Головна

Антон Веберн (3,12,1883 - 1945).

  1. Антоний Погорельский
  2. Антонимы, их типы.
  3. АНТОНИНА-ДОЧЬ
  4. Антонио ди Марко Мальябекки
  5. АНТОНИО МЕНЕГЕТТИ
  6. Антонімічно-синонімічні пари

Самобутній композитор, філософ, музикознавець, диригент.

У своїй творчості був схильний до невеликих камерно - інструментальних і вокальних творів. Усі елементи творчості Веберна було підпорядковано додекафонії. Водночас Веберн став засновником особливого методу композиції - пуантилізму.

Пуантилізм (з фр. - писати крапками). Його особливість - викладення музичної думки не у вигляді тем або мотивів, а за допомогою відривчастих звуків, а також коротких, з 2 - 3 звуків мотивів. Характерні стрибки на широкі інтервали, використання віддалених регістрів. Така музика незамкнута, в неї нема ні початку, ні кінця. Це послідовність звукових крапок.

Для Веберна пуантилізм був засобом вираження індивідуального стилю, його лаконізму, афористичності, надзвичайної концентрації музичного матеріалу. Твори Веберна відкрили нові виміри музичного часу та простору. «Контрапунктом звуку і мовчання» назвав музику Веберна лідер післявоєнного авангарду П. Булез. (41).

Народився Антон Веберн у Відні, в родині горного інженера. Мати грала на фортепіано. З дитинства Веберна вчили грі на фортепіано та віолончелі. Після закінчення гімназії Веберн вчится в Інституті історії і музики при Віденському університеті (1902 - 06), де написав дисертацію та отримав звання доктора філософії.

В Інституті Веберн вивчав мистецтво хорової поліфонії XΙV - XVΙ ст., техніку нідерландських поліфоністів, що здійснило значний вплив на його стиль. У 1904 - 08 вивчав композицію у Шонберга, який став його старшим другом.

З 1908 р. Веберн стає оперним та симфонічним диригентом та отримує визнання.

У 1915 - 1916 р. був на військовій службі.

З 1923 по 1931 р. Веберн працює керівником хору Віденського робітничого співацького суспільства, виступає як диригент на фестивалях сучасної музики у Відні, Цюріхі, гастролював у Берлині, Мюнхені, та ін. містах.

З приходом до влади фашистів закриваються робочі хори, Веберн лишається без роботи, його музику заборонено у Німеччині.

Останні роки Веберн жив поодиноко, займався творчістю. Загинув вже після війни від випадкового пострілу американського солдата.

Пассакалія для оркестру ор.1 (1908 р.).

Присвячена пам'яті матері композитора. За характером (стислим, суворим) близька до старовинних сонат. Стиль ще пізньоромантичний, але тему викладено "крапками". Веберн поєднав пуантилізм з принципом "тембрового забарвлення[4]" мелодії. У цьому - особлива трактовка старовинного жанру.

П'ять п'єс для струнного квартету ор.5 (1909 р.).

У цих п'єсах відбилися характерні риси стилю Веберна - надзвичайне концентрування та лаконізм виразів.

Цикл побудовано за принципом контрастного зіставлення образів.

П'ять п'єс для оркестру ор.10 (1911 -1913).

Композитор прагнув "виразити невиразне" за допомогою коротких афористичних креслень. Містична символіка п'єс відбилася у заголовках: Праобраз, Перетворення, Повертання, Спомин, Душа.

Один з кращих своїх творів Веберн написав у 1935 р. - це кантата "Світло очей " на вірші поетеси Йоне, яким притаманна релігійно - пантеїстична тема.

В своїх вокальних мініатюрах Веберн орієнтувався на ритм поетичного тексту, використовував музично - мовне інтонування слова. Веберн звертався до поезій Гете, Рільке, Тракля, до народних та релігійних текстів. Вишукана манера вокального письма в принципі не відрізняється від інструментального.


Самостійна робота №22

Тема: Експресіонізм.

Мета: Ознайомитися з естетикою та стилістичними ознаками напрямку.

ПЛАН

1. Експресіонізм - естетична і стилістична основа нововіденської школи.

2. Історичні і соціальні передумови виникнення експресіонізму в Європі.

3. Характерне коло образів - похмурий песімізм, відчай, жах, розлад особистості з дійсністю.

4. Створення атональної, додекафонної, серійної музики, як пошук адекватної виражальності.

Література:

1. алексеева Л., григорьев В., Зарубежная музыка 20 века.-М.,1986. с.

14-20;41-58.

2. каратыгин В., Новые течения в западно-европейской музыке, в кн. зарубежная музыка ХХ века.-М.,1975, с.143-146.

3. смирнов В., зарождение экспрессионизма в музыке, в кн.: Кризис буржуазной культуры и музыка.-М.,1972, с.244-263.

Завдання: Скласти тези або кроссворд.

Самостійна робота №23

Тема: Фундатор нововіденської школи А. шонберг.

Мета: Ознайомитися з особливостями драматургії та музичної мови циклу "Місячний П'єро".

ПЛАН

1. "Місячний П'єро" - кульмінація атонального періоду творчості.

2. Новаторські риси: а) у побудові циклу; б) у вокальній мелодиці; 3) у інструментальному супроводі.

3. Продовження традицій романтизму (Шуман, «Карнавал») у циклі.

Література:

1. алексеева Л., григорьев В., Зарубежная музыка 20 века.-М.,1986. с.41-47.

2. мартынов И. и., очерки о зарубежной музыке первой половины 20 века.-М.,1970. с.78-84.

3. навчальний посібник з світової музичної літератури. Укладач - Остапенко О. Н. Сєверодонецьк, 2004, с.70-74.

Завдання: скласти конспект

Самостійна робота №24

Тема: А. берг, А. веберн.

Мета: Ознайомитися з життєвим шляхом та творчістю яскравих представників нововіденської школи. Основні характерні риси творчості.

ПЛАН

Риси творчості А. берг А. веберн
1. Роки життя    
2. Родина    
3. Де та у кого вчився    
4. Основні жанри творчості    
5. Роки війни    
6. Новаторство творчості. Кращі твори    

Література:

1. алексеева Л., григорьев В., Зарубежная музыка 20 века.-М.,1986. с.47-58.

1. мартынов И. и. очерки о зарубежной музыке первой половины 20 века.-

М.,1970. с.84-90.

2. холопова В., Холопов Ю., Антон Веберн Жизнь и творчество.-М.,1984, с.265-267.

3. Навчальний посібник з світової музичної літератури. Укладач - Остапенко О. Н. Сєверодонецьк, 2004, с.76-79.

Завдання: скласти порівняльну таблицю.



Нововіденська школа. Експресіонізм. | Музична культура республік, які входили до складу СРСР

Від автора | Музична культура періоду кінця ХІХ - початку ХХ століття | Джакомо Пуччіні | Густав Малер | Вокальна творчість | Симфонічна творчість | Симфонія № 1 | Ріхард Штраус | Російське містецтво на межі ХІХ-ХХ ст. | Олександр Миколайович Скрябін |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати