На головну

Основні закони спілкування

  1. Англійська революція XVII ст. Основні етапи та історичне значення
  2. Безпосереднє спілкування(IRC).
  3. Безсловесне спілкування
  4. В культурі спілкування любов є основоположним принципом, який у своєму змісті має такі етичні категорії, як повага, співчуття, толерантність та ін.
  5. Види і основні компоненти живильних середовищ
  6. Викладайте основні положення у логічній послідовності, використовуйте біологічні терміни і поняття, зробіть висновки та узагальнення
  7. Висновок: під час виконання даної практичної роботі я засвоїв основні навички роботи з антивірусом, архіватором та програми відновлення даних.

1. Завжди мати охайний зовнішній вигляд, щоб справити приємне вра
ження на співбесідника (комуніканта).

2. У перші чотири хвилини знайти потрібний тон спілкування.

3. Бесіду слід починати з дружнього тону, ввічливого, тактовного, доб
розичливого.

4. Пам'ятати про посмішку - знак прихильності.

5. Бути хорошим слухачем.

6. Уникати зайвих суперечок, уміти визнати свою помилковість.

7. Поважати думку інших людей, намагатися зрозуміти їх позицію.

8. Допомагати людям відчути свою значимість.

9. Запам'ятовувати імена людей.

10. Бути тактовним та толерантним.

1.8. Поняття комунікації. Типи та бар'єри комунікації

Комунікація(лат. соттипісо - спілкуюсь із кимось) - смисловий та ідеально-змістовий аспект соціальної взаємодії, пов'язаний з інформаційним зв'язком, тобто це обмін інформацією в різноманітних процесах спілкування.

Ф. С. Бацевич виокремлює такі типи комунікації:

Комунікація багатомовна - спілкування між представниками різних національних лінгвокультурних спільнот з використанням кількох (іноді значної кількості) мов.

Комунікація вербальна - цілеспрямована психолінгвоментальна діяльність учасників спілкування (комунікантів) за допомогою мовного коду, результатом якої є інформаційний обмін, взаємовплив тощо, тобто формування дискурсів (текстів).


Українська мова фахового спрямування

Комунікація міжкультурна - увесь спектр можливих типів спілкування, який відбувається понад межами можливих соціальних груп (дискурсивних систем), починаючи від груп, представники яких є носіями різних культур, до комунікації між чоловіками і жінками або колегами різного віку тощо.

Комунікація міжмовна - мовленнєве спілкування комунікантів, які у міжособистісній інтеракції використовують різні мови.

Комунікація невербальна - взаємодія між учасниками спілкування за допомогою невербальних і паравербальних (паралінгвістичних) засобів.

Комунікація одномовна - спілкування осіб, які використовують у процесах інтеракції одну мову.

У сучасній лінгвістиці комунікацію розглядають як спілкування. Автори підручника поділяють думки Ф. С. Бацевича, що з метою наголошення на процесах соціальної взаємодії (міжособистісної, групової, організаційної, публічної, масової) термін "комунікація" можна вживати як синонім терміна "спілкування". Поняття "бар'єр"асоціюється у свідомості особистості з певними перешкодами взаєморозуміння з учасниками комунікативного акту. Це слово (з франц. Ьаггіеге - застава, перепона < Ьаггег - перегороджувати) вживається зі значенням перешкода, перепона, яку треба подолати.

Бар'єри спілкування- це внутрішні перешкоди, що мають психологічну природу та заважають людині успішно спілкуватися. Вони призводять до почуття незадоволення, до міжособистісних конфліктів, до стресів, до непорозумінь та ін.

Н. П. Статінова подає таку типологію бар'єрів, що виникають під час спілкування:

Бар'єр негативних емоцій поганий настрій; страх; - сором; - вина; міжособистісні зіткнення
Бар'єр мови нерозуміння суті, змісту; нервовість
Бар'єр установки заважає готовності до певної дії; негативні реакції
Бар'єр першого враження заважає потрібному контакту між співрозмовниками; формується негативне ставлення до співрозмовника

Автори підручника вважають, що бар'єрів у спілкуванні потрібно уникати як керівникам, так і підлеглим. У процесі комунікативного акту потрібно створювати такі умови, що сприятимуть взаєморозумінню, налагодженню дідових контактів, вирішенню актуальних проблем у професійній діяльності.


Розділ II. Тема І. Спілкування як інструмент професійної діяльності

1.9. Завдання для самостійної та індивідуальної роботи

Вправа 1.Викладіть усно / письмово своє розуміння змісту висловлювань відомих людей.

"Існує тільки один спосіб стати гарним співбесідником - уміти слухати" (К. Морлі).

"Хочеш бути розумним - навчись розумно питати, уважно слухати, спокійно відповідати й переставати говорити, коли немає чого більше сказати" (І. Лафатер).

"Добре, хто добре говорить, але краще, хто добре слухає" (Р. Емерсон).

"Кожен чує лише те, що він розуміє" (Плавт, Гете).

"Слухати співрозмовника з увагою - це підготувати його до того, щоб він уважно вислухав вашу відповідь, і схилити його на користь ваших доказів" (Саді-Карно).

"Багато говорити і багато сказати - це не є те саме" (Софокл).

"Біда, коли в людини не вистачає розуму, щоб добре сказати, або здорового глузду, щоб обережно промовчати..." (Ж. Лабрюйєр).

"Уміння вести розмову - це талант" (Стендаль).

"Людині необхідно два роки, щоб навчитись говорити, і шістдесят років, щоб навчитись слухати" (Л. Фейхтвангер).

Вправа 2.Поясніть роль мовлення і слухання у житті особистості на прикладі прислів'їв і приказок.

Хто говорить - сіє, хто слухає - жне.

Слухай сто разів, а говори раз.

Слухай багато, а говори мало.

Що менше балакаєш, то більше чуєш.

Доброму слухачеві півслова вистачить.

Срібні ви, мої слова, золоте мовчання.

Хто мовчить, той у збитку не буде.

Раз промовчиш де слід - і відвернеш тисячу бід.

Мовчання сотні слів варте.

Вправа 3.Укладіть план виступу-повідомлення про родину Миколи Гоголя.



Література | У ДОЛІ- ДВА КРИЛА

Предмет і завдання курсу, його наукові основи | Література | Література | Література | Література | ДІАЛЕКТНІ СЛОВНИКИ | Література | Вибір мовних одиниць у мовленні | РОЛЬ ПОГЛЯДУ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ | Література |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати