Головна

Банкрутство підприємств та реорганізація

  1.  Оренда і суборенда об'єктів нежитлового фонду для підприємств РДБ. Види і форми оренди.
  2.  Оренда і суборенда об'єктів нежитлового фонду для підприємств ресторанно-готельного бізнесу. Види і форми оренди.
  3.  Атестація робочих місць і сертифікація підприємств.
  4.  Аудиторська перевірка підприємств, що займаються ЗЕД
  5.  банкрутство підприємств
  6.  Банкрутство юридичної особи.

В умовах ринкової економіки передбачається, що зовнішнє середовище підприємства постійно змінюється. Змінам піддаються державна економічна політика, поведінка постачальників ресурсів і покупців продукції, поведінка конкурентів і партнерів. Все це зумовлює позицію, що підприємство сьогодні необхідно розглядати не як застиглу субстанцію, а як постійно змінюється пристосовуються економічну одиницю. Досліджуючи підприємство з позицій динаміки багато вчених виділяють окремі стадії в його розвитку:

1 стадія - зародження;

2 стадія - розвиток;

3 стадія - бурхливе зростання;

4 стадія - стабільний розвиток;

5 стадія - поява спаду;

6 стадія - активний спад;

7 стадія - припинення діяльності ;.

Основним завданням управління підприємством є недопущення останньої стадії. Для цього в період стабільного розвитку підприємства необхідно виділяти частину коштів для проведення маркетингових досліджень і оцінки можливостей перепрофілювання діяльності.

Якщо ж підприємство вступає на етап спаду, то виникає необхідність в проведенні комплексу заходів щодо фінансового оздоровлення. Як показує економічна практика, ці заходи проводяться в двох напрямках.

Перший напрямок: зберігаючі заходи, скорочення витрат, жорсткий контроль витрат, зняття з виробництва збиткової продукції, реалізація наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей і т.п.

Другий напрямок: заходи з реформування, пошук інвестицій, реструктуризація виробництва, залучення кредитів, зміна видів діяльності, розробка бізнес-проектів і т.п.

Обидва вищеназваних напрямки можуть реалізовуватися як послідовно, так і паралельно. Основне завдання заходів фінансового оздоровлення зводиться до запобігання спаду і відновлення зростання в діяльності підприємства. Якщо заходи оздоровлення не досягають своєї мети, тоді підприємство припиняє свою діяльність (рис.13.1).

 банкрутство

Мал. 13.1. Припинення діяльності підприємства

Припинення діяльності підприємства відбувається в результаті його реорганізації або ліквідації. Поняття «реорганізація підприємства» включає різні форми зміни статусу підприємства як юридичної особи, коли всі права і обов'язки (або їх частину) переходять до іншого підприємства, тобто реорганізація передбачає використання процедури правонаступництва. Реорганізація підприємства може бути добровільною або примусовою. Реорганізація в добровільному порядку здійснюється за рішенням засновників (учасників) підприємства. Примусова реорганізація здійснюється за рішенням судових органів, або за рішенням уповноважених державних органів.

Реорганізація підприємства може здійснюватися у формах:

1. Злиття декількох підприємств в одне нове підприємство. У цьому випадку права і обов'язки кожного переходять до знову виникає підприємству відповідно до передавального акту.

2. Приєднання одного підприємства до іншого підприємства. У цьому випадку права і обов'язки, що приєднується підприємства переходить до іншого відповідно до передавального акту.

3. Поділ одного і створення на його основі декількох самостійних підприємств. У цьому випадку права і обов'язки старого підприємства переходять до таких, що виникли відповідно до передавального акту.

4. Виділення нового підприємства при збереженні існуючого. В цьому випадку до кожного підприємства переходять права та обов'язки реорганізованого підприємства відповідно до розділовим балансом.

5. Перетворення одного підприємства в інше. В цьому випадку до знову яке з'явилося підприємству переходять права та обов'язки реорганізованого підприємства згідно з передавальним актом.

Таким чином, при реорганізації велике значення мають грамотно складені документи: передавальний акт і розділовий баланс. Ці документи затверджуються засновниками (учасниками) підприємства, і містять положення про правонаступництво за всіма зобов'язаннями підприємства щодо кредиторів та боржників. Ці документи в обов'язковому порядку подаються разом з установчими документами для державної реєстрації знову створюваних підприємств. Підприємство вважається реорганізованим з моменту державної реєстрації речових новопосталих підприємств. Реорганізація підприємства має на увазі збереження його зобов'язань перед третіми особами. Такі зобов'язання не припиняються, а переходять до правонаступників.

Ліквідація, на відміну від реорганізації, тягне за собою припинення діяльності підприємства без переходу прав і обов'язків у порядку правонаступництва. Підприємство може бути ліквідоване добровільно за рішенням його засновників (учасників) у зв'язку із закінченням терміну, на який воно було створено, з досягненням мети, заради якої воно створювалося, або з інших причин.

Підприємство може бути ліквідовано в примусовому порядку за рішенням суду в разі здійснення діяльності без належного дозволу (ліцензії), або діяльності, забороненої законом, або з неодноразовими або грубими порушеннями закону.

Особливою формою ліквідації підприємства є банкрутство. Процедура банкрутства регламентується Федеральним законом «Про неспроможність (банкрутство)» від 2002 року з наступними змінами та доповненнями.

Під неспроможністю (банкрутством) організацій (підприємств) розуміється визнана арбітражним судом нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів.

Основною ознакою банкрутства підприємства є нездатність задовольнити вимоги кредиторів по грошових зобов'язаннях і (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів протягом трьох місяців з дати, коли вони повинні були бути виконані. Склад і розмір грошових зобов'язань та обов'язкових платежів, необхідних для порушення процедури - банкрутства визначається арбітражним судом. Банкрутство буває декількох видів (Рис. 13.2).

Мал. 13.2. Види і форми банкрутства

При примусовому банкрутство рішення про визнання підприємства банкрутом приймає арбітражний суд. При добровільне банкрутство рішення про визнання підприємства банкрутом приймається органами самого підприємства спільно з кредиторами.

Закономірне банкрутство виникає в результаті неефективного використання ресурсів, ігнорування дій ринкових законів, невірних управлінських рішень.

Фіктивне банкрутство - це завідомо неправдиве оголошення підприємства, що має можливість задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі, про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання від них відстрочки або розстрочки платежів або знижки з боргів.

Навмисне банкрутство - це навмисне створення або збільшення неплатоспроможності підприємства керівником або власником, нанесення ними шкоди підприємству в особистих інтересах, або інтересах інших осіб, явно некомпетентне ведення справ.

До підприємствах - банкрутах можуть застосовуватися реорганізаційні та ліквідаційні заходи (Рис. 13.3).

Мал. 13.3. Заходи до підприємств-банкрутів

Охарактеризуємо реорганізаційні заходи.

Зовнішнє управління майном - це процедура, яка здійснюється з метою відновлення платоспроможності та продовження діяльності підприємства. Зовні управління майном і справами боржника здійснюється арбітражним керуючим, призначеним судом за погодженням з боржником і кредитором. Арбітражним керуючим не може бути посадова особа підприємства - банкрута.

Спостереження - це процедура, застосовуючи до боржника з метою забезпечення збереження його майна, проведення аналізу його фінансового стану, складання реєстру вимог кредиторів і проведення перших зборів кредиторів.

Санація - це досудове захід, що представляє собою фінансове оздоровлення, відновлення платоспроможності боржника шляхом надання йому допомоги засновниками (учасниками), кредиторами та іншими особами з метою запобігання банкрутству.

Тривалість зовнішнього управління майна боржника або санація не повинна перевищувати 18 місяців. У разі недосягнення мети у встановлений строк суд виносить рішення про визнання боржника неспроможним (банкрутом) і відкриття ліквідаційної процедури.

Мирова угода - процедура, яка приймається на будь-якій стадії розгляду справи про банкрутство з метою припинення провадження у справі від банкрутство шляхом досягнення угоди між боржником і кредитором.

Таким чином, головна мета реорганізаційних заходів - організувати виведення підприємства з неплатоспроможного стану і забезпечити нормальне його функціонування. Реорганізаційні заходи не тягнуть за собою припинення діяльності підприємств - боржників.

Ліквідаційні заходи, на відміну від реорганізаційних, ведуть до припинення діяльності підприємств.

Ліквідація підприємств - боржників здійснюється в процесі конкурсного виробництва. Конкурсне виробництво - процедура банкрутства, з метою пропорційного задоволення вимог кредиторів. В ході конкурсного виробництва визначається ліквідується майно боржника (конкурсна маса), порядок розпродажу конкурсної маси, формування суми, призначеної для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості погашення боргів.

При ліквідації підприємства - банкрута вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

Позачергово. Судові витрати; винагороди арбітражним керуючим; оплата послуг осіб, залучених арбітражним керуючим для забезпечення використання своєї діяльності.

В першу чергу. Вимоги громадян, перед якими підприємство - банкрут несе відповідальність за залучення шкоди життю або здоров'ю.

У другу чергу. Виплата вихідної допомоги і оплата праці особам, які працюють за трудовим договором.

У третю чергу. Вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна підприємства-банкрута.

У четверту чергу. Заборгованість по обов'язкових платежах до бюджету і в позабюджетні фонди.

У п'яту чергу. Розрахунки з іншими кредиторами.

Таким чином, банкрутство підприємства є цілий комплекс взаємопов'язаних заходів реорганизационной і ліквідаційного характеру. Центральною фігурою при проведенні процедури банкрутства виступає керуючий. Керуючий може перебувати в двох особах (Рис. 13.4).

Мал. 13.4. управління банкрутством

При ініціюванні процедури банкрутства арбітражний керуючий повинен правильно оцінити поточний стан справ на підприємстві, скласти план проведення реорганізаційних заходів. Для цього арбітражний керуючий проводить всебічний фінансовий аналіз з метою:

а) підготовки пропозиції про можливості (неможливості) відновлення платоспроможності боржника та обгрунтування доцільності введення проти боржника відповідної процедури банкрутства;

б) визначення можливості покриття за рахунок майна боржника судових витрат;

в) підготовки плану зовнішнього управління;

г) підготовки пропозиції про звернення до суду з клопотанням про припинення процедури фінансового оздоровлення (зовнішнього управління) і перехід до конкурсного виробництва;

д) підготовки пропозиції про звернення до суду з клопотанням про припинення конкурсного виробництва і переходу до зовнішнього управління.

Арбітражний керуючий проводить перевірку щодо наявності ознак фіктивного та умисного банкрутства. З цією метою досліджуються і аналізуються документи за період, не менше 2 років, що передують порушенню процедури банкрутства. Всебічного аналізу піддаються установчі документи, бухгалтерська і податкова звітність, регістри бухгалтерського і податкового обліку, матеріали аудиторських перевірок, ревізій, інвентаризацій, документи про дебіторів та кредиторів і т.п.

Арбітражний керуючий розраховує поквартально, не менше ніж за 2-льотний період, коефіцієнти фінансово-господарської діяльності боржника. Законодавчо визначено склад таких коефіцієнтів:

1) коефіцієнти, що характеризують платоспроможність боржника;

2) коефіцієнти, що характеризують фінансову стійкість боржника;

3) коефіцієнти, що характеризують ділову активність боржника.

Арбітражним керуючим проводиться аналіз зовнішніх умов діяльності; аналіз внутрішніх умов діяльності; аналіз ринків, на яких здійснюється діяльність боржника; аналіз активів і пасивів боржника.

Якщо за результатами аналізу та динаміки показників коефіцієнтів робиться висновок, що керівником (засновником) боржника укладалися угоди або дії, які не відповідають існуючим на момент їх здійснення ринкових умов і звичаїв ділового обороту, які стали причиною виникнення або збільшення неплатоспроможності боржника, то це є ознаками навмисного банкрутства.

Якщо робиться висновок, про наявність і у боржника можливості задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) про сплату обов'язкових платежів без істотного ускладнення або припинення господарської діяльності, то це є ознаками фіктивного банкрутства боржника.

У цих випадках подальша доля підприємства вирішується відповідно до законодавства.




 Тема 1. Підприємство - основна ланка ринкової економіки |  За потужністю виробничого потенціалу |  Тема 2. Підприємство та підприємництво в ринковому середовищі |  Тема 2. Організація виробничого процесу |  Тема 4. Інфраструктура організацій і управління підприємством |  Тема 5. Основні засоби підприємства |  Тема 6. Оборотні кошти підприємства |  Тема 7. Трудові ресурси підприємства |  Організація оплати праці. |  Тема 8. Витрати виробництва і собівартість продукції |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати