Головна

Характеристика технологічного процесу та оцінка біологічної цінності запропонованих виробів.

  1. I ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ
  2. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
  3. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЦИПЛИНЫ
  4. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЦИПЛИНЫ
  5. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ 1 страница
  6. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ 2 страница
  7. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ 3 страница

Рецептури страв і кулінарних виробів, створені багатовіковими звичаями та уподобаннями українського народу являють собою прекрасні зразки вдалого поєднання продуктів за смаком і вмістом харчових речовин.

На розширення асортименту кухні певним чином впливають культурні зв'язки із сусідніми народами, а також нові харчові продукти.

До нинішнього часу зберігаються національні звичаї щодо загальних закономірностей використання харчових продуктів, традиційних способів їх кулінарної обробки, раціональних форм організації харчування й культури споживання.

У кожній національній кулінарії є два основних чинники, які визначають різноманітність їжі: набір продуктів і спосіб їх кулінарної обробки. Тому особливий інтерес представляє специфіка національних кухонь. Своєрідна послідовність подавання страв: холодні страви й закуски, супи, гарячі закуски, другі й солодкі страви - є характерною для кухонь багатьох країн, у тому числі і України.

Аналізуючи меню їдальні медичного реабілітаційного центру МВСУ «Перлина Прикарпаття» зазначимо, що при його складанні враховується сезонність, оригінальність та різноманітність, про що свідчать, використання продуктів як природного походження, які багаті на біологічно активні речовини (це різні сорти салату, свіжі овочі та фрукти, прянощі та зелень), так і продуктів, які багаті на рослинні та тваринні білки (страви з м'яса свинини, телятини, ягнятини, курятини, різних видів риби та морепродуктів).

Проте, заклад не використовує місцеву рослинну сировину при приготуванні страв та не включає їх у меню в якості готових страв і напоїв.

Тому необхідною умовою конкурентноспроможності підприємства на ринку є впровадження нових страв і напоїв, що характеризуються оздоровчою та імунобіологічною цінністю.

Нами було запропоновано розширити меню за рахунок страв, які б у своєму складі містили нетрадиційну рослинну сировину. Належну увагу було приділено як підбору компонентів до страви, так і власне технологічному процесу; оцінка якості проводилася за зовнішнім виглядом, органолептичними критеріями та, найголовніше, біологічною цінністю запропонованої страви.

У першу чергу ми звернули увагу на холодні закуски. До асортименту холодних закусок нами було додано, попередньо розробивши рецептуру, салат «Весняний» (технологічна карта наведена в додатку Б. 1), оскільки організм людини відчуває дефіцит вітамінів саме у цей період року.

Основні складники салату - відварна телятина, яйця. В якості рослинної сировини, яку було включено до рецептури салату ми обрали кульбабу лікарську (листя та пуп'янки) та черемшу. До складу заправки салату було включено соняшникову олію та сік лимона.

Кульбаба є однією з ранньовесняних рослин. Народна медицина використовує кульбабу для лікування багатьох хвороб, зокрема діабету й зобу. Добре відома кульбаба і як відхаркувальний, кровоочисний засіб та стимулятор травлення. Науковою медициною вона офіційно визнана лікарською рослиною.

Менше відомими є харчові та смакові властивої кульбаби. Тим часом вона здавна культивується в Західній Європі, особливо у Франції та Іспанії, як салатна і овочева рослина. Сто грамів зелених листків кульбаби містять 55-60 мг вітаміну С, 7-8 мг вітаміну Е, 6-7 мг каротину. Листки містять також сполуки фосфору, заліза, кальцію, алюмінію, марганцю, протеїну й вуглеводи: У молочному соку кульбаби містяться винна й мелісова кислоти, тараксацин, тараксацерин, флавоксантин, манніт, інозит, віск, каучук, пальметин, ферменти. Напровесні в коренях міститься 24-26 %, а восени - 35-40% полісахариду інуліну.

На смак зелень кульбаби дещо гіркувата, тож її зараховують до групи рослин, що використовуються здебільшого для приготування гострих салатів. Молоді листки кульбаби найбільше придатні для салатів Для зменшення гіркоти їх необхідно покласти на півгодини у солону воду.

Салат із листя кульбаби, присмачений майонезом, олією (прованською або соняшниковою), сіллю та гірчицею у французькій кухні має назву «пісанлі» і вважається справжнім делікатесом. Старіші листки кульбаби використовують як шпинат, їх можна маринувати в оцті. У Франції та на Кавказі після нетривалого варіння маринують нерозпуклі молоді квіткові пуп'янки, що зберігаються тривалий час. Заготовлені на зиму, вони додаються до вінегретів, солянок, салатів, іноді замінюють каперси.

Корені висушених дворічних рослин кульбаби використовують для приготування напою, подібного до кави.

У Франції вивели кілька культурних сортів кульбаби, що відрізняються своїми розмірами, листям та щільністю бутонів.

Ще одним складником салату є черемша, або «цибуля переможна», яка є салатною та пряно-ароматичною рослиною. Біологічна цінність черемші зумовлена наявністю вітаміну С (30 мг%), вітаміну В1 (до 60 мг%), невелику кількість В2 та провітаміну А (каротину), органічні кислоти, азотисті речовини, ферменти, флавоноїди, сапоніни, глікозиди. Ефірна олія, що міститься в черемші надає рослині своєрідного різкого та гострого запаху.

Листки та стебла черемші використовують у сирому, соленому, квашеному та маринованому вигляді. Із свіжої черемші готують салати, вінегрети, супи, начинки для пирогів, фарш для пельменів, приправи для м'ясних, рибних, овочевих страв. Збирають черемшу навесні, коли тільки розтане сніг. Для заготівлі черемшу сушать, розрізаючи листки на смужки довжиною 1 см, а цибулини - на 4 частини або кружки.

Розрахована біологічна цінність салату за вітамінною складовою становить: вітаміну А, у тому числі β-каротину - 1,29 мг, аскорбінової кислоти - 25,2 мг, B1 - 0,3 мг; B2 - 0,43 мг; С- 25,2 мг, РР - 4,9 мг.

Наступним нашим кроком було розширення асортименту перших страв. Нами було розроблено рецептуру та складено технологічну карту (додаток В.1) «Супу із листків лопуха». За основу було взято суп капустяний з куркою, який пропонують у їдальні медичного реабілітаційного центру МВСУ «Перлина Прикарпаття».

Більшість їстівних трав є джерелом вітаміну С, вітамінів групи В, каротину. Є в них і ферменти, а також фолієва кислота, солі калію, кальцій і залізо. Багато в дикорослих травах клітковини і пектинів, які зв'язують і виводять з організму токсини й важкі метали.

Лопух. У його листі вітаміну С у 10 разів більше, ніж у білокачанній капусті. Втім, це не єдина перевага лопуха, головне в ньому - клітковина і пектинові речовини, завдяки яким він чудово очищає кишечник. До речі, в Японії, Китаї, Франції і Бельгії ця рослина культивується як овочева рослина.

Порівняльна характеристика біологічної цінності супів наведена у табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Порівняльна оцінка біологічної цінності супів

Показник Суп капустяний з куркою Суп із листків лопуха
Білки, г 13,77 14,13
Жири, г 8,39 8,45
Вуглеводи, г 4,37 2,99
K 472,4 649,7
Ca 438,4
Mg 37,7 57,5
P 232,0 247,2
Fe 2,7 3,55
A 0,04 0,04
β-каротин 0,85 1,94
B1 0,1 0,12
B2 0,38 0,033
PP 6,6 6,6
C 20,6 142,1

З таблиці 3.1 видно, що використання листків лопуха у приготуванні супу, значно підвищує біологічну цінність страви. Вміст калію збільшився на 177,3 мг, кальцію - 17,0 мг., магнію - на 27,6 мг. Вміст β-каротину збільшився на 228 %, С - 689 %.

Нами також було розроблено рецептуру та складено технологічну карту (додаток В.2) «Супу зеленого з сиром».

До складу супу ми включили таку рослинну сировину як щавель, кропиву, буркун. На Україні росте 23 види щавлю, з яких найпопулярніші та найчастіше використовуються три види: кислий, горобиний та кучерявий. Росте як у дикому вигляді, так і вирощується культурно.

Листки щавлю містять 2,3-2,9% білка, вітамін С, провітамін А (каротин), до 0,5% щавлевої кислоти. Листя кисле на смак і використовується для зелених борщів, юшок, окрошки. Щоб зменшити кислотність страв рекомендовано домішувати наполовину листя кропиви глухої, щириці, лободи білої, латуку, лутиги. Щоб надати страві своєріднішого й приємнішого аромату, додають трохи дрібно порізаного листя шавлії та буркуну.

Молоді листки та ніжні стебла збирають до початку цвітіння щавлю.

До складу страви ми включили кропиву, як надзвичайно цінну дикорослу рослину. Сьогодні кропиву широко застосовують у народній та офіційній медицині як ефективний кровотамувальний, сечогінний, протигарячковий, ранозагоювальний, протиревматичний засіб.

Листя кропиви містить велику, кількість вітамінів С (130 мг), каротину (14,5 мг) на 100 г сирої маси, вітаміни К та В2, 18-20 % азотистих речовин, 9-10 % крохмалю і до 7% жирів.

За поживністю листя кропиви не поступається зеленому горошку, квасолі, бобам. Хлорофіл під час кип'ятіння не руйнується. Цінність кропиви як продукту харчування підвищують наявні у листі органічні речовини, що збуджують і стимулюють травлення.

Буркун - здавна відомий як пряно-ароматична та лікарська рослина. Листя застосовують при виготовленні сиру, листя та квітки (особливо в період цвітіння) - як фіксатор запаху в лікеро-горілчаній промисловості, та приправу для супів, салатів, компотів тощо.

Буркун лікарський попереджує згортання крові, тому показаний при тромбофлебітах. Кумарин, який міститься в ньому має спазмолітичну дію, сприяє підвищенню кількості лейкоцитів, поліпшує кровообіг, особливо в судинах головного мозку.

Розрахована біологічна цінність супу «Зеленого з сиром» за вітамінною складовою становить: вітаміну А, у тому числі β-каротину - 13,27 мг, аскорбінової кислоти - 61 мг, B1 - 0,26 мг.

До переліку закусок, які пропонуються в закладі входить «Шпинат тушкований» (додаток Г.1). На основі аналізу літератури нами було розроблено аналогічні страву, які б враховували не тільки національний колорит, але і характеризувалися високою біологічною цінністю. Нами були розроблена технологічна карта страви «Лобода по-українськи» (додаток Г.2). Частина складників розроблених страв входять і в рецептуру «Шпинату тушкованого», проте основна рослинна сировина була замінена рослинною сировиною, яка здавна використовувалась для приготування їжі українцями.

В основі закуски нами було використано таку дикорослу рослину Прикарпаття як лобода.

Найдавнішою овочевою культурою була лобода, сьогодні всім відома як бур'ян. Це не одна рослина, що поширена лише в Україні. Наприклад, у горах Південної Америки є рослина квіновія з родини лободових, яка вирощується як зернова сільськогосподарська культура. По всій Україні росте лобода біла, а лобода доброго Генріха росте лише в Західній Україні, з її молодого листя робили раніше лікувально-профілактичні салати; лобода ж запашна має приємний аромат, росте в кам'янистих місцевостях, на вапняках, пісках, крім південних районів; а на півдні та в південно-східних районах поширена лобода остиста; лобода ж червона - по всій Україні.

Населення Прикарпаття цю рослину здавна використовували в їжу (у борщі та юшки). Молоді листки й ніжні стебла лободи доречні під час приготування гострих салатів - для пом'якшення смаку. Листя лободи обдають окропом і кладуть у борщ. Додають її як спаржу або шпинат до різноманітних овочевих соусів, пюре. Відварене листя лободи подрібнюють і пропускають м'ясорубку. До цієї маси додають трохи молока, сирих яєць, розмочені в молоці сухарі, сіль, цибулю тощо.

Для посилення смаку страви «Лобода по-українськи», надання їй дещо приємнішого та своєріднішого аромату ми додали щавель. В українській кухні існує безліч рецептів приготування страв із щавлем. Інколи щавель консервують про запас.

Нами було розраховано біологічну цінність розробленої страви, результати оцінки наведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2.

Порівняльна оцінка біологічної цінності овочевих закусок

Показник «Шпинат тушкований» «Лобода по-українськи»
Білки, г 4,92 3,22
Жири, г 5,98 2,1
Вуглеводи, г 14,63 11,12
K 677,6 432,5
Ca 137,9 51,1
Mg 91,4
P 131,7 90,4
Fe 8,99 2,07
β-каротин 4,5 5,5
A 0,02 0,2
B1 0,146 0,18
B2 0,28 0,116
PP 0,91 0,29
C 60,03 62,1

В якості гарніру ми пропонуємо страви з картоплі, оскільки це улюблений овоч більшості українців. У їдальні відвідувачам пропонують страву «Картопля тушкована». Нами було розроблено страву «Картопля тушкована з лепехою» (технологічна карта наведена в додатку Г.3).

Картопля займає найбільшу питому вагу серед овочів у харчуванні людини. Її по праву називають другим хлібом. Вона відрізняється не тільки смаковими якостями, але і високою харчовою цінністю, добре засвоюється організмом. У 100 г бульб молодої картоплі міститься в середньому 20 мг вітаміну С. Однак у процесі зберігання зміст його знижується. Втрачається вітамін С і в процесі кулінарної обробки. Повторне розігрівання страв з картоплі призводить ще до більшого руйнування цього вітаміну.

Лепеха - багаторічна трав'яниста рослина, росте на берегах водойм, побіля боліт, дельтах рік тощо. Людина здавна використовує рогіз для харчових потреб. Лепеха - це напівфабрикат для багатьох хлібних та овочевих страв. В їжу вживають кореневища та паростки лепехи. Товсте м'ясисте кореневище містить 58% крохмалю, 11-12% цукру. Кореневище вживають сирим, печеним, з нього виготовляють борошно. Збирають або взимку з-під криги, або напровесні, коли в ньому найбільше крохмалю.

Населення Прикарпаття часто використовувало цю рослину в харчуванні. Молоді паростки лепехи разом з довколишнім кореневищем збирали навесні та споживали сирими і вареними.

Найчастіше лепеху готують як спаржу або цвітну капусту. Нерідко молоді дрібні паростки відварюють додають оцту та інших спецій і вживають замість грибів. Паростки можна також маринувати в оцті. Грубі осінні паростки, з яких наступної весни підуть нові рослинні маринують і засушують про запас

Очищені від старого та відмерлого листя паростки й кореневища сушать, перемелюють або товчуть у ступці, протирають крізь дрібну тертушку. З одержаного борошна (його збагачують - заради клейкості - десятою частиною житнього або пшеничного борошна) печуть смаковиті поживні коржики. У такий самий спосіб готують і крупу, з якої готують каші, борошняні киселі з сухими фруктами та інших страви.

Як приправи, використовувались: часникова трава, полин гіркий та полин естрагон, полин звичайний, чабер садовий, любисток, м'ята польова, буркун, грицики, тмин, лепеха (аїр), коріння хрону та півників, а трохи згодом - пастернак та петрушка, шавлія кільчаста та меліса.

До складу страви нами була включена лляна олія, яка широко застосовувалась в українській кухні. Сьогодні, науковцями доведено, що виділена з насіння льону олія - цінний екологічно чистий продукт, який за своєю біологічною цінністю домінує серед усіх рослинних олій. Вміст ліноленової жирної кислоти в лляній олії, одержаній методом холодного пасерування, сягає 70%. Лляна олія в процесі переробки дає широкий перелік різноманітних продуктів. А оскільки вона має живильні якості та високу калорійність, то її можна використовувати в їжу, не дивлячись на неприємний запах і специфічний смак. Порівняльна оцінка біологічної цінності страв з картоплі наведена в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Порівняльна оцінка біологічної цінності страв з картоплі

Показник «Картопля тушкована» «Картопля тушкована з лепехою»
Білки, г 16,9 25,0
Жири, г 17,13 7,98
Вуглеводи, г 4,36 17,42
K, мг 887,8 255,2
Ca, мг 571,1 519,5
Mg, мг 65,8 139,15
P, мг 340,2 252,4
Fe, мг 2,1 38,55
А, мг 0,14 0,52
β-каротин 0,53 0,34
B1, мг 0,2 0,709
B2, мг 0,32 0,5
PP, мг 2,02 2,13
C, мг 33,9

Також для розширення асортименту страв із функціональними рослинними інгредієнтами нами запропонували «Картоплю тушковану з рогозом» (технологічна карта наведена в додатку Г. 4).

Рогоз - багаторічна трав'яниста рослина, росте на берегах водойм, побіля боліт, дельтах рік тощо. Людина здавна використовує рогіз для харчових потреб. Рогіз це напівфабрикат для багатьох хлібних та овочевих страв. В їжу вживають кореневища та паростки рогозу. Товсте м'ясисте кореневище містить 58% крохмалю, 11-12% цукру. Кореневище вживають сирим, печеним, з нього виготовляють борошно. Збирають або взимку з-під криги, або напровесні, коли в ньому найбільше крохмалю.

Молоді паростки рогозу разом з довколишнім кореневищем збирають навесні та споживають сирими і вареними. Найчастіше їх готують як спаржу або цвітну капусту. Нерідко молоді дрібні паростки відварюють додають оцту та інших спецій і вживають замість грибів. Паростки можна також маринувати в оцті. Грубі осінні паростки, з яких наступної весни підуть нові рослинні маринують і засушують про запас

Очищені від старого та відмерлого листя паростки й кореневища сушать, перемелюють або товчуть у ступці, протирають крізь дрібну тертушку. З одержаного борошна (його збагачують - заради клейкості - десятою частиною житнього або пшеничного борошна) печуть смаковиті поживні коржики. У такий самий спосіб готують і крупу, з якої готують каші, борошняні киселі з сухими фруктами та інших страви.

Оскільки медичний реабілітаційний центр МВСУ «Перлина Прикарпаття» є відпочинковим та реабілітаційним закладом сімейного типу, то значний прошарок контингенту відвідувачів займають діти та особи похилого віку. У зв'язку з цим ми звернули увагу і на десерти, які полюбляють як діти, так і дорослі та особи похилого віку.

У меню закладу є салат фруктовий, до складу якого входять такі фрукти, як полуниці, персики, абрикоси. Мною запропоновано включити у його склад, ще й карпатський мед.

Фруктові салати широко використовуються у сучасній українській кухні. Ці салати є природним джерелом вітамінів і мінеральних речовин. Склад салату ми змінили, замінивши фрукти ягодами, які ростуть у Прикарпатському регіоні. Це суниця, малина і чорниця (технологічна карта наведена в додатку С. 2).

За біологічною цінністю лісові суниці є лідерами серед ягід. У їхніх дозрілих плодах багато органічних кислот, дубильних речовин, летких олій, цукрів і вітамінів. З ягід суниць варять смачне і пахуче варення, виробляють соки, варять компоти. Соки і відвари плодів суш мають приємний кисло-солодкий смак, чудовий запах і діють на організм тонізуюче і освіжаюче. Соки консервують з цукром за допомогою стерилізації. Ягоди можна сушити на повітрі й сонці.

У народній медицині ягоди лісових суниць використовують для лікування хвороб печінки і нирок, подагри і ревматизму, недокрів'я. При відсутності апетиту ягоди їдять свіжими. З листя готують лікувальний чай. Із висушеного листя виготовляють сурогат чайного напою, який за кольором і ароматом не поступається липовому.

Чорниця найпопулярніша ягода в лісовій зоні Прикарпаття. До складу ягід чорниці входять цукри (до 6 %), лимонна, яблучна, молочна, бурштинова, щавлева, хінна кислоти (1-1,2%), глюкозид гліконін і барвник міртилін, дубильні й пектинові речовини, мінеральні солі, вітаміни А, С, В1, В2, РР. Пектини надають кондитерським виробам з чорниці високої якості, а в свіжому вигляді сприяють виведенню з організму людини шкідливих радіоактивних сполук.

У народній медицині чорниця дуже популярна. Її вживають для регулювання діяльності шлунка, при ревматизмі. Відвар ягід п'ють при недокрів'ї і каменях у печінці, при жовтяниці. Відваром листя лікують діабет. Інсуліноподібна дію листя зумовлена наявністю глюкозиду мітріліну, який знижує кількість цукру в крові і сечі.

Антоціани, що містяться в плодах, використовують для виготовлення препаратів, що застосовуються для профілактики променевої хвороби.

Залізо чорниці краще засвоюється порівняно з лікарськими препаратами, оскільки в ягодах рослини його супутниками є аскорбінова кислота та інші корисні для організму сполуки. Вживання ягід чорниці покращує кровообіг у сітчатці ока, загострює нічний зір.

Сік і ягоди чорниці мають бактерицидні властивості, кислоти ягід поліпшують процеси травлення і запобігають відкладанню в порожнині суглобів солей щавлевої кислоти. Велике значення ягоди чорниці мають в нормалізації процесів обміну речовин, лікуванні подагри і ревматизму запаленні слизових оболонок носоглотки.

Свіжі ягоди вживають сирими. Їх також сушать, варять з них варення, сиропи, киселі, компоти, виготовляють вина й наливки. Сушать у печі або духовці при t не вище 60° С.

Плоди дикорослої малини мають винятково високі харчові, смакові, дієтичні властивості і особливий аромат. У них містяться цукри (4,5-11,5%), яблучна, лимонна, саліцилова кислоти (1-2%), вітаміни С (9-44%), А і В, ефірні олії. Насіння містить жирну швидковисихаючу олію (21,3‰). З молодих листків, які містять близько 258 мг% вітаміну С, виготовляють замінник чаю.

Народна медицина рекомендує використовувати ягоди і гілки при застуді, грипі, знесиленні після тривалої хвороби, як жарознижуючий засіб; листки - від кашлю, хвороб горла, пропасниці. Плоди малини використовують також для збудження апетиту і як антицинготний засіб.

Дана страва є справжнім джерелом поживних речовин, піднімає імунітет, лікує від авітамінозу, покращує процес кровотворення, регулює діяльність травного каналу, покращує роботу серцевого м'язу та інше.

Харчова цінність десерту Прикарпатський становить 1,39 г білку, 33,77 г вуглеводів. Біологічна цінність десерту за вітамінною складовою становить: β-каротину - 0,092 мг, аскорбінової кислоти - 43,-1 мг, B1 - 0,06 мг, B2 - 0,24 мг, ніацину - 0,52 мг; за мінеральною складовою: калію - 202,8 мг, кальцію - 34,8 мг, магнію - 20,2,7 мг, фосфору - 31,8 мг, заліза - 3,8 мг.

Для своїх відвідувачів медичний реабілітаційний центр МВСУ «Перлина Прикарпаття» пропонує великий вибір напоїв: чаю різних сортів, кави, какао, шоколаду. Це класичний набір гарячих напоїв для закладів ресторанного господарства. Для збільшення конкурентоспроможності закладу, залучення нових клієнтів ми запропонували фіточай «Гарний настрій» (технологічна карта наведена в додатку С. 2), до складу якого входять такі рослини як сушені плоди шипшини та суміш листя малини, смородини, брусниці.

Застосовувати в суміші дві-три ароматні трави не рекомендується: аромати можуть один одного знищити або змішатися в неприємний запах. Як правило, в зборі повинні бути одна ароматна трава і декілька нейтральних трав.

Для приготування чаю необхідно брати потрібно тільки ті трави, які володіють приємним смаком. Наприклад, деревій - корисна і цілюща трава, але до складу чаю вона входити не може із-за свого специфічного гіркого і терпкого смаку.

Квітки заварюють у великому фарфоровому чайнику крутим окропом. Свіжі ягоди перед заварюванням необхідно розім'яти, сухі - роздрібнити. Листя кладуть у гарячу воду і кип'ятять упродовж 3-5 хвилин або заливають крутим окропом.

Коріння, стебла і грубі частини рослин дрібно ріжуть. Потім кладуть в холодну воду, доводять до кипіння на тихому вогні і кип'ятять 10 хвилин. Після заварювання чаю з квітів, листя і ягід настоюють у фарфоровому чайнику 5-10 хвилин, а чай з коріння і стебел настоюють в емальованому посуді 10-15 хвилин.

Правильно заварений вітамінний чай володіє неповторним смаком, ароматом і кольором, у ньому зберігаються всі біологічно активні речовини.

Завдяки запропонованому урізноманітненню асортименту меню ми зможемо розширити контингент споживачів, проводячи виставки-продажі, споживчі конференції та безкоштовні дегустації.

 



Концептуальні підходи до розробки страв з використанням нетрадиційної рослинної сировини. | Аналіз економічної ефективності запропонованих страв
© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати