На головну

Поширення хвиль в пружному середовищі. 1 сторінка

  1. 1 сторінка
  2. 1 сторінка
  3. 1 сторінка
  4. 1 сторінка
  5. 1 сторінка
  6. 1 сторінка
  7. 1 сторінка

Спеціальність 19.00.07- педагогічна психологія

А в т о р е ф е р а т дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук

Москва - 1998

Робота виконана в Нижегородському інституті розвитку образо-

вання

Науковий консультант :

І. в. Дубровіна - доктор психологічних наук,

професор, член-кореспондент РАО Офіційні опоненти:

В. с. Собкин - доктор психологічних наук,

професор, член-кореспондент РАО Е. м. борисова - доктор психологічних наук,

професор

А. к. Маркова - доктор психологічних наук,

професор

Провідна установа - Московський державний відкритий педагогічний університет

Захист відбудеться "-" ---------------- 1998 р ---- годин на за- сіданні спеціалізованої вченої ради Д. о18.03.01 щодо захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора психологічного ких наук при психологічному інституті РАВ за адресою:

103009, Москва, вул. Мохова, д.9, корпус "В".

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці психологи-

чеського інституту РАО.

Автореферат розісланий "----" ------------------- 1998 р

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор психологічних наук,

професор А. в. захарова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність дослідження. На порозі третього тисячоліття людство зіштовхнулося з запереченням власної природи як розумній сутності буття. Соціальні, економічні, політичні та культурні кри- Зіси епохи як певні результати діяльності людини не отве- сподіваються критерієм розумності та відповідальності. Ускладнює цю ситуацію і ту обставину, що подібну дисгармонію неможливо пояснити неві- дружність людини, тому що кількість гуманних і конструктивних ідей, знань і рецептів соціальної перебудови суспільства давно пре- висіло критичну масу і з розвитком нових засобів передачі ної інформації стало доступним значним групам людей (Г. р Ділігенскій). Очевидно, що джерелом сучасних соціальних катаклізмів є сама людина. Тому сьогодні особливо актуальні проблеми розуміння сутності і призначення людини, його можливостей і обмежень, його здібностей розпоряджатися своїм життям і життям світу і нести відповідальність за прийняті рішення.

Динамізм і глобальний характер змін, що охопила всі сфери життя нашого суспільства, викликав значні зміни в долях людей. Для того, щоб внутрішньо відповідати сучасній дійсно- сти, людина повинна не просто адаптуватися до нової ситуації, а й бути здатним змінити її, змінюючись і розвиваючись при цьому сам. Активне діяль тельное початок, що інтегрує в собі і виявляючи собою потенціали людини викликає пильний інтерес гуманітарних наукових дисциплін, в першу чергу, філософії, психології, педагогіки.

Проблема людини як суб'єкта діяльності і життєдіяльності має у вітчизняній психології багату традицію: філософсько психологічна концепція людини С. л. Рубінштейна, конкретизована в працях К. а. Абульхановой-Славської, А. в. Брушлинского і ін .; дослід-ження людини як системи індивідуальна, особистісних, суб'єктних властивостей і індивідуальності, виконані в школі Б. Г. Ананьєва; концепція відно

4 рішень людини В. н. Мясищева складають методологічну основу изу- чення суб'єктного начала людини.

В даний час суб'єктний підхід до дослідження психологи чеський реальності стає пріоритетним. Суб'єктність набуває статусу методологічного принципу і одночасно є предметом вивчення. аналізуються феномени суб'єктності (В. а. Петровський), компонентів суб'єктного досвіду (А. к. Осницький), механізми суб'єктності (В. а. Татенко); вивчаються закономірності розвитку суб'єктного початку люди- ни в онтогенезі (А. в. захарова, Д. і. Фельдштейн, В. і. Слободчиков, Г. а. Цукерман), принципи організації освітніх систем, розвиваю щих суб'єктність (В. в. Давидов). однак, все ще залишається відома не- визначеність значення самого поняття суб'єктності, її онтологічного статусу, морфології.

У нашій роботі суб'єктність розуміється через категорію "відно шення" і являє собою відношення людини до себе як до діячеві. Це виявляється істотною характеристикою при вивченні людини в про- фесії. Дослідження загальних закономірностей професійної діяльності ності (Е. м. Борисова, Е. а Климов, Б. ф. Ломов, А. к. Маркова, В. д. Шадриков) показали визначальний вплив на її ефективність і ре- результативність "human factor "- людського фактора, а точніше внутрішньою суб'єктної позиції людини по відношенню до себе. З іншого боку, відомо (А. а. Деркач, Е. і. Степанова, Є. ф. Рибалко, Н. в. Кузьмина), що професійна діяльність для дорослої людини становить важливішого шую частина, системний стрижень усього життя. Це особливо чітко прояв- ляется в професії вчителя - однієї з найбільш яскравих професій соціоно- мического типу.

У дослідженнях з проблем психології вчителя (Н. а. Амінов, Ф. н. Гоноболин, С. в. Кондратьєва, Н. в. Кузьмина, Ю. н. Кулюткин, А. к. Маркова, Л. м. Мітіна, А . б. орлів, А. а. Реан та ін.) аналізуються багато професійно важливі якості особистості вчителя і педагогічні спо-

5 собности: любов до дітей, дидактичні особливості, комунікативні вміння та навички, інтелект, критичність мислення і т. Д, а також типовий- ні неадекватні поведінкові прояви педагогів. Але інтегративні утворення особистості вчителя, пов'язані з його ставленням до себе як до суб'єкта власної професійної діяльності, вивчені поки не- достатньо.

На жаль, учитель часто сенсом своєї праці вважає переда чу школярам певної суми знань, залишаючи проблеми розвитку особистості учнів за межею своїх професійних завдань. Несомнен- але, навчання - одна з найважливіших функцій педагога і сам процес обуче- ня володіє великим які розвивають потенціалом. Але готовність учнів до саморозвитку, самоосвіти за межами школи пов'язана не тільки з оволодінням інформацією, а передбачає розвиток певної системи відносин учнів до навколишнього світу, до інших людей, до самих себе. Тому сьогодні актуально і значуще вивчення особливостей педагога як суб'єкта власної професійної діяльності, що припускає взаємозв'язок і взаємозумовленість якісних змін в особистості самого вчителя і в особистості його вихованців (У. Глассер, Р. Бернс, І. в. Дубровіна, А. к. Маркова, К. роджерс).

Створення в нашій країні психологічної служби освіти підпорядковане завданню вивчення індивідуальних особливостей дитини та роз- витку суб'єктного початку в ньому (І. в. Дубровіна). Більшість теоретичних і прикладних досліджень з практичної психології освіти ори ентіровани на роботу психолога безпосередньо з учнями. Тим часом, більш ефективним може виявитися опосередкована допомога психо- лога дитині, реалізована через роботу психолога з вчителем. Основною фігурою, яка надає впливом геть учня, був і залишається вчитель, від професіоналізму якого багато в чому залежать можливості розвитку ди- тини. Тому взаємодія практичного психолога з вчителем, ак туалізація суб'єктності педагога, розвиток педагогічного профессіона-

6 лизма є актуальний напрямок діяльності практичному ської психології освіти.

Мета дослідження: вивчення сутності і закономірностей роз- витку суб'єктності людини, виявлення специфіки суб'єктності педагога і розробка науково-практичних основ розвитку цієї властивості в контексті практичної психології освіти.

Об'єкт дослідження: суб'єктність педагога.

Предмет дослідження: внутрішні передумови і зовнішні про-

явища суб'єктності педагогів загальноосвітніх шкіл.

Гіпотеза дослідження. Грунтуючись на ідеї про те, що специфічних ка людського існування полягає в його суспільний характер, в його активно -преобразующей діяльності, в його свідомо-сті (С. л. Рубінштейн), ми припустили, що умовою виконання цього є розвиток у людини особливого особистісного властивості - суб'єктності.

Далі ми припустили, що суб'єктність є інтегратором професійних здібностей людини і забезпечує можливість ви- конання ним професійних вимог на високому рівні якості.

Також ми припустили, що суб'єктність педагога виражається не тільки по відношенню до вчителя до себе як до суб'єкта власної діяльності, а й у ставленні до учням як до суб'єктів їх власної діяльності.

Для перевірки гіпотези були визначені такі основні завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз підходів до розуміння суб'єктності в психології.

2. Дати загальну характеристику і визначення суб'єктності як особисто-

стного властивості людини.

3. Виявити та описати зміст чинників суб'єктності та умов її розвитку.

4. Розробити систему понять, що описують специфіку суб'єктно

сті педагога.

5. Провести експериментальне вивчення суб'єктності педагога як основи його професіоналізму.

6. Визначити психологічні умови розвитку суб'єктності педаго- га і розробити концептуальні засади підвищення кваліфікації педаго- гов в суб'єктній парадигмі.

Організація і методи дослідження.

У роботі узагальнені результати вивчення суб'єктності педагогів загальноосвітніх шкіл м Нижньому Новгорода, Нижегородської області, Чувашії республіки. Загальний обсяг вибірки склав 950 педагогів загальноосвітніх шкіл, а також 60 педагогів, які надійшли на факуль- тет професійної перепідготовки за спеціальністю "Практичний психолог".

Теоретичні завдання дослідження вирішувалися за допомогою аналізу і узагальнення філософської, психологічної та педагогічної літератури, пов'язаної з предметом дослідження, а також застосуванням методу аналогій і моделювання.

Для вирішення емпіричних завдань був розроблений і використаний ме методичних комплекс дослідження суб'єктності педагога. Виходячи з структурних особливостей методик, ми виділяємо чотири групи методів діагно- стики суб'єктності педагога:

- Проектні методи: Метод вільних самоописів; тест двадцяти тверджень на самоставлення М. куна і Т. Мак-Портланда; модифікованих ний варіанти колірного тесту відносин, методика незакінчених перед- положень, методика піктограми з подальшою вербалізацією малюнка;

- Тести: методика вивчення ціннісних орієнтацій М. Рокича, тест смисложиттєвих орієнтацій Д. а. Леонтьєва, модифікований варіант интерперсональной діагностики Т. лири, тест К. Томаса, тест базисного ін-

теллект Р. в. Кетелла, модифіковану методику В. т. Козловий (ММК)

, Орієнтовану на дослідження лабільності розумової діяльно- сті на другосигнальна рівні і дослідження креативності; шкала інтер нального- екстернального контролю Дж. Роттера; тест-опитувальник рівня суб'єктів незалежно від єктивні контролю (УСК) Е. ф. Бажина, А. м. Еткинда; методика Н. в. Стамбулова з діагностики вольових якостей; опитувальник А. меграбіана; особистісний опитувальник Г. Айзенка; методика дослідження особистісного диференціала (ЛНІІПНІ ім. в. м. Бехтерєва).

- Опитувальники з вивчення стилю педагогічної діяльності (Марко- ва А. до, Никонова А. я.), Стилю педагогічних відносин (Соколов І. м.), Самоставлення (В. в. Столін), по діагностиці суб'єктності (Волкова Е. н ., Серьогіна І. а.).

- Бесіди, анкети, інтерв'ю за спеціально розробленими схемами для виявлення психологічних особливостей суб'єктності у вчителів;

- Спостереження реальної поведінки і взаємовідносин з схемами

Н. Фландерса і Дж. Хассарда;

При обробці результатів дослідження застосовувалися стандартні методи варіаційної статистики, кореляційний аналіз, факторний ана- ліз по методу головних компонент, а також якісний аналіз даних.

Основні положення, що виносяться на захист.

1. Суб'єктність - це психологічне утворення, основу якого становить ставлення людини до себе як до діячеві. Суб'єктність є умовою здійснення людського способу буття.

2. Суб'єктність - це інтегративне характеристика, яка составля- ет основу професійних здібностей. Суб'єктність пов'язана з виявлено- ням системоутворюючого відносини професійної діяльності. Для педагога таким ставленням виступає ціннісне ставлення до учня.

3. Ставлення людини до себе як до діячеві передбачає визнання і прийняття не тільки у себе, а й у іншої людини активності, сознатель-

9 ності, пов'язаної зі здатністю до цілепокладання і рефлексії, свободи вибору і відповідальності за нього, унікальності.

4. Факторами суб'єктності є мотивація з гуманістичної спрямованості і внутрішнім локусом контролю і позитивна, гнучка, від- крита Я-концепція. У сукупності вони визначають внутрішні умови розвитку у людини ставлення до себе як до діячеві.

5. Суб'єктність виникає і розвивається в результаті взаємодії людей при здійсненні діяльності. Необхідною і достатньою ус ловіем розвитку суб'єктності індивідуума є інша людина в тому випадку, якщо в іншого розвинене ставлення до себе як до діячеві.

Наукова новизна і теоретична значущість роботи.

Досліджено онтологічний статус суб'єктності як особистісної властивості людини, дано визначення суб'єктності, її атрибутивних харак- теристик і опис факторів суб'єктності у взаємозв'язку.

Визначено умови розвитку суб'єктності, найважливішим з яких є інша людина. Показано, що для розвитку суб'єктності индиви- дуума важливий не просто факт наявності іншої людини, а розвиток у друго го ставлення до себе як до діячеві.

Проведено комплексне теоретико-експериментальне дослідження змісту суб'єктності педагогів. Показано, що суб'єктність педагогів має специфіку, яка визначається взаємозумовленістю відносини учи теля до себе як до суб'єкта власної діяльності і його ставленням до учнів як до суб'єктів їх власної, навчальної діяльності.

Розкрито зміст чинників суб'єктності педагога. Показана можливість розробки психологічних критеріїв і показників професіоналізму педагога на основі аналізу його суб'єктності.

Обґрунтовано необхідність і показані перспективи роботи з педа-

гогамі в системі психологічної служби освіти, можливості і ог-

10 раничения розвитку суб'єктності вчителя в контексті психологічної служби освіти.

Розроблено концептуальні засади підвищення кваліфікації пе- педагога в суб'єктній парадигмі і запропоновані варіанти освітніх програм для педагогів і практичних психологів, спрямованих на роз- виток суб'єктності педагога ..

Апробація роботи. Результати дослідження апробовувалися в ході їх обговорення на засіданнях лабораторії наукових основ дитячої практи ческой психології Психологічного інституту Російської Академії Про- разования, кафедри психології Нижегородського державного педаго- гічного університету, кафедри психології та Вченої ради Ніжегород- ського інституту розвитку освіти.

Матеріали дисертаційного дослідження доповідалися і про- суждать на Першому з'їзді практичних психологів освіти (Моск ва, 1994), на міжнародних (Москва, 1996, Н. Ногород, 1995, софія,

1997), на всеукраїнських (Москва, 1997, С-Петербург, 1994, Н. Новгород,

1991), регіональних науково-практичної семінарах і конференці-

ях (Н. новгород, 1995, 1996, 1997, Чебоксари, 1993,1997).

Матеріали дисертації використовувалися в організації діяль- ності регіонального центру психологічної служби освіти Ніжего- порті області, атестації педагогів -Психологія, курсів підвищення ква- ліфікації практичних психологів і педагогів в Нижегородському інсти- туте розвитку освіти.

На основі проведених досліджень розроблені і читаються навчальні курси з психології особистості, по психології розвитку і педаго- ня психології для студентів Нижегородського державного пе- педагогічного університету, Нижегородського державного лінгвістична чеського університету, Російського відкритого університету (Нижегородське відділення)., Чуваської республіканського інституту розвитку освіти.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

Кожне психологічне дослідження іпліцітно містить в собі деяку філософію людини, що розкриває сутність, причини і за- закономірності його існування. Визнання за людиною прав діяльно- го, розумного і відповідального істоти ставить проблему вивчення його суб'єктності. Суб'єкт в психології - це перш за все носій активно- сті; той, хто продуктивно виконує деяку діяльність; людина, про- ладан здатністю свідомої саморегуляції і саморозвитку в цій діяльності. Суб'єктність, на відміну від суб'єктивності, підкреслює саме цю - активну сторону психічної організації людини. Методологічних логічною основою аналізу суб'єктності стало для нас положення С. л. Рубінштейна про вихідний дієвого, практичного спів- ня людини і світу.

Теоретичні основи вивчення суб'єктності.

Традиційні дискусії про місце людини в світі, про співвідношення б- ку і свідомості протиставляли людини як суб'єкта пізнання і дейст- вія речовому матеріального світу як об'єкту його впливу, практич- но виводячи його за рамки буття. У працях С. л. Рубінштейна, К. а. Абульхановой-Славської, Л. і. Анциферова, Е. а. Буділова, А. в. Брушлинского розкривається інше розуміння співвідношення людини і буття. Маючи власну сутність, закономірності та якісну визначеним, буття з появою людини стає іншим, переходить на новий якісний рівень. Буття не протистоїть людині як об'єкт суб'єкту, а включає в себе людину як внутрішню необхідність сво його існування і розвитку.

Цей основний постулат суб'єктно-діяльнісної концепції люди- ни має ряд наслідків для вивчення людини в його активній ставлення ванні до світу. Такими, на наш погляд є такі ідеї:

- Відкриття об'єктно світу, так само як і виникнення відчуття суб'єктності здійснюється людиною; нову якість буття сущест- яття таким тільки для суб'єкта і виявляється їм в процесі ак тивно-перетворювальної діяльності;

- Буття перестає існувати тільки в речової формі і готівкової дан ності: людина, що задає нову якість буття, володіє способно- стю "виходити за свої межі" і тривати в часі і в просторі відносин;

- Людина як частина буття містить в собі об'єктну і суб'єкт ву природу і по відношенню до себе може виступати одночасно суб'єктом і об'єктом перетворень.

Аналіз робіт з філософської антропології (Г. с. Батищев, М. м. Бахтін, Н. а. Бердяєв, Г. в. Гегель,, М. к. Мамардашвілі, К. Маркс,, С. л. Рубінштейн, М. Хайдеггер, М. Шелер, М. Штірнера) показує, що здатність людини змінювати навколишню дійсність і себе в ставленні до неї - сущ- ностной його характеристика, яка розкриває людську природу. Чоло-вік наявний у всіх чотирьох формах буття - природа, суспільство, чоло-вік, культура (М. с. Каган) - як ініціатор вибудовування системи відносин з ними і перетворювач цих відносин.

Здійснюючи певні, зовні виражені дії і вчинки люди- виробляє це спочатку (або тільки) в плані уявлень, оперуючи ним же самим породженими образами. Образ деякого ідеального резуль- тата в психології називається метою, тому специфіка людини розумно- го пов'язана з його здатність до цілеспрямованих, навмисним зраді ниям.

Інша особливість змін, вироблених людиною, - їх соціальність. Взаємодія з іншими людьми дозволяє разнообра- зить вироблені людиною зміни кількісно і якісно: вони стають іншими за розмахом, глибиною проникнення і наслідків впливи на природу, людську спільність, окремої людини. Крім того, людина як істота соціальна отримує можливість співвіднести по- слідства своїх дій з діями інших людей.

Аналіз робіт по екзистенціальної філософії (С Киркегор, В Франкл, Е. Фромм,), соціальної психології (А. а. Бодальов, А. ф. Бондаренко, Б. с. Братусь, Ф. е. Василюк, Г. а. Ковалев , Л. а. петровська) і психології лич ності (Е. в. Ільєнко, В. н. Мясищев, К. р. роджерс,) дозволяє нам назвати інший сутністю людини реалізацію їм своїм життям і діяльністю принципу заходи. Що стосується нашої проблемі цей принцип заключает- ся не стільки в затвердженні цінності людини як такої (Протагор) або у відповіді на питання про пізнаваність світу, а в тому, що перетворюючи, сама людина встановлює розміри перетворень і межі свого втручання-тва. Найвиразніше це проявляється при вивченні самосвідомості людини, яке і являє собою являє собою процес поіс- ка заходи і співвіднесення різних компонентів свого Я між собою, з іншими властивостями особистості, з оцінками інших людей (Р. Бернс, І. с. Кін, Е . т. соколова, В. в. Столін, І. і. Чеснокова).

Зміни та вимірювання, вироблені людиною, знаходяться в тісному зв'язку з викладом людиною як своїх намірів, так і наслідків про- винищення дій. Тут ми маємо на увазі специфічно людську потребу донести до іншої людини через слово сенс своїх дій і вчинків. Людина як суб'єкт використовує свою промову як засіб самоздійснення (М. м. Бахтін, А. в. Брушлинский).

Таким чином, аналіз літератури показує, що суб'єктна природа людини проявляється в його здатності змінювати навколишній світ і себе разом з ним, вимірювати і оцінювати наслідки цих змін, викладати

14 сталося собі і іншим людям. Гіпотезою нашого дослідження було припущення про те, що умовою здійснення специфічного способу людського буття є розвиток у людини особливого особистісного властивості - суб'єктності.

Термін "суб'єктність" не новий для вітчизняної науки. У явній або не- явній формі суб'єктність присутній в основних концепціях вітчизняної психології, звернених до вивчення людини як суб'єкта діяль- ності.

Б. р ананьев не оперувати терміном "суб'єктність", але його роботи представляють можливість визначення суб'єктності як рівневої харак- теристики розвитку:

- Суб'єктні властивості людини з'являються лише на певному рівні розвитку - особистісному - і визначаються балансом процесів ексте- ріорізаціі і інтеріоризації;

- Функції суб'єкта в людині нерозривно пов'язані з продуктивно-

стю виконуваної ним діяльності;

- Не всяке, а тільки творче ставлення до діяльності раскрива-

ет суб'єктні властивості людини.

У дослідженнях А. р Асмолова, виконаних в рамках теорії діяль-ності А. н. Леонтьєва, суб'єктність тісно пов'язана з мотивацією: по- потребами, мотивами, цілями, установками, емоціями. Вищою формою суб'єктності О. Г. Асмолов вважає особистісний сенс, якої надає подію- тиям і діям.

У роботах В. а. Петровського досліджуються феномени надсітуатів- ної активності як прояву суб'єктності, а суб'єктність висловлює ка якісно своєрідність людини як целеполагающего, вільного, відповідальної і розвивається істоти.

Загальною тенденцією цих досліджень є уявлення про те,

що саме особистість є носієм перетворюють властивостей суб'єкта.

З наявних підходів до визначення особистості в найбільшою мірою, на наш погляд, відповідає суб'єктної парадигми розуміння особистості як системи відносин людини до навколишньої дійсності.

(В. н. Мясищев), в якій розрізняють ставлення людини до світу, до інших людей, до самого себе. Формами існування і прояви цих ставлення -ний називають спрямованість, здібності та характер людини (Рубін- штейн С. л.). Акцентуючи увагу на активно -преобразующей функції особистості, на її суб'єктних характеристиках, ми виділяємо якісно певне відношення людини до себе - ставлення як до діячеві і на підставі аналізу літератури даємо робоче визначення суб'єктності як властивості особистості виробляти взаємообумовлені зміни в світі, в інших людях, в людині. В основі цієї властивості лежить відно шення людини до себе як до діячеві.

Суб'єктність виникає на певному рівні розвитку особистості і являє собою нову системну якість особистості, яке визначає специфіку зовнішнього поведінки людини. "Якість" прийнято визначати як категорію, яка відображає діалектику розвитку явищ, оскільки виступає в єдності з категоріями кількості і заходи. Якість показива- ет певний рівень розвитку чого-небудь. В результаті внутрішніх ко кількісних змін виникає нова здатність усвідомлено вироб- дить зміни навколишньої дійсності і змінюватися в завісімо- сти від них самому. Це перший аспект розуміння суб'єктності як качест- кої характеристики

Другий аспект розуміння суб'єктності як якості пов'язаний з розглядом єдності сталого мотиву і стійкої форми поведінки, освоєної для втілення мотиву, як специфічна, особлива для дан -ного людини характеристика (С. л. Рубінштейн, Л. і. Божович, В. н . Мясищев), де якість особистості розглядається як стійке, вкорінене в поведінці людини ставлення до тих чи інших сторін дійсності. З цієї точки зору суб'єктність розкриває своеобра-

16 зие конкретної людини, його відмінність від інших, силу і генералізован- ність проявів його перетворює потенціалу.

Коли ми говоримо, що суб'єктність - це властивість особистості, то наголошуємо дещо інший ракурс проблеми, а саме факт імманент- ної прісущності суб'єктності в кожної особистості. Суб'єктність НЕ суще- ствует поза особистості. Особистість потенційно має в собі суб'єктність. це

- по перше. По-друге, кожне властивість розкриває особистість з визначеної якогось боку в залежності від характеру її взаємовідносин з ми- ром. У суб'єктності робиться акцент на активно-перетворюючої функції особистості. При цьому специфіка суб'єктності полягає у взаємозв'язку і взаємозалежності предметів перетворень. Ними є і навколишнього щая дійсність, і сама людина, його внутрішній світ, перш за все.

Особистісна природа суб'єктності

Аналіз атрибутивних характеристик суб'єкта, описаних в літературі

(М. с. Каган, В. а. Лекторський, К. н. Любутін, Д. в. Пивоварів), дозволяє на- кликати такими активність, свідомість, пов'язану зі здатністю до цілепокладання і рефлексії, свободу вибору і відповідальність за нього, унікальність. Суб'єктність, що виражає відношення людини до себе як до діячеві, пов'язана з визнанням у себе цих атрибутів і вчиненням по- вчинків, обумовлених цим визнанням

Як відношення суб'єктність існує на усвідомлюваному і на не- усвідомлюваному рівні. Разом з тим, необхідно відзначити, що кажучи про розвиток даного властивості і про його "даності" в сприйнятті самому челове- ку, ми підкреслюємо пріоритетне значення свідомого рівня організа- ції психічного - постановку цілей, прояснення смислів, усвідомленням переживання і т. Д. ступінь усвідомлення змін, що відбуваються з челове- кому і вироблених їм, визначає рівень розвитку суб'єктності, прояв- ляющая в здатності вибирати цілі для досягнення, знаходити средст-

17 ва для цього, відстежувати і оцінювати отримані результати і причини, що сприяють і перешкоджають досягненню цілей.

Свобода вибору мети, способів і засобів її реалізації, освоюваних в ході розвитку культури, - найважливіша характеристика суб'єктності. Свобода надає діяльності людини моральний вимір (Г. а. Бал, Е. Фромм). Вільний вибір вимагає від індивідуума усвідомлення цінності об'єкта соціальної дійсності і тим самим формується особливий вид ставлення до нього - ціннісне ставлення

Володіння цінностями завжди включає в себе не тільки їх усвідомлення, але і усвідомлення ієрархії цінностей. У цьому сенсі можна говорити про різ- передумови суб'єктності у конкретної людини: суб'єктність у одних людей може переважати в структурі цінностей і визначати особли- вості його поведінки як суб'єктного.

Володіння цінностями полегшує людині завдання пошуку сенсу його життя, який служить системним стрижнем, що забезпечує цілісність людини, його тотожність самому собі в потоці змін і са моізмененій (В. е. Чудновський, В. Франкл). При наявності загального сенсу життя людина починає вибудовувати певну ієрархію мотивів діяльності і поведінки. У роботах В. а. Іваннікова показано, що саме смисли визначають цілі діяльності та вибір засобів її здійснення. Сама постановка питання про сенс існування кожним конкретні

вим людиною служить проявом суб'єктності. Сенс життя обрета- ється в результаті активного діяльного пошуку, в результаті досвіду поступ- ков і діянь життя. Смисли і цілі життя людини призводять до зміни ієрархії "нижчих" смислів і змістовно їх трансформують. З цієї точки зору генеральним фактором суб'єктності виступає осмис- лінь життя людини.

Можливість вибору створює передумову для народження відповідальності. Відповідальність на відміну від старанності завжди внутрішньо обумовлена ??мотивами, потребами і цілями особистості, т. Е. Є

18 похідним від внутрішньої позиції особистості (Г. с. Батищев). Відомо, що будь-яка діяльність може бути мотивована зовні і внутрішньо. І хоча цей поділ є досить умовним (будь-яка діяльність в кінці кінців ока- ни опиняються детермінована внутрішньо: зовнішні оцінки, ситуація і т. Д. Так чи інакше переломлюються через внутрішні умови людини), в обговоренні проблем суб'єктності особливе значення має те, як сама людина воспри - приймає своє життя і діяльність: як наслідок, результат його власних ної довільної активності або як іграшку в руках безликої долі. Суб'єктність обумовлена ??пріоритетом першого роду, так званої внутрішньої або інтрінсівной мотивацією.



Суб'єктності педагога: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА 4 сторінка | Поширення хвиль в пружному середовищі. 2 сторінка

Поширення хвиль в пружному середовищі. 3 сторінка | Поширення хвиль в пружному середовищі. 4 сторінка | Рівняння плоскої і сферичної хвилі. | Рівняння будь-якої хвилі є рішенням диференціального рівняння, званого хвильовим. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати