Головна

Закономірності розвитку виробничих систем

  1. A) потреба у позиках випливає з закономірності кругообігу і зовнішньоторговельного обороту капіталу;
  2. Air Alert III - програма для розвитку стрибка
  3. B) Систематизація конкретно-наукових і загальнонаукових методів пізнання.
  4. C. інструменти з оптичними системами
  5. C.) Яка з систем є спільною невизначеною
  6. CRM-системи. Визначення, призначення та особливості.
  7. Cт.361 Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизоване систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку

Закономірності розвитку виробничих систем відображають істотний зв'язок і взаємозумовленість явищ, які спостерігаються в процесі історичної еволюції методів і форм організації виробництва.

виділяються дві групи закономірностей розвитку:

1. загальнометодологічні закономірності розкривають основну лінію (особливості) розвитку виробничих систем. Це закономірності: відповідність стану розвитку організації виробництва рівню розвитку продуктивних сил, інерція і еволюція розвитку, якісне різноманітність форм розвитку.

2. Основні закономірності характеризують спрямованість організаційних змін. До їх числа відносяться підвищення гнучкості організації виробництва та інтеграції виробничих процесів.

 Загальнометодологічні закономірності розвитку виробничих систем

Відповідність організації виробництва рівню розвитку продуктивних сил. Кожному рівню розвитку продуктивних сил відповідає певна організація процесів виробництва матеріальних благ. Процес розвитку організації виробництва виступає як об'єктивний процес якісних перетворень організації виробництва, її методів і форм, адекватний еволюції технічного базису виробництва, зростання професійно-технічного і культурного рівня працівників.

Залежно від рівня розвитку продуктивних сил виділяються п'ять етапів у розвитку організації виробництва: організація ремісничого виробництва (кінець XIX ст.), Організація мануфактурного виробництва (початок ХХ ст.), Організація крупного машинного виробництва (20-50 рр. ХХ ст.), організація автоматизованого виробництва (60-80 рр. ХХ ст.), організація комплексно-автоматизованого виробництва (з кінця ХХ ст. по теперішній час).

Узагальнена характеристика еволюції продуктивних сил і організації виробництва представлена ??в табл. 13.2.

Таблиця 13.2.

Характеристика еволюції продуктивних сил і

організації виробництва

 Характерні риси еволюції продуктивних сил  особливості організаціївиробництва
 Етап 1. Організація ремісничого виробництва
 Створення ручних знарядь праці. Виділення в складі працівників учнів, підмайстрів, кваліфікованих майстрів  Об'єктом організації є індивідуальне робоче місце. Організація виробництва будується на відносинах «людина - знаряддя праці»
 Етап 2. Організація мануфактурного виробництва
 ускладнення знарядь праці. виділення категорії кваліфікованих робітників, в залежності від майстерності яких встановлюється темп виробничого процесу  Розробляються принципи організаційного процесу. Організаційні відносини доповнюються новими зв'язками: «людина-людина»
 Етап 3. Організація машинного виробництва
 Поява машинних знарядь праці і висококваліфікованих робітників, зайнятих роботою на верстатах, їх ремонтом і налагодженням  створюється безперервне виробництво. Організація виробничих процесів ставиться в залежність від вимог техніки і технології. організаційні відносини ускладнюються за рахунок нових зв'язків: «людина - машина», «машина-машина», «машина - виріб»
 Етап 4. Організація автоматизованого виробництва
 Створення машин-автоматів. Поява робочих нової кваліфікації: операторів верстатів з програмним керуванням, диспетчерів гнучких автоматизованих ділянок і ін.  Організація виробництва будується з урахуванням вимог працівника. використовується социотехническими підхід до проектування організації трудового і виробничого процесів. Ускладнюється структура організаційних зв'язків. Формуються відносини «людина - ЕОМ»
 Продовження табл. 13.2
 Етап 5. Організація комп'ютеризованого виробництва
 створення комплексно-автоматизованого виробництва. Виняток людини зі сфери безпосереднього виробництва, підвищення його кваліфікаційного рівня  Досягається самоорганізація виробництва. Об'єктом організації стає підприємство як виробничо-збутова система. Змінюється зміст організаційних відносин за рахунок виділення зв'язків: «підприємство - постачальник», «підприємство - споживач» продукції

Інерція розвитку виробничих систем. Розвиток організації виробництва носить відносно самостійний характер. Трансформація форм і методів організації йде шляхом розбудови взаємних зв'язків елементів виробничого процесу і його структури. Будучи стійкою частиною цілого виробнича і організаційна структура не відразу йдуть за зміною способу організації виробництва, а в певних межах залишаються постійними, забезпечуючи цілісність виробничої системи. В результаті розвиток організації виробництва «запізнюється» у порівнянні зі зміною продуктивних сил. У цьому проявляється сила інерції розвитку виробничих систем.

Еволюційність розвитку виробничих систем. Відносна самостійність організаційних перетворень знаходить вираз і в тому, що на відміну від психологічного способу виробництва зміна форм методів організації виробництва не носить конфліктного характеру і здійснюється еволюційним шляхом. Розвиток організації виробництва йде як процес постійного пристосування до вимог зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Коли ефект від кількісних змін не може перекрити втрат, що виникають через нераціональне використання коштів праці та зниження темпів виробництва, відбувається якісний стрибок, перехід до іншої організаційної форми.

Якісна розмаїтість форм розвитку виробничих систем. Розвиток організації виробництва протікає в рамках конкретного підприємства з характерними для нього структурою, економічними відносинами, системою цілей. Різноманітність виробничих систем і умов господарювання обумовлює необхідність відповідного розмаїття напрямів і форм їх розвитку. Одним із прикладів прояви цієї закономірності є спостережувана в даний час тенденція до використання різних форм власності і організаційних структур. По-різному здійснюється і реорганізація виробництва при створенні складних виробничо-технічних комплексів.

Безперервність розвитку виробничих систем виражається в перестроюванні системи, трансформації її структури, в зміні форм і методів організації виробництва. Постійні зміни вимог до асортименту, термінів вимагають пристосування виробничої системи до нових умов і призводять до об'єктивної необхідності безперервного розвитку організації виробництва.

 Зазначені закономірності відображають ключові особливості розвитку організації виробництва (рис. 13.1). Спрямованість процесу реорганізації виробничих систем характеризують закономірності підвищення гнучкості організації виробництва та інтеграції виробничих систем.

Мал. 13.1. Загальнометодологічні закономірності розвитку організації виробничих систем

 Основниезакономерностіразвітія виробничих систем

Підвищення гнучкості організації виробництва. Ретроспективний аналіз розвитку виробничих систем дозволяє виділити три якісно різних типи організації виробництва: статичний, гнучкий і адаптивний. Послідовно перехід від одного з них до іншого характеризує підвищення гнучкості виробничих систем.

статичний тип характерний для початкового етапу розвитку виробничих систем і відрізняється тим, що всі елементи системи і види діяльності, включаючи організацію виробництва, носять стабільний характер щодо номенклатури виконуваних робіт. Зміна організаційно-технічних параметрів основних елементів виробництва здійснюється за допомогою втручання фахівця і вимагає спеціальної підготовки. Перехід на виготовлення виробів нового виду, що відрізняються від раніше випускалася продукції конструктивно і технологічно, викликає необхідність часткової або повної реорганізації виробничої системи.

Еволюція матеріально-речових елементів продуктивних сил призводить до виникнення суперечності між динамічною основою і стійкою формою організації процесу виробництва. Вона створює і передумови для його дозволу - технічні засоби, що дозволяють перебудовувати виробництво на випуск нових виробів. Виникнення організаційних форм, що дозволяють здійснювати перехід на випуск нової продукції в хороші терміни з мінімальними витратами всіх видів ресурсів, означає перехід до більш високого - гнучкому типу організації виробництва.

гнучкий тип організації має такі особливості: пристосовність до часткових змін у виробничій програмі, що їх диктують вимогам споживача, спеціалізація на виконанні певної номенклатури деталей і групова технологія обробки. Форми організації процесу виробництва відрізняються гнучкістю щодо номенклатури продукції, що випускається. Ділянки з гнучкою формою організації забезпечують виконання будь-якого з виробничих завдань в межах даної групи деталей з мінімальним часом на переналагодження системи.

Традиційні форми організації (предметна, потокова, функціональна) отримують подальший розвиток. Виникають нові організаційні форми, характерні для динамічного типу організації: гнучке виробництво на окремих робочих місцях, гнучка предметна, потокова, групова предметна.

Подальше підвищення гнучкості виробничих систем пов'язано з комп'ютеризацією виробництва. Вона розширює рамки технічної самоорганізації і дозволяє автоматизувати не тільки виробничий процес, а й організацію виробництва. За допомогою комп'ютеризації здійснюється перехід до адаптивного типу організації виробничих систем.

адаптивний тип організації виробництва характеризують саморозвиток, самоорганізація, гнучкість і стійкість виробничої системи. Процес виробництва стає пристосовується настільки, що це дозволяє говорити про перетворення виробничої системи в самоорганізується соціально-виробничий комплекс. Стійкість процесу забезпечується шляхом внутрішнього пристосування до змінного середовища - самоорганізації та саморозвитку системи. Організація переходить на новий рівень інтеграції процесів виробництва, що знаходить відображення у відповідних формах організації. Викладене дозволяє говорити про підвищення організаційної гнучкості як однієї з тенденцій розвитку організації виробництва.

Інтеграція виробничих систем. Організаційною основою інтеграції виробничих систем є кооперація праці. Окремі ознаки інтеграції з'являються на етапі організації мануфактурного виробництва, коли виникає необхідність в узгодженні і забезпеченні взаємодії окремих працівників для досягнення спільної виробничої мети. У цьому випадку має місце проста інтеграція виробничої системи, головною ознакою якої є з'єднання воєдино часткових виробничих процесів. Перехід до машинного виробництва і обумовлене цим подальший поділ праці призводить до утворення нових спеціалізованих стадій виробництва. Виробничі зв'язки зміцнюються, стають необхідними, безперервними і супідрядними як на рівні окремих виробничих підрозділів, так і на рівні підприємства в цілому.

З розвитком комплексної автоматизації відбувається взаимоувязка і возз'єднання в єдине ціле окремих процесів і видів організаційної діяльності. Даний процес здійснюється за двома напрямками: створення автономно працюючих підрозділів, взаимоувязка функцій підготовки виробництва, організації часткових процесів, оперативного планування закупівлі матеріалів та збуту продукції і перехід до комп'ютерно-інтегрованого виробництва і далі до створення заводів-автоматів. Таким чином, розвиток організації виробництва йде від більш простої форми інтеграції через диференціацію до складної або повної інтеграції виробничих систем.

Принципи і логіка розвитку виробничих систем | Стратегія розвитку виробничих систем


Поняття про розвиток виробничих систем | розвитку виробництва | Аналіз стану організації виробництва | Методи збору аналітичної інформації | Визначення рівня організації виробництва | виробничих систем |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати