На головну

ТЕМА 5. Правове регулювання інформаційних відносин у законодавстві зарубіжних країн

  1. Quot;Воєнний комунізм" як організаційно-правова форма здійснення соціально-економічної політики радянської України
  2. Quot;Географія" злочинності. Порівняльна характеристика злочинності в різних регіонах країни.
  3. Quot;Послання до єпископів" - найяскравіший зразок української полемічної літератури.
  4. Агентські відносини
  5. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
  6. Адміністративно-політичний статус Слобідської України
  7. Адміністративно-територіальний устрій України

Перші спеціальні закони щодо захисту інформації в комп'ютерних системах, зокрема щодо боротьби з комп'ютерною злочинністю, було прийнято в 1973 р. у Швеції та в 1976 р. у США на федеральному рівні.

Згодом поступово в багатьох країнах світу затверджено законодавчі акти стосовно цієї категорії злочинів.

Розвиток законодавства стосовно комп'ютерних злочинів у сфері економіки в різних країнах хронологічно визначається так: 1973 р. - Швеція; 1975-1976 pp. - США; 1979 p. - Австралія; 1981 p. - Великобританія; 1984 p. - нові закони у США; 1985 p. - Данія, Канада; 1986 р. - ФРН, Швеція; 1987 р. - Австралія, Японія, Норвегія; 1988 р. - Франція, Греція; 1990р. - нові закони у Великобританії; 1991р.- Фінляндія, Португалія, Туреччина; 1992р. - Швейцарія, Іспанія; 1993р. - Франція, Нідерланди тощо. Розглянемо детальніше деякі аспекти інформаційного права окремих країн щодо захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах від злочинних посягань.

1. ФРН

У Німеччині було прийнято низку Федеральних Законів у сфері суспільних інформаційних відносин:

- 27 січня 1977 р. - "Про захист персоніфікованої інформації від протиправних дій у процесі обробки даних";

- 3 серпня 1977р. - "Пропорядок опублікування інформації";

- 9 лютого 1978р. - "Про порядок ведення інформаційних регістрів";

- низка інших актів інформаційного законодавства.

З метою систематизації положень інформаційного законодавства та його інкорпорації у ФРНбуло прийнято 20грудня 1990р. новий Федеральний Закон ФРН"Про удосконалення обробки даних і захист інформації". За цим Законом втратили чинність названі вище Закони. Він, по суті, регулює основні різновиди суспільних відносин, які виникають у процесі збирання, обробки і розповсюдження персоніфікованої інформації.

У лютому 1986 р. Бундестаг Німеччини прийняв Другий Закон щодо боротьби з економічною злочинністю, завдяки чому було закладено правову базу для ефективного кримінально-правового переслідування економічних правопорушень нового типу, перш за все злочинів, об'єктом або знаряддям яких є ЕОМ. Низка нових статей, які впроваджено цим законом, містить спеціально сформульований склад комп'ютерних злочинів. Закон було введено у дію 1 серпня 1986 р.

Стосовно комп'ютерних злочинів, законодавство ФРН складається з кількох умовно визначених блоків:

A. Економічне кримінальне законодавство: протиправні комп'ютерні маніпуляції; комп'ютерний саботаж; комп'ютерне шпигунство; несанкціонований доступ до комп'ютерних систем або мереж.

B. Законодавство про охорону прав інтелектуальної власності: протизаконне використання робіт, захищених авторським правом; незаконне виробництво топографій мікроелектронних напівпровідників.

C. Законодавство щодо захисту державної інформації регулює ступінь відповідальності за злочини, пов'язані з протизаконним розголошенням захищеної державної інформації.

D. Процесуальне законодавство: регламентує склад злочинів, пов'язаних з протиправним втручанням до комп'ютерних систем у зв'язку з проведенням процесуальних дій.

Правопорушення, пов'язані з комп'ютерами та визначені Законом, зібрано в статтях Кримінального кодексу:

· інформаційне шпигунство (нелегальне здобування даних) - ст. 202а;

· комп'ютерне шахрайство - ст. 263а;

· фальсифікація даних і речових доказів - стаття 269;

· обман у правовій діяльності у зв'язку з проведенням процесуальних дій - ст. 270;

· заміна інформації - ст. 303а;

· комп'ютерний саботаж - ст. 303b.

Зловживання, пов'язані з руйнуванням інформації та внесенням комп'ютерних вірусів, регламентуються статтями 202а, 303а, 303b Кримінального кодексу (КК) Німеччини.

Інші комп'ютерні правопорушення регламентуються такими законодавчими актами:

- протизаконне використання робіт, захищених авторським правом, - ст. 106 Закону "Про авторське право";

- нелегальна передача технології - ст. 34 Закону "Про зовнішню торгівлю";

- протизаконне розголошення захищеної інформації - ст. 43 Закону "Про захист державної інформації";

- незаконне виробництво топографій мікроелектронних напівпровідників - ст. 10 Закону "Про захист напівпровідників".

2. Інформаційне законодавство Італії забезпечує насамперед захист урядових організацій, військових об'єктів, банків, компаній, фірм від несанкціонованого доступу до комп'ютерних мереж, протиправного використання захищених банків даних, незаконного копіювання топографії напівпровідників (чіпів), які злочинці використовують для встановлення кодів кредитних і телефонних карток, банківських рахунків, тощо.

Розглянемо підхід італійської правової доктрини до сутності комп'ютерних злочинів.

Комп'ютерний злочинзгідно з кримінальним законодавством Італії - це злочин, вчинений з використанням комп'ютерних технологій, як від персонального комп'ютеру, так і портативних телефонних пристроїв, створених на базі мікрочіпів.

В Італії було прийнято два важливі законодавчі акти, що стосуються комп'ютерних злочинів.

Перший, щодо програмного захисту, - це Декрет № 518 від 29 грудня 1992 р. про "Використання Регламенту Європейського Економічного Співтовариства № 91/250 щодо правового захисту комп'ютерних програм".

Другий стосується комп'ютерних злочинів взагалі - це Закон № 547 від 23 грудня 1993 р. про "Зміни та внесення нових статей щодо комп'ютерних злочинів у Кримінальний кодекс".

Згідно з цим законом комп'ютерні злочини - це злочини, вчинені з використанням комп'ютерних технологій, від персонального комп'ютера до портативного телефонного апарата, забезпеченого мікрочіпом.

Можливості названих видів обладнання значно більші, якщо воно пов'язане зі спеціальними мережами. Якщо це обладнання застосовується належним чином, то за його допомогою можливий несанкціонований доступ до баз даних компаній, громадських установ, банків. Воно також дає можливість використовувати лінії пошкодженої мережі для захоплення конфіденційної комерційної інформації.

3. Франція

Прийнятий у Франції 5 січня 1994 р. Закон "Godfrran" (названо на честь автора) вніс якісні уточнення щодо питання юриспруденції і практики відносно несанкціонованого доступу та протидії функціонуванню систем. Зазначені правопорушення завдають щорічних збитків, наприклад страховим компаніям, у розмірі 5 млрд франків.

Франція володіє повним юридичним арсеналом для боротьби з такою категорією злочинності. У 1994 р. було сформовано Бригаду поліції з компетентного персоналу, яка спеціалізується у виявленні та розслідуванні комп'ютерних злочинів при тісному співробітництві зі службами безпеки та цивільними (громадськими) організаціями.

З 1 березня 1994 р. було введено в дію нову редакцію Кримінального кодексу, який докорінно змінив внутрішні закони про комп'ютерну злочинність.

До Кримінального кодексу було внесено статті з санкціями проти правопорушень, пов'язаних з обробкою інформації та зі злочинами стосовно фальсифікації даних.

4. Іспанія

Провідне місце в інформаційному законодавстві Іспанії посідає Державний Закон № 5/92 від 2 жовтня 1992 p., який регулює процеси персональної автоматизованої обробки даних і передбачає утворення органу захисту даних для контролю за виконанням цих норм.

Щодо боротьби з кіберзлочинністю в Іспанії правовою доктриною визначено зміст категорії "комп'ютерний злочин":

1) дії, які спрямовані на знищення або стирання програм чи їхніх складових, заміну, знищення накопиченої інформації, необґрунтоване використання комп'ютера (ЕОМ);

2) дії проти держави, національної безпеки, найближчого оточення, майна тощо.

Єдиний закон, який передбачає покарання за комп'ютерні злочини, - Кримінальний кодекс Іспанії. Диспозиції статей КК сформульовано відповідно до норм Державного Закону № 5/92 від 2 жовтня 1992 p., який регулює процеси персональної автоматизованої обробки даних і передбачає утворення органу захисту даних для контролю за виконанням цих норм.

Розслідування комп'ютерних злочинів покладено на судову поліцію.

5. Швеція

У Швеції як комп'ютерне шпигунство розглядається зміст ч. 8 ст. 4, КК - "Порушення поштової та телекомунікаційної таємниці", ч. 9 ст. 4, КК - "Вторгнення до захищених банків даних", ч. 9а ст. 4, КК - "Підслуховування", частина 21 Закону про інформацію.

Перші спеціальні закони щодо боротьби з комп'ютерною злочинністю було прийнято у Швеції в 1973 р.

Шведське законодавство поділяє сферу комп'ютерної злочинності на 4 категорії злочинів:

A. Протиправне використання ЕОМ, комп'ютерних програм та банків даних як інструмента для вчинення злочинів.

B. Зруйнування інформації, комп'ютерних програм та комп'ютерів зі злочинними намірами.

C. Протизаконне копіювання, підробка або заміна даних чи комп'ютерного програмного забезпечення.

D. Несанкціоноване втручання та використання комп'ютерних систем і мереж.

6. Австралія

Перші законодавчі акти у сфері інформаційних правовідносин в Австралії було прийнято в 1979 р.

До Законодавчого Акта від 1914р. "Про злочинність у Федерації" в 1989 р. було введено спеціальний розділ VIA. Ст. 76А-76F цього розділу регламентують склади злочинів проти комп'ютерної мережі та комп'ютерних засобів Федерації, комерційних організацій, компаній, банків, фірм, приватних осіб, яким згідно з Актом про телекомунікації (1991 р.) та ліцензій дозволено користуватися системами та комп'ютерними мережами.

Ст. 76А визначає перелік термінів, які використовуються при розгляді комп'ютерних злочинів.

Сектор комп'ютерних злочинів (CCS) Австралійської федеральної поліції (AFP), організований у 1989 p., виконує дві функції. Перша - збирання розвідувальної (оперативно-розшукової) інформації про спеціальні комп'ютерні злочини та розслідування їх. Друга - забезпечення технічної підтримки інших підрозділів щодо дослідження комп'ютерних засобів, які пов'язані зі злочинами або допомогли у вчиненні їх.

Згідно з чинним законодавством Австралії комп'ютерні злочини поділяють на три загальні види:

1) специфічні комп'ютерні злочини;

2) злочини, пов'язані з комп'ютером;

3) злочини, вчинені за допомогою комп'ютерів.

Специфічні комп'ютерні злочини охоплюють правопорушення, в яких комп'ютерна система є об'єктом злочинного посягання. Приклад цього виду злочинів - протизаконний доступ до комп'ютерної системи.

До злочинів, пов'язаних з комп'ютерами, належать правопорушення, в яких комп'ютер виступає в ролі предмета або інструмента включення правопорушення. Одним з прикладів цієї категорії злочинів є крадіжка грошей із банку із використанням комп'ютера як інструмента вчинення злочину.

Третій вид злочинів - правопорушення, в яких інформаційна технологія використовується як допоміжна у вчиненні їх. Наприклад, використання синдикатами, які займаються розповсюдженням наркотиків, спеціальних комп'ютерів або комунікаційних засобів для безпечного зв'язку між собою.

Законодавство Австралії охоплює чотири категорії комп'ютерних злочинів:

Перша категорія - злочини, пов'язані з несанкціонованим доступом до банків даних державних та недержавних комп'ютерних мереж особами, які не мають доступу до ЕОМ (ч. 1a, 1b ст. 76В), або особами, які мають доступ до ЕОМ (ч. 1ст. 76D). Максимальне покарання - 6 місяців ув'язнення.

Друга - несанкціоноване втручання до банків даних державних та недержавних комп'ютерних мереж з метою обману (підлогу) даних особами, які не мають доступу до ЕОМ (ч. 2а ст. 76В), або особами, які мають доступ до ЕОМ (ч. 2а ст. 76D). Покарання - до 2 років ув'язнення.

Третя - несанкціоноване втручання до захищених банків даних державних та недержавних комп'ютерних мереж, які вміщують інформацію стосовно:

- безпеки, оборони та міжнародних відносин Австралії;

- перевірки та ідентифікації конфіденційних джерел інформації служб безпеки та поліції;

- захисту населення;

- особистих справ кожної людини;

- торгових та комерційних таємниць;

- записів фінансових організацій,

з метою одержання, вивчення та використання інформації (комп'ютерне шпигунство) особами, які не мають доступу до ЕОМ (ч. 2Ь, За, Зо, Зс ст. 76В), або особами, які мають доступ до ЕОМ (ч. 2Ь, За, ЗЬ, Зс ст. 76D). Покарання - до 2 років ув'язнення.

Четверта категорія визначає два типи злочинів, пов'язаних:

- з протиправним втручанням до банків даних державних та недержавних комп'ютерних мереж з метою несанкціонованого руйнування, стирання, заміни або доповнення даних (комп'ютерне шахрайство) особами, які не мають доступу до ЕОМ (ст. 76С, а, b, с), або особами, які мають доступ до ЕОМ (ст. 76Е, а, b);

- протиправним втручанням до державних та недержавних комп'ютерних мереж та систем ЕОМ з метою блокування роботи їх (комп'ютерний саботаж) особами, які не мають доступу до ЕОМ (ст. 76С, d), або особами, які мають доступ до ЕОМ (ст. 76Е, с).

Покарання - до 10 років позбавлення волі.

7. США

У США, як і в багатьох інших країнах доктрини загального права (англо-американська система права), на законодавчому рівні інформація визначається як товар, як об'єкт права власності. За цією концепцією несуттєво, на яких матеріальних носіях зберігається інформація як об'єкт правового захисту, а отже, захист її здійснюється на загальних підставах, як і матеріальних цінностей.

До федерального законодавства США щодо комп'ютерних злочинів у 1994 р. внесено нові поправки, які розширюють коло караних діянь і уточнюють термінологію. Законодавчий Акт про шахрайство та зловживання за допомогою комп'ютерів, крім зазначених статей про регулювання міри винності за несанкціонований доступ до даних, які зберігаються в комп'ютерах федерального уряду, та злочинів з використанням ЕОМ, котрі було вчинено більш ніж в одному штаті, розширено у 1994 р. статтею про відповідальність за передачу шкідливих кодів (комп'ютерних вірусів). Слово "вірус" рідко використовується в правотворчій практиці. Новий законодавчий акт охоплює несанкціоновані передачі програм, інформації, кодів і команд, які викликають ушкодження комп'ютера, комп'ютерної системи, мережі, інформації, даних або програм. Ключові зміни в законі - поділ злочинів з використанням комп'ютерів на два рівні: дії вчинені "з необачним ігноруванням правил", що призвели до пошкоджень, класифікуються як адміністративно карані порушення, а навмисні шкідливі акти (дії) підпадають під певні кримінальні злочини.

Серед головних ознак кримінального законодавства окремих штатів слід назвати насамперед варіювання, адже кримінальні кодекси штатів дуже відмінні між собою.

Так, деякі штати пов'язують кримінальну відповідальність із розмірами збитків у грошовому виразі (Юта, Техас, Коннектикут тощо). В інших штатах кримінальна відповідальність настає навіть за відсутності матеріальних збитків, зокрема у випадках несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації (Невада, Віргінія, Нью-Йорк), результатів медичного обстеження (Нью-Йорк, Віргінія), даних про трудову діяльність, заробітну плату, надані кредити та приватні справи (Віргінія). У штаті Небраска будь-який несанкціонований доступ є злочином.

Покарання за ці злочини також відрізняються у різних штатах. Зокрема, в штаті Джорджія порушення права доступу в деяких випадках може спричинити ув'язнення строком до 15 років.

Як ознаку злочину закони деяких штатів передбачають навмисність дій. Однак слід підкреслити, що оскільки навмисність злочинного наміру дуже важко довести, то цей пункт може стати суттєвою перешкодою для притягнення до кримінальної відповідальності за комп'ютерні злочини у Каліфорнії, Делаварі, Флориді, Канзасі, Меріленді та Міннесоті.

За законодавством штату Юта одним із найефективніших критеріїв визначення покарання за скоєне правопорушення є розмір заподіяної (чи такої, що могла бути заподіяна) шкоди, адже він дає змогу легко розмежувати випадки настання (використовуючи звичну для нас термінологію) цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності. У такому разі введення чіткої кваліфікації діяння залежно від розміру шкоди дасть можливість позбавитись суб'єктивізму під час призначення покарання.

До речі, саме цей підхід використав законодавець штату Юта. У Кримінальному кодексі штату Юта (далі - кодекс) окреслено два основні напрямки злочинних дії, що об'єднуються загальним терміном "комп'ютерні злочини".

По-перше, це продаж заборонених телекомунікаційних пристроїв чи їхніх компонент (ст. 76-6-409.8).

По-друге, це злочинне використання технічних можливостей комп'ютера (ст. 76-6-703).

Кримінальний кодекс штату Юта виділяє такі види комп'ютерних злочинів:

- злочини, в яких посягають на комп'ютер як апарат, річ матеріального світу;

- кримінальні правопорушення, в яких комп'ютер використовується як знаряддя;

- такі, що посягають на комп'ютерну власність у вузькому розумінні;

- спрямовані проти встановленого порядку функціонування комп'ютерної системи;

- група "комп'ютерних злочинів", спрямованих проти права власника на обмеження та встановлення доступу до комп'ютерної системи, а також надання права іншій особі отримати певні комп'ютерні послуги.

 



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

Ужгородський національний університет | ТЕМА 1. Інформація як глобальна проблема сучасності | ТЕМА 2. Економічні пріоритети інформаційного суспільства | ТЕМА 3. Основні поняття міжнародної інформації | Департамент публічної інформації | Можливості та проблеми | Роль ЮНЕСКО. | Диспропорції і нерівності | До зменшення нерівності | ТЕМА 8. Інформаційна політика та інформаційні програми міжурядових європейських організацій |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати