Головна

Урок як основна форма навчально-виховного процесу з рідної мови

  1. A) Загальна інформація
  2. B. Является ли мышление частным случаем информационного процесса?
  3. C) указать функциональную валюту предприятия и метод перевода, использованный для определения вспомогательной информации.
  4. C. Неадекватность исходной методологической установки теоретико-информационного процесса феномену целостности мышления
  5. HTML не является языком программирования, он только управляет расположением информации в окне браузера.
  6. I. Основная
  7. I.I Конфиденциальная информация

Основною формою організації навчально-виховної роботи в початковій школі є урок - організаційний елемент навчального процесу, об'єднаний у смисловому, часовому та організаційному аспектах. Саме на уроці вирішується, наскільки ґрунтовними будуть знання, наскільки сталими будуть сформовані в учнів на основі знань практичні навички, як навчання поєднуватиметься з життям, вихованням, як розвиватимуться їхня пізнавальна активність, самостійність, спостережливість, увага, воля, мислення і мовлення.

Якість уроку залежить від майстерності вчителя, від його теоретичної і методичної підготовки, розуміння педагогічних ідей нової програми, осмислення проблем типології, структури і методики уроку.

Проблему типології, структури, методики уроків у загальнопедагогічному аспекті висвітлювали у своїх працях Б. П. Єсипов, М. О. Данилов, С. В. Іванов, В. О. Онищук, М. М. Скаткін та ін. Типологію, структуру і методику уроків мови досліджували О. В. Текучов, С. X. Чавдаров, Г. І. Чуйко, М. К. Тищенко, О. М. Біляєв, К. А. Москаленко, Г. О. Петровська та ін.

Для правильної і чіткої організації процесу навчання мови, підготовки і проведення високоефективних уроків кожному вчителеві початкових класів важливо бути обізнаним зі структурою і типами уроків, з вимогами до сучасного уроку мови.

Відомо, що процес пізнання нового має поетапний характер: етап сприймання, усвідомлення нового матеріалу; етап осмислення, запам'ятовування усвідомлених знань, формування на їх основі певних умінь і навичок; етап перевірки ступеня засвоєння знань, умінь і навичок; етап узагальнення, систематизації засвоєного і стадія повторення вивченого; етап практичного використання набутих знань, умінь, навичок. Поетапність процесу пізнання, засвоєння знань, умінь і навичок безпосередньо пов'язана з проблемою типології уроків. Кожен урок є однією з ланок ланцюга занять, на яких здійснюється процес пізнання нового. Наприклад, певний етап роботи над граматичним матеріалом, формуванням мовних умінь і навичок визначає тип уроку. Скажімо, якщо учні ознайомилися з будь-яким граматичним правилом, усвідомили його, то процес засвоєння одержаних на першому

етапі знань потребує переходу на новий етап - формування практичних умінь та навичок, що зумовить зміну типу, структури уроку.

Залежно від стадії процесу пізнання, дидактичної мети в сучасній педагогіці зберігається класична типологія уроків у початкових класах:

1) уроки засвоєння нових знань;

2) уроки осмислення знань і формування на їх основі певних умінь і навичок;

3) уроки застосування знань, умінь і навичок;

4) уроки узагальнення і систематизації знань;

5) уроки перевірки, оцінювання і корекції знань, навичок і вмінь;

6) комбіновані уроки.

Особлива роль у формуванні мовленнєвих умінь та навичок належить урокам розвитку зв'язного мовлення та урокам аналізу письмових робіт молодших школярів. В останні десятиріччя в дидактиці з'явився ще один тип уроку - нестандартний, або нетрадиційний.

Кожний урок має певну структуру, яка складається з послідовно взаємопов'язаних елементів, етапів. Під структурою уроку розуміють етапи навчально-виховної діяльності учнів, види і форми завдань, зумовлених навчальною і виховною метою конкретного уроку, характером і змістом навчального матеріалу, ступенем підготовки учнів; методами та прийомами, що застосовуються на даному уроці. Характер елементів структури визначається тими завданнями, які слід вирішувати на уроках певного типу. Послідовність завдань залежить від логіки і закономірностей навчального процесу. Логіка процесу навчання полягає в поетапному просуванні учнів від незнання до знання: засвоєння нових знань неможливе без опертя на раніше набуті та на минулий досвід. Це означає, що будь-яке формування нових знань відбувається на базі актуалізації опорних знань учнів. Отже, актуалізація опорних знань учнів є одним з основних елементів структури уроку.

У структурі уроку наявний етап формування нових понять, засвоєння нових знань та етап застосування цих знань - формування вмінь і навичок. Кожен етап дидактичної структури пов'язаний із попереднім. Однак їх послідовність залежить від типу уроку. Так, урок вивчення нового матеріалу не завжди може починатися з актуалізації нових знань, а з уведення нового поняття шляхом пояснення вчителя або створення проблемної ситуації.

У структурі кожного типу уроку є внутрішня дидактична підструктура. Вона розкривається і конкретизується в методичних аспектах уроку - системі прийомів: розповідь, вправа, читання тексту тощо. Якщо кількість компонентів дидактичної підструктури стала, то методична підструктура - категорія змінна. Кількість і різноманітність елементів у ній, їх послідовність залежать від мети та завдань уроку. Наприклад, на етапі засвоєння нових понять учитель може обрати один із методичних прийомів: проблемний виклад, пояснення, бесіду, демонстрацію фрагмента кінофільму тощо.

Щодо структури уроку в дидактиків і методистів існують різні думки. Одні - за постійну, незмінну побудову уроку і стверджують, що її відсутність може призвести до непослідовності, хаотичності в роботі вчителя. Інші пропонують і гнучко вибирати структуру уроку з огляду на конкретні вияви мотиваційно-змістового наповнення уроку. Третя група дидактиків вважає раціональним поєднання постійної дидактичної структури та варіативної методичної, яка покликана розв'язати певні навчальні завдання на конкретному уроці.

Як зазначають сучасні педагоги, учителеві не обов'язково дотримуватися формального поєднання послідовності етапів уроку, однак він не може порушувати закономірностей пізнавальної діяльності учнів. Важливим сучасним твердженням є те, що доцільність тик чи інших типів уроків та їх структур пропонується оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання.

Визначаючи структуру уроку певного типу, варто зауважити, що в ньому будуть наявні інші елементи процесу навчання, а не лише той, який дав назву саме цьому типу. На уроці майже кожного типу матимуть місце і поглиблення знань, і їх осмислення, повторення, систематизація та узагальнення, удосконалення інших умінь та навичок.

Яскравим прикладом такого поєднання є комбінований урок. Такий тип уроку має класичну структуру, започатковану Я. А. Коменським.

У структурі комбінованого уроку виокремлюють такі етапи:

1. Організаційно-мотиваційний, який передбачає мобілізацію уваги учнів, їхню психологічну підготовку до навчальної діяльності, мотивацію учіння молодших школярів. Цей етап має бути динамічним.

2. Перевірка домашнього завдання, повторення та корекція раніше засвоєних знань, умінь і навичок. На цьому етапі варто застосовувати різноманітні прийоми роботи: індивідуальне або фронтальне опитування, виконання письмових тестів, завдань або вправ. Підбиваючи підсумки на цьому етапі, учитель має оцінити знання учнів, звернути увагу на виявлені недоліки.

3. Актуалізація опорних знань передбачає відтворення знань, умінь і навичок учнів, які мають стати основою для засвоєння нових понять та аспектів.

4. Повідомлення нового матеріалу: первинне сприймання й осмислення нових знань може здійснюватися за допомогою різних методів та прийомів: розповіді, пояснення, бесіди, роботи з підручником, створення проблемних ситуацій, демонстрації наочних посібників тощо. Слід відзначити, що під час пояснення нового матеріалу не можна перевантажувати його зміст другорядними деталями, а чітко, логічно і послідовно пояснити основне. Розширення і конкретизація нового матеріалу здійснюватимуться на наступному етапі.

5. Закріплення вивченого матеріалу (осмислення і застосування знань та вмінь на практиці) здійснюється шляхом виконання молодшими школярами системи усних і письмових вправ. На цьому етапі визначальна роль в осмисленні нових знань належить логічним операціям аналізу і синтезу, абстрагування і конкретизації, порівняння й узагальнення.

6. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання. На цьому етапі вчитель має узагальнити набуті знання учнів, акцентувати увагу на основних нових поняттях, які вивчали на уроці. Пропонуючи домашнє завдання, необхідно пояснити зміст роботи, способи й послідовність її виконання. Процес навчання мови в початкових класах (вивчення, засвоєння нового матеріалу, закріплення, осмислення, перевірка, узагальнення, систематизація, повторення) на різних уроках засвоєння мовного матеріалу комбінуються по-різному. Відповідно до цього визначаються і різні типи уроків мови з різноманітними структурними схемами (варіантами) їх. Водночас зауважимо, що в процесі засвоєння знань бере участь не тільки інтелектуальна, а й мотиваційна, емоційна та вольова сфери особистості, які також потребують педагогічного керування ними. Наведемо приклади структурних схем уроків різних типів.



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

ББК 74.268.3(4 укр.)Я73 | Принципи навчання української мови | Методи навчання | Форми організації навчальної діяльності учнів на уроці | Нестандартні уроки української мови в початковій школі | Схарактеризуйте особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти | Проаналізуйте прийоми звукового синтезу | Користуючись зошитом для письма з друкованою основою, схарактеризуйте в загальних рисах систему підготовчих графічних вправ | Використовуючи матеріал Букваря, схарактеризуйте роботу над граматичним ладом дитячого мовлення | Запропонуйте структуру уроку письма на вивчення нової літери |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати