Головна

Згортання речення у дієслівні невласне-словосполучення.

  1. Б) Специфіка композиції твору, пов'язаної з розгортанням сюжету.
  2. Власне-семантична, семантико-синтаксична і формально-синтаксична інтерпретації двоскладності/одно складності. Речення з кількома присудками у системі снтаксичної синоніміки.
  3. Дериваційна парадигма синтаксичних одиниць у системі синтаксичної деривації і синтаксичної синоніміки. Парадигма речення в аспекті дериваційного синтаксису
  4. Дериваційні відношення між словосполученням і реченням. Проблема дериваційного зв'язку основних синтаксичних одиниць-конструкцій.
  5. Закономірності вияву синтаксичної синоніміки в межах речення.
  6. Згортання речення у субстантивне невласне-словосполучення.

Процес формування дієслівних невласне-словосполучень складніший, ніж процес утворення невласне-словосполучень, оскільки базовою синтаксичною одиницею для них виступає семантичне складне речення, між елементарними предикативними частинами якого наявні здебільшого темпоральні власне-семантичні відношення зі значенням одночасності. Так, зокрема, результатом згортання семантичне складного речення Учень сидить за партою і пише в зошиті (Учень сидить за партою + Учень пише у зошиті) є дієслівне невласне-словосполучення писати в зошиті за партою, оскільки його залежний компонент за партою, виражаючи значення локалізації стану, зумовлений локативною семантикою предиката сидить іншої предикативної частини Учень сидить за партою, поєднується з предикатом дії писати другої елементарної предикативної частини Учень пише в зошиті, який може супроводжуватися аргументами із семантичними функціями діяча, об'єкта та знаряддя.

Неодмінною умовою формування дієслівних невласне-словосполучень є семантична різноплановість предикатів елементарних речень. Згортання одного з таких предикатів, переважно другого, спричиняється до різноманітних комбінацій значень опорних дієслів, які не відбивають їхньої валентної сполучуваності. Дієслова зі значенням дії, що поширюється на об'єкт, сполучаються з адвербіативами на позначення місця дії або кінцевого пункту руху, які супроводжували предикати локативної семантики (пор.: друкувати в кабінеті ← дівчина друкує + дівчина перебуває в кабінеті) з адвербіативами, що визначають часові параметри дії і співвідносяться з предикатами всеохоплювального фізичного стану (пор.: друкувати вночі ← жінка друкує + ніч), з адвербіативами, що пояснюють причину дії і корелюють з одномісними предикатами психічного стану (пор.: вдарити спересердя ← чоловік вдарив + чоловік був сердитий).

Література:

1. Арутюнова Н. Д. Предложение й его смысл. Логико-семантические проблемы.- М.: Наука, 1976.- 382 с.

2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. - К.: Либідь, 1993. -368с.

3. Габка К. Об изучении синтаксической синонимии // Русский язык за рубежом. - 1986. - № 1. - С.70 - 73.

4. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. - М.: Высшая школа, 1986. - 303 с.

5. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. - К.: Наук, думка, 1991.

6. Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. - Чернівці: Рута, 1999. - 336 с.

7. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. - Донецьк: ДонДУ, 1996. - 437 с.

8. Загнітко А. П. Український синтаксис: науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс: у 2-х ч. - К.: ІЗМН, 1996. - Ч.І. - 202 с.; Ч.ІІ. - 240с.

9. Загнітко А. П. Слово у душі - душа у слові. - Донецьк: Академія, 1997. - 434с.

10. Кацнельсон С. Д. О категории субьекта предложения // Универсалии й типологические исследования (Мещаниновские чтения). - М.: Наука, 1974. - С. 35 - 56.

11. Красильникова Е. В. Имя существительное в русской разговорной речи. Функциональный аспект: Автореф. ... докт. филол. наук. - М., 1999. - 52с.

12. Крьшова О. А. Коммуникативный синтаксис русского языка. - М.: Наука, 1992. - 286с.

13. Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення. - К.: Наук, думка, 1966. - 324 с.

14. Распопов И. П. Несколько замечаний о так называемой семантической структуре предложения // Вопросы языкознания. - 1981. - № 4. - С. 15 - 28.

15. Руднев Ф. Г. Синтаксис современного русского языка. - М., 1963. - 364 с.

16. Степанов Ю. С. Индоевропейское предложение. - М.: Наука, - 248с.

17. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. - М.: Прогресс, 1988. - 654с.

18. Хомський Н. Роздуми про мову / Пер. з англ. - Львів: Ініціатива, 2000. - 352 с.



  13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   Наступна

ТЕМА І. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СИНТАКСИЧНОЇ СИНОНІМІКИ І СИНТАКСИЧНОЇ ДЕРИВАЦІЇ. | З історії вивчення синтаксичної синоніміки. | Контамінація і редукція як чинники дериваційного синтаксису. | Валентність в синтаксичній синоніміці | Модифікації, варіації, трансформації в синтаксичній синоніміці і синтаксичній деривації | Загальнотеоретичні підходи до тлумачення синтаксичної синонімії. | Проблеми розмежування синтаксичної синоніміки і варіативності | Синтаксична синоніміка в межах словосполучення. | Закономірності вияву синтаксичної синоніміки в межах речення. | Синтаксична синонімія простих речень з відокремленими прикладками зі складнопідрядними реченнями з підрядними означальними. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати