На головну

Характеристика основних етичних категорій

  1. I Загальна характеристика роботи
  2. I. Зміна гучності основних тонів серця
  3. I. Загальна характеристика
  4. I. Загальна характеристика ДИСЦИПЛІНИ
  5. I. Загальна характеристика ДИСЦИПЛІНИ
  6. I. Загальна характеристика роботи 1 сторінка
  7. I. Загальна характеристика роботи 2 сторінка

Категорії етики - це основні поняття етичної

науки, що відображають найбільш суттєві елементи

моралі.

Попри всю різноманітність підходів до визначення системи етіче-

ських категорій можна виділити загальновизнані, найбільш важливі в

теоретичному і практичному відношенні категорії:

- Добро і зло,

- Благо,

- Справедливість,

- Борг,

- Совість,

- Відповідальність,

- Гідність і честь.

До категорій етики відносять також сенс життя, щастя та ін.

Добро і зло - найбільш загальні форми моральної оцінки, раз-

гранічівающіе моральне і аморальне.

Добро - категорія етики, яка об'єднує все, що має позитивно

тельное моральне значення, яке відповідає вимогам нравст

ності, що служить відмежування моральної від безнравственно-

го, що протистоїть злу.

Зло - категорія етики, за своїм змістом протилежна

добру, узагальнено виражає уявлення про безнравственном,

суперечить вимогам моралі, що заслуговує осуду.

Це загальна абстрактна характеристика негативних моральних ка

якостей.

З категорією добра пов'язано і таке поняття, як чеснота -

стійкі позитивні якості особистості, що вказують на її

моральну цінність. Чесноти протистоїть порок.

Доброчесна людина не тільки визнає позитивні

моральні принципи і вимоги, але і творить добро, вступаючи в

Відповідно до них (добродеять - робити добро). уявлення про

чесноти, як і про добро, історично змінювалися. Так, у Стародавній

Греції відповідно до вчення Платона чеснота пов'язувалася з

такими моральними якостями, як мужність, помірність, муд-

рость, справедливість. Християнська віра в епоху середньовіччя ви-

посунула три основні чесноти: віру, надію, любов (як віру

в Бога, надію на його милість і любов до нього).

При всій мінливості поглядів в різний час і в різних

шарах суспільства чесність, гуманность_D0 Tc (, мужність, безкорисливість, вер-

ність і т. п. оцінювалися й оцінюються позитивно.

У повсякденному житті благо - все, що сприяє людської

життя, служить задоволенню матеріальних і духовних потребно-

стей людей, є засобом для досягнення певних це-

лей. Це і природні блага, і духовні (пізнання, освіту,

предмети культурного споживання). Корисність не завжди збігається

з благом. Наприклад, мистецтво позбавлене утилітарної користі; розвиток

промисловості, матеріального виробництва призводить человечест-

у на грань екологічної катастрофи.

Добро - різновид духовного блага. В етичному сенсі

поняття блага часто вживається як синонім добра.

Справедливість в суспільстві розуміється в різних аспектах.

Це категорія морально-політична і правова. В етиці справед-

ливость - категорія, що означає такий стан речей, яке

розглядається як належне, що відповідає уявленням про сущно-

сті людини, його невід'ємні права, що виходить з визнання ра-

венства між усіма людьми і необхідності відповідності між

діянням і заплата за добро і зло, практичною роллю різних

людей і їх соціальним становищем, правами і обов'язками, за-

слугами і їх прізнаніем1

Аристотель вперше розділив справедливість на уравнітель-

ву (справедливість рівності) і розподільну (справедливою

с- пропорційності). Ці аспекти справедливості зберігають

своє значення і в сучасних умовах.

Несправедливість протилежна справедливості. Вона там,

де людина принижений, його права та гідність не забезпечені, між

людьми немає рівності, а блага, відплата за добро і зло распреде-

ляють непропорційно.

Справедливість панує в професійній діяльно-

сти юристів. Саме поняття «юстиція» по латині означає справед-

ливость (justitia). Юрист, таким чином, "представник справедліво-

сті ".

Справедливість - етична і правова категорія.

Ідея справедливості, вимога справедливості пронизують

законодавство сучасного демократичного суспільства. право-

ше вираз вимоги справедливості міститься у всеоб-

щей декларації прав человекf, в тому числі стосовно діяль

ності суду. Зокрема ст. 10 декларації говорить: «Кожен чоло

століття, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення

обґрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має

право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була рас

дивлено прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості

незалежним і безстороннім судом ». Ст. 14 Міжнародного Пак

та про громадянські і політичні права, формулюючи загальне требова-

ня справедливості до судів при провадженні в кримінальних і грома-

цивільним справам, конкретизує його у вигляді мінімуму процесуальних

гарантій для кожного обвинуваченого в кримінальному злочині.

Вимога справедливості в державі і суспільстві воплоща-

ється в основних принципах і конкретних нормах Конституції Росій

ської Федерації.

Для професії юриста справедливість є нероздільний

моральний і службовий обов'язок.

Справедливість вважають синонімом правосуддя. правосуддя з

давніх часів зображували з пов'язкою на очах, з вагами і мечем.

Це означає, що судить повинен бути неупереджений, що перш,

ніж вирішити, він зобов'язаний точно зважити всі "за" і "проти", а вирішивши,

непохитно проводити справедливе рішення в життя.

У юридичній діяльності принципова проблема співвідносячи

шення законності і справедливості. В силу відомої консерватів-

ності законодавства і складності регульованих їм відносин мо

гут виникати ситуації, коли рішення, формально відповідне

букві закону, виявиться несправедливим, а також ситуації протидії

положностей роду.

Тим часом незаконне рішення в принципі не можна визнавати

справедливим, тому необхідно своєчасно відображати в зако

ства відбуваються в суспільстві зміни, передбачати

можливість вибору рішень в залежності від обставин справи

(Наприклад, процес пом'якшити покарання або зовсім від нього освобо-

дить). Уже створені суди присяжних, які мають право прийняти рішення в

Відповідно до їх совістю, народним розумінням справедливості.

Борг - категорія етики, що означає ставлення особистості до про-

ществу, іншим людям, що виражається в моральній обов'язки

по відношенню до них в конкретних умовах.

Борг є моральну задачу, яку людина

формулює для себе сам на підставі моральних вимог,

звернених до всіх. Це особисте завдання конкретної особи в конкретних

ної ситуації.

Борг може бути соціальним: патріотичний, військовий, борг

лікаря, борг судді, борг слідчого і т. п. Борг особистий: батьківського

ський, синівський, подружній, товариський і ін.

Успішно виконувати свої функції працівники судів та про-

ри можуть тільки тоді, коли вони глибоко усвідомили соціальне значення

ня своєї діяльності і мають високе почуття обов'язку, готові

до кінця, попри всі труднощі і перешкоди, його виконати.

Суддя, прокурор, слідчий не може миритися з порушеннями за-

конів, прав людини, інтересів суспільства і держави.

Совість іноді називають іншою стороною боргу. Совість - са

мооценівающее почуття, переживання, один з найдавніших інтимно

особистісних регуляторів поведінки людей.

Совість - категорія етики, що характеризує здатність люди-

століття здійснювати моральний самоконтроль, внутрішню само-

оцінку з позицій відповідності своєї поведінки вимогам нрав-

ності, самостійно формулювати для себе моральні

завдання і вимагати від себе їх виконання.

Совість - суб'єктивне усвідомлення особистістю свого обов'язку і

відповідальності перед суспільством, іншими людьми, що виступає

як борг і відповідальність перед самим собою.

Юрист, ведучи провадження у справі або виконуючи інші функ-

ції, діє в сфері, яка зачіпає життєво важливі блага лю-

дей, стикається з багатьма колізіями, виявляється перед необ-

ходимостью приймати відповідальні рішення, нерідко в складних

моральних ситуаціях. І тільки працівники з розвиненим почуттям з-

вести, здатні правильно, самокритично і принципово судити

свої спонукання і вчинки, можуть ефективно виконувати свою висо-

кую місію і підтримувати престиж своєї професії і особистості.

Відповідальність - категорія етики, що характеризує особистість

з точки зору виконання нею моральних вимог, соответст-

вія її моральної діяльності морального обов'язку, розглядає-

мого з позицій можливостей особистості.

Вирішуючи питання про моральну відповідальність, необхідно врахо-

ють ряд факторів, в тому числі: чи здатна людина виконувати

покладені на неї моральні обов'язки; чи правильно він їх

зрозумів; чи повинен він відповідати за наслідки своїх дій, на ко

торие впливають зовнішні обставини; чи може людина ці послед-

наслідком передбачити.

Відповідальність - обов'язок і необхідність давати звіт в

своїх діях, вчинках, відповідати за їх можливі наслідки.

Гідність - категорія етики, що означає особливу моральне

ставлення людини до самої себе і ставлення до нього з боку

суспільства, оточуючих, засноване на визнанні цінності людини

як особистості.

Гідність - вираз відповідальності людини за своє

поведінку перед самим собою, форма самоствердження особистості.

Гідність зобов'язує здійснювати моральні вчинки, сообразо-

вивать свою поведінку з вимогами моральності.

У той же час гідність особистості вимагає від інших поваги

до неї, визнання за людиною відповідних прав і можливостей

і обґрунтовує високу вимогливість до нього з боку навко

лишнього. В цьому відношенні гідність залежить від положення чоло

століття в суспільстві, стану суспільства, здатності його забезпечити

практичне утвердження невідчужуваних прав людини, визнання

самоцінності особистості.

Поняття гідності особистості спирається на принцип рівності

всіх людей в моральному відношенні, ґрунтується на рівному праві

кожної людини на повагу, заборона принижувати його гідність, не-

но від того, яке соціальне становище він займає. Достоінст-

у людини - одна з вищих моральних цінностей.

Честь як категорія етики означає моральне ставлення люди-

століття до самого себе і ставлення до нього з боку суспільства, навколишнє

лишнього, коли моральна цінність особистості зв'язується з мораль-

ними заслугами людини, з його конкретним суспільним положення

ням, родом діяльності і визнаними за ним моральними за-

слугами (честь офіцера, честь судді, .честь вченого, лікаря, підпри-

приємцем ...).

Честь зобов'язує людину виправдовувати і підтримувати репута-

цію, якою він володіє особисто і яка належить соціальної

групі, колективу, в якому він перебуває.

Репутація- думку про моральному образі людини, сложів-

шееся у оточуючих, засноване на його попередньому поведінці.

Репутація певної соціальної групи складається на осно-

вання поведінки належать до неї індивідуумів протягом дос-

таточно тривалого періоду їх діяльності. Репутація, разумеет-

ся, не залишається незмінною, як і самі люди, її створюють.

Кодекс суддівської етики Російської Федерації, прийнятий в 2004

році, зобов'язує суддю в будь-якій ситуації зберігати приватне гідністю

ство, піклуватися про свою честь, уникати всього, що могло б при-

нитка шкоди репутації.

Етичні категорії і принципи пронизують все життя людей,

навіть і тих, хто не має уявлення про їх наукової трактуванні. вони

визначають зміст права, присутні в законодавчих ак-

тах, в тому числі регулюють конкретну діяльність юриста. зна-

комство до їх сутності необхідно юристу як для вивчення і розуміти

манія права, так і для практичної діяльності по його примене-

ню.

 



Історія розвитку етики | Поняття моралі.

ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ЮРИСТА | Поняття і предмет етики | Структура і функції моралі. | Мораль і право | Поняття і види професійної етики. | Ності. | Юриста. | Професійна етика юриста сприяє пра- | ний аспекті | переконання |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати