На головну

Види та функції цін.

  1. Алгоритм знаходження оптимальних значень цільової функції графічним методом
  2. Види та функції статистичних показників.
  3. Визначення, оцінка та функції власного капіталу
  4. Властивості передавальної функції
  5. Головні функції публічного управління
  6. Державна контрольно-ревізійна служба, її функції та структура

Ціна - це грошовий вираз уречевленої в товарі кількості суспільно необхідної праці, або, певна сума грошей чи іншого виду винагороди, яка обмінюється на певну власність у вигляді товару або послуг.

Усю систему цін можна поділити на ціни внутрішнього та світового ринків. Різниця між такими цінами досить суттєва. Якщо в основі світових цін лежить інтернаціональна вартість, то ціни внутрішнього ринку спираються на величину національної вартості товарів. Остання залежить від трьох чинників: рівня продуктивності праці в країні, структури національного рівня виробництва та рівня інфляції.

Внутрішні ціни можна класифікувати за рядом ознак: рівнем свободи, сферою обігу, стадіями товаропросування, територіальним поширенням, видами франко та ін. Залежно від рівня свободи (лібералізації) розрізняють фіксовані, регульовані та вільні ціни. Фіксовані - це ціни, які встановлюються державою через систему органів влади та управління (наприклад, управліннями цінової політики обласних державних адміністрацій). Такі ціни встановлюються шляхом введення державних прейскурантів тобто офіційних збірників цін і тарифів на товари та послуги, що затверджуються відповідними державними органами. Фіксовані ціни встановлюються на окремі види продукції базових галузей (вугілля, електроенергія) та на деякі найважливіші товари та послуги, які мають важливе значення для життєзабезпечення населення (квартирна плата, тарифи на міський електротранспорт). Такі ціни, як правило, запроваджуються на невизначний термін і можуть бути скасовані лише спеціальним розпорядженням. До регульованих належать ціни, межі змін яких прямо встановлює держава, або опосередкованими методами робить невигідним для продавця їхнє надмірне зростання. Такі ціни встановлюються на продукцію монопольних підприємств або у випадках, коли необхідно тимчасово стримати зростання цін на дефіцитні товари.

Вільні ціни визначаються підприємствами самостійно з урахуванням своїх витрат і співвідношення попиту та пропозиції. Вони можуть збільшуватися чи зменшуватися будь-коли і в будь-яких межах, як того потребує ринок. Різновидом вільних цін є договірні ціни, які формуються на підставі домовленості між покупцем і продавцем. Вони закріплюються в договорах на постачання продукції, як правило, великими партіями і є незмінними на термін дії угоди.

Залежно від сфери обігу чи галузевої форми продукції розрізняють:

· оптові ціни на продукцію промисловості;

· закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;

· ціни на продукцію будівництва;

· тарифи на транспорті та у сфері послуг;

· роздрібні ціни.

За стадіями товаропросування продукції ціни можна поділити на два види: ціну підприємства та ціну реалізації. На підставі ціни підприємства виробники визначають вартісні результати своєї безпосередньої роботи. Основна функція такої ціни - це відшкодування витрат та отримання певного прибутку.

Різновидом оптової ціни підприємства є трансфертна ціна. Вона застосовується всередині підприємства при здійсненні операцій між його підрозділами.

Ціна реалізації - це ціна, за якою продукція надходить до покупців. Така ціна, крім витрат та прибутку, містить у собі товарні податки та надбавки. Ціна реалізації, за якою продукція надходить до виробничого споживача (крім населення), називається відпускною.

Ціна разом з іншими державними регуляторами відіграє активу роль у виконанні багатьох соціально-економічних завдань. Значення та місце цін у регулюванні економічних процесів як на мікро- так і на макрорівні виявляється через їхні функції. В економічній літературі немає єдиної думки щодо кількості функцій цін. Проте найпоширенішою є точка зору, що ціна виконує як мінімум п'ять функцій:

- обліково-інформаційну;

- розподільчу;

- стимулюючу;

- балансуючу;

- раціонального розміщення виробництва.

Обліково-інформаційна функція ціни - це вираз у грошовій формі різних за своєю натуральною формою ресурсів, витрат та результатів виробництва. Тільки за допомогою цін можна визначити вартість витрачених матеріалів, сировини, енергії та праці, обчислити величину сукупних витрат на виробництво продукції та прибуток від її реалізації.

Тому на цінах базується весь вартісний облік різноманітних економічних процесів та вимір їхніх результатів. Завдяки цьому на основі цін визначаються всі вартісні макро- та мікропоказники, зокрема, валовий внутрішній продукт, національний дохід, інвестиції, обсяг виробництва, товарообіг, рентабельність, продуктивність праці та ін.

Суть розподільчої функції полягає в тому, що за допомогою цін здійснюється розподіл або перерозподіл національного доходу між галузями економіки, регіонами, формами власності, підприємствами та соціальними групами населення. Ціновий перерозподіл доходів здійснюється через співвідношення цін на різні види продукції певних галузей, рівень самих цін та їхню структуру.

Реалізація розподільчої функції досягається за рахунок включення до цін окремих товарів акцизного збору, податку на додану вартість та інших податкових платежів, які спрямовуються до загальнодержавного та місцевих бюджетів. Завдяки податковим надходженням до загальнодержавного бюджету забезпечується переразподіл доходів у регіональному аспекті.

Стимулююча функція цін полягає в заохочувальному або стимулюючому впливі ціни на виробництво та споживання різних видів продукції. За допомогою цін можна стимулювати розвиток раціональної структури виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції, заощаджування матеріальних і трудових ресурсів.

Балансуюча функція ціни виявляється у тому, що за допомогою цін здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням, досягається рівновага між попитом і пропозицією.

Функція ціни як засобу раціонального розміщення виробництва виявляється у тому, що за допомогою цін здійснюється перерозподіл капіталів на користь тих секторів, галузей чи виробництв, які мають вищу норму прибутку. Такий перелив капіталів підприємства здійснюють самостійно під впливом ринкових чинників з метою отримання більшої величини прибутку.



  22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   Наступна

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ | Національний авіаційний університет | Предмет, метод і задачі курсу. | Основні моделі економічних систем. | Класифікація і структура основних фондів. | Облік і оцінка основних фондів. | Знос і амортизація. | Методика розрахунку норм амортизації. Амортизаційний фонд. | Показники використання основних фондів на підприємстві. | Поняття виробничої потужності. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати