Головна

СРЕДНЕВЗВЕШ І ГРАНИЧНА ЦІНА КАПІТАЛУ

  1.  C) всі виникаючі в результаті перекладу курсові різниці визнаються як окремий компонент власного капіталу.
  2.  I. Зміни капіталу
  3.  I. ВАРТІСТЬ ДЖЕРЕЛ позикового капіталу
  4.  II. ВАРТІСТЬ ДЖЕРЕЛ СОБСТВЕННОГОКАПІТАЛА (1 позиковий)
  5.  Амортизаційне списання основного капіталу як база відтворення
  6.  Аналіз використання капіталу
  7.  Баланс руху капіталів (рахунок руху капіталу)

Середньозважена ціна КАПІТАЛУ.

Оскільки вартість джерел коштів різна, вартість капіталу організації знаходиться за формулою середньої арифметичної зваженої, тобто показником, що відображає відносний рівень загальної суми витрат на підтримання оптимальної структури капіталу, явл-ся середньозважена вартість капіталу (WACC). Цей показник розраховується як середня арифметична зважена величина вартості окремих елементів капіталу. Як «ваг» кожного елемента виступає його питома вага в загальній сумі сформованого або планованого до формування капіталу:

де:

ССj - Вартість (ціна) j-того джерела коштів

dj - Питома вага j-того джерела коштів у загальній їх сумі (сума dj = 1)

Середньозважена вартість капіталу показує мінімальний повернення коштів організації на вкладений в її діяльність капітал або його рентабельність, тобто показник середньозваженої вартості капіталу відбиває сформований в організації мінімум повернення на вкладений у її діяльність капітал.

WACC характеризує вартість капіталу, авансованого в діяльність організації.

Економічний зміст цього показника в тому, що організація може приймати будь-які рішення, якщо рівень їх рентабельності не нижче поточного значення показника середньозваженої вартості капіталу. Показник середньозваженої вартість капіталу організації інтегрує в собі інформацію про конкретний склад елементів, сформованого капіталу, їх індивід вартості та значущості в загальній сумі капіталу. Він визначає відносний рівень витрат за користування авансованих у діяльність організації фінансовими ресурсами.

Основна складність при розрахунках цього показника - в обчисленні ціни одиниці капіталу, отриманого з конкретного джерела коштів, тому що від цього залежить точність розрахунку WACC.

Зважування може бути:

первісне - Засновано на існуючій структурі капіталу, яка визнається оптимальною і повинна зберегтися в майбутньому, і може здійснюватися за балансовою або ринковою вартістю джерел. Зважування за балансовою вартістю передбачає, що нове додаткове фінансування буде здійснюватися з використанням тих же методів, які застосовувалися для формування існуючої структури капіталу. Питома вага кожного джерела опр-ся: балансова вартість / балансова вартість всіх довгострокових джерел капіталу. При зважуванні за ринковою вартістю джерел капіталу: ринкова вартість кожного джерела / загальна ринкова вартість усіх джерел. Цей метод явл-ся більш точним в порівнянні з попереднім, тому що враховує реальну кон'юнктуру фондового ринку та ін.

цільове - Застосовується, якщо організація хоче сформувати оптимальну для себе структуру капіталу, коли заплановане співвідношення власних і позикових коштів у загальному обсязі джерел повинна зберігатися протягом тривалого проміжку часу.

Середньозважену вартість капіталу організації можна визначати:

§ Фактична середньозважена вартість капіталу - розраховується за фактично сформованій структурі ел-тів капіталу і фактичним рівнем вартості кожного з них.

§ Прогнозована середньозважена вартість капіталу - розрахована за планованої динаміці структура ел-тів капіталу і по прогнозованому рівню вартості кожного з них.

§ Оптимальна середньозважена вартість капіталу - розраховується за оптимальною цільової структурі ел-тів капіталу і прогнозованому рівню вартості кожного з них.

При оцінці і прогнозуванні середньозваженої вартості капіталу організації повинні враховуватися слід фактори:

1. Структура ел-тів капіталу за джерелами формування

2. Тривалість використання залученого капіталу

3. Рівня ризику госп діяльності організації, яка характеризується станом фін стійкості, платоспроможності, ділової активності та рентабельності.

4. Середня оцінка позичкового відсотка, тобто динаміка, обумовлена ??коливанням кон'юнктури ринку грошей, ринку капіталу.

5. Рівень ставки оподаткування прибутку, встановленого для даного виду діяльності.

6. Дивідендна політика організації, яка визначається вартістю власного капіталу.

7. Доступність різних джерел фінансування, що визначає фін гнучкість організації.

8. Галузеві особливості діяльності організації, опр тривалість її виробничого циклу і рівень ліквідності активів.

9. Співвідношення обсягів капіталу, які використовуються у виробничій та інвестиційній діяльності організації

10. Стадія життєвого циклу організації

Коректність розрахунків WACC за формулою середньої арифметичної зваженої передбачає певну порівнянність її доданків (вартість джерел), зокрема сумісність за методологією обчислення.

ГРАНИЧНА ВАРТІСТЬ (ЦІНА) КАПІТАЛУ.

Ціна капіталу - Оцінка його вартості за даними минулих періодів при існуючій в цих періодах структурі джерел коштів. Але вартість окремих джерел формування капіталу і його структура постійно змінюються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Тому і середньозважена вартість капіталу змінюється з плином часу, перебуваючи під впливом багатьох чинників.

Для відображення такого факту вводиться поняття граничної (маргінальної) вартості капіталу, розрахованої на основі прогнозних значень витрат, які організація змушена понести, нарощуючи обсяг інвестицій. Наприклад, організація планує реалізувати великий інвестиційний проект, що вимагає доп. джерел фінансування, які можна отримати на фондовому ринку. В цьому випадку прогнозна вартість капіталу може істотно відрізнятися від поточної.
Гранична вартість капіталу - Рівень вартості кожної його нової одиниці, додатково залучається організацією.

Показник граничної вартості капіталу відображає ціну останньої грошової одиниці знову залученого капіталу.

Ціна д / е розраховується на основі прогнозної величини витрат, які організація понесе при відтворенні цільової структури капіталу в усл-ях сформованої кон'юнктури фондового ринку.

Гранична вартість капіталу збільшується з ростом обсягу залучених коштів і змін в структурі капіталу.

Гранична вартість капіталу може залишатися незмінною, якщо збільшення капіталу осущ-ся за рахунок нерозподіленого прибутку організації при збереженні незмінної його структури. Існує певна критична точка, після якої виважена вартість капіталу буде збільшуватися при залученні нових джерел зміни структури капіталу. Зазвичай організація задовольняє свої потреби в нарощуванні виробничого потенціалу за рахунок реінвестування прибутку. Однак при реалізації най проектів організація починає залучати зовнішні джерела фінансування. Це призводить до зміни структури джерел, що полягає в збільшенні частки притягнутий коштів, що тягне підвищення фін ризику.

Хоча довгострокові позикові джерела явл-ся щодо дешевими, в порівнянні з іншими, але отримання банківської позики веде до зростання граничної вартості капіталу, так як банк чергову позику розглядає неізольовані, в контексті попередніх запозичень. У цьому випадку організація залучає додаткові кошти при погіршених усл-ях кредитування, що веде до підвищення рівня витрат на обслуговування цих доп. джерел.

ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ СРЕДНЕВЗВЕШ І ГРАНИЧНОЮ вартості капіталу

Основні сфери та особливості застосування цих показників, пов'язаний з формуванням і використанням капіталу:

1. Сенс розрахунку середньозваженої вартості (WACC) як і вартість будь-якого джерела полягає у визначенні вартості знову залучається д / е. Тобто визначення вартості капіталу не явл-ся самоціллю. Цей показник характеризує діяльність організації з позиції довгострокової перспективи

2. Значення WACC - відносно стабільна величина, відображає ситуацію (що є оптимальною) для певних ум-ий структуру капіталу.

3. При аналізі інвестиційних проектів використання WACC як коефіцієнт дисконтування правомірно в тому випадку, якщо є підстави вважати, що нові і існуючі інвестиції мають однаковий ступінь ризику і фінансуються з джерел, які є типовими для фінансування інвестиційної діяльності даної організації.

Середньозважена вартість капіталу:

1. Застосовується в процесі вибору оптимальних схем фінансування нового проекту. Оцінка вартості окремих ел-тів капіталу і WACC становить основу формування управлінських рішень, пов'язаних із залученням капіталу з альтернативних джерел. На основі цих показників формується і оптимізується структура капіталу за джерелами його залучення.

2. Служить мірою оцінки достатності формування прибутку організації від операційної діяльності. Так як WACC характеризує ту частину прибутку, яка повинна бути сплачена власником (інвестором) або кредитором організації, то цей показник виступає мінімальною нормою формування операційного прибутку організації. Чим вище позитивна різниця між рівнем рентабельності операційної діяльності та рівнем WACC, тим більшим внутрішнім фін потенціалом забезпечення свого розвитку має організація.

3. Служить критерієм прийняття управлінських рішень при використанні ден. засобів організації в сфері фінансового інвестування. Так як фін інвестування має забезпечувати генерування доп. грошових потоків, то при оцінці прибутковості окремих фін інструментів інвестування вихідною базою порівняння виступає рівень WACC.

4. Виступає критерієм прийняття управлінських рішень щодо використання лізингу ОПФ. Якщо вартість обслуговування фін лізингу перевищує рівень WACC, використання цього напрямку формування ОПФ для організації невигідно, так як воно призведе до зниження ринкової вартості організації.

5. Прогнозований рівень WACC явл-ся одним з ел-тів обґрунтування ефективності управлінських рішень з питання злиття організацій. Ця ефективність забезпечується, якщо рівень WACC, створюваний новою організацією буде нижче WACC об'єднуються організацій.

6. Досягнутий або прогнозований рівень вартості капіталу використовується організацією як норма процентної ставки в процесі нарощування або дисконтування вартості ден потоків.

7. Виступає критеріальним показником в прийнятті управлінських рішень в сфері реального інвестування організації. Якщо внутрішня ставка прибутковості по даній інвестиційному проекту нижче рівня WACC, такий проект повинен бути відкинутий, тому що він не буде генерувати зростання капіталу в результаті своєї реалізації.

8. Є критеріальним показником оцінки ефективності можливого типу політики, фінансування організацією своїх оборотних активів.

9. Застосовується як найважливіший вимірювач рівня ринкової вартості капіталу. Зниження WACC сприяє підвищенню ринкової вартості капіталу і навпаки. Максимізація ринкової вартості організації досягається в значній мірі за рахунок мінімізації вартості використовуваних джерел.

26.11.13

22. ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА: МЕТА, ТИПИ, МЕХАНІЗМ І ДЖЕРЕЛА ВИПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ.

Дивідендна політика - Політика організації в області використання прибутку, за якою визначається в якому режимі організації слід виплачувати дивіденди акціонерам: виплатити відразу в повному обсязі або реінвестувати прибуток з метою отримання з неї доходу з подальшою виплатою дивідендів в більшому розмірі.

дивіденд - Частина прибутку, яку отримують акціонери за наявними у них акцій. Дивіденди явл винагородою акціонерів за капітал, вкладений ними в організацію. Вони нараховуються і виплачуються тільки за тими акціями, які перебувають в обігу і не нараховуються за акціями, викупленими організацією і перебувають на її балансі.

У фін менеджменті використовується більш широке трактування терміна "дивідендна політика", під якою розуміють механізм формування частки прибутку, що виплачується власниками відповідно до частки їх внеску в загальну суму власного капіталу організації.

До основних етапів формування дивідендної політики АТ відносять:

1. Оцінка основних факторів, що визначають формування і проведення дивідендної політики.

2. Вибір типу дивідендної політики та методики виплати дивідендів.

3. Розробка механізму розподілу прибутку відповідно до обраного типу дивідендної політики

4. Визначення рівня дивідендів на 1 акцію (показник виходу)

5. Оцінка ефективності дивідендної політики

Існує 3 принципових підходи до формування дивідендної політики:

1. Консервативний (ділиться на: залишкова політика дивідендних виплат; політика стабільного розміру дивідендних виплат);

2. Помірний (компромісний): політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди;

3. Агресивний (виділяють: політика стабільного рівня дивідендів; політика постійного зростання розмірів дивідендів).

Кожному з цих підходом відповідає певний тип дивідендних виплат:

1. Залишкова політика дивідендних виплат припускає що фонд виплати дивідендів утвориться після того як за рахунок прибутку задоволена потреба у формуванні власних фін ресурсів, що забезпечують повною мірою реалізацію інвестиційних можливостей підприємства.

перевагою явл забезпечення високих темпів розвитку підприємства, підвищуючи його фін стійкість.

недолік полягає в нестабільності розмірів дивідендних виплат і навіть відмова від їх виплат у період інвестиційних потреб, що негативно позначається на формування рівня ринкової ціни акції. Така дивідендна політика використовується зазвичай лише на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, пов'язаних з високим рівнем його інвестиційної активності.

2. Політика стабільного розміру дивідендних виплат припускає виплату незмінної їх суми протягом тривалого періоду часу.

перевага - Її надійність, що створює почуття впевненості в акціонерів у незмінності поточного доходу в незалежності від різних обставин визначає стабільність котирування акцій на фондовому ринку.

недолік - Слабкий зв'язок з фін результатом діяльності підприємства в зв'язку з чим періоди несприятливу світову кон'юнктуру і низького розміру сформованої прибутку інвестиційної діяльності може бути зведена до 0.

3. Політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди являє собою найбільш зважений її тип.

перевага- Стабільне, гарантована виплата дивідендів в мінімально передбаченому розмірі при високій зв'язку з фін результатами діяльності підприємства, що дозволяє збільшувати розмір дивідендів у період сприятливої ??госп кон'юнктури, не знижуючи при цьому рівень інвестиційної активності.

недолік - При тривалій виплаті мінімальних розмірів дивідендів інвестиційна привабливість акцій товариства знижується і відповідно падає їх ринкова вартість.

4. Політика стабільного рівня дивідендів передбачає встановлення довгострокового нормативного коефіцієнта дивідендних виплат по відношенню до суми прибутку.

перевага- Простота її формування і тісний зв'язок з розміром формованого прибутку.

недолік - Нестабільність розмірів дивідендних виплат на акцію, яке визначається нестабільністю суми формованої прибутку.

5. Політика постійного зростання розмірів дивідендів. Передбачає стабільне зростання рівня дивідендних виплат у розрахунку на 1 акцію.

перевага - Забезпечення високої ринкової вартості акцій компанії та формування позитивного її іміджу у потенційних інвесторів при додаткових емісіях.

недолік- Відсутність гнучкості в її проведенні та постійне зростання фінансової напруженості.

Таким чином, сутність дивідендної політики полягає у виборі оптимального співвідношення між часткою прибутку, відволікається з обороту, тобто виплачується у вигляді дивідендів, і часткою, яка направляється на розширення бізнесу.

3.12.13

23. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ: ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ, УМОВИ ІНВЕСТУВАННЯ

Мета управління інвестиціями - реалізація ефективних форм вкладення капіталу для забезпечення високих темпів розвитку і розширення ек і фінансового потенціалу організації. Вибір найбільш ефективного способу інвестування починається з чіткого визначення можливих інвест варіантів. Альтернативні варіанти (проекти) по черзі порівнюють один з одним і вибирають найкращі з них з точки зору прибутковості, безпеки і надійності.

При управлінні інвестиціями рекомендується дотримуватися вироблені практикою правила. Вони підрозділяються на головні і додаткові.

До головних відноситься:

§ правило оптимального співвідношення між ризиком і прибутковістю

§ правило фін співвідношення термінів («золоте» банківське правило: отримання і витрачання коштів повинні відбуватися у встановлені терміни, а капіталовкладення з тривалими термінами окупності вигідніше фінансувати за рахунок довгострокових позикових коштів.) Дотримання дан правила дозволяє організації, що реалізує інвест проект, не відволікати з поточного обороту значні ден ресурси на тривалий час.

§ Правило збалансованості ризиків: особливо ризикові інвестиції доцільно фінансувати за рахунок власних коштів. В даному випадку організація дотримується принцип самофінансування і не пов'язує себе доп борговими зобов'язаннями.

§ Правило граничної рентабельності: слід вибирати такі капітальні вкладення, які забезпечують інвесторові досягнення максимальної (граничної) прибутковості.

Додаткові правила:

- Чистий прибуток від даного вкладення капіталу повинен перевищувати її величину від приміщення ден коштів на банківський депозит

- Рентабельність інвестицій завжди повинна бути вище середньорічного темпу інфляції

- Рентабельність конкретного інвест проекту з урахуванням чинника часу (тимчасовій вартості грошей) завжди вище за прибутковість альтернативн проектів.

- Рентабельність активів організації після реалізації проекту зростає і в будь-якому випадку перевищує середню ставку банківського відсотка по позикових коштів

- Інвестиційний проект повинен відповідати головній стратегії поведінки організації на товарному ринку з позиції формування раціональної структури виробництва, термінів окупності інвест витрат, наявності фін джерел покриття витрат виробництва і забезпечення стабільності надходження доходів протягом періоду експлуатації проекту.

Інвест політика організації вкл слід осн ел-ти:

§ Формування напрямків інвест діяльності організації у відповідність зі стратегією її ек і фін розвитку.

§ Аналіз ум-ий зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвест ринку

§ Визначення об'єктів інвестування

§ Визначення необхідного обсягу інвестиційних ресурсів і оптимізації структури їх джерел

§ Розрахунок ефективності інвестицій

§ Ідентифікація, оцінка та розробка механізмів управління ризиків з метою їх мінімізації

§ Формування і реалізація інвест стратегії

§ Формування і управління інвестиційним портфелем організації

§ Забезпечення прискореної реалізації інвест проектів та програм

До складу інвест портфеля організації входять реальні та фінансові інвестиції.

Формування портфеля відбувається у відповідність до обраної інвест стратегією.

реальні інвестиції осущ-ся організацією в різноманітних формах і напрямках, основними з котор явл-ся:

§ Капітальні вкладення (нове будівництво, реконструкція, модернізація, оновлення окремих видів обладнання)

§ Інноваційний інвестування та інвестування приросту оборотних активів (інноваційне інвестування в Нематов активи, інвестування приросту запасів материальн перевертня активів)

§ Інвестування в реальні активи (інвестування в активи, обертаються на товарних біржах, в дорогоцінні метал, інвестування в нерухомість).

Інвестиції в реальні проекти - тривалий за часом процес, тому при їх оцінці необхідно враховувати:

§ Ризикованість (часовий фактор) - чим довший термін вкладень, тим інвест ризик вище

§ Тимчасову вартість грошей - з плином часу гроші втрачають свою цінність

§ Об'єм інвестицій

фінансові інвестиції - Вкладення організацією ден коштів в различ фін інструменти в тому числі в цін папери з метою отримання доходу і захисту вільних ден коштів від інфляції.

Основні види фін інвестування організації:

- Довгострокові фін вкладення в статутні капітали інших організацій в тому числі фінансових, кредитних, що сприяють диверсифікації діяльності організації та посилення її позицій на ринках.

- Короткострокові фін складання в інвест інструменти (держ, муниц, корпоративн облігації, банковск сертифікати та ін), котор забезпечують при мінімальному ризику прийнятний інвест дохід.

- Фін вкладення в різні інвест інструменти (акції, спеціалізовані пайові інвест фонди, деривативи - похідні цін папери, вторинні; дорогоцінні метали, нерухомість), які хоча і явл-ся більш ризикованими, але забезпечують, як правило, підвищений інвест дохід.

Процес управління реальними інвестиціями вкл:

§ Аналіз результатів інвест діяльності в попередньому періоді

§ Оцінку рівня освоєння інвестиційних ресурсів, розробку необхідний заходів для завершення інвест проектів та програм

§ Визначення необхідного обсягу реального інвестування в буд періоді

§ Розробку бізнес планів інвест проектів

§ Затвердження бізнес-планів інвест проектів та їх включення в портфель реальн інвестицій

§ Розробку та затвердження бюджету капітальних вкладень організації

§ Реалізацію затверджений інвест програм і проектів

§ Моніторинг (відстеження) портфеля реальних інвестицій

У порівнянні з портфелем реальних інвестицій портфель фін інвестицій має особливості:

- Високу ліквідність, що включаються в портфель фін інструментів

- Високий динамізм моніторингу портфеля і больш оперативність прийняття рішень в процесі управління портфелем

Процес управління фін інструментами вкл:

§ Аналіз кон'юнктури ринку цін паперів з метою вибору фін інструментів, що забезпечують прийнятну прибутковість і ліквідність вкладень грошових коштів організації

§ Визначення обсягу ден ресурсів, що спрямовуються на фін інвестування

§ Формування портфеля фін інвестицій, адекватного інвест стратегії організації

§ Моніторинг портфеля і його послід оптимізація з метою встановлення балансу «дохідність-ризик»

??????

10.12.13




 Питання 15. РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ФИН АНАЛІЗУ В ринковій економіці |  ТЕОРІЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ТА ЇХ СУТНІСТЬ |  I. ВАРТІСТЬ ДЖЕРЕЛ позикового капіталу |  Вартість емміс ОБЛІГАЦІЙ |  МЕТОДИ ОЦІНКИ І ВИБОРУ ІНВЕСТ ПРОЕКТІВ. |  Індекс прибутковості (рентабельності інвестицій) |  Період окупності |  Коефіцієнт ефективності інвестицій. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати