Головна

Характерні особливості строкових

  1. Банківське та небанківське кредитування підприємства: особливості, форми та інструменти.
  2. Валютне регулювання та курсова політика Центрального банку. Особливості валютного регулювання і курсової політики Національного банку України
  3. Валютно-фінансова конвергенція та особливості організації фінансів Європейського Союзу
  4. Види листів та їхні особливості
  5. Виділите характерні риси етики
  6. Візантійська імперія: особливості історичного розвитку.
  7. Вкажітъ характерні ознаки успадкування аутосомно-рецесивних захворювань. Наведіть приклади найбільш поширених захворювань.

вкладів і депозитів:

n не можуть використовуватися для розрахунків і на них не виписуються розрахункові документи;

n кошти на рахунках обертаються повільно;

n сплачується фіксований процент; максимальний рівень відсоткової ставки в окремі періоди може регулюватися центральними банками;

n встановлюється вимога про попереднє повідомлення вкладником банку про вилучення коштів.

Ощадні вклади не мають фіксованого строку і слугують власникам для накопиченн ягрошових заощаджень. Найбільш поширеними видами персональних депозитних рахунків є ощадний вклад із книжкою, для якого характерні:

n відсутність фіксованого строку зберігання грошових коштів;

n не потребує попередження про вилучення коштів;

n при внесенні і знятті грошей з рахунку пред'являється ощадна книжка , в якій відображається рух грошовихкоштів.

Так, власнику ощадного вкладу видається іменне посвідчення про внесок у формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції на рахунку. Зняття грошей з ощадного рахунку здійснюється за попереднім повідомленням власника внеску. Період завчасного попередження може бути визначений законом (як засіб державного регулювання) або встановлюватися за договором між банком і власником рахунку.

Існують різні види ощадних вкладів, що відкриваються фізичним особам: строкові, строкові з додатковими внесками, виграшні.

Для банків значення ощадних вкладів полягає у тому, що з їх допомогою мобілізуються не6використані доходинаселення і перетворюються у виробничий капітал.

Строкові ощадні вклади. Встановлюється або фіксований строк або строк, на протязі якого вклад не може бути вилучений. За строковими вкладами банком сплачується найбільш високий процент у порівнянні з іншими видами ощадних вкладів.

Ощадний вклад з додатковими внесками.На цей рахунок регулярно вноситься раніше обговорена сума грошей і накопичені заощадження сплачуються на певну дату (новорічні вклади, до моменту повноліття, і т. Д.).

Поточні ощадні вклади допускають вільне надходження і вилучення коштів і використовуються в основному для зарахування заробітної плати, пенсій, оплати регулярних платежів.

У вітчизняній банківській практиці ощадні рахунки відкриваються тільки фізичним особам. В іноземній практиці такі рахунки відкриваються також некомерційним організаціям і діловим фірмам. За ощадними вкладами банки нараховують проценти. Сплачені відсотки звичайно нижчі ніж за строковими депозитами.

Отже, ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних банківських операціях.

Різновидом строкових депозитів і ощадних вкладів є депозитні і ощадні сертифікати. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні - фізичним особам. Сертифікати можна класифікувати за такими ознаками:

- спосіб випуску (одноразові і серійні);

- спосіб оформлення (іменні і на пред'явника);

- термін обертання (термінові і до запитання);

- умови сплати процентів (з регулярною сплатою процентів після закінчення визначеного розрахункового періоду і з виплатою процентів у день погашення сертифіката).

Депозитні або ощадні сертифікати - це письмове свідоцтво банка-емітента про вклад грошових коштів, підтверджуючи право вкладника або його правонаступника на отримання грошових коштів по закінченнйі встановленого строку і відсотків по ньому.

Депозитний сертифікат - це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і обертатися на фондовому ринку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, оформленими депозитними сертифікатами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, тоді як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку - втрату частини ресурсів.

Комерційні банки можуть залучати кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги.

Щоб придбати банківський вексель, покупець має переказати гроші на рахунок банку продавця, після чого останній виписує бланк банківського векселя на ім'я покупця і позначає дату зарахування грошей. Погашення банківських векселів відбувається шляхом їх викупу після закінчення терміну обертання або ж дострокового викупу векселів. У банківських векселях вказується величина прибутку у вигляді процента до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продаються векселі за номіналом, а викуповуються банком за ціною продажу.

Конкуренція на ринку позичкових капіталів змушує комерційні банки шукати нові форми та способи залучення депозитів. Значного поширення в банківській практиці набув депозит, що відкривається клієнтові при оформленні ним поточного рахунку. Депозит має обов'язковий характер, а його величина і термін внеску коштів на рахунок визначається банком. Якщо клієнт не виконує умови даного депозиту, банк може припинити його обслуговування. За своїм характером цей депозит можна віднести до умовного, оскільки вилучення коштів з нього можливе лише у разі закриття клієнтом поточного рахунку. Він вважається безстроковим, що дає банку використовувати його як довгостроковий кредитний ресурс. За аналогією з вкладами до запитання за даним депозитом нараховуються мінімальні проценти або вони зовсім не нараховуються, якщо банк не бере з клієнта плату за ведення операцій на поточному рахунку.

Для клієнта депозит на термін обслуговування є певною мірою примусовим, тому такі депозити можуть залучати тільки ті банки, що пропонуютьсвоїм вкладникам додаткові банківські послуги або зручне і пільгове розрахунково-касове обслуговування. Інакше банк не тільки втратить можливість залучати додаткову клієнтуру, а й може позбутися вже існуючої.

Комерційні банки використовують і такий метод залучення внесків, як установлення залежності між кредитуванням клієнта і накопиченням коштів на його депозитному рахунку. У цьому разі між банком і клієнтом підписується договір, відповідного до якого банк бере на себе зобов'язання надати клієнту кредит за умови накопичення і зберігання останнім протягом установленого терміну визначеної суми коштів. Формування коштів депозитного рахунку може відбуватися по-різному: або виходячи з можливостей клієнта, або на основі планових регулярних внесків. Вигода клієнта при такому депозиті полягає в тому, що він має можливість безперешкодно одержати в анку кредит, причому чим меншим буде розрив між сумою депозиту і сумою кредиту, тим меншим буде встановлений процент за позичкою. У банку при такому кредитуванні значно меншим буде ризик неповернення позички, оскільки він має право спрямовувати на погашення кредиту кошти, що зберігаються на депозитному рахунку.

Проте успіх такого методу залучення внесків клієнтів багато в чому залежить від гнучкої процентної політики банку щодо кредитів. Якщо клієнт виявить, що за свій внесок у банку він одержує набагато менше, ніж сплачує банку за кредит (з урахуванням витрат на розрахункове обслуговування), він відмовиться від такої угоди, що для банку стане втратою як потенційних, так і наявних клієнтів.

У роботі комерційних банків щодо залучення депозитів важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання прибутків від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом з активізації внесків. Розмір депозитного процента встановлює комерційний банк самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, стану грошового ринку і власної депозитної політики.

Рівень прибутків за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Найнижчі проценти комерційні банки сплачують за рахунками до запитання, оскільки вони характеризуються нестабільністю залишків. За такими рахунками проценти взагалі можуть не нараховуватися. У цьому разі з клієнтів, як правило, не стягується платня за розрахунково-касове обслуговування. Відсутність або незначні прибутки стимулюють власників рахунків до запитання скорочувати до мінімуму залишки коштів на них і вкладати їх у прибутковіші операції (термінові депозити, цінні папери тощо), що для банкі невигідно. Це досягається шляхом установлення підвищених процентів або виплати клієнтам премій за значні залишки коштів.

Банки можуть заінтересувати вкладників шляхом нарахуання й сплати простих і складних процентів. Прості проценти є традиційним видом обчислення прибутку за вкладами.

Дохід за складними процентами (нарахуання процента на процент) визначається так. Після закінчення розрахункового періоду на суму внеску нараховується процент і отримана величина приєднується до суми внеск; у наступному розрахунковому періоді процентна ставка застосовується до нової, вже збільшеної суми.

Важливе значення для стимулювання внесків має гарантуання банком цілості переданих йому коштів. Цього можна досягти шляхом страхування депозитів. В Україна поки що система страхування депозитівне створена, але діє механізм, що певною мірою регулює основні елементи цієї проблеми. Зокрема, за рахунок внесків банків створено республіканський фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Основним інвестором цього фонду є НБУ, який сформував половину його коштів.

Банки, в свою чергу також мають бути обережними при виборі клієнтів. Так, при відкритті рахунка банки вимагають від клієнта надання певної інформації з метою захисту від різного роду шахрайства. За останні роки банки все більше керуються правилом "Знай свого клієнта". Особливо розбірливо до підбору клієнтів ставляться великі всесвітньовідомі банки, які надають своїм клієнтам максимальні можливості обслуговування. Стандартного підходу щодо первірки клієнтів у світі не існує, процедура перевірки багато в чому залежить від країни, де працює банк, а частково і від самого банку.

Звичайно до заяви на відкриття рахунку додається анкета, яка включає питання про назву фірми та її адреси за останні три і більше років, про види бізнесу, можливі питання про партнерів фірми та їх адреси, про походження стартового капіталу і джерела коштів їх власників, про фінансовий стан фірми тощо.

Отриману із анкети інформаію банк перевіряє. У більшості країнах інформацію про клієнтів, що мають банківську історію можна почерпнути у загальнодоступних базах даних.


Тема 10. Ринок похідних фінансових інструментів (2 год.)

1. Сутність похідних цінних паперів.

2. Законодавче регулювання обігу похідних цінних паперів в Україні..

3. Критерії віднесення фінансових інструментів до похідних.

4. Основні види похідних фінансових інструментів: ■■ опціони, ф'ючерси, депозитарні розписки.

Література: [1, 2, З, 7, 9, 11, 12]

 



К Р Е Д И Т Н О Г О Р И Н К У У К Р А Ї Н И | Основні види похідних фінансових інструментів: ■■ опціони, ф'ючерси, депозитарні розписки.

Дисципліни | ЖИТОМИР - 2009 | У межах довготермінової оренди розрізняють дві основні форми лізінгових операцій - фінансовий і оперативний лізинг. | Попри цілу низку переваг, лізинг є ще досить дорогим засобом залучння коштів. Він успішно застосовується при наявності дешевих джерел фінансових ресурсів. | За своєю суттю кредитні спілки є універсальними фінансовими кооперативами неприбуткового типу. Вони створюються для своїх членів у їхніх інтересах. | Загальне визначення ринків, де проявляються попит і пропозиція на різні платіжні засоби. | Використання заощаджень як страхового фонду. | Характеристика об'єктів фінансового ринку | Поняття і типи фінансової політики. | Характеристика сучасної фінансової політики України. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати