Головна

Натуралізм у французькій літературі. Цикл романів Е. Золя "Ругон-Маккари". Склад і задум.

  1. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
  2. Автобіографія - це документ, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.
  3. Алтае-Саянская область палеозойской складчатости
  4. Альпийская складчатая область Кавказа
  5. Аналіз складу, структури та технічного стану основних фондів
  6. В зависимости от уровня развития разделения труда и социально - экономических отношений исторически складывались различные типы социальных структур.
  7. В коробку (ящик) с упакованными в отделе экспедиции аптечного склада товарами

У другій половині дев'ятнадцятого століття в західноєвропейських літературах починають розвиватись нові літературні течії і напрямки, що приходять на зміну традиційному реалізму. Однією з таких течій є натуралізм. Особливо впливовою ця течія була у французькій літературі. Філософським підгрунтям для її розвитку стали позитивістська філософія Огюста Конта, праці мистецтвознавця Іпполіта Тена. Слово "натуралізм" походить від латинського слова natura, тобто "природа". Основною рисою натуралізму, що й визначила назву цієї течії, була орієнтація на науковий підхід до дійсності з боку письменників. Річ у тім, що у дев'ятнадцятому столітті розвиток науки і перш за все природничих наук почав справляти значний вплив на світогляд західноєвропейської людини. Наука не тільки почала конкурувати в цій ролі з релігією та церквою, а вже взяла гору в цій боротьбі. Тож не дивно, що література як одна із культурних форм, фукнцією якої є осмислення людського буття, звернулася до природничих наук за засобами пізнання людини. Пояснення людської повдінки, виходячи з принципів природних, тобто біологічних закономірностей, - такою є основна риса натуралізму.

Головними представниками натуралізму у французькій літературі були Емон та Жюль Гонкур і Еміль Золя. Еміля Золя (1840-1903) можна вважати основоположником цієї течії, оскільки саме він почав використовувати цей термін як самоназву нової літературної школи, обгрунтував її принципи у своєму есеї "Експериментальний роман" і навколо нього згуртувалися молоді письменники, що прихильниками нового розуміння літератури та її задач.

Головним твором Е. Золя є цикл "Ругон-Маккари", що складається з двадцяти романів. Цей цикл автор розглядав як наукову працю і намагався охопити в ньому період так званої Другої імперії в історії Франції, тобто з 1851 по 1870 роки. Інакше кажучи, Е. Золя описував сучасну йому дійсність, підходячи до неї як історик, тобто створив історію сучасності. Принципом охоплення дійсності є тематичний. Кожний роман присвячений певній соціальній темі. Поєднані романи головним героєм, яким є сім'я. Точніше, представники чотирьох поколінь однієї сім'ї є головними героями різних романів циклу. Таким чином Золя отримав змогу опертися на ідею спадковості, що стала популярною на той час, тобто надати своєму творові видимість наукового підгрунтя не тільки як історик, але і як вчений-натураліст.



Зарубіжна література ХІХст. | Натуралістична концепція людини у романах Е. Золя (аналіз одного з творів за вибором студента).

Антична література | Середньовічна лірика: жанри, теми, образи | Німецький героїчний епос "пісня про Нібелунгів". | Жанр «высокой комедии» в творчестве Мольера | Классицизм как художественное направление. Н. Буало о классицизме | Сонет в литературе Возрождения. Сонеты Петрарки и Шекспира | Література Просвітництва | Розвиток особистості в п'єсі Г.Ібсена "Ляльковий дім". | Становище жінки в буржуазному суспільстві другої половини 19 століття у п'єсі Г.Ібсена "Ляльковий дім". | Становище мистецтва у буржуазному суспільстві в романі Джека Лондона "Мартін Іден". |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати