На головну

Система рівневих індикаторів і система описів курсів за типами

  1. B) Систематизация конкретно-научных и общенаучных методов познания.
  2. C. инструменты с оптическими системами
  3. Direct-Costing-System как подсистема управленческого учета.
  4. I. ОБЩИЕ СВЕДЕНИЯ О СИСТЕМАХ И ЭЛЕМЕНТАХ АВТОМАТИКИ
  5. I. Поняття, предмет, метод та система трудового права України
  6. I. СИСТЕМА ОБЧИСЛЕНЬ MATHCAD
  7. II. III. Финансы и банковская система.

Два інші невід'ємні компоненти конструкції це система рівневих індикаторів та система описів курсів за типами.

Якщо говорити про рівні, то за основу взято стандартну систему:

- курс базового (Basic) рівня (вступ до предмета);

- курс проміжного (Intermediate) рівня (призначений для формування поглиблених базових знань);

- курс просунутого (досконалішого) (Advanced) рівня;

- спеціалізований курс (S).

За типами курси поділяються на:

- основний (Core) курс (частина основної програми);

- зв'язаний (Related) курс (підтримуючий основну програму);

- непрофілюючий (Minor) курс (необов'язковий).

Розподіл кредитів за рівнями і типами курсів робить систему прозорою і простою для розуміння і користування, наприклад, 5 - A - R. означає, що даний курс містить 5 одиниць трудомісткості, є просунутим (досконалішим) і підтримуючим.

Моделі розподілу навчального навантаження за типами курсів, рівнями імодулями

У рамках напрямів було виділено п'ять типів модулів:

Основні модулі, тобто групи предметів, що становлять ядро відповідної науки (наприклад, для бізнесу і менеджменту це: бізнес-функції, середовище бізнесу тощо).

Підтримуючі модулі (наприклад, для бізнесу і менеджменту це -математика, статистика та інформаційні технології).

Організаційні і комунікаційні модулі (наприклад, управління часом, робота в групах, риторика, іноземні мови).

Спеціалізовані модулі, тобто необов'язкові, але такі, що розширюють і поглиблюють компетенцію у вибраній галузі, факультативні.

Переносні модулі (наприклад, проекти, дисертації, бізнес-ігри, стажування, модулі, що пов'язують теорію і практику).

Основні і спеціалізовані модулі розглядаються при цьому як блоки, спрямовані на набуття, розширення і поглиблення знань; підтримуючі -як ті, що розвивають методологічні компетенції; організаційні і комунікаційні - як такі, що спрямовані на самонавчання і самоорганізацію; а переносні - як такі, що забезпечують перенесення знань на практику. Загальна тенденція побудови модулів така: чим вищий рівень, там більше модулів, що поглиблюють знання і встановлюють зв'язок між теорією і практикою.

Пропонується, наприклад, така модель.


Таблиця 4.1

Модульна структура навчального плану підготовки за кваліфікацією

Модуль Рівень навчання
1-й (1-2 роки) 2-й (3-4 роки)
Основний 30% 20%
Підтримуючий 25% 10%
Організаційний і комунікаційний 10% -
Спеціалізований 10% 40%
Переносний 25% 30%
Разом 100% 100%

Можливі й інші форми розподілу; суть не в жорсткому відсотковому розподілі, а у визначенні діапазону коливання.

Таблиця 4.2



Спеціальні компетенції | Розподілення кредитів, що відводяться на кожен модуль підготовки за кваліфікацією

Принципи формування змісту кваліфікацій і структур ступенів. Компетентнісний підхід | Загальні компетенції | Основні принципи співпраці з розробки загальноєвропейської системи кваліфікацій і ступенів | Технологія проектування інноваційного навчального середовища у системі професійної підготовки фахівців в європейських країнах | Загальні принципи | Особливості систем оцінки вищої освіти в країнах Європи та Америки | Порівняльний огляд систем оцінки вищої освіти у країнах Східної Європи і СНД: ліцензування, атестація, акредитація | Академічне і професійне визнання | Загальні вимоги. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати