Головна

Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.

  1. B) Функція організації та обслуговування предметної діяльності
  2. I. Вступ. Спілкування і його значущість в лікувальній діяльності.
  3. I. Неекспериментальні методи
  4. II. Арени. Методи отримання.
  5. II. Виконання вправ на оволодіння елементами техніки організації гри
  6. II. Індивід, індивідуальність. Поняття особистості, фактори її формування і розвитку.
  7. II. Основні методи збору соціологічної інформації, їх коротка характеристика.

Центральне місце в цій групі методів займають вправи, Т. Е. Планомірно організована діяльність, що передбачає багаторазове повторення будь-яких дій з метою формування певних умінь і навичок або ж їх вдосконалення. Велике значення вправи мають в процесі трудової підготовки і для формування моральної поведінки. Вправа в широкому сенсі - це така організація життя і діяльності учнів, яка створює їм умови надходити відповідно до прийнятих в суспільстві нормами і правилами поведінки, яка забезпечує набуття ними практичного досвіду колективних відносин.

Вправа в соціально цінне поведінці спочатку спирається на привчання, Яке представляє собою організацію планомірного і регулярного виконання певних дій з метою перетворення їх у звичні форми суспільної поведінки. При цьому звичка важлива не сама по собі. У певних умовах вона може і повинна стати стійким властивістю або якістю особистості. Привчання виявляє найбільшу ефективність на ранніх щаблях виховання та розвитку. Застосування цього методу вимагає дотримання деяких педагогічних умов. Привчання неможливо без чіткого уявлення про те, що має бути засвоєно. Наказуючи учням той чи інший образ дій, необхідно висловити його в можливо більш короткому і ясному правилі. Досвідчені педагоги велике значення надають показу зразка виховується форми поведінки, створення позитивного ставлення до неї. Метод привчання варіюється в залежності від віку, умов життя і виховання.

Метод вправи часто реалізується через доручення. Вони привчають учнів відчувати свою причетність до суспільних справ. Залучаючи вихованців до виконання доручень, необхідно управляти мотивами їх громадської активності. Без розуміння тих внутрішніх сил, які спонукають вихованця діяти певним чином, не можна успішно керувати його соціальним і моральним розвитком, вправляти його в правильних вчинках.

У реальному житті і діяльності колективу постійно народжуються ситуації, в яких виявляється і піддається випробуванню на міцність вся система сформованих у ньому виховних відносин. Однак часто педагог не може чекати такого природного збігу обставин. Йому доводиться самому створювати таку зовнішню обстановку, яка викликає в учнів необхідне психічний стан, уявлення, почуття, мотиви, вчинки. Такі спеціально організовані педагогічні умови прийнято називати виховують ситуаціями. За своєю суттю це вправи в умовах ситуації вільного вибору. Ховуваний в них ставиться перед необхідністю вибрати певне рішення з кількох можливих варіантів. У пошуках виходу із створеної педагогом ситуації він переосмислює і перебудовує свою поведінку, призводить його у відповідність з новими вимогами, що змінюються діяльності та спілкування.

В педагогічному вимозінайвиразніше виявляється дія такої закономірності педагогічного процесу, як діалектика зовнішнього і внутрішнього. Педагогічна вимога повинна не тільки випереджати розвиток особистості, але і переходити в вимога вихованця до самого себе. За формою пред'явлення розрізняють вимоги прямі і непрямі. Прямі вимоги характеризуються такими ознаками, як позитивність, інструктивні і рішучість. Вони вдягаються у форму наказу, вказівки, розпорядження. Непрямі вимоги (прохання, рада, натяк і т. П.) Спираються на сформовані у вихованців мотиви, цілі, переконання. Оскільки вихованець не любить піддаватися спеціальним виховним процедурам, в цьому випадку вихователь не висуває сутність своєї педагогічної позиції на перший план, а, навпаки, приховує її від вихованця.

Організовуючи виховний процес, педагог повинен прагнути до того, щоб його вимога стала вимогою самого колективу. Відображенням колективного вимоги є суспільна думка. Поєднуючи в собі оцінки, судження, волю колективу, громадська думка виступає активною і впливовою силою, яка в руках умілого педагога виконує функцію методу виховання.



Методи формування свідомості особистості. | Методи стимулювання і мотивації діяльності та поведінки.

О. в. Безкровна, м в. Кондратьєва, Ю. п. Прокудин, м ф. Терещенко | ББК 74.00я73 | Об'єкт, ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ | ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ І ПОВЕДІНКИ | ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ | ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ | ВІДЧУТТЯ, ВОСПРИЯТИЕ, УВАГА | МИСЛЕННЯ І ІНТЕЛЕКТ | РОЗВИТОК ЗДІБНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ | Емоційно-ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати