Головна

Сенсомоторні процеси людини та їх характеристика.

  1. II. Закономерности на перцептивните процеси.
  2. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
  3. АВТОХВИЛЬОВІ ПРОЦЕСИ В АКТИВНИХ СЕРЕДОВИЩАХ
  4. Акустичні поля людини
  5. Античная этика. Основная характеристика.
  6. Археологическая характеристика.
  7. Атмосфера - повітряна оболонка Землі, її загальна характеристика.

У трудовому процесі будь-які робочі рухи пов'язані зі сприйняттями, у відповідь на які вони відбуваються і якими уточнюються. Все, що на робочому місці визначає відчуття, сприйняття, тобто впливає на аналізатори та визначає відповідні дії, називається сенсорним полем, а все те, на що працюючий діє своїми робочими рухами, називається моторним полем.

Зв'язок сприйняття та відповідного руху у трудовій діяльності може здійснюватися в різних формах сенсомоторних процесів, в яких розрізняють чотири психічних акта: 1) сенсорний момент реакції - процес сприйняття; 2)центральний момент реакції - більш або менш складні процеси, пов'язані з переробкою сприйнятого, інколи з розпізнаванням, впізнанням, оцінкою та вибором; 3) моторний момент реакції - процеси, які визначають початок та хід руху; 4) сенсорні корекції руху (зворотній зв'язок).

В залежності від складності центрального моменту реакції розрізняють так звані прості та складні сенсомоторні реакції.

Проста сенсомоторна реакція (або, як її інколи називають, психічна реакція) є як можна швидша відповідь заздалегідь відомим простим одинарним рухом на сигнал, який раптово з'являється, але який заздалегідь відомий.

Проста реакція оцінюється в часі. Розрізняють латентний час реакції(прихований), тобто час з моменту появи подразника, до якого прикута увага, до початку руху у відповідь. Швидкістю простої реакції називається типовий для певної людини середній латентний час її реакції.

Швидкість простої реакції на світло, яка дорівнює у середньому 0,2 с, та на звук, яка дорівнює у середньому 0,15 с, не однакова не тільки в різних людей, але й в одної і тієї ж самої людини в різних умовах, але коливання її дуже малі (їх можна встановити тільки за допомогою електросекундоміра).

Всі останні сенсомоторні реакції називаються складними. Якщо у відповідь на один сигнал потрібно зробити рух, а на другий - ні, кажуть про реакцію розрізнення. Якщо центральний момент пов'язаний з вибором потрібної рухової відповіді із ряду можливих, тоді таку реакцію називають реакцією вибору. Наприклад, якщо з ряду кнопок у відповідь на визначений сигнал потрібно натиснути тільки одну, тоді центральний момент ускладнюється впізнанням сигналу і вибором кнопок. Центральний момент реакції може бути ще більш ускладнений шляхом зміни значення кнопок за додатковим сигналом. Така реакція називається реакцією переключення.

В психологічній структурі складної реакції завжди можна відмітити наступні елементи: увага - якщо вона у реагуючого буде чимось відволікатися, реакція взагалі може залишитись незавершеною; пам'ять - для вибору вірної дії необхідно пам'ятати, між чим та чим потрібно вибирати; мислення - хоча б в його найпростіших формах, а іноді і в дуже складних; емоції - які більш або менш сильно зафарбовують реакцію; вольове зусилля - відсутність якого сповільнює реакцію.

Складні реакції протікають значно повільніше, ніж прості, із-за переробки сприйнятого. Тому, якщо вирахувати час простої реакції учня із часу його складної реакції, тоді можна приблизно уявити собі час, який був затрачений ним на переробку сприйнятого. Час не тільки складної, але й простої реакції зменшується під впливом вправи та збільшується при втомі. Складні реакції, на відміну від простих, мають і другий показник окрім часу - точність.

Точною називається реакція, яка відповідає вимогам ситуації в природних умовах виробничої праці або отриманого завдання в лабораторному експерименті. При повторенні одних і тих же реакцій ступінь їх точності та швидкості може в одних випадках змінюватися дуже мало, а в інших, навпаки, дуже сильно. Це характеризує ще одну якість складних реакцій - ступінь сталості, або варіативність.

Проста реакція рідко зустрічається в звичайній трудовій діяльності, більш властива різним видам праці реакція на рухомий об'єкт(або скорочено РРО). При цьому людина повинна здійснити рух у визначений момент, який встановлюється нею за об'єктом, що рухається.

Найбільш складний, але разом з тим найтиповіший для трудової діяльності психомоторний процес - сенсомоторна координація, при якій динамічним є не тільки подразник, який сприймається, як при реакції на рухомий об'єкт, але і сама реалізація рухової дії. Інакше кажучи, при сенсомоторній координації безперервні як сприйняття, так і рух, причому рух регулюється сприйняттям його результатів, результат руху безперервно співставляється з завданням.

Найпростіший вид сенсомоторної координації - реакція стеження (слідкування), яка полягає в утриманні об'єкту, який має тенденцію до безперервних відхилень, у заданому положенні.

На перших етапах засвоєння рухового завдання, яке вимагає сенсомоторної координації, відмічається дискретність рухових відповідей за механізмом ланцюгової реакції, яка в подальшому змінюється злиттям окремих рухових актів у зкоординовану єдину рухову дію.

Якість реагування шляхом сенсомоторної координації характеризує наступні показники: час реакції на пусковий сигнал- від появи рухового завдання до початку реагування; загальний час реагування - до кінця вирішення рухового завдання, яке виникло, зазвичай значно перевищує час реакції на пусковий сигнал; точність реагування - визначається як за кінцевим результатом реагування, так і за числом та характером виправних рухів, які забезпечують зкоординованість реагування.

Діяльність робітника в багатьох випадках потребує узгоджених дій двома руками або рухів рук та ніг. У цих випадках до сенсомоторної координації додається ще нова психомоторна особливість - координація рухів. Швидка і точна реакція на пусковий сигнал та хороша координація економних, точних і співрозмірних рухів, які реалізують рухові акти, якщо вони не випадкові, а проявляються систематично і в різних видах діяльності, визначають спритність людини.

Спритність або не спритність як риса особистості зазвичай проявляється в різних видах діяльності, і виявлення не спритності в умовах уже виробничої роботи говорить про недоученість. Ось чому необхідно порівнювати психомоторні особливості, виявлені в ході трудового навчання, з особливостями, поміченими в інших видах діяльності учнів, а саме під час занять фізичної культури і спорту, коли спритність не лише проявляється, але й формується.

 



  8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   Наступна

Шкала оцінювання. | Теорія і методика трудового навчання − галузь педагогічної науки, її предмет і завдання. | Методи і методики проведення наукових досліджень з теорії і методики трудового навчання. | Аналіз навчальної, методичної та наукової літератури з трудової підготовки школярів. (Самостійна робота). | Розуміння особистості та її структури. | Історичний аспект генезису концепцій особистості. | Сучасні теорії особистості. | Динамічна функціональна структура особистості. | Мал. 1.2.1. Основні підструктури як рівні особистості, на які накладаються характер і здібності. | Мал 1.2.2. Соціалізація підструктур особистості. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати