На головну

Мовна змістова лінія

  1. Байдуж Людмила Максимовна
  2. Власне українська та іншомовна лексика
  3. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
  4. Мовленнєва змістова лінія
  5. Мовленнєва змістова лінія
  6. Мовленнєва змістова лінія
  7. Мовленнєва змістова лінія
Кіль- кість годин Зміст навчального матеріалу Вимоги до рівня мовної компетентності учнів
  63 (заг.)   Вступ Мова - скарбниця духовності народу Учень (учениця): усвідомлюєроль мови в збе-реженні духовних надбань народу; аргументовано доводить своє твердження з теми уроку.
Повторення та узагальнення вивченого Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях. Частини мови. Вивчені групи орфограм.   Учень (учениця): розставляєправильно розділові знаки в простому й складному реченнях відповідно до вивчених правил; знаходить у реченні вивчені частини мови, орфограми; визначає належність слова до частини мови, обґрунтовує написання орфограми; виправляє допущені помилки; складає прості й складні речення; читає й переказуєтексти з різними видами речень.
  Морфологія. Орфографія Дієслово: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то (загальне ознайомлення). Неозначена форма (інфінітив) та особові форми. Доконаний і недоконаний види дієслова. Часи дієслова. Теперішній час. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі. Майбутній час. Дієслова І і ІІ дієвідмін. Дієвідмінювання дієслів теперішнього й майбутнього часу. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного й наказового способів. Безособові дієслова. Способи творення дієслів. Правопис дієслів. Не з дієсловами (повторення). Правопис -ться, -шся в кінці дієслів (повторення). Букви е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідмін (повторення). Буква ь у дієсловах наказового способу. Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія й фразеологія. Уживання дієслів-синонімів, антонімів у переносному значенні; засвоєння найуживаніших фразеологізмів (зокрема приказок і прислів'їв), крилатих висловів, до складу яких входять дієслова. Фонетика. Орфоепія. Вимова дієслів на -шся, -ться. чергування приголосних у дієсловах. Синтаксис. Уживання дієслова в ролі різних членів речення. Культура мовлення й стилістика. Засвоєння дієслівних словосполучень із керованим залежним словом. Уживання одних способів дієслів чи форм певного часу замість інших. Текст (риторичний аспект). Складання висловлювань у художньому стилі з дієсловами у 2 ос. однини; ділових паперів (інструкція) з дієсловами у 3 особі множини. Міжпредметні зв'язки. Метафора, уособлення (література). Учень (учениця): усвідомлює загальне значення дієслова, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль; знаходитьдієслово в реченні;визначаєйого форми, граматичні ознаки, належність дієслова до певної дієвідміни, засоби творення видових пар дієслів; правильно вимовляєдієслова й пише їх із вивченими орфограмами; аргументуєнаписанняорфограм; знаходить і виправляєдопущені помилки на вивчені орфографічні правила, а також помилки у формі залежного слова; використовуєправильно форми дієслів у мовленні; аналізуєвипадки використання дієслів із стилістичною метою, визначаючи їх виражальні можливості; конструюєречення з дієсловами в усіх часах і особових формах, зокрема в переносному значенні; редагуєтексти щодо заміни повторюваних дієслів синонімами, уживання одних дієслів одного способу замість інших; складає й розігруєдіалоги відповідно до запропонованої ситуації спілкування, використовуючи з комунікативною метою дієслова у формі одного часу й способу замість іншого; складаєусні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему, викори-стовуючи виражальні можливості дієслова, зокрема висловлювання в художньому стилі з дієсловами 2-ї особи однини; ділові папери (інструкцію) з дієсловами у 3 особі множини; усвідомлює роль дієслів у досягненні точності, інформативності й виразності мовлення.  
Дієприкметникяк особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні й пасивні дієприкметники. Творення й відмінювання активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Дієприкметниковий зворот. Безособові дієслівні форми на -но, -то. Правопис дієприкметників. Правопис голосних у закінченнях дієприкметників. Відокремлення комами дієприкметникових зворотів (після означуваного іменника). Учень (учениця): усвідомлює загальне значення дієприкметника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль; відрізняєдієприкметник від прикметника; знаходитьу реченнідієприкметник і дієприкметниковий зворот, безособові дієслівні форми на -но, -то; визначає дієприкметники активного й пасивного стану; засоби їх творення; пише правильно дієприкметники з вивченими орфограмами;
    Правопис голосних і приголосних у суфіксах дієприкметників. Н удієприкметниках та нн уприкметниках дієприкметникового походження. Не з дієприкметниками. Внутрішньопредметні зв'язки: Лексикологія й фразеологія. Дієприкметникові синоніми, антоніми; фразеологізми (приказки й прислів'я), крилаті вислови, до складу яких входять дієприкметники. Синтаксис. Пунктуація. Уживання дієприкметників і дієприкметникових зворотів у ролі другорядних членів речення. Розділові знаки при дієприкметникових зворотах. Культура мовлення й стилістика. Правильне використання активних дієприкметників у мовленні. Побудова речень із дієприкметниковими зворотами; синоніміка складних і простих речень із дієприкметниковими зворотами. Синоніміка речень активного й пасивного стану. Використання в мовленні безособових форм на -но, -то. Текст (риторичний аспект). Створення текстів-описів з уживанням дієприкметників і дієприкметникових зворотів. Міжпредметні зв'язки. Використання дієприкметників як засобу творення образності (література); використання дієприкметників у наукових текстах (історія, географія, біологія, фізика). правильно розставляє розділові знаки при дієприкметниковому звороті; пояснює орфограми в дієприкметнику й пунктограми; знаходить і виправляєв реченні помилки на вивчені орфографічні, граматичні й пунктуаційні правила; правильноінтонує речення здієприкметниковими зворотами; складає речення з дієприкмет-никовими зворотами; здійснює їх заміну підрядним реченням; використовує дієприкметники, дієприкметникові звороти, форми на -но, -то, а такожфразеологізми, крилаті вислови, до складу яких входять дієприкметники, у власних висловлюваннях, зокрема в текстах-описах на певну соціокультурну тему.
Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Вид і час дієприслівників. Дієприслівники недоконаного й доконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот. Правопис дієприслівників. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові. Не з дієприслівниками. Внутрішньопредметні зв'язки: Лексикологія й фразеологія. Дієприслівникові синоніми й антоніми. Найуживаніші фразеологізми (у т. ч. приказки й прислів'я) з дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами. Синтаксис. Пунктуація. Дієприслівники й дієприслівникові звороти в ролі другорядних членів речення. Розділові знаки при дієприслівниковому звороті й одиничних дієприслівниках. Культура мовлення. Правильне вживання дієприслівників у власному мовленні, дотримання інтонації в реченнях із дієприслівниковим зворотом. Текст (риторичний аспект). Використання дієприслівників та дієприслівникових зворотів для зв'язку речень у тексті. Міжпредметні зв'язки. Використання дієприслівника для створення образності (художня література); використання дієприслівника в наукових текстах (історія, географія, біологія, хімія, фізика, математика). Учень (учениця): усвідомлює загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль дієприслівника; знаходить дієприслівник, дієприслівниковий зворот у реченні; відрізняє дієприслівник від дієприкметника; визначає граматичні ознаки дієприслівника; пишеправильно дієприслівники з вивченими орфограмами; розставляєрозділові знаки при дієприслівниках і дієприслівникових зворотах виправляєпомилки у вживанні й правописі дієприслівників; правильно будує речення з дієприслівниковими зворотами, інтонує їх. конструює прості речення з дієприслівниками й дієприслів-никовими зворотами, замінює їх складними реченнями з підрядними обставинними; читає й переказує тексти з дієприслівниками й дієпри-слівниковими зворотами; складає монологи й діалоги, використовуючи виражальні можливості дієприслівників і дієприслівникових зворотів.
Прислівник, загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Наголос у прислівниках. Розряди прислівників (практично). Ступені порівняння прислівників. Способи творення прислівників. Правопис прислівників Букви н та нн у прислівниках. Не і ні з прислівниками. И та і в кінці прислівників. Правопис прислівників на -о ,-е,утворених від прикметників і дієприкметників. Написання прислівників окремо, разом і через дефіс. Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день... Внутрішньопредметні зв'язки: Лексикологія й фразеологія. Прислівники-синоніми й антоніми; прислівники-омоніми до іменників із прийменниками. Фразеологізми й крилаті вислови з прислівниками Синтаксис. Прислівник у ролі головних і другорядних членів речення. Культура мовлення й стилістика. Правильне наголошування прислівників. Використання прислівників як засобу зв'язку речень у тексті й засобу підсилення виразності мовлення. Текст (риторичний аспект). Використання прислівників у текстах художнього й публіцистичного стилів. Міжпредметні зв'язки. Bикористання прислівників у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, біологія, хімія, фізика). Учень (учениця): усвідомлюєзагальне значення, морфологічні ознаки, синтак-сичну роль прислівника; знаходить прислівники в реченні, відрізняючи їх від омонімічних і паронімічних частин мови; визначає його граматичні ознаки; утворює ступені порівняння, практично застосовуєправила правопису; правильно наголошує прислівники; помічає й виправляє помилки в правописі прислівників; аналізує й визначаєроль прислівника в художніх і наукових текстах; складаєречення з прислівниками й мікротексти, використовуючиприслівник для зв'язку речень у тексті; створюєусні й письмовівисловлювання на певну соціокультурну тему, викори-стовуючи прислівник як виражальний засіб мовлення.
Прийменникяк службова частина мови. Прийменник як засіб зв'язку слів у словосполученні й реченні. Види прийменників за будовою. Непохідні й похідні прийменники. Правопис прийменників. Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс. Внутрішньопредметні зв'язки: Лексикологія й фразеологія Прийменники-синоніми й антоніми. Синтаксис. Прийменниково-іменникові конструкції в ролі членів речення. Культура мовлення й стилістика. Особливості вживання деяких прийменників з іменниками. Прийменники-синоніми як засіб милозвучності мови (в-у, з-зі-із-зо). Текст (риторичний аспект). Використання прийменника в мовленні для відтворення логічних зв'язків. Стилістичне використання повтору прийменника в народнопоетичній творчості. Міжпредметні зв'язки. Використання прийменниково-іменникових конструкцій у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, фізика, хімія). Учень (учениця): знаходить прийменники в реченні; відрізняє їх від сполучників і часток; правильно поєднуєз іменниками; застосовує правила правопису прийменників; знаходить і виправляєпомилки в їх правописі; аналізує тексти щодо правильності використання прийменників із відмінковими формами іменників; складає речення з різноманітними прийменниково-іменниковими конструкціями; редагує тексти щодо правильності використання прийменникових засобів милозвучності мовлення.
Сполучник як службова частина мови. Види сполучників за будовою, походженням, способом використання в реченні. Використання сполучників у простому й складному реченнях: сполучники сурядності й підрядності. Сполучники й сполучні слова. Правопис сполучників. Написання сполучників разом та окремо. Розрізнення сполучників і однозвучних слів. Внутрішньопредметні зв'язки: Лексикологія й фразеологія. Сполучники-синоніми й антоніми, фразеологізми й крилаті вислови зі сполучниками. Синтаксис. Сполучник як засіб зв'язку однорідних членів речення, частин складносурядного й складнопідрядного речень. Культура мовлення й стилістика. Використання в мовленні сполучників-синонімів. Текст (риторичний аспект). Використання сполучників для зв'язку речень у тексті і як засобу створення антитези. Міжпредметні зв'язки. використання похідних складених сполучників у наукових текстах (історія, географія, біологія, хімія, фізика, математика). Учень (учениця): знаходить сполучники в реченні; відрізняєїх від прийменників і часток; визначає види сполучників за будовою, способом використання в простому й складному реченнях; правильно пише сполучники; помічає й виправляє помилки в їх написанні; правильно аналізує наукові тексти щодо функції в них похідних складених сполучників; використовує сполучники у власних висловленнях відповідно до функціонального призначення, складаючи прості й складні речення; редагує речення, доцільно замінюючи сполучники синонімічними.
Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням. Правопис часток ( із займенниками й прислівниками) ( повторення). Написання часток -бо, -но, -то, -от, -таки. Не, ні з різними частинами мови (узагальнення). Внутрішньопредметні зв'язки: Лексикологія й фразеологія. Частки синоніми й антоніми. Фразеологізми й крилаті вислови з частками. Синтаксис. Частка в спонукальних і окличних реченнях. Культура мовлення. Виразне читання речень із частками. Текст (риторичний аспект). Використання часток для підсилення виразності мовлення. Міжпредметні зв'язки. Використання часток як виражального засобу в художніх творах (література). Учень (учениця): знаходитьчастки в реченні, відрізняє від інших службових частин мови; визначаєчастки за їх роллю в реченні; правильно пишечастки; знаходить і пояснює орфограми в частках за допомогою правил; самостійно знаходитьі виправляєпомилки в правописі; аналізуєтексти щодо використання в них часток як виражального засобу; складає речення з модальними частками; редагує текстищодо правильності використання модальних часток; створює висловлювання, правильно використовуючи частки.
Вигукяк особлива частина мови. Групи вигуків за значенням. Правопис вигуків. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках. Внутрішньопредметні зв'язки: Лексикологія й фразеологія. Найуживаніші фразеологізми (зокрема приказки й прислів'я) з вигуками. Синтаксис. Вигук у ролі головних і другорядних членів речення. Культура мовлення. Правильне читання речень із вигуками. Текст (риторичний аспект). Використання вигуків для надання висловленню експресії й виразності. Міжпредметні зв'язки. Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах (література). Учень (учениця): знаходитьвигуки в реченні; визначає належність вигука до відповідної групи за значенням; відрізняєїх від часток; правильно пише вигуки з орфограмами й розставляє розділові знаки при них; пояснюєнаписання вигуків з орфограмами й пунктограмами; аналізуєтексти щодо ролі в них вигуків; виразно читає тексти з вигуками; доречно використовуєвигуки у власному мовленні.
Узагальнення й систематизаціявивченого про частини мови, їх правопис і використання в мовленні. Учень (учениця): визначаєв реченні всі частини мови, називаючиїх граматичні ознаки; правильнопише й пояснюєорфограми; самостійно помічає й виправляє помилкив усному й писемному мовленні.
         


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14       Наступна

Пояснювальна записка | Мовленнєва змістова лінія | Мовна змістова лінія | Мовленнєва змістова лінія | Мовна змістова лінія | Соціокультурна змістова лінія | Мовленнєва змістова лінія | Мовна змістова лінія | Соціокультурна змістова лінія | Мовленнєва змістова лінія |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати