Головна

Революція в природознавстві XIX-XX ст. в.

  1.  I. Лютнева революція і національне питання
  2.  II. Жовтнева революція і національне питання
  3.  IV. Жовтнева революція як початок і передумова світової революції
  4.  Англійська буржуазна революція
  5.  Б) Наукова революція
  6.  У теоретичному природознавстві
  7.  Друга світова війна і післявоєнна поведінкова революція

Революційними вважаються відкриття, пов'язані з будовою речовини і його взаімосвяхзі з енергією.

Планетарна модель атома, Побудована англійським вченим Е. Резерфорд і вдосконалена датським фізиком Н. бором раз- руйнувала міф про неподільність атома. Було введено поняття кванта енер

гии, випромінюваної або поглинається електронами при переході з однієї орбіти на іншу.

Явище квантово хвильового дуалізму, Відкрите французьким

вченим Луї де Бройля в 1924 році, згідно з яким кожної матері

альної частці незалежно від її природи слід поставити в соответ-

 ствие хвилю, довжина якої l =h p . Відповідно до принципу де Бройля речовина і поле заімосвязани: в певних умовах речовина проявляє хвильові властивості, а частки поля-властивості корпускул.

Н. бор в 1927 році сформулював принцип додатковості,

згідно з яким при розгляді корпускулярних явищ квантування

вая теорія повинна бути доповнена хвильової і навпаки.

Н. бор є також основоположником принципу соответст-

вія: Висновки і результати квантової механіки при великих квантових числах повинні відповідати класичним результатами. Узагальнюючи

цей принцип слід визнати, що між будь-якої нової теорією і попередньої теорією існує закономірний зв'язок: у визначених

ленних граничних випадках нова теорія повинна переходити в стару. Наприклад, формули кінематики і динаміки спеціальної теорії що- переходять у формули механіки Ньютона за умови


v c ®0. Геометрична оптика є граничним випадком віл

нової оптики, якщо можна знехтувати величиною довжини хвилі (l®0

).

Квантова механіка, яка пояснює процеси, що відбуваються в світі елементарних частинок (мікросвіті) була створена в 1925-1927г. м В ос

нове квантової механіки лежить принцип невизначеностей, сформу-

лированной німецьким фізиком В. Гейзенбергом:

Dx? Dp?h.

Згідно з цим принципом неможливо достовірно визначити і координату і імпульс мікрочастинки. Твір їх неточностей не може бути менше постійної Планка. З принципу також випливає, що цілком можливо провести експеримент, за допомогою якого мож-

але з великою точність визначити положення мікрочастинки, але при цьому її імпульс буде визначений неточно, або навпаки.

У квантовій механіці будь-який стан системи описується з по-

міццю «хвильової функції», яка визначає параметри стану

Невірогідно (не абсолютно точно), а з деяким ступенем вірогідності

сти. Причина невизначеності полягає в самій природі явища і

не може бути зменшена за рахунок вдосконалення засобів вимірювання

ня.

Згідно з квантовою механікою будь-які вимірювання, на основі яких робляться різного роду прогнози, є недостовірними (тобто визначаються з деякою погрішністю), тому абсолютно точний прогноз здійснити неможливо. Після виникнення квантової механіки стали говорити про панування випадкового в світі і відсутності в ньому детермінізму.

 




 Інформатики, фінансів і права |  Алексєєв С. і. |  Єдність науки і науковий метод. |  Природничо-науковий підхід до вивчення природи. |  Диференціація та інтеграція знань. |  Ключові терміни |  Рішення завдання. |  Концепція необоротності й термодинаміка. |  Концепція атомізму. |  електрони |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати