Головна

Дослідження жанрів календарної обрядовості.

  1. Актуальність, мета, завдання, предмет та об'єкт психологічного дослідження.
  2. Аналіз методів дослідження та характеристика обладнання
  3. Аналіз результатів дослідження
  4. Взяття мазків на бактеріоскопічне дослідження
  5. ВИБІР СПОСОБІВ ФОРМАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
  6. Вибіркове соціологічне дослідження
  7. Визначення предмета та об'єкта дослідження

Ілірична, і драматична сторони жанрів кадендарно-обрядової народної творчості були у сфері вивчення багатьох дослідників.

Збирання і вивчення календарно-обрядових пісень велося у руслі загального дослідження народної лірики, тому ці твори друкувалися поряд з ліричними піснями. Перші публікації обрядових пісень були здійснені М. Максимовичем у його збірниках «Малороссийские песни» (Москва, 1827), «Украинские народньїе песни, изданньїе Михайлом Максимовичем» (Москва, 1834)та «Сборник украинских песен, изданньїй Михайлом Максимовичем» (Київ, 1849). Згодом дослідник здійснив велику трьохтомну розвідку календарної обрядовості «Дни и месяцьі украинского селянина» (Київ, 1877). Також тексти української обрядовості були у збірниках народних пісень В. За-леського, А. Метлинського, П. Чубинського, М. Лисенка, Б. Грінченка, П. Іванова та ін.

Збиранням та вивченням календарно-обрядової поезії займалися І. Срезневський, М. Костомаров, О. Бодянський, М. Сумцов, згодом - II. Чубинський, Б. Грінченко, 3. Доленга-Ходаковський та ін. Міфологічним аспектом вивчення займався М. Костомаров, зокрема цій проблемі присвячена його магістерська дисертація «Об историческом значений русской народной поззии», «О цикле весенних песен в народной южнорусской поззии» (1843), «Предания первоначальной русской летописи в соображениях с русскими народними преданиями в песнях, сказках и обьічаях» (1871) та ін. Його дослідження поглиблені і розвинуті О. Потебнею у працях «О купальских огнях и сродньіх с ним представленнях», «О мифическом значений некоторьіх обрядов и поверий» (1865), «Об'ьяснения малорусских и сродньїх народних песен» (Т. 1, 1883), а згодом - «Об'ьяснения малорусских и сродньїх народних песен. Колядки и щедровки»

На Західній Україні особливу роль у збиранні та вивченні календарно-обрядовоої творчості відіграли діячі «Руської трійці» - М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький: ряд записаних ними творів увійшов до альманаху «Русалка Дністровая» (1837). Багато описів обрядів і текстів пісень було надруковано у збірнику Я. Головацького «Народні пісні Галицької і Угорської Русі» (1878). Високу оцінку календарно-обрядовій поезії дав І. Франко у праці «Наші коляди» (1889), а також в «Історії української літератури» Часть перша. Людова поезія» (1909).

На початку 20 ст. важливу роль у збиранні та дослідженні жанру відіграли В. Гнатюк та Ф. Колесса. В. Гнатюк видав два томи колядок та щедрівок (Львів, 1914);узагальнений аналіз жанрів здійснив Ф. Колесса в праці «Українська усна словесність».

Серед сучасних дослідників - О. Дей («Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року», К., 1963; «Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року», К.5 1965); М. Грицай («Веснянки», К., 1970), Ю. Круть («Жниварські пісні», К., 1971). Ряд монографій на цю тему видав В. Скуратівський («Обереги пам'яті. Народний агрокалендар», К., 1992; «Місяцелік. Український народний календар», К., 1993; «Дідух: Свята українського народу», К., 1995) та ін.

З-поміж діаспорних вчених 20 ст. найпомітніше місце займають О. Воропай («Звичаї нашого народу» у двох томах, Мюнхен, 1958), та С. Килимник («Український рік у народних звичаях в історичному освітленні» утрьох книгах, шести томах, Вінніпег, 1955, 1962).

Окрему сторінку у фольклористиці займає дослідження обрядової та ритуальної драми. Перші записи українського вертепу зроблені гущинським дяком І. Даниловичем у 1771 р. Існують пізніші записи вертепних сцен В. Щурата, М. Мочульського, Ю. Яворського та ін. Дослідженнями українських народних театральних дійств займались М. Маркевич («Обьічаи, повярья, кухня и напитки малорос-сиян», 1860), В. Перетц («К истории польського и русского народного театра», 1905), І. Франко («До історії українського вертепу XVIII в.», 1906, «Нові матеріали до історії українського вертепу», 1908), Є. Марковський («Український вертеп. Розвідки й тексти», 1929). Аналізуючи окремі жанри календарної обрядовості, В. Гнатюк звертав особливу увагу на театралізацію їх виконання (що зафіксовано у багатьох томах «Етнографічного збірника»), його послідовником у цій праці був Б. Яцимирський («Маланка» как вид святочного обрядового ряжения», 1914) та І. Свенціцький («Образ міжнародного походу колядної словесності», 1925, «Різдво Христове в поході віків», Львів, 1933). Останній простежив вплив міграційних обрядів та мотивів від Еллади і Риму.



Зв'язок жанрів календарно-обрядової творчості з художньою літературою та їх дослідження | Література

КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ТВОРЧІСТЬ | Ритуально-міфологічна основа зимового циклу календарної обрядовості | Жанри зимового циклу календарно «обрядової творчості | Ритуально-міфологічна основа весняного циклу календарної обрядовості | Жанри весняного циклу календарно-обрядової творчості | Ритуально-міфологічна основа осіннього циклу календарної обрядовості | Жанри осіннього циклу календарно-обрядової творчості | Драматизовані календарно-обрядові дійства. Форми функціонування молодіжних громад |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати