На головну

Тестові завдання

  1. Актуальність, мета, завдання, предмет та об'єкт психологічного дослідження.
  2. Безпека банківської діяльності: поняття, мета і завдання
  3. Вихідні дані завдання й проміжні розрахунки
  4. Вихідні дані завдання й проміжні розрахунки
  5. Вправа 11. Виконати наступне завдання
  6. Головні завдання бюджетної політики України
  7. Державна казначейська служба України: завдання, повноваження, відповідальність.

1. Видами насильницьких злочинів є:

а) некорисливі насильницькі злочини;

б) корисливі насильницькі злочини;

в) злочини, які посягають на основи національної або громадської безпеки, а також на авторитет органів державної влади і місцевого самоврядування;

г) вірно все вищенаведене.

2. Насильницькими злочинами є:

а) державна зрада;

б) крадіжка;

в) зґвалтування;

г) шахрайство?

3. Насильницькими злочинами є:

а) умисне вбивство, тяжкі тілесні ушкодження, хуліганство;

б) умисне вбивство, доведення до самогубства, тілесні ушкодження;

в) шахрайство, тілесні ушкодження, умисне вбивство, зґвалтування;

г) вбивство через необережність, тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство.

4. Видами некорисливих насильницьких злочинів є:

а) побутові;

б) дозвільні;

в) статеві;

г) вірно все вищенаведене.

5. Час учинення насильницьких злочинів здебільшого становить:

а) з 6 до 12 годин;

б) з 12 до 18 годин;

в) з 18 до 24 годин;

г) з 24 до 6 годин.

6. Для насильницьких некорисливих злочинів притаманним є:

а) ситуативний характер;

б) розмір заподіяної шкоди;

в) необережна форма вини;

г) корисливий мотив.

7. Мотивами побутових злочинів є:

а) ревнощі;

б) ненависть;

в) хуліганство;

г) вірно все вищенаведене.

8. Об'єкти посягання насильницьких злочинів:

а) честь та гідність особи, статева недоторканість і статева свобода, духовний розвиток;

б) життя і здоров'я людини, честь та гідність особи, статева недоторканість і статева свобода, громадський порядок та здоров'я людини, духовний розвиток;

в) статева недоторканість, життя і здоров'я людини, її духовний розвиток;

г) статева недоторканість і статева свобода, життя і здоров'я людини.

9. Основні ознаки насильницької злочинності:

а) спосіб посягання, неповага, ревнощі, задоволення статевої пристрасті;

б) об'єкт посягання, прямий умисел, фізичне або психічне насильство;

в) мотив, об'єкт посягання, прямий умисел, спосіб посягання, вчинення злочину всупереч волі потерпілого;

г) скоєння злочину всупереч волі потерпілого, посягання на життя і здоров'я громадян, прямий умисел при вчиненні злочину.

10. Причинами насильницьких злочинів є:

а) негативний вплив на особу мікросередовища, конфліктні ситуації між злочинцем і потерпілим;

б) розповсюдження пияцтва та алкоголізму, соціальна дезорганізація, безробіття;

в) значний рівень корупції, кримінальний раціоналізм суспільних відносин;

г) відродження кримінальних традицій, недоліки системи виконання покарань, падіння авторитету влади.

Рекомендовані джерела:[1, 2, 9, 18, 21, 38, 66, 89, 94, 95, 96, 98, 101, 120, 126, 141, 151, 155, 165, 180, 196, 198, 199, 200, 201].

Тема 15. Кримінологічна характеристика і попередження корисливих злочинів.

1. Поняття та кримінологічна характеристика корисливої злочинності.

2. Кримінологічна характеристика особи, що вчиняє корисливі злочини.

3. Детермінанти корисливої злочинності та їх характеристика.

4. Запобігання корисливим злочинам.

1. Поняття та кримінологічна характеристика корисливої злочинності

Корислива злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законодавством суспільно небезпечних діянь, в основі вчинення яких лежить корисливий мотив, тобто аморальне прагнення задовольнити індивідуальну потребу через протиправне, передбачене кримінальним законом заволодіння чужим майном, правом на нього або способом незаконного, за чужий рахунок, вивільнення від майнових обов'язків і скорочення звичайних та необхідних за відповідних обставин особистих витрат (Юридична енциклопедія, т. 3, с. 353).

Корислива злочинність - збірне поняття. Воно охоплює різні злочинні діяння, які об'єднує спільна для всіх ознака - корисливий мотив злочинної діяльності.

Корисливу злочинність становлять такі види злочинів:

1) корисливі злочини проти власності, які можна поділити на корисливі посягання, пов'язані з розкраданням та вимаганням майна (крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, вимагання, розкрадання чужого майна через привласнення, розтрати чи зловживання владою або посадовим становищем), та корисливі посягання на чужу власність за відсутності ознак розкрадання (спричинення майнової шкоди способом обману або зловживання довір'ям, привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, чужого майна);

2) корисливі посадові злочини (одержання хабара, зловживання владою або посадовим становищем, вчинене з корисливих мотивів, та ін.);

3) корисливі господарські злочини (зокрема, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, незаконна торговельна діяльність, одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням населення);

4) інші корисливі злочини (корисливі злочини проти держави, наприклад, виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів; корисливі злочини проти особи - умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів; корисливі злочини проти правосуддя, наприклад, притягнення з корисливих мотивів завідомо невинного до кримінальної відповідальності тощо).

Об'єктом корисливих злочинів є право власності (право володіння, використання та розпорядження майном).

Об'єктивна сторона цих діянь полягає в тому, що винні особи будь-яким способом звертають чуже майно на свою користь або на користь інших осіб. Це вчиняється всупереч волі й бажанню законного власника чи володільця майна без будь-яких прав у винної особи на це майно.

Суб'єктивна сторона складу цих злочинів характеризується прямим умислом - винний усвідомлює, що майно, яке він звертає на свою користь, йому не належить і переслідує мету збагатитись за рахунок чужого майна.

Суб'єктом корисливих злочинів можуть бути особи, яким виповнилося 14 або 16 років.

Предметом цих посягань є будь-які матеріальні цінності або право на них.

Ознаками корисливих злочинів є:

1) корисливі злочини посягають на чуже майно або право на нього;

2) для цих злочинів притаманна корислива мета - протиправне збагачення винної особи шляхом звернення на свою користь чужого майна;

3) корисливе посягання вчиняється поза господарською діяльністю або без використання винним свого становища у сфері виробництва, розподілу, обігу матеріальних цінностей.

Під час проведення кримінологічних досліджень виділяється масив загальнокримінальних корисливих злочинів, до яких, зокрема, належать крадіжки, грабежі, розбої, шахрайство, вимагання та вбивства з корисливих мотивів. Корисливі злочини дуже поширені і складають близько 65 % від усього числа злочинів (у 2010 р. - 63, %, у 2011 р. - 65,8 %).

Найпоширенішим злочином у загальнокримінальній корисливій злочинності є крадіжка. У структурі злочинності проти власності крадіжки складають від 75 до 80 %.

Крадіжка є найбільш латентним злочином. Більша частина потерпілих від крадіжок не звертаються до правоохоронних органів, так як не очікують на допомогу з їх боку, або вважаючи нанесену шкоду не настільки значною, щоб витрачати час на звернення до органів міліції.

Окрім того, враховуючи високий професіоналізм злочинців, дуже складний процес розкриття крадіжок та встановлення винної особи. Рівень розкриття крадіжок не перевищує 50 %, а кишенькових крадіжок - 25 %.

Більшість крадіжок (понад 80%) вчиняються групою осіб, що робить їх небезпечнішими порівняно зі злочинами, що вчиняються одноособово.

У структурі цього виду злочинів переважають, як правило, крадіжки приватного майна.

Грабіж тарозбій - це відкриті насильницькі форми заволодіння чужим майном. Вони, головним чином, розрізняються за ступенем небезпечності насильства, яке не є небезпечним (грабіж) або небезпечним (розбій) для життя і здоров'я потерпілого.

Необхідно зазначити, що розбої та грабежі - це злочини великих населених пунктів.

Грабежі та розбої вчиняються, переважно, злочинними групами. Вік грабіжників та розбійників, як правило, не перевищує 25 років. За статистикою, більшість встановлених осіб, які вчинили грабіж чи розбій, ніде не працювали й не навчалися. Значна частина з них мали вже кримінальне минуле або притягувалися до адміністративної відповідальності.

Шахрайство полягає у протиправному заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Шахрайство виділяється величезним розмаїттям різних способів його вчинення. Незмінними для шахрайства є корисливий мотив і мета - протиправне заволодіння чужим майном, правом на нього чи грішми. Сприяє вчиненню шахрайства надмірна довірливість і наївність людей. Резонансними стали такі види шахрайства як створення фінансових пірамід, фіктивних туристичних та будівельних фірм тощо. Жертвами таких шахрайств стали десятки тисяч громадян, а прибутки шахраїв обчислюються мільйонами доларів.

Нові види шахрайства вчиняють, як правило, особи, раніше не судимі, які володіють високим інтелектом і мають освіту, закордонні зв'язки. Із розвитком права приватної власності, приватизаційними процесами з'явилися і нові предмети шахрайства: житлові та нежитлові приміщення; земельні ділянки тощо.

У структурі загальнокримінальної корисливої злочинності шахрайство становить незначну частку всіх злочинів, що реєструються, від 2 до 5%. Але його динаміка дуже несприятлива, оскільки має стійку тенденцію до зростання. Половина шахрайств належить до злочинів економічної спрямованості. Більше 40% шахрайських дій вчиняється групами осіб. Однак шкода, що завдається, є значною. Цьому виду злочину притаманний також високий рівень латентності. Причини цього криються не тільки в різноманітності способів протиправного заволодіння чужим майном, а й у небажанні багатьох потерпілих звертатися до правоохоронних органів.

Досліджуючи структуру та динаміку корисливої злочинності, можна дійти висновку, що цей вид злочинності є найбільш поширеним видом злочинності і має стійку тенденцію до зростання. Особливо збільшується кількість шахрайств, урізноманітнюються способи його вчинення.

2. Кримінологічна характеристика особи, що вчиняє корисливі злочини

Особа злочинця - одна з головних кримінологічних проблем.

Особливо важливою для розуміння корисливої злочинності є типологія особи корисливого злочинця. Типологія особи корисливого злочинця має велике значення для раціональної організації запобіжної діяльності та прогнозування можливого рецидиву.

Під час аналізу ролі особи корисливого злочинця в генезисі злочинної поведінки можливо визначити риси, що притаманні особам, які вчиняють злочини, і спрямувати заходи запобіжного впливу на них, а для розкриття кримінальних справ та їх розгляду у суді це дає можливість уявити, ким є обвинувачений, до якої типологічної групи він належить.

Кримінологічний портрет осіб, які вчиняють корисливі злочини, характеризують такі ознаки: демографічні, соціально-рольові, психологічні та кримінально-правові. Психологічні та кримінально-правові ознаки визначають тип особи злочинця.

Психологічними ознаками особи корисливого злочинця є:

- стійкість корисливої установки (спрямованості);

- готовність застосувати будь-які способи та засоби, у тому числі й злочинні, для досягнення своєї корисливої мети;

- характер мотивації, яка зумовлює виникнення корисливої установки або її реалізацію;

- негативне ставлення до права взагалі і права власності, зокрема.

Першою психологічною ознакою корисливого злочинця є стійкість корисливої установки, тобто ступінь стійкості психологічної готовності до здійснення злочинів, пов'язаних із протиправним збагаченням. За цією ознакою розрізняють чотири типи корисливих злочинців:

1) ситуативний тип - особа, яка вперше вчинила корисливий злочин невеликої або середньої тяжкості внаслідок збігу несприятливих життєвих обставин і раніше не вчиняла правопорушень;

2) нестійкий тип - особа, яка раніше вчиняла інші правопорушення, але вперше вчинила корисливий злочин невеликої або середньої тяжкості;

3) злісний тип - особа, яка неодноразово вчинювала середньої тяжкості або тяжкі корисливі злочини, за які вона вже була покарана;

4) особливо злісний тип - особа, яка неодноразово вчинювала особливо тяжкі корисливі злочини, за що відбувала покарання у виді позбавлення волі.

За рівнем готовності до вчинення корисливого злочину, у тому числі із застосуванням насильства, розрізняють шість типів особи корисливих злочинців:

1) потенційно безпечний - злочинець, який уперше вчинив корисливий злочин невеликої або середньої тяжкості із загрозою застосування насильства, безпечного для здоров'я;

2) потенційно небезпечний - злочинець, який уперше вчинив корисливий злочин із загрозою застосування насильства небезпечного для здоров'я;

3) потенційно особливо небезпечний - злочинець, який уперше вчинив корисливий злочин із загрозою застосування насильства, небезпечного для життя;

4) безпечний - злочинець, який учинив злочин із застосуванням насильства, безпечного для здоров'я;

5) небезпечний - злочинець, який учинив корисливий злочин із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я;

6) особливо небезпечний - злочинець, який учинив корисливий злочин із застосуванням насильства, небезпечного для життя.

За характером мотивації, яка зумовлює виникнення корисливої установки або її реалізацію, у вітчизняній кримінології зазвичай виокремлюють п'ять типів осіб корисливих злочинців:

1) який стверджується - злочинець, що використовує незаконне збагачення з метою самоствердження;

2) адаптивний - злочинець, який вчиняє корисливі злочини з метою пристосування до певного середовища або виживання;

3) алкогольно-наркотичний - злочинець, який вчиняє корисливі злочини з метою придбання та вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин;

4) ігровий - злочинець, який чинить корисливі злочини з метою задоволення потреби в гострих емоційних переживаннях, пов'язаних із ризиком під час азартних ігор;

5) сімейний - злочинець, який вчиняє корисливі злочини з метою вирішення сімейних проблем матеріального характеру.

Кримінально-правові ознаки, які характеризують особу, що вчинила корисливий злочин, поділяються на безпосередні та опосередковані.

До безпосередніх відносять: особливий службовий статус, який обумовлює вчинення корисливого злочину певного виду; вид співучасника; наявність незнятої або непогашеної судимості та ін.

До опосередкованих кримінально-правових ознак належать: тяжкість учиненого злочину; форма умислу, вказівка на корисливу мету або зацікавленість як обов'язкові ознаки суб'єктивної сторони складу відповідного злочину; вид і різновид множинності вчинених злочинів (сукупність, неодноразовість, рецидив); форма співучасті та ін.

Окремі види корисливих злочинів проти власності, більшість корисливих злочинів у сфері економіки й усі види злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях вчинюються лише особами зі спеціальним статусом, завдяки якому мають доступ до майна, яке стає предметом посягання.

Кожний четвертий корисливий злочин вчинюється особою, яка має незняту або непогашену судимість. і за співучасті, зокрема кожен сотий - у складі організованої групи.

Демографічними ознаками особи, яка вчинила корисливий злочин, є: стать, вік, рівень освіти, місце проживання, ступінь осілості, рівень життя.

Переважна більшість осіб, що вчиняють корисливі злочини - це особи чоловічої статі, кожний десятий - неповнолітній. Серед тих, які вчинили корисливі злочини, переважають особи з середньою і неповною середньою освітою (понад 80 %). Частка осіб з вищою освітою поки що незначна, але має стійку тенденцію до збільшення. Це пояснюється вищою інтелектуальною наповненістю злочинів у сфері економіки, службових злочинів тощо.

Частка осіб, які не мали постійного легального джерела доходу, серед усіх, хто вчинив корисливі злочини, складала майже половину

Соціально-рольова характеристика осіб, які вчинили корисливі злочини, включає такі ознаки: громадянство; сфера зайнятості; професія; сімейний стан.

Практично всі особи, які вчинили корисливі злочини є громадянами України. Серед них більше половини ніде не працювали і не навчалися. Така ж частина вказаних осіб не мали сім'ї.

3. Детермінанти корисливої злочинності та їх характеристика

Обставини, які впливають на корисливу злочинність, досить численні і різноманітні. Розрізняють такі види детермінант корисливої злочинності: економічні; політичні; правові; психологічні; організаційні; технічні.

Економічні причини й умови корисливої злочинності.

1) економічна криза як основа соціальної нестабільності;

2) поляризація населення за рівнем доходу на дуже бідних і дуже багатих;

3) загальне зубожіння населення, значна частина якого перебуває поза межею бідності;

4) високий рівень безробіття та неповної робочої зайнятості працездатного населення;

5) відсутність ефективної системи соціального захисту, особливо щодо соціально незахищених верств населення;

6) надмірно високі ставки оподаткування, особливо у сфері підприємництва.

Політичні фактори корисливої злочинності:

1) загальна політична нестабільність і протистояння, яке спричиняє економічні негаразди, зумовлює негативне ставлення населення до держави й до права;

2) нестабільність і непослідовність кримінально-правової політики протидії корисливій злочинності;

3) корумпованість чиновницького апарату.

Правові фактори, що обумовлюють корисливу злочинність:

1) наявність прогалин і суперечностей у законодавстві, що регулює й захищає від злочинних посягань економічні відносини, відносини власності тощо;

2) невиправдано занижені розміри покарання за вчинення окремих корисливих злочинів.

Соціально-психологічними факторами корисливої злочинності є:

1) споживча матеріалізація системи соціальних цінностей;

2) схильність майнових потреб випереджати можливості їх задоволення;

3) виправдання злочинних засобів «перерозподілу» майнових благ;

4) низький рівень сприйняття й розуміння населенням кримінально-правових заборон щодо корисливих злочинів;

5) нехтування ймовірністю притягнення до кримінальної відповідальності за корисливий злочин;

6) відсутність довіри й готовності надавати підтримку правоохоронним органам, які займаються розкриттям і розслідуванням корисливих злочинів,у більшості населення.

Організаційними факторами, що зумовлюють корисливу злочинність є:

1) невідповідність системи правоохоронних органів структурі й характеру корисливих злочинів;

2) низький рівень розкриття багатьох видів корисливих злочинів, насамперед злочинів проти власності, які вчинюються шляхом крадіжки або шахрайства;

3) відсутність державної системи кримінологічного моніторингу економічної сфери держави та прогнозування ймовірних змін у цій сфері;

4) відсутність ефективних криміналістичних методик виявлення та розслідування корисливих злочинів;

5) низький рівень координації діяльності різних правоохоронних органів по боротьбі з корисливими злочинами;

Технічними факторами корисливої злочинності є:

1) недосконалість технічних засобів попередження, виявлення й припинення корисливих злочинів;

2) відсутність належного організаційно-технічного забезпечення своєчасного реагування на велику частину корисливих злочинів;

3) відсутність спеціальної автоматизованої інформаційної бази даних про корисливі злочини;

4) відсутність комп'ютерного програмного забезпечення виявлення і розслідування високолатентних корисливих злочинів.

4. Запобігання корисливим злочинам

Заходи профілактики корисливих злочинів поділяють, насамперед, на загальносоціальні та спеціально-кримінологічні.

Заходи профілактики корисливої злочинності поділяють також за їх належністю до певної соціальної сфери, а саме: економічні, політичні, правові, психологічні, організаційні та технічні заходи. Кожний із цих видів заходів, у свою чергу, поділяється на загальні й спеціальні. Розглянемо детальніше окремі з указаних видів профілактичних заходів щодо корисливої злочинності.

Економічні заходи профілактики корисливої злочинності:

1) загальні:

а) подолання економічної кризи;

б) зниження рівня реальної інфляції;

в) зниження ступеня поляризації населення за рівнем доходів;

г) ресурсне забезпечення прожиткового мінімуму населення;

д) зниження рівня безробіття;

2) спеціальні:

а) адекватне ресурсне забезпечення підрозділів правоохоронних органів по боротьбі зі злочинами у сфері економіки;

б) створення державного фонду відшкодування потерпілим шкоди, завданої корисливими злочинами.

Політичні заходи боротьби з корисливою злочинністю:

1) загальні:

а) забезпечення стабільності державного регулювання відносин власності та економічної діяльності;

б) забезпечення додержання як державних так і приватних інтересів в економіці;

в) обмеження корупції в органах державної влади і місцевого самоврядування;

2) спеціальні:

а) розроблення державної стратегії боротьби з корисливою злочинністю;

б) визначення цілей і завдань боротьби зі злочинністю у сфері економіки у програмних документах політичних партій і рухів;

в) забезпечення державної підтримки розвитку недержавних інститутів боротьби зі злочинністю у сфері економіки в цілому й за окремими її видами.

Правові заходи боротьби з корисливою злочинністю:

1) загальні:

а) усунення суперечностей у правовому регулюванні відносин власності, економічної діяльності та служби в комерційних, інших організаціях;

б) заповнення прогалин у правовому регулюванні окремих видів економічних відносин;

2) спеціальні:

а) внесення змін і доповнень у кримінальне законодавство в частині, що стосується вдосконалення норм про відповідальність за злочини проти власності у сфері економічної діяльності;

б) усунення термінологічної неузгодженості цивільного, адміністративного, митного, податкового і кримінального законодавства;

в) розроблення і прийняття офіційного тлумачення норм про відповідальність за злочини у сфері економіки;

г) вдосконалення правового регулювання діяльності підрозділів правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з окремими видами злочинів у сфері економіки;

д) нормативне врегулювання механізму компенсації збитків, заподіяних жертвам злочинів у сфері економіки.

Психологічні заходи боротьби із корисливою злочинністю:

1) загальні:

а) виховання у громадян поваги до права та закону;

б) формування ідеалів чесного підприємництва;

в) формування довіри населення до державної економічної політики;

г) виховання негативного ставлення до ухилення від сплати податків;

2) спеціальні:

а) інформування населення про стан корисливої злочинності та факти притягнення до кримінальної відповідальності за корисливі злочини;

б) виховання солідарності населення з кримінально-правовими заборонами порушень права власності та інших корисливих правопорушень;

в) інформування про заходи профілактики окремих видів корисливих злочинів;

д) інформування про способи легального захисту прав, порушених у результаті здійснення корисливих злочинів;

е) демонстрація позитивних результатів попередження і припинення окремих видів корисливих злочинів.

Організаційні заходи попередження корисливої злочинності:

1) загальні:

а) розроблення і впровадження нових соціальних технологій, які об'єктивно перешкоджають здійсненню корисливих злочинів;

2) спеціальні:

а) кримінологічна експертиза економічного законодавства;

б) створення кримінологічної системи моніторингу всіх галузей економіки;

в) розроблення спеціалізованих програм (планів) або розділів таких програм боротьби з окремими видами корисливих злочинів;

г) оптимізація системи й структури підрозділів правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з окремими видами корисливих злочинів;

д) удосконалення механізму взаємодії вітчизняних і закордонних правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з корисливими злочинами транснаціонального характеру.

Технічні заходи боротьби з корисливою злочинністю:

1) загальні:

а) розроблення та впровадження технічних засобів, які забезпечують персоніфікований доступ до майна, виробництва, розподілу і споживання товарів та послуг;

б) створення технологій у промисловості, сферах надання послуг і споживання, які об'єктивно перешкоджають вилученню майнових цінностей або використанню їх не за призначенням;

2) спеціальні:

а) створення спеціалізованого програмного забезпечення підтримання та прийняття управлінських рішень у сфері боротьби з окремими видами корисливих злочинів;

б) створення автоматизованих інформаційно-пошукових систем стосовно вирішення завдань виявлення і кваліфікації окремих видів корисливих злочинів;

в) розроблення і впровадження організаційно-технічного забезпечення швидкої фіксації слідів неочевидних корисливих злочинів [94, с. 391-394].

Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під поняттям «корислива злочинність»?

2. Які найбільш поширені види корисливих злочинів?

3. Охарактеризуйте склад корисливого злочину.

4. Основні ознаки корисливих злочинів.

5. Охарактеризуйте структуру й тенденції корисливої злочинності в сучасній Україні.

6. Дайте кримінологічну характеристику особи корисливого злочинця.

7. Які є типи особи корисливого злочинця?

8. Охарактеризуйте основні види детермінант корисливої злочинності.

9. Які, на вашу думку, основні причини корисливої злочинності в сучасній Україні? Обґрунтуйте.

10. Який із видів корисливих злочинів є, на вашу думку, найбільш небезпечним і чому?

11. Як класифікують заходи профілактики корисливої злочинності?

12. Який, на вашу думку, захід профілактики корисливих злочинів є найбільш дієвим і чому?

Семінарське (практичне) заняття (2 год.)



Попередження насильницьких некорисливих злочинів | Тема: Кримінологічна характеристика і попередження корисливої злочинності.

Навчальний посібник | ПЕРЕДМОВА | Мета та завдання навчальної дисципліни. | Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології. Історія становлення кримінології | Тема 7. Загальні проблеми запобігання злочинності | Тема 11. Кримінологічна характеристика і попередження рецидивної злочинності | Тема 12. Кримінологічна характеристика і попередження організованої злочинності | Тема 16. Кримінологічна характеристика і попередження необережних злочинів | Загальна частина | Методологія та методика кримінологічної науки |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати