На головну

Ознаки наукового стилю

  1. D) основні ознаки права.
  2. III. Літературний твір як цілісність. Принципи його наукового розгляду
  3. V2: Генетика статі. Типи хромосомного визначення статі. Статеві ознаки. Успадкування ознак, зчеплених зі статтю
  4. А) Сутність права, його ознаки та функції.
  5. акустичні ознаки
  6. Аналіз метод наукового дослідження, що складається в уявному або фактичному розкладанні об'єкта дослідження на складові частини.
  7. АРИСТОТЕЛЬ Про ПРЕДМЕТ І ОСНОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАУКОВОГО ЗНАННЯ

науковий стиль(Н.с.) обслуговує різноманітні галузі науки і техніки, забезпечує освітній процес у вищих навчальних закладах різного профілю (гуманітарного, природничого та технічного).

науковий стиль - Функціональний стиль, пов'язаний з науковою діяльністю і відображає особливості теоретичного мислення.

Головна функція н.с. - Повідомлення (передача) наукової інформації, найбільш точне, логічне і однозначне вираження думок в тій чи іншій області знання.

Основна мета наукового твору - Повідомити адресату нове знання про дійсність і довести його істинність.

1. Н.с. реалізується в двох формах: Усній (усна наукова мова) і письмовій (письмова наукова комунікація). Письмова монологічне мовлення є основною формою наукового викладу.

2. Мова наукового викладудоповнюється засобами графічної наочності, тобто кресленнями, схемами, графіками, умовними позначеннями, формулами, діаграмами, таблицями, малюнками і т.д.

Стилістичні риси (ознаки) наукової мови:

об'єктивність (Виклад різних точок зору на проблему, відсутність суб'єктивізму при передачі наукового змісту, безособовість мовного вираження);

логічність (Послідовність і несуперечливість викладу);

доказовість (Аргументація певних положень і гіпотез);

точність (Використання термінів, однозначних слів, чітке оформлення синтаксичних зв'язків у реченні і тексті);

стислість і інформаційна насиченість (Використання видів компресії наукового тексту);

узагальненість і абстрактність суджень (Використання загальнонаукової лексики, іменників з абстрактним значенням),

безособовість і абстрактність висловлювання (Вживання особливих граматичних форм: переважання зворотних і безособових дієслів, використання 3-ї особи дієслова, невизначено-особистих пропозицій, пасивних конструкцій);

стандартизація засобів вираження (Використання мовних кліше наукового стилю для оформлення структури і компонентів наукової роботи, а також жанрів анотацій, рефератів, рецензій та ін.).

Для науково-технічної літератури характерно також:

- Відсутність образності, метафоричних оборотів мови і емоційно-експресивних засобів,

- Заборона на використання нелітературних лексики,

- Майже повна відсутність ознак розмовного стилю,

- Широке використання термінів, абстрактної і вузькоспеціальної лексики,

- Використання слів у їх прямому (а не переносному значенні) значенні,

- Використання спеціальних методів викладу матеріалу (перш за все опису і міркування) і методів логічної організації тексту.

В рамках наукової сфери діяльності вироблені особливі методи логічного організації тексту,а саме:1) дедукція; 2) індукція; 3) проблемний виклад;

дедукція(Лат. Deductio - виведення) - це рух думки від загального до конкретного. Дедуктивний метод викладу матеріалу використовується тоді, коли необхідно розглянути якесь явище на підставі вже відомого положення і закону і зробити необхідні висновки щодо цього явища.

Композиція дедуктивного міркування:

1 етап - Висування тези (грец. Thesis -становище, істинність якого має бути доведена) або гіпотези.

2 етап - Основна частина міркування - розвиток тези (гіпотези), його обгрунтування, доказ істинності або спростування.

Для доказу тези застосовуються різні типи аргументів (Лат. Argumentum - логічний довід):

тлумачення тези,

«Доказ від причини»,

думки авторитетів,

факти і приклади, порівняння.

3 етап - Висновки, пропозиції.

Дедуктивний метод міркування широко застосовується в теоретичних статтях, в наукових дискусіях щодо спірних наукових питань, на навчальних і наукових семінарах.

індукція (Лат. Inductio - наведення) - це рух думки від часткового до загального, від знання одиничних або окремих фактів до знання загального правила, до узагальнення.

Композиція індуктивного міркування:

1 етап - Визначення мети проведеного дослідження.

2 етап - Виклад накопичених фактів, аналіз, порівняння та синтез отриманого матеріалу.

3 етап - На підставі цього робляться висновки, встановлюються закономірності, виявляються ознаки того чи іншого процесу і т.п.

індуктивне міркування широко використовується в наукових повідомленнях, монографіях, курсових та дипломних роботах, дисертаційних дослідженнях, науково-дослідних звітах.

проблемне виклад передбачає постановку певної послідовності проблемних питань, вирішуючи які, можна прийти до теоретичних узагальнень, формулюванні правил і закономірностей.

проблемне виклад є різновидом індуктивного методу міркування. В ході лекції, доповіді, в тексті монографії, статті, дипломного проекту, дисертації автор формулює ту чи іншу проблему і пропонує ряд можливих шляхів її вирішення. Найбільш оптимальні з них піддаються в дослідженні докладного аналізу (розкриваються внутрішні протиріччя проблеми, висловлюються припущення і спростовуються можливі заперечення), і таким чином демонструється процес вирішення цієї проблеми.

 



Складання особистих документів (заяви, довіреності, розписки, пояснювальної записки) | Підстилі і жанри наукової промови

Основні положення теорії мовної комунікації | Контекст (або ситуація) | Функції мови, форми і типи мовлення | Норми української літературної мови | Лексичні норми (правильне слововживання) | Російський мовної етикет | Функціональні стилі мовлення (призначення, сфера вживання, конструктивні і мовні особливості) | Функціональні стилі мовлення (призначення, сфера вживання, конструктивні і мовні особливості) | Складання особистих документів (заяви, довіреності, розписки, пояснювальної записки) | Прийоми компресії інформації в науковому тексті |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати