На головну

Аналіз складу і динаміки прибутку

  1.  Середня ПОКАЗНИКИ В РЯДАХ ДИНАМИКИ
  2.  I закон термодинаміки
  3.  I. Аналіз виховних можливостей середовища
  4.  I. Значення і завдання аналізу заготівельної діяльності. Аналіз закупівель сільськогосподарської продукції. Аналіз факторів, що впливають на заготівельний оборот.
  5.  I. ЗНАЧЕННЯ І ЗАВДАННЯ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. АНАЛІЗ ВИПУСКУ промислової продукції.
  6.  I. ЗАСТОСУВАННЯ проективної-демонстраційною технікою В глибинний аналіз З
  7.  II закон термодинаміки. Теорема Карно-Клаузіуса

Прибуток є кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства.

Аналіз прибутку проводиться з метою визначення реальної величини чистого прибутку, стабільності основних елементів прибутку і виявлення тенденції їх зміни. В процесі аналізу також дається оцінка планових показників прибутку. Результати аналізу використовуються для вибору найкращого варіанта інвестицій і шляхів розвитку підприємства.

У господарській практиці використовуються наступні показники прибутку:

1. Прибуток.

2. Оподаткований прибуток.

3. Пільгується прибуток.

4. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства.

5. Чистий прибуток.

Прибуток характеризує фінансовий результат від усіх видів діяльності підприємства, інші показники використовуються при аналізі формування податків і розподілу прибутку.

Оцінка виконання плану по прибутку проводиться наростаючим підсумком з початку року.

При аналізі прибутку необхідно забезпечити порівнянність показників, для цього показники прибутку коригуються на зміну цін і умов оплати праці.

Аналіз позареалізаційних результатів проводять в розрізі їх видів:

- Позареалізаційні збитки можуть бути результатом порушення умов договорів. У них входять штрафи і пеня за господарськими договорами, негативні курсові різниці;

- Позареалізаційні доходи вивчаються в динаміці за ряд періодів. До їх складу зазвичай входять відсотки за рахунками в банках, отримані штрафи і неустойки, позитивні курсові різниці.

У процесі аналізу виявляються причини виникнення позареалізаційних витрат і намічаються заходи щодо скорочення позареалізаційних збитків.

Оподатковуваний прибуток формується з прибутку за вирахуванням податку на нерухомість з урахуванням коректувань, вироблених в податковому обліку.

Після сплати податків з прибутку утворюється прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства. За її рахунок виробляються відрахування в благодійні фонди і сплачуються фінансові санкції до бюджету, а решта суми прибутку є чистий прибуток.

На зміну оподатковуваного прибутку впливають ті ж фактори, що і на прибуток, а також зміна прибутку, що обкладається податком на дохід, зміна податку на нерухомість, зміна льготируемой прибутку.

При аналізі податків, що вносяться до бюджету з прибутку, розраховується їх питома вага в прибутку, а також структура виплат з прибутку.

2. Аналіз рентабельності діяльності

Ефективність використання коштів, спожитих в процесі виробництва, характеризують показники рентабельності продукції, які розраховуються як відношення суми прибутку до повної собівартості продукції. Показники рентабельності характеризують рівень прибутковості або збитковості виробництва.

Розрізняють такі види рентабельності:

1. Рентабельність товарної продукції - показує, скільки рублів прибутку приносить кожен рубль витрат на випуск продукції. Вона дорівнює відношенню суми прибутку від реалізації до повної собівартості товарної продукції.

2. Рентабельність реалізованої продукції - дорівнює відношенню прибутку від реалізації до обсягу реалізації продукції. Показує зміну політики ціноутворення, а також свідчить про необхідність перегляду цін або встановлення контролю над собівартістю.

3. Чиста рентабельність - дорівнює відношенню чистого прибутку до собівартості реалізованої продукції. Показує, скільки рублів чистого прибутку приніс кожен рубль витрат на випуск і реалізацію продукції.

4. Рентабельність одиниці продукції - дорівнює відношенню прибутку на одиницю продукції до собівартості одиниці продукції. Показує прибутковість конкретних видів виробництв.

Існує також багато інших видів рентабельності (рентабельність, що розраховується як відношення різних видів прибутку до величини основних виробничих фондів, або оборотних коштів; виробничої або торговельної площі).

Зміна в рівні рентабельності може відбуватися під впливом зміни структури продукції, рівня витрат на одиницю виробу, відпускних цін на продукцію, цін на сировину, матеріали.

3. Аналіз розподілу і використання прибутку

Основним завданням аналізу розподілу прибутку є виявлення і вивчення пропорцій і тенденцій розподілу прибутку, рівня і причин відхилень від плану і від рівня минулого року.

У процесі аналізу вивчається використання фондів, отриманих за рахунок чистого прибутку; за результатами аналізу з урахуванням конкретних умов розробляються рекомендації щодо вдосконалення пропорцій розподілу прибутку.

За рахунок прибутку створюються:

1. Резервний фонд - створюється за рішенням загальних зборів засновників за рахунок чистого прибутку, за умови, що його створення обумовлено в установчому документі. Він створюється як резервний фонд для оплати праці, погашення збитків, виплат дивідендів засновникам при недостатності або відсутності прибутку поточного року.

2. Фонд накопичення - створюється для фінансування витрат на розширення виробництва та його технічне переозброєння. При аналізі використання коштів фонду накопичення вивчають повноту фінансування, своєчасність виконання робіт та ефективність використання коштів.

3. Фонд споживання - може бути використаний на:

- Колективне споживання - на утримання об'єктів охорони здоров'я, культури, проведення оздоровчих та культурно-масових заходів;

- Індивідуальне споживання - винагорода за підсумками роботи за рік, матеріальна допомога, оплата відпусток понад встановлені строки, лікування, проїзд і т.п.

Кошти фондів споживання і накопичення мають строго цільове призначення і повинні витрачатися відповідно до кошторису, отже, важливим етапом аналізу є вивчення відповідності фактичних витрат витратам, передбаченим у кошторисі. У процесі аналізу виявляються причини відхилень, а також аналізується ефективність заходів, що проводяться за рахунок цих фондів.

4. Аналіз співвідношення «витрати-обсяг-прибуток»

аналіз співвідношення «Витрати-обсяг-прибуток» СІОП здійснюється на основі так званого маржинального аналізу з розподілом витрат на постійні і змінні.

Метою аналізу СІОП є правильне обгрунтування виробничої потужності підприємства та визначення обсягів випуску продукції, при яких виробництво буде рентабельним.

У процесі аналізу вирішуються такі основні завдання:

1) визначається обсяг реалізації, при якому забезпечується повне покриття витрат на виробництво і реалізацію продукції ( «точка» беззбитковості).

2) визначається обсяг реалізації, що забезпечує, за інших рівних умов, отримання необхідної підприємству суми прибутку;

3) розглядається зона беззбитковості (при якому обсязі виробництва підприємство може бути конкурентоспроможним на ринку)

Вивчення співвідношення здійснюється в певному значимому діапазоні ділової активності, тобто в реально властивому даному підприємству мінімальному і максимальному обсязі виробництва (релевантний ряд), в межах якого буде вивчатися його співвідношення з витратами і прибутком. Теоретично абсолютно максимальною межею ділової активності може бути проектна потужність, забезпечена відповідною технологією, сировиною, матеріалами, обладнанням, енергією, трудовими ресурсами. Реально максимальна величина обсягу виробництва буває нижче проектної в силу ряду обставин. Мінімальна межа обсягу виробництва може бути визначена на рівні підтримки мінімальної працездатності основних видів технологічного обладнання.

Аналіз може проводитися не тільки в рамках абсолютно максимального і абсолютно мінімального обсягу виробництва. Значимість рівня показників ділової активності для аналізу задається незмінністю витрат в межах певного діапазону обсягу виробництва.

Передбачається, що для кожного підприємства характерні свої межі ділової активності, всередині яких витримується певна відповідність між обсягом продукції, витратами і прибутком. Як показники ділової активності можуть використовуватися: натуральні - виробництво (реалізація) продукції в штуках, тоннах, квадратних метрах і т. п .; трудові - Технологічна трудомісткість виробництва виробів; вартісні - обсяг реалізації у відпускних цінах; відносні - коефіцієнт (відсоток) використання виробничої потужності та ін.

Аналіз СІОП передбачає наявність деяких передумов:

1) витрати обгрунтовано розділені на постійні і змінні;

2) змінні витрати змінюються пропорційно рівню ділової активності (обсягу виробництва, реалізації продукції);

3) постійні витрати не змінюються в межах релевантного ряду;

4) ціна реалізації одиниці продукції, її структура не змінюється;

5) вартість елементів, що формують витрати, ефективність виробництва значно не змінюється;

6) обсяг є єдиним фактором, що впливає на витрати;

7) загальний рівень цін істотно не змінюється в аналізованому періоді;

8) запаси готової продукції на початок і кінець аналізованого періоду істотно не змінюються.

Загальні витрати за ступенем залежності від обсягу продукції (виробленої, реалізованої) поділяються на умовно-постійні звані в подальшому постійними, і змінні.

змінні витрати характеризують витрати, пов'язані з ростом
 обсягу продукції. постійні витрати характеризують витрати, пов'язані зі здатністю господарювати, т. е. показують ефективність управління.

Загальна сума постійних витрат безпосередньо не залежить від зміни обсягу продукції. До них відноситься частина виробничих витрат: амортизація виробничого обладнання, оплата праці управлінського, обслуговуючого та допоміжного персоналу цехів, вартість планових ремонтів, матеріальні витрати, пов'язані з утриманням цехів (опалення, освітлення та ін.); невиробничі витрати на здійснення торговельно-збутових і адміністративно-управлінських функцій на рівні підприємства і ін. Постійні витрати в собівартості одиниці продукції змінюються.

Змінні витрати змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва, але вони постійні в собівартості одиниці продукції в межах досліджуваного обсягу виробництва. До складу змінних витрат входять всі прямі матеріальні витрати (сировина, матеріали, паливо і електроенергія на технологічні цілі) і трудові витрати (основна і додаткова оплата праці виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні потреби).

Відомо кілька способів визначення суми умовно-постійних і змінних витрат: прямого рахунку, графічний, алгебраїчний, кореляційно-регресійний. При методі прямого рахунку сума постійних і змінних витрат визначається за даними зведеного обліку шляхом прямого підрахунку.

при графічному способі відбираються два рівня витрат - у вищій та нижчій точках релевантного ряду. Наприклад, загальна величина витрат 20 тис. Р. при 30 тис. од. виробів (мінімальна межа релевантного ряду) і 30 тис. р. при 50 тис. од. виробів (максимальна межа релевантного ряду). На підставі цього ряду будуємо графік (рис. 1), де шуканої величиною є сума постійних і змінних витрат.

Для визначення суми постійних витрат з'єднаємо точки загальних витрат на рівні максимальної та мінімальної меж релевантного ряду і продовжимо пряму лінію вниз до перетину з вертикальною віссю. Виходить, що постійна частина витрат дорівнює 5 тис. Р. Отже, в мінімальній точці релевантного ряду (30 тис. Шт.) Сума змінних витрат дорівнює 15 тис. Р. (20000-5000), змінні витрати на одиницю продукції дорівнюють 0,5 р. (15000: 30000). Відповідно в максимальній точці релевантного ряду (50 тис. Виробів) сума змінних витрат дорівнює 25 тис. Р. (30000-5000, або 0,5 х 50000).


Мал. 1 Розрахунок постійних і змінних витрат

Розрахунок може бути здійснений алгебраїчним способом, Враховуючи, що зростання загальної величини витрат відбувається (в межах досліджуваного релевантного ряду) тільки за рахунок змінної їх частини. Узагальнимо інформацію розглянутого прикладу в табл. 2.

Таблиця 2 - Вихідні дані для аналізу

 Найменування  Максимальний рівень показника  Мінімальний рівень показника  відхилення
 Обсяг продукції, шт.
 Сума загальних витрат, руб.

Змінні витрати на одиницю продукції (Іе1) Складають 0,5 р. (10000: 20000). При відомої сумі змінних витрат на одиницю продукції можна розрахувати загальну величину змінних витрат в мінімальної і максимальної точках релевантного ряду. Для цього суму на одиницю продукції слід помножити на обсяг продукції в цих точках. У розглянутому прикладі це складе: в мінімальній точці 15 тис. Р. (0,5 х 30000); в максимальній точці 25 тис. р. (0,5 х 50000).

Сума постійних витрат складе: в мінімальній точці - 5 тис. Р. (20000 - 15000); в максимальній точці - 5 тис. р. (30000 - 25000). Отже, сума постійних витрат в максимальною і мінімальною точках одна і та ж, а зміна загального обсягу витрат відбувається тільки за рахунок змінної їх частини, що може бути виражено формулою:

Ио = Іconst + (Іn1 х V) або Іо = Іconst + Іn

де іo- Загальна сума витрат;

Иn1 - сума змінних витрат на одиницю продукції;

Іconst - постійна сума витрат;

V - об'єм продукції;

Иn - Сума змінних витрат.

 




 Предмет і завдання аналізу господарської діяльності (АХД) |  Роль економічного аналізу в управлінні підприємством |  Інформаційне забезпечення аналізу господарської діяльності і організація аналітичної роботи |  Метод аналізу господарської діяльності |  Методика комплексного аналізу господарської діяльності |  К) характеристика документів, якими найкраще оформляти результати аналізу; |  Система показників аналізу господарської діяльності |  Ефективність господарської діяльності характеризується рядом показників. На кожен такий показник впливає ціла система факторів. |  Прийому середніх величин і графічного способу в АХД |  А також причин і факторів, їх обумовлюють. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати