На головну

Тема 10. Кримінологічна характеристика і попередження жіночої злочинності.

  1. I ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ
  2. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
  3. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЦИПЛИНЫ
  4. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЦИПЛИНЫ
  5. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ 1 страница
  6. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ 2 страница
  7. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ 3 страница

1. Кримінологічна характеристика злочинів, які вчиняють жінки.

2. Кримінологічна характеристика особи жінки, що вчинила злочин.

3. Причини й умови вчинення злочинів жінками.

4. Попередження жіночої злочинності.

1. Кримінологічна характеристика злочинів, які вчиняють жінки

Жіноча злочинність являє собою сукупність злочинів, які вчиняються жінками. Цей вид злочинності не є домінуючим, але він є складовою загальної злочинності і детермінується тими ж самими причинами та умовами. Разом з тим, жіноча злочинність має певні особливості, пов'язані як з біологічними так і соціальними факторами, що визначають фізіологічне призначення жінки як матері та її соціальне становище у суспільстві. Жіноча злочинність, як і злочинність неповнолітніх, є показником морального здоров'я суспільства.

Жіноча злочинність відрізняється від злочинності чоловіків кількісними показниками, характером злочинів, роллю жінок у злочинах, вчинених разом з чоловіками, способами і знаряддями вчинення злочинів.

За статистичними даними МВС України, починаючи з 2007 року, спостерігалася стійка тенденція до збільшення числа виявлених жінок, які вчинили злочини (з 27 256 осіб у 2007 році до 31 457 осіб у 2010 році). Тільки у 2011 році мало місце незначне зниження показників жіночої злочинності (30 489 осіб). Частка жінок серед виявлених осіб, що вчинили злочини, за ці роки спостережень складала 12,7-13,9 %.

Для порівняння, у США частка жіночої злочинності становить близько 17 %, у Німеччині й Нідерландах - близько 25 %.

Жіноча злочинність відрізняється від чоловічої й за якісними показниками. Для жіночої злочинності характерним є те, що значна частина злочинів учиняється жінками в сімейно-побутовій сфері. Конфлікти, що тут виникають, пов'язані з насильством у сім'ї, пияцтвом, ревнощами, корисливістю та іншими негативними обставинами. Найбільш поширеними злочинами у цій сфері, що вчиняють жінки є різної тяжкості умисні тілесні ушкодження та умисні вбивства, у тому числі умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини та вбивства на замовлення, організаторами яких є жінки. Злочини, які вчиняють жінки у сімейно-побутовій сфері мають, переважно, корисливо-насильницький чи насильницький характер.

На другому місці, де жінки найбільше вчиняють злочини, є сфера їх трудової, службової діяльності. Злочини, які вчиняють жінки у цій сфері, мають корисливий характер. Це, насамперед, різні злочини проти власності (крадіжка, шахрайство, привласнення). Предметом посягань тут є матеріальні цінності та кошти, довірені жінкам у зв'язку з їх трудовою діяльністю.

Останнім часом, у зв'язку з посиленням політичної та службово-господарської активності жінок, для жіночої злочинності характерними стали й злочини у сфері господарської діяльності (ухилення від сплати податків, зборів; ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо) та злочини у сфері службової діяльності (зловживання владою або службовим становищем, незаконне збагачення, зловживання впливом тощо).

Згідно зі статистичними даними, кількість злочинів, які вчиняють жінки у названих сферах, приблизно однакова.

Жінки вчиняють також крадіжки особистого майна. Характерним злочином для жінок є шахрайство. Щодо корисливо-насильницьких злочинів (вбивства з корисливих мотивів, грабежі, розбійні напади), то вони не притаманні жінкам.

У зв'язку із поширенням жіночої проституції збільшилася кількість жінок, які притягуються до кримінальної відповідальності за зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК), зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК) , а також умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК).

Для жіночої злочинності характерною є обставина, що переважна більшість жінок-злочинниць проживають у містах.

У злочинних групах жінки, як правило, виконують роль пособників. Вони переховують злочинців, приховують сліди злочину, скуповують та збувають предмети, здобуті злочинним шляхом тощо. Щоправда, є випадки, коли саме жінки стають організаторами чи керівниками організованих злочинних груп, але це поки що винятки із правил.

Рецидив злочинів притаманний також і жіночій злочинності. Характерним є те, що, незважаючи на переважну чисельність злочинців-чоловіків (87 %), серед рецидивістів, які мають по 6 і більше судимостей число чоловіків і жінок вирівнюється майже порівну. Це пов'язано з тим, що ресоціалізація жінок, які відбули покарання, важча, ніж чоловіків. Жінка, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі, як правило, втрачає сім'ю, житло, соціальні зв'язки. Вона не може влаштуватися на роботу. Під тиском цих обставин жінка після відбуття покарання або спивається й опускається на соціальне дно, або знову обирає злочинний шлях.

Великий вплив на жіночу злочинність чинять такі явища як алкоголізм, наркоманія та проституція. Як відомо, алкоголізація та наркотизація жінок проходить швидше і має більш шкідливі для організму наслідки. ніж у чоловіків. Здобуття коштів для придбання алкоголю чи наркотиків є метою злочинної діяльності таких осіб. Проституція не є злочином за діючим кримінальним законом, але вона є так званим «фоновим явищем» злочинності. Повії самі часто стають жертвами злочинів, або ж окрім проституції вчиняють інші злочини (грабежі, зараження венеричними хворобами, ВІЛ-інфекцією тощо).

Таким чином, для сучасної жіночої злочинності притаманними є всі ознаки злочинності взагалі (тенденції до зростання, молодшання тощо). Крім того, для жіночої злочинності є притаманними певні особливості, що відрізняють її від інших видів злочинності:

- відносно невелика її частка в загальній злочинності;

- переважно корисливий ненасильницький характер;

- вужча, порівняно з чоловічою злочинністю, сфера дії;

- менша суспільна небезпечність;

- підвищений рівень рецидиву.

2. Кримінологічна характеристика особи жінки, що вчинила злочин

Кримінологічні дослідження жіночої злочинності дають змогу скласти соціальний портрет середньостатистичної жінки, яка вчинила злочин.

Насамперед, це громадянка України, так як число злочинів, учинених жінками з іноземним громадянством чи без громадянства є надзвичайно малим.

Це, як правило, мешканка великого міста, так як саме ними вчиняється понад 70 % усіх злочинів, учинених жінками. 20 % злочинів вчиняють сільські жителі і 10 % - особи без певного місця проживання.

Більшість злочинів учиняють жінки віком до 30 років (понад 52 %). Окремі злочини (у сфері службової діяльності, у сфері господарювання) вчиняють жінки, переважно, середнього та старшого віку. Дещо старшого віку й жінки-рецидивістки.

На момент учинення злочину більшість жінок були заміжніми й мали на вихованні дітей. Як свідчить статистика, у чверті жінок, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, розпадаються сім'ї. Серед жінок-рецидивісток сім'я зберігається лише у кожної десятої.

Для жінок, які вчинили злочини характерним є вищий рівень освіти, ніж для чоловіків. До 10 відсотків таких жінок мають вищу освіту, 70 % - середню спеціальну та середню загальну освіту. Переважна більшість із них мають спеціальність.

Понад 60 % жінок на момент учинення злочину мали постійну чи тимчасову роботу або навчалися. Відповідно, 40 % - не працювали й не навчалися, тобто не мали певного роду занять. Серед жінок-рецидивісток постійну роботу має менше 20 %.

Результати кримінологічних досліджень особи жінки-злочинниці свідчать, що близько 25 % засуджених до позбавлення волі жінок мали різні психічні аномалії. Найчастіше це психопатія, олігофренія, органічні ураження центральної нервової системи, результати черепно-мозкових травм тощо. Найчастіше психічні аномалії спостерігаються у неповнолітніх осіб.

Серед жінок, які вперше вчинили злочин, незначна частка хворих на алкоголізм та наркозалежних осіб. Проте, серед жінок-рецидивісток частка алкоголічок та наркозалежних сягає 20 %, а серед осіб, які мають 5 і більше судимостей - до 80 %.

Значна частка жінок перед учиненням злочину вели аморальний спосіб життя. Зловживали спиртними напоями чи вживали наркотичні засоби, вели безладне статеве життя, не займалися суспільно корисною працею і не навчалися, вчиняли адміністративні правопорушення, займалися проституцією.

Серед жінок, які вчинили злочини поширеними є венеричні захворювання, а серед жінок-рецидивісток, окрім венеричних, поширеними є захворювання на туберкульоз, захворювання печінки тощо.

3. Причини і умови вчинення злочинів жінками

Історично склалися три теорії причинності жіночої злочинності: моралістична, антропологічна (біологічна) і соціологічна.

Моралістична теорія виходила з того, що жінка здатна на злочинні вчинки з часів Єви, тобто для неї немає моральних важелів стримування злочинної поведінки.

Антропологічна (біологічна) теорія причини злочинності жінки вбачала в її біологічних особливостях.

Обидві ці теорії є хибними й неспроможними пояснити детермінанти жіночої злочинності.

Сучасні вчені-кримінологи виходять з пріоритету соціальних чинників та їх впливу на злочинність в цілому і на жіночу злочинність, зокрема.

Жіночу злочинність спричинюють ті ж чинники, що й чоловічу (проблеми соціально-економічного характеру, розшарування суспільства тощо), а також деякі чинники, притаманні саме жіночій злочинності.

Розглянемо детальніше найбільш суттєві чинники, що детермінують жіночу злочинність.

1. Значно більша і дедалі зростаюча активність жінок у суспільному виробництві й соціальному житті як наслідок емансипації. Жінки сьогодні складають половину усіх працюючих, а в таких сферах як охорона здоров'я, освіта, культура й мистецтво, наука, торгівля, громадське харчування та деяких інших - абсолютну більшість. Жінки сьогодні є політиками й державними службовцями, керівниками виробництва й підприємцями. Разом з тим, процес емансипації жінок поруч з позитивними має й певні негативні наслідки. Жінки втрачають властивий їм раніше соціальний статус, дедалі частіше опановують чоловічі професії (армія, поліція, спорт тощо). Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що штовхає певну їх частину до «чоловічих» злочинів (вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, шахрайство, грабежі, розбої). Активна участь жінок у соціальному та економічному житті підвищує їх частку в таких злочинах, як службові, господарські, проти власності.

2. Істотне послаблення основних соціальних інститутів і насамперед сім'ї. Сім'я та сімейно-побутові відносини є найважливішими для кожної жінки. Сім'я впливає на формування особи жінки, її позитивного чи негативного спрямування. В сучасних умовах послабленню сім'ї сприяють потяг жінки до суспільного виробництва, з одного боку, як прояв емансипаційної хвилі, з іншого - як сувора потреба підтримати життєздатність родини, яку не може матеріально забезпечити чоловік, не кажучи вже про родини без чоловіка (майже 15 %). Це відбувається у частині сімей на фоні саморуйнівної поведінки (алкоголь, наркотики тощо) одного, а то й обох членів подружжя. Через це у сім'ях наростають конфлікти. У сімейних конфліктах підвищується активність саме жінок.

3. Поширення серед жінок наркоманії, алкоголізму, проституції, бродяжництва. Збільшення чоловічих рис у характері жінок спричиняє зловживання алкоголем, наркотичними засобами, які значно швидше, ніж чоловіків, призводять жінок до алкогольної чи наркотичної залежності. Ці чинники сприяють становленню частини жінок на шлях злочинності і проституції. Мотивом значної кількості злочинів, учинених жінками є намагання здобути кошти на придбання алкоголю чи наркотиків. Окрім того, частину злочинів жінки вчиняють у нетверезому стані.

4. Вплив на жіночу психіку наростаючого в суспільстві напруження й конфліктності.

Зазначені негативні явища відбуваються на тлі подальшого зростання конфліктності й агресивності в суспільстві загалом, зниження моралі, посилення напруження і побоювання за майбутнє, подальшого матеріального розшарування суспільства. Несприятлива соціально-економічна обстановка в Україні спричинила погіршення морально-психологічного стану суспільства. Жінки є надзвичайно вразливі до цих змін, які безпосередньо негативно впливають на виробничу і сімейно-побутову сфери.

Інші причини жіночої злочинності збігаються з причинами чоловічої злочинності.

Для жіночої злочинності є притаманними ті ж умови, що й для злочинності взагалі (див. тему 3). Специфічними умовами, що сприяють учиненню злочинів жінками є, насамперед, певні біологічні чинники. Такими, зокрема є фази менструального циклу, вагітність і післяпологовий період, а також період клімаксу. Явища передменструального синдрому (напруження) загострюють емоційний стан жінки; психіка жінки під час вагітності й після пологів перебуває у певному хворобливому, аномальному стані; клімактеричні процеси викликають також негативні зміни у психіці (наприклад, підвищена дратівливість, підозрілість, маячіння, ревнощі тощо). Усе це негативно впливає на поведінку жінки, у тому числі зумовлює й учинення злочинних дій.

4. Попередження жіночої злочинності

Запобігання жіночій злочинності є складовою частиною системи запобігання злочинності взагалі. Воно також здійснюється на двох рівнях: загальносоціальному і спеціально-кримінологічному.

Загальносоціальне запобігання жіночій злочинності полягає у здійсненні комплексу заходів щодо вдосконалення суспільних відносин в адміністративно-політичній, економічній та соціально-економічній сферах життя нашого народу. Метою цих заходів має стати вирішення проблем становища жінки в нашому суспільстві. Перш за все, жінкам має бути забезпечена реальна рівність у правах з чоловіками. Загальновідомо, що в разі будь-яких скорочень на виробництві, першими скорочують жінок; жінки також отримують меншу платню, ніж чоловіки; при прийомі на роботу перевага також надається чоловікам.

Окрім того, держава має створити належні умови для материнства й дитинства. Жінка-мати повинна мати можливість зосередитися на сім'ї та вихованні дітей. Як засвідчують соціологічні дослідження, більшість працюючих жінок, не заперечуючи проти емансипації як такої, погодилися б залишити роботу і присвятити себе сім'ї, якби мали для цього матеріальну можливість.

Спеціально-кримінологічне запобігання жіночій злочинності включає заходи кримінологічної профілактики, відвернення злочинів та їх припинення.

Кримінологічна профілактика полягає у передбаченні ймовірного розвитку жіночої злочинності та випереджуючому запобіжному впливу на її детермінанти.

Кримінологічна профілактика включає широкий комплекс заходів: соціально-економічних (забезпечення жінки роботою і заробітною платою, підвищення її освіти і кваліфікації, допомога сім'ї тощо); ідеологічних (захист моральності, гідності і честі жінки, поліпшення адаптаційних можливостей тих, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі, боротьба з кримінальною субкультурою тощо); соціально-виховних, які перешкоджають виникненню, поширенню і рецидиву криміногенних явищ зовнішнього середовища, де відбувається фізична і моральна деформація жінки (рання сексуальна деморалізація, розпад сім'ї, позашлюбна народжуваність, відмова від виховання дітей, розумова відсталість та ін.); лікувально-профілактичних (наприклад, рання діагностика та виправлення різних психічних аномалій, психопатій, вдосконалення системи соціально-трудової адаптації жінок з такими відхиленнями психіки, патронаж тощо).

Негативні суспільні явища, що детермінують жіночу злочинність не можуть бути усунуті вказаними заходами, але їх криміногенний вплив може бути суттєво обмежений. Так, зменшення криміногенного сімейного неблагополуччя, віктимності, кримінальної субкультури, пияцтва, наркоманії, бездоглядності дітей, бродяжництва, жебрацтва сприятимуть зменшенню рівня злочинності жінок.

Відвернення злочинів полягає в тому, щоб не допустити їх вчинення певними особами чи групами осіб, у яких є намір на вчинення злочину, або їх поведінка свідчить про таку ймовірність.

Насамперед, це стосується тих жінок, у яких склалася несприятлива конкретна життєва ситуація в сім'ї чи на виробництві, або які ведуть аморальний спосіб життя, зловживають алкогольними напоями, вживають наркотичні засоби тощо.

Важливим засобом відвернення злочинів є здійснення систематичної індивідуальної профілактичної роботи з жінками-рецидивістками, бродягами, проститутками та ін.

Індивідуальна робота щодо запобігання злочинам з боку жінок має охоплювати ті сфери життєдіяльності жінок, які формують їх негативні риси і найчастіше викликають намір вчинити злочин. Це сім'я, побут, виробництво. Заходи протидії злочинній мотивації складаються із заходів переорієнтації антисуспільної установки і заходів активної протидії. Мета останніх - активно протидіяти криміногенній обстановці, ситуаціям, створювати такі умови, які б усували або обмежували поширення тієї чи іншої злочинної мотивації. До заходів індивідуального запобігання злочинам можна віднести заходи переконання, примусу, застереження, допомоги. Ці заходи досить різноманітні і для їх здійснення мають залучатися різні суб'єкти запобігання злочинності.

Припинення злочинів застосовується щодо злочинів на стадії готування або замаху на злочин з метою запобігання настання суспільно-шкідливих наслідків злочину чи зниження ступеня їх суспільної небезпечності.

Для запобігання незакінченим злочинам можуть використовуватися заходи спонукання, обережності або активного втручання.

Заходи спонукання здійснюються з метою досягнення добровільної відмови від продовження злочинної діяльності (своєчасне виявлення розпочатої злочинної діяльності, спонукання винних до добровільної відмови, усунення умов, які безпосередньо сприяють вчиненню злочину, та ін.).

Заходи обережності застосовуються для того, щоб створити умови, які виключають саму можливість чи перешкоджають продовженню розпочатої злочинної діяльності (наприклад, посилення патрулювання громадських місць, зміна режиму роботи особи, виклик до міліції з поясненням причин антигромадської поведінки, вирішення міжособистістних стосунків мирним шляхом тощо).

Заходи активного втручання - це оперативна робота відповідних правоохоронних органів щодо припинення розпочатого злочину, який не встигли попередити (затримання під час вчинення незаконних дій, притягнення жінок до кримінальної відповідальності за інші закінчені посягання, арешт та ін.).

Питання для самоконтролю

1. Які криміногенні явища впливають на жіночу злочинність?

2. Що характерно для особи жінки-злочинниці?

3. Чим пояснюється той факт, що у структурі жіночої злочинності відбуваються негативні зміни?

4. Яке співвідношення чоловічої та жіночої злочинності?

5. Вчинення яких злочинів є найбільш характерним для жінок?

6. Які причини та умови жіночої злочинності?

7. Які криміногенні фактори посилили свій вплив на жіночу злочинність у 90-ті роки ХХ ст., на початку ХХІ ст.?

8. У чому специфіка особи жінки-злочинця?

9. Як криза сім'ї впливає на жіночу злочинність?

10. Який зв'язок жіночої злочинності з проституцією та порнографією?

11. Розкрийте зміст загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів попередження жіночої злочинності?

Семінарське (практичне) заняття (2 год.)



Тестові завдання | Суб'єктом якого злочину може бути тільки жінка?

Навчальний посібник | ПЕРЕДМОВА | Мета та завдання навчальної дисципліни. | Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології. Історія становлення кримінології | Тема 7. Загальні проблеми запобігання злочинності | Тема 11. Кримінологічна характеристика і попередження рецидивної злочинності | Тема 12. Кримінологічна характеристика і попередження організованої злочинності | Тема 16. Кримінологічна характеристика і попередження необережних злочинів | Загальна частина | Методологія та методика кримінологічної науки |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати