Головна

Сомерсет Моем. Театр 4 сторінка

  1.  1 сторінка
  2.  1 сторінка
  3.  1 сторінка
  4.  1 сторінка
  5.  1 сторінка
  6.  1 сторінка
  7.  1 сторінка

Вони проговорили про все це за північ, а потім лягли в ліжко. Джулія пристрасно припала до нього, він її обняв. Після трьох місяців утримання Майкл був налаштований на любовний лад.

- Ти моя мила жіночка, - прошепотів він.

Він притиснувся губами до її губ. І раптом Джулію охопило невиразне огиду. Вона ледве втрималася, щоб його не відштовхнути. Раніше їй здавалося, що його тіло, його юне прекрасне тіло пахне квітами і медом, вона жадібно вдихала цей солодкий аромат, такі ось відчуття і приковували її до Майклу, але тепер якимось таємничим чином Майкл втратив свою чарівність. Джулія усвідомила, що він втратив аромат юності і став просто чоловіком. Вона відчула легку нудоту. Вона не могла відповісти на його запал, найбільше їй хотілося, щоб він скоріше задовольнив бажання, перекинувся на інший бік і заснув. Джулія довго лежала без сну. Вона була в сум'ятті. Серце її щеміло, вона знала, що втратила чогось дуже дорогого, їй було себе шкода, вона готова була заплакати, але в той же час її переповнювало торжество; здавалося, вона мстить йому за свої минулі, такі гіркі муки. Вона була вільна від уз, які прив'язували її до Майклу, і раділа. Тепер вона буде з ним на рівних. Джулія витягнула ноги і полегшено зітхнула: «Господи, як прекрасно бути самій собі господинею».

Вони поснідали в спальні, Джулія - ??в ліжку, Майкл - за маленьким столиком поруч. Вона вдивлялася в нього, в той час як він читав газету, гострим, оцінюючим поглядом. Невже якихось три місяці могли так його змінити? А може бути, всі роки вона дивилася на Майкла очима, які вперше побачили його, коли він вийшов в Міддлпуле на сцену у всій пишноті юності і краси і вразив її любов'ю, як смертельною хворобою? Майкл все ще був на диво гарний собою. Зрештою йому всього тридцять шість, але юність залишилася позаду; з коротко стриженої головою, обвітреною шкірою, легкими зморшками, вже початківцями борознити його гладкий лоб і з'являтися у куточків очей, він був - рішуче і безповоротно - чоловіком. Він втратив свою щенячью грацію, жести його стали одноманітні. Взяті окремо, це були дрібниці, але, зібрані разом, вони абсолютно все міняли. Майкл постарів.

Вони як і раніше жили в квартирі, знятої, коли вони тільки приїхали в Лондон. Хоча останнім часом Джулія дуже непогано заробляла, здавалося, немає сенсу переїжджати, поки Майкл знаходиться в діючій армії. Однак тепер, коли вони очікували дитини, квартира, безумовно, була занадто мала. Джулія пригледіла будинок в Риджентс-парку, який дуже їй сподобався. Вона хотіла завчасно там влаштуватися і чекати пологів.

Будинок виходив вікнами в сад. Над бельетажі, де містилися вітальня і їдальня, були дві спальні, а на другому поверсі ще дві кімнати, які можна було використовувати як денну і нічну дитячі. Майклу все дуже сподобалося, навіть ціна здалася йому помірною. Джулія за останні чотири роки заробляла настільки більше нього, що запропонувала меблювати будинок за свій рахунок. Вони стояли в одній з двох спалень.

- Я можу перевезти для своєї спальні те, що у нас є, - сказала вона.

- А для тебе куплю хороший гарнітур у Мейпл.

- Я б не став входити в великі витрати на мою кімнату, - посміхнувся він, - навряд чи я часто буду нею користуватися.

Майкл любив спати з нею в одному ліжку. Не будучи палким, він був ніжний, і йому доставляло тварина насолоду відчувати її поруч з собою. Багато років це було її найбільшою радістю. Зараз думка про це привела її в роздратування.

- О, я не впевнена, що ми зможемо дозволити собі ці дурниці, поки не народиться дитина. До тих пір тобі доведеться спати одному.

- Я про це не подумав. Якщо ти вважаєш, що для малюка так краще ...

Майкл демобілізувався буквально в той же день, як скінчилася війна, і відразу отримав ангажемент. Він повернувся на сцену куди кращим актором, ніж раніше. Безтурботні замашки, придбані ним в армії, були на сцені дуже ефектні. Невимушена, спортивний, завжди веселий малий, з легкої усмішкою і серцевим сміхом, він добре підходив для салонних п'єс. Його високий голос надавав особливу пікантність фривольної репліці, і, хоча серйозна пристрасть як і раніше виглядала у нього непереконливо, він міг запропонувати руку і серце немов жартома, порозумітися з таким виглядом, ніби сам над собою сміється, і так провести завзяту любовну сцену, що публіка була в захваті. Майкл ніколи і не намагався грати нікого, крім самого себе. Він спеціалізувався на ролях жуїр, багатих гульвіс, джентльменів-гравців, гвардійців і славних молодих нероб. Антрепренери любили його. Майкл старанно працював і підкорявся вказівкам. Головне для нього було отримати роль, а яку - не мало особливого значення. Він наполегливо домагався платні, якого, вважав, заслуговує, але, якщо йому це не вдавалося, вважав за краще погодитися на меншу, ніж сидіти без роботи.

Майкл ретельно продумав свої плани. Взимку, відразу після кінця війни, вибухнула епідемія грипу. Батьки Майкла померли. Він отримав у спадок близько чотирьох тисяч фунтів, що разом з його заощадженнями і грошима Джулії склало майже сім тисяч. Однак плата за театральне приміщення жахливо підскочила, платню акторам і робітником сцени також зросла, і для того, щоб відкрити власний театр, потрібно тепер куди більше грошей. Суми, якій до війни з надлишком могло вистачити, тепер було далеко не достатньо. Залишалося одне - зацікавити багатого людини, щоб прийшов з ними в пай, щоб один або два невдалих вистави не вибили їх із сідла. Говорили, що завжди можна знайти простака, який випише чек на кругленьку суму для постановки нової п'єси, але коли ви переходили від слів до справи, виявлялося, що головну роль в цій п'єсі повинна грати якась красуня, якої він протегує, і гроші будуть були направлені тільки за цієї умови. Багато років тому Майкл і Джулія часто жартували щодо того, що якась багата стара закохається в Майкла і допоможе йому відкрити свій театр, але вони вже давно зрозуміли, що молодому акторові, у якого дружина - актриса і він їй вірний, ніякої такої багатої старої не відшукати. І все ж вони знайшли жінку з грошима, причому аж ніяк не стару, але цікавилася вона не Майклом, а Джулією.

Доллі де Фриз була вдова. Ця низенька, огрядна, кілька чоловікоподібна жінка з красивим орлиним носом, гарними темними очима, невгамовною енергією, експансивна і разом з тим невпевнена в собі обожнювала театр. Коли Джулія і Майкл вирішили спробувати щастя в Лондоні, Джиммі Ленгтон, до якого вона часом приходила на виручку, коли здавалося, що йому доведеться закрити театр, дав до неї рекомендаційний лист з проханням по можливості їм допомогти. Місіс де Фриз вже бачила Джулію в Міддлпуле. Вона влаштувала кілька званих вечорів, щоб познайомити молодих акторів з антрепренерами, і запросила їх у свій чудовий будинок біля Гілдфорда, де вони поринули в розкіш, яка ніколи їм не снилася. Майкл їй зовсім не сподобався. Джулія захоплювалася квітами, які Доллі де Фриз надсилала до неї на квартиру і до вбиральні театру, була в захваті від її подарунків: сумочок, несесерів, бус з напівкоштовних каменів, брошок, але ніяк не показувала, що здогадується, чим викликана щедрість Доллі, і приймала її виключно як данину своєму таланту. Коли Майкл пішов на війну, Доллі наполягала на тому, щоб Джулія переїхала до неї, в її будинок на Монтег'ю-сквер, але Джулія, палко подякувавши, відмовилася, причому в такій тактовної формі, що Доллі, зітхнувши і впустивши сльозу, не могла не захоплюватися нею ще сильніше. Коли народився Роджер, Джулія запросила Доллі бути його хрещеною матір'ю.

Деякий час Майкл подумував, чи не звернутися до Доллі. Але він був досить проникливий і розумів, що навіть якщо б вона і зробила щось для Джулії, вона нічого не зробить для нього. А Джулія навідріз відмовилася вдаватися до її допомоги.

- Вона і так була до нас дуже добра, право, я не можу ще щось у неї клянчити, і буде так неприємно, якщо вона відмовить.

- Гра варта свічок, а вона, якщо і втратить на цьому дещо, навіть не відчує. Я впевнений, що ти могла б її уламати, якби захотіла.

Джулія нітрохи в цьому не сумнівалася. Майкл такий наївний в деяких речах; вона не вважала за потрібне вказувати йому на очевидні факти.

Але Майкл був не з тих, хто легко відступається від того, що задумав. Госселін їхали в Гілдфорд, щоб провести суботу і неділю у Доллі, в новій машині, яку Джулія подарувала Майклу до дня народження. Був прекрасний, теплий вечір, Майкл тільки недавно купив переважне право на постановку трьох п'єс, які їм обом сподобалися, і чув про будівлю театру, яке можна було зняти на прийнятних умовах. Все було готово, щоб почати справу, не вистачало одного - грошей. Майкл умовляв Джулію скористатися майбутнім візитом.

- Сам попроси, якщо тобі так хочеться, - нетерпляче сказала Джулія. - Кажу тобі: я просити не стану.

- Мені вона не дасть. А ти можеш з неї мотузки вити.

- Ми з тобою вже добре знаємо, за яких умов фінансують п'єси. Або людина хоче отримати славу, хай навіть погану, або він в кого-небудь закоханий. Купа людей базікає про мистецтво, але рідко побачиш, щоб вони платили за нього готівкою, якщо не сподіваються отримати з цього що-небудь для самих себе.

- Що ж, надамо Доллі всю славу, яку вона захоче.

- Їй потрібно зовсім інше.

- Що ти маєш на увазі?

- А ти не здогадуєшся?

Тільки тут його осяяло. Майкл був так здивований, що зменшив швидкість. Невже Джулія права? Він завжди вважав, що не подобається Доллі, а вже припускати, що вона в нього закохана, - це йому і в голову не могло прийти. Звичайно, Джулія - ??жінка прониклива, нічого не пропустить, але вона так ревнива, крихта, їй вічно здається, ніби жінки вішаються йому на шию. Безперечно, Доллі подарувала йому на Різдво запонки, але він-то думав, вона просто не хоче, щоб він був в образі, - адже Джулії вона подарувала брошка, яка коштує не менше двохсот фунтів. Повинно бути, це було зроблено для відводу очей. Ну, він може, поклавши руку на серце, сказати, що ніколи не подавав їй надій. Джулія захихотіла:

- Ні, милий, вона закохана, але не в тебе.

Майкл зніяковів. І як це Джулія завжди вгадує, про що він думає? Так, від неї нічого не приховаєш.

- Тоді навіщо ти навела мене на цю думку? Виражайся, заради всього святого, так, щоб тебе можна було зрозуміти.

Це Джулія і зробила.

- В житті не чув такої нісенітниці! - Вигукнув Майкл. - У тебе просто брудна уяву, Джулія.

- Кинь, милий.

- Ні, я не вірю жодному твоєму слову. Зрештою у мене теж є очі. Невже я б нічого не помітив?

Джулія ще ніколи не бачила його таким розлюченим.

- І навіть якщо це правда, я думаю, ти зумієш за себе постояти. Це один шанс на тисячу, просто глупота пропустити.

- Клавдія і Ізабелла в «Міра за міру» [29].

- Підло так говорити, Джулія. Я все ж джентльмен.

«Nemo me impune lacessit».

Залишок шляху пройшов в грозовому мовчанні.

Місіс де Фриз не спала і чекала їх.

- Я не хотіла лягати, поки не побачу вас, - сказала вона, укладаючи Джулію в обійми і цілуючи в обидві щоки. Майклу вона ледь потиснула руку.

Джулія з задоволенням валявся весь ранок в ліжку, переглядаючи недільні газети. Вона починала з театральних новин, потім переходила до світській хроніці, потім до жіночої сторінці і, нарешті, ковзала поглядом по заголовкам інших статей. Рецензії на книги вона не удостоювала увагою, їй було взагалі незрозуміло, навіщо на них витрачають так багато місця. Майкл, що спав у сусідній кімнаті, заглянув побажати їй доброго ранку і вийшов в сад. Незабаром пролунав неголосний стук у двері, увійшла Доллі. Її великі чорні очі сяяли. Вона сіла на край ліжка і взяла Джулію за руку.

- Дорога, я розмовляла з Майклом. Я хочу фінансувати ваш театр.

У Джулії голосно забилося серце.

- О, Майкл не повинен був вас просити. Я не хочу. Ви і так вже стільки для нас зробили.

Доллі нахилилася і поцілувала Джулію в губи. Голос її був нижче, ніж зазвичай, і злегка тремтів.

- Ах, моя любов, хіба ви не знаєте, що я зробила б для вас все на світі! Це буде так чудово, це так зблизить нас, і я буду так вами горда!

Вони почули, що по коридору, насвистуючи, йде Майкл; коли він увійшов до кімнати і Доллі обернулася до нього, її очі були повні сліз.

- Я їй розповіла.

Майкл не міг стримати радості.

- Ось це жінка! - Він присів на ліжко з іншого боку і взяв Джулію за руку, яку тільки що відпустила Доллі. - Ну, що скажеш, Джулія?

Вона задумливо глянула не його.

- Vous l'avez voulu, Georges Dandin »[30].

- Що це?

- Мольєр.

Як тільки був підписаний договір товариства і Майкл зняв приміщення на осінній сезон, він найняв агента по рекламі. У газети були послані короткі повідомлення про відкриття нового театру. Майкл разом з агентом приготував інтерв'ю для Джулії і для себе самого, які вони дадуть пресі. У щотижневих газетах з'явилися їхні фотографії - поодинці, вдвох і разом з Роджером, - вони взяли сімейний тон і намагалися вичавити з нього все що можна. Вони ще не вирішили, якою з трьох п'єс краще почати. І ось якось днем, коли Джулія сиділа у себе в спальні і читала роман, увійшов Майкл з рукописом в руці.

- Послухай, я хочу, щоб ти переглянула цю п'єсу. Агент щойно надіслав її. По-моєму, її чекає карколомний успіх. Але відповідь треба дати відразу.

Джулія відклала роман.

- Я зараз за неї візьмуся.

- Я буду внизу. Передай, коли закінчиш, я прийду, і ми з тобою її обговоримо. Там для тебе дивовижна роль.

Джулія читала швидко, лише переглядаючи ті сцени, які її не цікавили, приділяючи всю увагу ролі героїні, - адже її, природно, буде грати вона. Закінчивши, вона смикнула дзвіночок і попросила служницю (яка була також її костюмеркою) сказати Майклу, що вона його чекає.

- Ну, що ти думаєш?

- П'єса хороша. Вона повинна мати успіх.

Він почув у її голосі деякий сумнів.

- У чому ж тоді питання? Твоя роль чудова. Такі речі ти вмієш робити краще за всіх. Багато комедійних сцен, і почуттів хоч відбавляй.

- Роль чудова, я не сперечаюся; мене бентежить чоловіча роль.

- Вона теж зовсім непогана.

- Так, але йому п'ятдесят, і якщо ти зіграєш його молодший, пропаде сама сіль. А роль літньої людини тобі ні до чого.

- Та я й не збирався його грати. На неї годиться тільки один актор, Монт Вірною. І ми придбали його. А я буду грати Джорджа.

- Але це така крихітна роль. Навіщо вона тобі?

- А чому ні?

- Я думала, ми відкриємо власний театр для того, щоб обидва могли виступати в головних ролях.

- Ну, мені на це наплювати. Якщо в п'єсі є стоїть роль для тебе, мене нічого взяти до уваги. Може бути, в наступній п'єсі більше пощастить.

Джулія відкинулася в кріслі, і сльози потекли в неї по щоках.

- Ах, яка я свиня!

Майкл посміхнувся. Його усмішка була так само чарівна, як раніше. Він підійшов і опустився поруч з нею на коліна, обняв.

- Що з тобою сьогодні, бабуся?

Дивлячись на нього тепер, Джулія ніяк не могла зрозуміти, що викликало в ній раніше таку божевільну пристрасть. Тепер думка про інтимні стосунки з ним порушувала в ній нудоту. На щастя, Майклу дуже сподобалася спальня, яку вона для нього обставила. Постіль ніколи не була для нього на першому місці, і він відчув навіть полегшення, побачивши, що Джулія більше не пред'являє до нього ніяких претензій. Він задоволено думав, що народження дитини заспокоїло її, він на це і сподівався, і лише шкодував, що вони не завели його набагато раніше. Кілька разів він намагався, більше з люб'язності, ніж з іншої причини, відновити їх подружні відносини, але Джулія висувала той чи інший привід: вона втомилася, не дуже добре себе почуває, у неї завтра два виступи, не рахуючи ранкової примірки костюмів. Майкл прийняв це з цілковитим спокоєм. З Джулією тепер було куди легше знаходити спільну мову, вона не влаштовувала більше сцен, і він відчував себе щасливішими, ніж раніше. У нього на рідкість вдалий шлюб; коли він дивився на інші пари, він не міг не бачити, як йому пощастило. «Джулія славна жінка і розумна, як сто чортів, з нею можна поговорити про все на світі. Кращий товариш, який у мене був, клянусь вам. Так, я не соромлюся зізнатися, що швидше за проведу з нею день наодинці, ніж зіграю раунд в гольф ».

Джулія з подивом виявила, що стала жаліти Майкла з тих пір, як розлюбила його. Вона була добра жінка і розуміла, яким це буде для нього жорстоким ударом по самолюбству, якщо він хоча б запідозрить, як мало зараз означає для неї. Вона продовжувала йому лестити. Джулія помітила, що він вже цілком спокійно вислуховує дифірамби своєму точіння носі і прекрасним очам. Вона сміялася про себе, бачачи, як він ковтає саму грубу лестощі. Більше вона не боялася вистачити через край. Погляд її все частіше зупинявся на його тонких губах. Вони робилися все тонше - на той час, коли він постаріє, рот його перетвориться в вузьку холодну щілину. Ощадливість Майкла, яка в молодості здавалася кумедною, навіть зворушливою рисою, тепер вселяла їй відразу. Коли люди потрапляли в біду, а з акторами це буває нерідко, вони могли сподіватися на співчуття і хороші слова, але ніяк не на дзвінку монету. Він вважав себе біса щедрим, коли розлучався з гінеями, а пятіфунтовие квиток був для нього межею марнотратства. Скоро він виявив, що Джулія витрачає на господарство багато грошей, і, сказавши, що хоче позбавити її від турбот, взяв кермо влади в свої руки. Після цього ніщо не пропадало дарма. Кожен пенні був на обліку. Джулія не розуміла, чому прислуга їх не кидає. Мабуть, тому, що Майкл був з ними милий. Своїм щирим, привітним, дружнім зверненням він домагався того, що всі вони прагнули йому догодити, і кухарка розділяла його задоволення, коли знаходила м'ясника, який продавав на пенс з фунта дешевше, ніж всі інші. Джулія не могла втриматися від сміху, думаючи, яка прірва лежить між ним, з його пристрастю до економії в житті, і тими відчайдушними мотами, яких він так добре зображує на сцені. Вона була впевнена, що Майкл не здатний на широкий жест, і ось вам, будь ласка, наче нічого й не може бути природніше, він готовий відійти в сторону, щоб дати їй хороший шанс. Джулія була так глибоко зворушена, що не могла говорити. Вона гірко дорікала себе за ті дурні думки, які весь останній час виникали у неї в голові.

Вони поставили цю п'єсу, і вона мала успіх. Після того вони ставили нові п'єси рік за роком. Майкл вів театр тим же методом і з тієї ж ощадливістю, що і будинок, витягуючи кожне пенні з тих вистав, які мали успіх, коли ж спектакль провалювався, що, природно, часом траплялося, втрати їх бували порівняно невеликі. Майкл лестив себе думкою, що у всьому Лондоні не знайдеться театру, де б так мало витрачали на постановки. Він виявляв велику винахідливість, перетворюючи старі декорації в нові, а використовуючи на всі лади меблі, яку він поступово зібрав на складі, не повинен був витрачатися на прокат. Вони завоювали репутацію сміливого і ініціативного театру, так як Майкл був готовий піти на ризик і поставити п'єсу невідомого автора, щоб мати можливість платити високі відрахування відомим. Він вишукував акторів, які не мали випадку створити собі ім'я і не претендували тому на високу оплату. І зробив кілька дуже вдалих знахідок.

Коли минуло три роки, положення їх настільки зміцніло, що Майкл зміг взяти в банку позику, щоб орендувати тільки що побудоване театральне приміщення. Після тривалих дебатів вони вирішили назвати його «Сиддонс-театр». П'єса, яку вони відкрили той сезон, зазнала фіаско, те саме сталося і з наступного. Джулія злякалася і прийшла в зневіру. Вона вирішила, що новий театр невдаха, що вона набридла публіці. Ось тоді-то Майкл виявився на висоті. Він був незворушний.

- У нашій справі всяке буває, сьогодні добре, а завтра погано. Ти - найкраща актриса в Англії. У трупі є всього три людини, які приносять гроші в касу незалежно від п'єси, і ти - одна з них. Ну, було у нас два провалу. А наступна п'єса піде на ура, і ми з лишком відшкодуємо всі збитки.

Як тільки Майкл твердо відчув себе на ногах, він спробував відкупитися від Доллі де Фриз, але вона і слухати його не хотіла, а його холодність нітрохи не чіпала її. Нарешті Майкл зустрів гідного супротивника. Доллі не бачила жодних підстав виймати свій внесок з підприємства, яке, судячи з усього, процвітає і участь в якому дозволяє їй бути в тісному контакті з Джулією. І ось тепер, набравшись мужності, він знову спробував позбутися від неї. Доллі з обуренням відмовилася покинути їх в біді, і Майкл в результаті махнув рукою. Він втішався тим, що Доллі, напевно, залишить свого хрещеника Роджеру кругленьку суму. У неї не було нікого, крім племінників в Південній Африці, а при погляді на Доллі відразу було видно, що у неї високий кров'яний тиск. А поки що Майкла цілком влаштовувало мати заміський будинок біля Гілдфорда, куди можна було приїхати в будь-який час. Це рятувало від витрат на власну дачу. Третя п'єса мала великий успіх, і Майкл, природно, нагадав Джулії свої слова - тепер вона бачить, що він мав рацію. Майкл говорив так, ніби вся заслуга належить йому одному. Джулія мало не побажала, щоб ця п'єса теж провалилася, як і дві попередні, - так їй хотілося хоч трохи збити з нього пиху. Майкл надто високої думки про себе. Звичайно, не можна заперечувати, що він у своєму роді розумний, немає, скоріше, хитрий і практичний, але далеко не так розумний, як він уявляє. Не було такої речі на світі, в якій би він не розбирався краще за інших - на його власну думку.

Мало-помалу Майкл все рідше став з'являтися на сцені. Його куди більше приваблювала адміністративна діяльність.

- Я хочу поставити наш театр на такі ж ділові рейки, на яких стоїть будь-яка фірма в Сіті, - говорив він.

Майкл вважав, що з більшою користю витратить вечір, якщо, в той час як Джулія виступає, буде відвідувати периферійні театри в пошуках талантів. У нього була записна книжка, куди він вносив імена всіх акторів, які, як йому здавалося, подавали надії. Потім Майкл взявся за режисуру. Його завжди обурювало, що режисери вимагають такі великі гроші за постановку вистави, а останнім часом дехто з них навіть претендував на частку зі зборів. Нарешті випала нагода, коли два режисери, які найбільше подобалися Джулії, були зайняті, а єдиний залишився з тих, кому вона довіряла, не міг приділити їм весь свій час.

- Я б не проти сам спробувати щастя, - сказав Майкл.

Джулія коливалася. Майкл не відрізнявся фантазією, ідеї його були банальні. Вона не була впевнена, що актори стануть слухати його вказівки. Але режисер, якого вони могли дістати, зажадав такий неймовірний гонорар, що їм залишалося одне - дати Майклу спробувати свої сили. Він впорався куди краще, ніж вона очікувала. Він був сумлінний, уважний, скрупульозний. Він не шкодував праці. І, на свій подив, Джулія побачила, що він витягує з неї більше, ніж будь-який інший режисер. Він знав, на що вона здатна, і, знайомий з кожної її інтонацією, кожним виразом її чудових очей, кожним рухом її граціозно тіла, міг дати їй поради, які допомогли їй створити одну зі своїх найкращих ролей. З акторами трупи він був вимогливий, але доброзичливий. Коли у них починали здавати нерви, його добродушність, його щира доброзичливість згладжували всі гострі кути. Після цієї вистави у них вже не виникало питання про те, хто буде ставити їх п'єси. Автори любили Майкла, так як, не володіючи творчою уявою, він був змушений надавати п'єсами говорити самим за себе, і часто, не цілком впевнений в тому, що саме хотів сказати автор, він повинен був вислуховувати їхні вказівки.

Джулія стала найбагатшою жінкою. Вона не могла не визнати, що Майкл так само обачний з її грошима, як зі своїми власними. Він стежив за її вкладеннями і, коли йому вдавалося вигідно продати її акції, був задоволений не менше, аніж якби вони належали йому самому. Він поклав їй дуже великий оклад і з гордістю заявляв, що вона - найбільш високооплачувана актриса в Лондоні, але, коли грав сам, ніколи не призначав собі більше того, що, на його думку, коштувала його роль, а ставлячи п'єсу, записував до статті витрати гонорар, який вони дали б другорозрядному режисерові. За будинок і освіту Роджера вони платили навпіл. Роджера записали в Ітон через тиждень після народження. Не можна було заперечувати, що Майкл педантично чесний і справедливий. Коли Джулія усвідомила, наскільки вона багатша його, вона захотіла взяти всі витрати на себе.

- Не бачу для цього жодних підстав, - сказав Майкл. - До тих пір, поки я зможу вносити свою частку, я буду це робити. Ти отримуєш більше мене тому, що стоїш дорожче. Я призначаю тобі таку плату тому, що ти заробляєш її.

Можна було тільки захоплюватися його самозреченням, тим, як він жертвував собою заради неї. Якщо у нього і були раніше честолюбні плани щодо себе самого, він відмовився від них, щоб сприяти її кар'єрі. Навіть Доллі, що не любила його, визнавала його безкорисливість. Якась незрозуміла сором'язливість заважала Джулії зле говорити про нього з Доллі, але Доллі, при її проникливому розумі, вже давно розгледіла, як неймовірно Майкл дратує свою дружину, і вважала обов'язком час від часу нагадувати, наскільки він їй корисний. Всі його хвалили. Ідеальний чоловік. Джулії здавалося, що ніхто, крім неї, не уявляє, як жити з чоловіком, який так дивовижно пихатий. Його самовдоволений вигляд, коли він вигравав у свого супротивника в гольф або брав над ким-небудь верх при угоді, абсолютно виводив її з себе. Майкл упивався своєю спритністю. Він був зануда, моторошний зануда! Він завжди все розповідав Джулії, ділився задумами, що виникали у нього. Це було дуже приємно в ті часи, коли перебувати поруч з ним приносило їй задоволення, але вже багато років його прозаїчність була їй нестерпна. Що б Майкл ні описував, він входив в найдрібніші подробиці. І він хизувався не тільки своєю діловою хваткою - з віком він став неймовірно хизуватися своєю зовнішністю. В молодості його краса здавалася Майклу чимось само собою зрозумілим, тепер же він почав звертати на неї велику увагу і не шкодував ніяких праць, щоб уберегти те, що від неї залишилося. Це перетворилося у нього на нав'язливу ідею. Він надзвичайно дбав про свою фігуру; не брав в рот нічого, що загрожувало б йому збільшенням ваги, і не забував про моціон. Коли йому здалося, що він починає лисіти, він тут же звернувся до лікаря-фахівця, і Джулія не сумнівалася, що якби він міг зберегти це в таємниці, він пішов би на пластичну операцію і підтягнув шкіру обличчя. Він взяв звичай сидіти трохи задерши вгору підборіддя, щоб не так було видно зморшки на шиї, і тримався неёстественно прямо, щоб не відвисає живіт. Він не міг пройти повз дзеркала, не глянувши в нього. Він всіляко напрошувався на компліменти і сяяв від задоволення, коли йому вдавалося домогтися їх. Хлібом його не годуй - тільки скажи, як він хороший. Джулія гірко посміхалася, думаючи, що сама привчила до цього Майкла. Протягом багатьох років вона твердила йому, як він прекрасний, і тепер він просто не може жити без лестощів. Це була його ахіллесова п'ята. Безробітної актрисі досить було сказати йому в очі, що він неправдоподібно гарний, як йому здавалося, ніби вона підходить для тієї ролі, на яку йому потрібна людина. Протягом багатьох років, наскільки Джулії було відомо, Майкл не мав справи з жінками, але, переваливши за сорок п'ять, він став заводити легкі інтрижки. Джулія підозрювала, що ні до чого серйозного вони не приводили. Він був обережний, і потрібно йому було по-справжньому тільки одне - щоб ним захоплювалися. Джулія чула, що, коли його дами ставали занадто наполегливі, він використовував дружину як привід, щоб від них позбутися. Або він не міг ризикувати тим, що вона буде ображена в своїх почуттях, або вона підозрювала щось, або влаштовувала сцени ревнощів - не одне, так інше, - але, «мабуть, буде краще, якщо їх дружба скінчиться».

- І що вони знаходять в ньому? - Вигукнула Джулія, звертаючись до порожньої кімнати.

Вона взяла навмання десяток його останніх фотографій і переглянула їх одну за одною. Знизала плечима.

- Що ж, не мені їх звинувачувати. Я теж закохалася в нього. Звичайно, тоді він був красивіше.

Джулії засумувалось при думці, як сильно вона любила його. Їй здавалося, що життя обдурила її, тому що її любов померла. Вона зітхнула.

- І у мене так болить спина, - сказала вона.

У двері постукали.

- Заходьте, - сказала Джулія.

Увійшла Еві.

- Ви не збираєтеся лягти відпочити, міс Лемберт? - Вона побачила, що Джулія сидить на підлозі, оточена купою фотографій. - Що це ви таке робите?

- Дивлюся сни. - Джулія підняла дві фотографії. - «Поглянь сюди - ось два зображення» [31].

На одній Майкл був знятий в ролі Меркуціо, у всій сяючою красі своєї юності, на іншій - в своїй останній ролі: білий циліндр, візитка, польовий бінокль через плече. У нього був неймовірно самовдоволений вигляд.

Еві шмигнула носом.

- Втраченого не повернеш.

- Я думала про минуле, і у мене тепер страшна нудьга.

- Нічого дивуватися. Коли починаєш думати про минуле, значить, у тебе вже немає майбутнього.

- Заткнись, стара корова, - сказала Джулія: вона могла бути дуже вульгарною.

- Ну вистачить, пішли, не те ввечері ви ні на що не будете придатні. Я приберу весь цей розгром.




 Сомерсет Моем. Театр 1 сторінка |  Сомерсет Моем. Театр 2 сторінка |  Сомерсет Моем. Театр 6 сторінка |  Сомерсет Моем. Театр 7 сторінка |  Сомерсет Моем. Театр 8 сторінка |  Сомерсет Моем. Театр 9 сторінка |  Сомерсет Моем. Театр 10 сторінка |  Сомерсет Моем. Театр 11 сторінка |  Сомерсет Моем. Театр 12 сторінка |  Сомерсет Моем. Театр 13 сторінка |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати