На головну

Поняття, рівень, структура та динаміка необережних злочинів

  1. I. Поняття, предмет, метод та система трудового права України
  2. II. Структура психологического исследования.
  3. UNIT 3. Структура английского предложения
  4. V2: Морфология, ультраструктура и функции хромосом
  5. V2: Предмет, задачи, методы, структура экологии.
  6. Алгоритмическая структура ПОВТОРЕНИЕ
  7. Анализ понятий. Теории досуга. Структура досуга.

Згідно з Кримінальним законодавством України злочин визначається вчиненим з необережності, якщо особа, яка його скоїла, не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій або бездіяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість), або передбачала можливість настання таких наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самонадіяність).

Протягом тривалого часу проблеми необережної злочинності вважались у кримінології другорядними, оскільки побутувала думка про незначну суспільну небезпечність злочинів даного виду. Така точка зору була хибною тоді і є ще більш неправильною тепер. За розміром та характером заподіюваної шкоди злочини, скоєні з необережності, значно переважають умисні злочини, які звичайно знаходяться в центрі уваги кримінологів. Тільки одна аварія на Чорнобильській АЕС, яка сталася внаслідок некомпетентності та безвідповідальності обслуговуючого персоналу, спричинила непоправну шкоду населенню багатьох країн.

Актуальність проблеми необережних злочинів обумовлюється інтенсивною технізацією усіх сфер людського життя, зростанням кількості джерел підвищеної небезпеки, зокрема транспортних засобів, та ускладненням вимог до осіб, які працюють з ними, поширенням використання у виробництві та побуті значного числа складних механізмів та пристроїв, порушення відповідних правил поводження з ними можуть спричинити значну шкоду. Це аварії на промислових об'єктах, різного роду техногенні забруднення довкілля, дорожньо-транспортні пригоди, пожежі тощо. Таким чином, проблема боротьби з необережною злочинністю переростає, по суті, в завдання забезпечення національної безпеки, вирішення яких потребує реалізації цілого комплексу економічних, культурно-виховних, організаційно-технічних, правових та інших заходів на загальнодержавному рівні. Тому не дивно, що в останні роки проводяться широкі кримінологічні дослідження стосовно злочинної необережності.

Необережні злочини є складовою частиною загальної злочинності. У зв'язку з цим ознаки, що характеризують злочинність, певною мірою властиві і їм. Зміст поняття "необережна злочинність" залежить від чинного кримінального законодавства, переліку передбачених у ньому необережних ознак, що її характеризують. Сьогодні приблизно 25 % усіх норм Особливої частини Кримінального кодексу України встановлюють відповідальність за злочини, скоєні з необережності.

Під необережною злочинністю розуміють сукупність усіх необережних злочинів, скоєних на певній території за певний період часу. Злочини, вчинені з необережності, становлять в середньому 15 % від загальної кількості зареєстрованих кримінально-караних діянь.

Необережна злочинність відрізняється від інших її видів за:

1) формою вини, а отже, психологічними детермінантами;

2) механізмом злочинної поведінки і характеристикою особи злочинця;

3) сферою діяльності, в якій скоюються ці злочини;

4) характером наслідків цих злочинів.

Необережні злочини відрізняються від умисних передусім за формою вини, тобто психологічним механізмом. Суб'єкт необережного злочину не усвідомлює суспільно небезпечного характеру своїх дій. Він не лише не хоче (чи не припускає) заподіяння шкоди суспільству, а взагалі не передбачає можливості шкідливих наслідків або переконаний у тому, що вони не настануть. Психологічними чинниками необережних злочинів є насамперед неуважність, безвідповідальне ставлення до діючих у суспільстві правил поведінки. Тому такі особи характеризуються меншим рівнем моральної зіпсованості, ніж умисні злочинці.

Необережні злочини можуть скоюватись у самих різних сферах діяльності - на виробництві, транспорті, в управління, медичній практиці, побуті, при використанні природних ресурсів тощо. Зазначимо також, що суспільна небезпека необережних злочинів прямо залежить від того, в якій сфері вони вчиняються, які знаряддя і засоби приведені в дію. Типовими сферами вчинення злочинів з необережності є:

- експлуатація машин та механізмів на виробництві;

- використання транспортних засобів;

- будівельні, вибухові, гірничі роботи;

- зберігання та використання енергоносіїв;

- виробнича діяльність у природному середовищі, яка несе небезпеку його забруднення;

- виготовлення медикаментів, лікування людей, ветеринарна допомога;

- посадова чи інша професійна діяльність, пов'язана з прийняттям рішень, які в разі помилки можуть мати шкідливі наслідки;

- використання технічних засобів та інших джерел підвищеної небезпеки у побуті.

Очевидно, найбільшу суспільну небезпеку становить професійна необережність, необережність на небезпечних виробництвах та у сфері управління.

При злочинній необережності характер заподіяної шкоди визначається не стільки рівнем моральної зіпсованості особи, скільки сферою діяльності суб'єкта, способом використання ним знарядь і засобів, ситуацій, за яких скоюється злочин, а також багатьма іншими обставинами, що можуть бути випадковими для суб'єкта. Тому в необережних злочинах спостерігається розрив, певне протиріччя між особою злочинця (його соціально-психологічною характеристикою) і значимістю наслідків, що настають. Практика свідчить, що необережні злочини завдають, як правило, значної шкоди суспільству, яка може вийти за національні кордони.

В науковій літературі наводяться різні варіанти класифікацій необережних злочинів. Так, А. Ф. Зелінський виділяє чотири групи необережних злочинів: 1) транспортні; 2) порушення правил безпеки при конструюванні та експлуатації технічних систем і приладів, а також правил охорони праці; 3) недбалість при виконанні службових обов'язків службовими особами; 4) побутова необережність (необережне поводження зі зброєю, газом, електроприладами тощо) [153].

За сукупністю спільних кримінологічних ознак ми пропонуємо розрізняти чотири види необережних злочинів:

1). Побутові необережні злочини, скоєні поза сферою дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки. Це вбивство через необережність, необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, необережне знищення або пошкодження майна. Кількість цих злочинів є незначною.

2). Необережні злочини, вчинені під час використання технічних засобів. Це найчисленніша група необережних діянь, які найчастіше вчиняються у процесі професійної діяльності, але можуть мати місце і в побуті. Загальною ознакою цієї групи злочинів є те, що вони відбуваються у сфері взаємодії "людина - техніка" і пов'язані з виходом технічних засобів з-під контролю оператора (забруднення або псування земель; порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою; порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами).

3). Необережні злочини у сфері професійної діяльності, не пов'язаної з використанням техніки (порушення обов'язків щодо охорони майна; порушення законодавства про захист рослин; неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником).

4). Необережні злочини, вчинені під час виконання управлінських функцій (випуск або реалізація недоброякісної, нестандартної або не укомплектованої продукції, службова недбалість тощо).

Особливий різновид необережності, що виходить за межі необережної злочинності, становлять умисні злочини, ускладнені необережним спричиненням тяжких наслідків для здоров'я потерпілого. Наприклад, умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило смерть потерпілого; незаконний аборт, що спричинив смерть потерпілої та інші.

Який же стан із необережною злочинністю в Україні? В загальній її структурі переважають транспортні злочини, які становлять в середньому 70-75 %. Приблизно 10-15 % припадає на злочинні порушення правил охорони майна та халатність, 5-7 % - на порушення правил охорони праці й техніки безпеки, 2-4 % - на необережні злочини проти особи.

У 1995-2000 роках в Україні сталося 225,4 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 35,2 тис., а отримали поранення різного ступеня тяжкості - 246,5 тис. осіб. Як свідчить аналіз статистичних даних, в останні роки в країні спостерігається тенденція до зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод. Якщо у 1995 році їх було зареєстровано 43,2 тис., то у 2000 - 33,3 тис. Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху становлять приблизно 7 % від загального рівня злочинності в Україні. Питома вага діянь, що містять ознаки автотранспортних злочинів, від усіх дорожньо-транспортних пригод становить 43,5 %, а порушень правил безпеки дорожнього руху, які визнані судами злочинами - 12,4 %. На жаль, у державі немає чіткої статистики матеріальних збитків від транспортних злочинів. Тому різні автори у своїх публікаціях наводять не одинакові показники.

Великої шкоди завдають пожежі. У 2000 році в країні було зареєстровано 61,5 тис. пожеж, внаслідок яких загинуло 2423 чол., у тому числі 149 дітей та травмовано 1530 осіб. Матеріальні збитки становлять 264,4 млн. грн.

В середньому в Україні щомісяця виникає близько 3 тис. пожеж. Найбільше їх кількість, за даними 1999-2000 років, відбувається в Донецькій (2220), Республіці Крим (1408), м. Києві (1306), Одеській (1239), Дніпропетровській (1290), Луганській (1193), Харківській (1175) та Львівській (741) областях. 66 % загальної кількості пожеж зафіксовано в містах і селищах міського типу.

Наведемо також статистичні дані щодо злочинів, які вчиняються у сфері дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки. В Україні останнім часом зменшується кількість осіб, травмованих на виробництві. Так, якщо в 1996 році їх було 64775, то в 1997 - 54510, у 1998 - 50872, у 1999 - 39844. Зменшується також кількість фактів виробничого травматизму зі смертельними наслідками. Наприклад, на підприємствах і в організаціях м. Києва та Київської області в 1998 році їх було виявлено 119, а в 1999 р. - 98. Слідчим органам Київської області та м. Києва за порушення законодавства про охорону праці в 1999 році було направлено 19 матеріалів, але порушені кримінальні справи тільки по 12.

Найбільше порушень правил охорони праці виявляється у Донецькій (429110 - у 1998 р., 403523 - у 1999 р.), Луганській (271289 - у 1998 р., 255399 - у 1999 р.), Дніпропетровській (133808 - у 1998 р., 131080 - у 1999 р.) областях. Всього по Україні виявлено порушень нормативних актів щодо охорони праці у 1999 році - 2036619 [154].



Профілактика злочинів проти довкілля | Детермінанти необережної злочинності

Підручник 1 страница | Юрінком Інтер | Авторський колектив | Передмова | Поняття, предмет, завдання і функції кримінології | Методологія та методи кримінології | Місце кримінології серед інших наук | Система кримінології | Виникнення кримінології як науки | Розвиток вітчизняної кримінології в 20-ті - 30-ті роки ХХ століття |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати