій осягнення фольклорного явища засобами різних видів мистецтва;

· забезпечення усвідомлених підходів до символічного змісту фольклору;

· спонукання дітей до художньо-оцінювальної діяльності та словесного вираження вражень від мистецького образу;

· стимулювання творчої уяви учнів через музично-рольове входження до фольклорного образу;

· залучення до художньо-метафоричних зіставлень з метою активізації творчої фантазії дітей;

· накопичення школярами образно-інформаційного фонду фольклорного знання.

У широкому діапазоні програмних вимог більша увага приділялася саме цілісному сприйняттю художніх образів, а не процесу розчленування цих образів на засоби музичної виразності і їх послідовному аналізу. Такий аналіз теж мав місце, але він робився "ніби між іншим", "вкраплюючись", не перехоплюючи основну увагу дітей з цілісного сприйняття художнього образу і з процесу розширення життєвих асоціативно-образних зв'язків.

У своїй практичній діяльності ми зустрілися з певними труднощами. Справа в тому, що, як показав констатуючий експеримент, у першому класі діти дуже різні за рівнем розвитку сенсорної вихованості. Дітей з достатньо розвиненою слуховою увагою, з емоційною відкритістю, безпосередністю зовсім малий відсоток. Більшість дітей замкнутих, які при індивідуальному опитуванні соромляться, губляться, відповідають дуже тихо і невпевнено, бояться співати.

Тому першочерговим завданням було знайти такі методи роботи з дітьми, які б спонукали до самовираження, викликали в них бажання бути відвертими в своїх емоційних проявах, запрошували до щирості, безпосередності, відвертості у спілкуванні з вчителем і відповідними художніми образами. Тільки за цієї умови можна було досягнути певного рівня емоційної чуттєвості, емпатії.

Дуже важливо, на наш погляд, було навчити дітей висловлювати свої враження через порівняння з образами дійсності (зокрема з явищами природи). Вимога вчителя порівнювати з чимось художній образ, змушує дітей уважніше відтворювати в своїй уяві якісь певні зафіксовані раніше образи. Одночасно в дітей виникала потреба глибше відчути, збагнути образи життя. Дитина починає вслуховуватися, придивлятися і, повніше відчувати Світ і Життя. Порівняння з художніми образами поглиблює сприйняття дитиною образів дійсності, а з іншого боку, глибше відчуваючи життєві образи, дитина краще починає розуміти образи мистецтва.

Питання вчителя: "А що ще може викликати в житті такі почуття? - Чому, придумуючи назву до прослуханого фрагменту, ви запропонували так багато різних варіантів? Що поєднує всі ваші назви? - активізують асоціативно-образне мислення дитини, одночасно поєднуючи його з художньо-образним. Фактично, ми маємо справу з об'єктивно існуючою закономірністю, яка полягає у взаємозв'язку і взаємодоповненні образів мистецтва і образів життя. Саме цей взаємозв'язок був закладений в основу формування художньо-образного мислення дитини.

Вміння дитини порівнювати свідчить про запас і рівень асоціативності, своєрідної бази даних, образів життя, "записаних" пам'яттю і згодом відтворених уявою. Причому, у всіх дітей спочатку "спрацьовує" суто репродуктивна уява, яка в свою чергу може бути спрямована на чисто зовнішні ознаки, а згодом (більш високий рівень) додаються до цих зовнішніх ознак, відносно глибші, суттєво-психологічні, чуттєві, емоційні характеристики.

Розмірковуючи про той чи інший засіб музичної виразності, який діти усвідомили, важливо закріплювати його як такий, що об'єднує, дає змогу до порівняння (чи роз'єднує, дає підставу для відчуття різниці). Коли дитина починає зіставляти, порівнювати цілісні художні образи між собою, враховуючи і засоби образної (музичної) виразності, то пошук подібного змушує її придивлятися до відповідних явищ життя і до того, наскільки вдало композитор зумів заглибитися в їх емоційно-чуттєву сутність і відтворити її в художньому образі. Це в свою чергу дає змогу дітям краще, повніше зрозуміти художні образи мистецтва.

 



Сприймання дітьми художніх образів та їх причини | Поетапність впровадження методів та прийомів формування художньо-образного мислення

Батюк Наталія Орестівна 1 страница | Батюк Наталія Орестівна 2 страница | Батюк Наталія Орестівна 3 страница | Батюк Наталія Орестівна 4 страница | Т Е З А У Р У С | ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ | Художньо-образного мислення | Різних шкільних предметах. | Мислення на уроках музики | Урок-образ, та основні педагогічні умови його реалізації |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати