На головну

Моделі економічного прогнозування.

  1.  HTM моделює світ шляхом побудови уявлень причин, включаючи встановлене моторне поведінку
  2.  I. Передумови швидкого економічного зростання
  3.  Quot; Економічного людини "модель.
  4.  V2: Математичні моделі та оптимізація в економіці
  5.  VI. Моделі макроекономічної рівноваги.
  6.  Z - моделі
  7.  Алгоритм побудови прогнозної моделі

4.1 Економіко-математичні, факторні і структурні моделі в прогнозуванні.

Економіко-математична модель це система формалізованих співвідношень, що описують основні взаємозв'язки елементів, що утворюють економічну систему. Система економіко-математичних моделей економетричного типу служить для опису щодо складних процесів економічного чи соціального характеру.

Найпростіша економіка-математична модель може бути представлена, наприклад, в наступному вигляді:

Z = a ? х.

Така модель може бути використана, наприклад, для визначення потреби в матеріалах, що вимагаються для виготовлення будь-якого виробу. В цьому випадку Z - загальна потреба в матеріалах, "а" - норма витрати матеріалу на один виріб, "х" - кількість виробів.

Ця модель набуває більш складний вид, якщо визначається потреба в матеріалах для виготовлення кількох видів виробів:

Z = а1х1 + а2х2 + ... + аnхn

n

 Або Z = аi хi, де n = 1,2,3, ... n

i = 1

Ця модель показує залежність потреби в матеріалах від двох факторів: кількості виробів і норм витрат матеріалів і називається дескриптивної (описової).

Певні види моделей економічного і соціального прогнозування можуть класифікуватися залежно від критерію оптимізації або найкращого очікуваного результату. Так, наприклад, розрізняють економіко-математичні моделі, в яких мінімізуються витрати, і моделі в яких бажано отримати, наприклад, максимум продукції.

З урахуванням фактору часу моделі можуть бути статичними, коли обмеження в моделі встановлені для певного відрізка часу, або динамічними - в цьому випадку обмеження встановлені для декількох відрізків часу.

Розрізняють факторні і структурні моделі економічного типу. Один і той же тип моделей може бути застосовний до різних економічних об'єктів. Залежно від рівня розгляду показників народного господарства розрізняють макроекономічні, міжгалузеві, галузеві та регіональні моделі.

факторні моделі описують залежність рівня і динаміки того чи іншого показника від рівня і динаміки впливають на нього економічних показників - аргументів або факторів. Факторні моделі можуть включати різну кількість змінних величин і відповідних їм параметрів. Найпростішими видами факторних моделей є однофакторні, в яких фактором є будь-якої тимчасовий параметр. Багатофакторні моделі дозволяють одночасно враховувати вплив декількох факторів на рівень і динаміку прогнозованого показника.

У практиці економічного прогнозування для оцінки ролі окремих факторів випуску продукції використовується математична формула, що показує залежність обсягу створеної продукції від функціонування основних факторів виробництва, їх кількісного і якісного складу. Вона отримала назву виробничої функції. Виробнича функція на мікрорівні висловлює технічне співвідношення між кількістю факторів, що використовуються виробниками, і обсягом отриманої продукції. У найзагальнішому вигляді ця залежність може бути представлена ??наступним чином:

У = f (а1, а2, ... Аn),

де У - обсяг продукції,

а1, а2 ... Аn - використані чинники виробництва.

При цьому розрізняють чинники внутрішні (ендогенні) і зовнішні (екзогенні).

Для більш поглибленого аналізу динаміки економічного зростання на макрорівні була вивчена взаємозв'язок між обсягом виробництва і його різними факторами. Першим варіантом стала виробнича функція Кобба - Дугласа, що показує залежність загального випуску продукції від двох чинників: капіталу і праці. Надалі було враховано також вплив третього чинника - технічного прогресу. У підсумку модель Кобба - Дугласа прийняла такий вигляд:

а в ГT

У = А ? К ? L ? Е, де

У - обсяг випуску продукції, А - коефіцієнт сполучення розмірності елементів формули, К - витрати капіталу, "а" - коефіцієнт, що характеризує приріст обсягу випуску продукції, що припадає на 1% приріст капіталу, L - витрати праці, в - коефіцієнт, храктерізующій приріст обсяг випуску продукції, що припадає на 1% приросту витрат праці, "е" - фактор, що відображає вплив технічного прогресу (r) і часу (t).

структурні моделі описують співвідношення, зв'язки між окремими елементами, що утворюють одне ціле або агрегат. Ці моделі є моделями структурно-балансового типу, де поряд з розбивкою будь-якого агрегату на складові елементи розглядаються взаємозв'язку цих елементів. Такі моделі мають матричну форму і застосовуються для аналізу і прогнозу міжгалузевих і міжрайонних зв'язків. З їх допомогою описується взаємозв'язку потоків, наприклад, міжсекторного поставки продукції. Найбільш поширеною формою структурно-балансової моделі є міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції.

Комплекс міжгалузевих моделей включає укрупнену динамічну і розгорнуту натурально-вартісну моделі. Єдність системи забезпечується використанням для побудови натурально-вартісного міжгалузевого балансу основних показників укрупненої динамічної моделі таких як ВВП, структура його розподілу, а також показників, що характеризують потребу галузей матеріального виробництва в продукції інших галузей, в інвестиціях і т. Д.

Залежно від номенклатури продукції, використовуваної сировини і ін. Розрізняють однопродуктовие і багатопродуктової моделі. До перших відносяться моделі, в яких встановлено одне обмеження щодо попиту на продукцію, що виробляється галуззю в цілому, або одне обмеження на кількість сировини або іншого ресурсу, споживаного нею. Наприклад, у паливній промисловості може бути встановлено одне таке обмеження - за теплотворною здатністю енергоносія.

У багатопродуктових моделях розглядаються два і більше обмежень щодо попиту на продукцію, що виробляється галуззю в цілому, і на споживання сировини або будь-якого іншого ресурсу.

4.2. Модель динамічного міжгалузевого балансу.

Міжгалузевий баланс являє собою економіко-математичну модель, утворену перехресним накладенням рядків і колонок таблиці, тобто балансів розподілу продукції і витрат на її виробництво, пов'язаних за підсумками. Головні показники тут - коефіцієнти повних і прямих витрат.

Динамічна модель міжгалузевого балансу характеризує виробничі зв'язки народного господарства на ряд років, відбиває процес відтворення в динаміці. За моделлю міжгалузевого балансу виконуються два типу розрахунків: перший тип, коли за заданим рівнем кінцевого споживання розраховується збалансований обсяг виробництва і розподілу продукції; другий тип, що включає змішані розрахунки, коли за заданими обсягами виробництва з одних галузям (продуктам) і заданому кінцевому споживання в інших галузях розраховується баланс виробництва і розподілу продукції в повному обсязі.

Найбільшого поширення набула матрична економіко-математична модель міжгалузевого балансу. Вона являє собою прямокутну таблицю (матрицю), елементи якої відображають зв'язку економічних об'єктів. Кількісні значення цих об'єктів обчислюються за встановленими теоретично матриць правилам. У матричної моделі відбивається структура витрат на виробництво і розподіл продукції і новоствореної вартості.

Рівняння рядків матриці записується в такий спосіб:

n

 Хij + Уi = Хi

j = 1

i = 1,2, ... m;

Хij - поставка продукції галузі i в галузь j;

У i - кінцева продукція галузі i;

Хi - валова продукція галузі i.

Елементи рядків є баланс розподілу продукції, виробленої в різних галузях економіки. Сума внутрішніх виробничих поставок і кінцевого продукту становить валовий випуск галузі.

Рівняння стовпців матриці виглядає наступним чином:

n

 Хij + Zj = Хj, де

j = 1

Хij - витрати продукції галузі i на виробництво продукції галузі j;

Zj - витрати первинних ресурсів і новостворена вартість в галузі j;

Хj - валові витрати включаючи новостворену вартість в галузі j.

Хi = Хj при i = j. При цьому рівність однойменних рядків і стовпців означає, що вартість розподілених і накопичених матеріальних благ і послуг дорівнює сумі вартостей вироблених витрат і новоствореної вартості.

Міжгалузевий баланс відомий в науці і практиці як метод "витрати - випуск", розроблений В. В. Леонтьєвим. Цей метод зводиться до вирішення системи лінійних рівнянь, де параметрами є коефіцієнти витрат на виробництво продукції. Коефіцієнти висловлюють відносини між секторами економіки (коефіцієнти поточних матеріальних витрат), вони стійкі і піддаються прогнозуванню. Рішення системи рівнянь дозволяє визначити, якими повинні бути випуск і витрати в кожній галузі, щоб забезпечити виробництво кінцевого продукту заданого обсягу і структури. Для цього складається таблиця міжгалузевих потоків товарів. Невідомими виступають випуск і витрати товарів, вироблених і використаних в кожній галузі. Їх обчислення за допомогою коефіцієнтів і означає обсяги виробництва, що забезпечують загальну рівновагу. У разі виявлення диспропорції з урахуванням замовлень споживачів, в тому числі і державних, складається план-матриця випуску усіх видів матеріальних благ і витрат на їх виробництво.

Метод "витрати - випуск" став універсальним способом прогнозування і планування в умовах, як ринкової, так і директивної економіки. Він застосовується в системі ООН, в США та інших країнах для прогнозування і планування економіки, структури виробництва, міжгалузевих зв'язків.

4.3 Макроекономічні моделі в прогнозуванні. Факторний, Лагові і структурний аспекти збалансованості економіки.

Економіко-математичні моделі в прогнозуванні широко використовуються при складанні соціально-економічних прогнозів на макроекономічному рівні. До таких моделей належать:

- Однофакторні і багатофакторні моделі економічного зростання;

- Моделі розподілу суспільного продукту (ВВП, ВНП, НД);

- Структурні моделі;

- Міжгалузеві моделі;

- Моделі відтворення основних фондів;

- Моделі руху інвестиційних потоків;

- Моделі рівня життя і структури споживання;

- Моделі розподілу заробітної плати і доходів та ін.

При використанні цих моделей необхідно враховувати вплив факторного, лагового і структурного аспектів збалансованості економіки та їх синтезу на основі принципу оптимальності.

Факторний аспект збалансованості економіки ґрунтується на взаємозв'язку між обсягом випуску продукції і витратами факторів виробництва. Він зводиться до визначення такої пропорції між факторами виробництва, яка дозволяє забезпечити заданий випуск продукції. Для визначення таких кількісних пропорцій використовуються показники ефективності витрат живої і матеріалізованої праці і обсяги цих витрат.

Лагові аспект збалансованості заснований на распрелении в часі витрат факторів виробництва і досягається за її взаємодії ефекту. Головні лагові характеристики пов'язані з відтворенням основних фондів, а значить і з витратами капітальних вкладень. Лаг - це запізнювання, часовий інтервал між двома взаємозалежними економічними явищами, одне з яких є причиною, а друге - наслідком.

Структурний аспект збалансованості грунтується на пропорціях між I і II підрозділами суспільного виробництва і взаємозв'язках міжгалузевих потоків продукції з елементами кінцевого споживання. Структурні міжгалузеві моделі широко використовуються для складання прогнозу галузевої структури виробництва, основних виробничих фондів, виробничих капітальних вкладень і трудових ресурсів. Структурна збалансованість народного господарства полягає в пропорціях між виробництвом і розподілом продукції. Виробництво суспільного продукту може бути забезпечене при різної інтенсивності потоків взаємозамінних предметів праці, а отже при різному співвідношенні між проміжної і кінцевої продукцією.





 ББК. 65. 9 (2) 23 |  Ростовський державний |  Прогнозування. |  Прогнозування демографічного розвитку. |  Прогнозування економічного зростання. |  Прогнозування науково-технічного прогресу. |  Прогнозування розвитку структури суспільного виробництва. |  Прогнозування соціального розвитку і рівня життя населення. |  Регіонів. |  Вектора кінцевого споживання У і структурних коефіцієнтів матриці |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати