Головна

Розподіл непрямих витрат між спільно виробляємими продуктами

  1. Gt; інші операційні витрати.
  2. Аналіз логістичних витрат підприємства
  3. Аналіз розподілу прибутку підприємства
  4. Аудит витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг
  5. Види норм витрат пального
  6. Визначаємо вихід металу на кінець плавки Х3 і витрату феросплавів
  7. Витрати виробництва

У деяких галузях результатом виробничого процесу можуть бути кілька продуктів. Виробництво, в якому з однієї сировини і в єдиному технологічному процесі отримують декілька видів продукції, називають комплексним.

Продукти, які отримані з однієї сировини і в результаті одного технологічного процесу називають спільно виробленими продуктами або спільними продуктами. Такі продукти неможливо ідентифікувати як різні до досягнення визначеної точки в процесі виробництва, яка має назву точка розподілу (див. рис.2).

Рис. 2 Калькулювання собівартості спільних продуктів

Точка розподілу - точка технологічного процесу, в якій є можливість відокремити спільні продукти.

Спільні витрати - витрати одного процесу, в результаті якого одночасно виробляється кілька продуктів.

Для розподілу спільних витрат виділяють наступні методи:

§ метод натуральних одиниць;

§ метод вартості реалізації;

§ метод чистої вартості можливої реалізації;

§ метод постійної частки прибутку.

Метод натуральних одиниць. Це метод розподілу спільних витрат пропорційно натуральному обсягу виробництва спільних продуктів.

Метод вартості реалізації. Це метод розподілу спільних витрат пропорційно доходу від продажу кожного спільного продукту.

Метод чистої вартості можливої реалізації. Це метод розподілу спільних витрат пропорційно чистій вартості реалізації спільних продуктів у точці розділення, тобто пропорційно вартості реалізації напівфабрикатів.

Метод постійної частки прибутку. Сутність методу полягає у тому, що спільні витрати розподіляють таким чином, щоб частка прибутку була однаковою для кожного окремого продукту.

При складанні планової калькуляції продукції комплексного виробництва собівартість одиниці продукції, при необхідності, може бути визначено способом розподілу витрат пропорційно спеціально встановлених коефіцієнтів.

Розподіл витрат комплексного виробництва здійснюється у наступній послідовності:

1. визначають умовну кількість кожного продукту, для чого натуральну кількість кожного продукту множать на коефіцієнт розподілу;

2. визначають умовну кількість виготовленої продукції, для чого попередні результати розрахунку сумують;

3. визначають витрати на одну умовну одиницю, для чого загальну суму виробничих витрат усієї випущенної продукції ділять на її умовну кількість;

4. визначають виробничу собівартість кожного виду продукції, для чого витрати на одну умовну одиницю множать на кількість умовних одиниць кожного виду продукції.

Планування собівартості продукції за методом величини покриття

Планування витрат методом покриття здійснюється за статтями калькуляції. При плануванні собівартості за методом покриття важливим є поділ витрат на змінні та постійні.

- розраховують змінні статті калькуляції на виробництво продукції за кожним об'єктом калькулювання на калькуляційну одиницю;

- розраховують комплексні основні та накладні витрати за спеціальними кошторисами з розподіленням витрат на змінні та постійні;

- всі змінні витрати сумують за кожним об'єктом калькулювання на калькуляційну одиницю. Таким чином визначають усічену калькуляцію за кожним об'єктом калькулювання;

- визначають повну собівартість продукції по основній діяльності підприємства. Для цього сумують всі змінні витрати по всіх об'єктах калькулювання з усіма постійними витрати в цілому по підприємству.

При плануванні витрат за методом покриття результат діяльності оцінюють за показником - маржинальний доход.

Змішані витрати розділяють на змінну і постійну частини за допомогою методів:

§ аналіз рахунків;

§ мінімаксний;

§ графічний;

§ регресійний аналіз;

§ спрощений статистичний аналіз.

Ці методи дозволяють визначити функцію витрат, яка має вигляд:

В = П + З * V,

де В - загальні витрати;

П - постійні витрати;

З - змінні витрати на одиницю діяльності;

V - значення фактора витрат.

Метод аналізу рахунків. Його суть полягає в аналізі кожного рахунку (субрахунку) витрат, а також відповідних первинних документів при певних значеннях обсягу діяльності з метою віднесення цих витрат до постійних або змінних.

Мінімаксний метод. Розділення витрат на змінні і постійні здійснюють у наступній послідовності:

- вибирають значення загальних витрат при найбільшому та найменшому значеннях обсягу діяльності (V мaкс; V мін) ,

- розраховують змінні витрати на одиницю обсягу діяльності як відношення різниці загальних витрат до різниці максимального та мінімального обсягів діяльності:

.

- розраховують постійну складову як різницю між загальною сумою змішаних витрат та змінними витратами на максимальний або мінімальний обсяг виробництва:

П = Вмакс -З * V макс, або

П = Вмін -З * Vмін

Графічний метод. Графічний метод полягає в тому, що вихідні дані про понесені витрати заносять відповідно до обсягів діяльності в побудовану систему координат, по осі абсцис якої відкладається обсяг діяльності, а по осі ординат - витрати. Після цього візуально до перетину з віссю ординат будується пряма лінія, яка мінімально відхиляється від занесених у систему координат значень витрат.

Метод регресійного аналізу. У відповідності з яким необхідно розв'язати систему рівнянь:

де V - незалежна змінна величина (обсяги виробництва);

В - залежна змінна величина (загальні або змішані витрати);

а - загальні постійні витрати;

b- змінні витрат на одиницю діяльності;

n - кількість спостережень.

Наведену систему рівнянь розв'язують у такій послідовності:

1. Розраховують значення ∑ В ; ∑ V ; ∑BV ; ∑ V 2 .

2. Здійснюють підстановку розрахованих величин у рівняння.

3. Розв'язують систему рівнянь для змінних витрат (b).

4. Розв'язують одне з рівнянь для визначення суми постійних витрат (а).

Метод спрощеного статистичного аналізу. Метод спрощеного статистичного аналізу передбачає розподіл показників на дві групи. виходячи із зростання значення фактора витрат (обсягу виробництва), та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень В і V.

Величину постійних витрат (П) визначають за формулою:

П = (Вср1´ V ср2 -Вср2´ V ср1) / (V ср2 - V ср1),

де Вср1 та Вср2 - середні значення витрат;

V ср1 та V ср2 - середні значення обсягу діяльності.

Особливості борошномельного виробництва,що впливають на методику калькулювання:

1) борошномельне виробництво є комплексним. З однієї сировини - зерна в одному технологічному процесі одержують кілька сортів борошна.

2) існують різні власники сировини, що обумовлює застосування різних калькуляційних одиниць (для давальців застосовується - 1 т переробленого зерна.).

3) в технологічному процесі борошномельного виробництва можна виділити декілька переділів, що потребує застосування попередільного методу калькулювання.

У борошномельному виробництві виділяють переділи:

§ приймання, зберігання, сушка та очищення зерна на елеваторі;

§ виробництво борошна;

§ вибій борошна у мішки та його фасування у пакети.

Алгоритм розрахунку планової калькуляції на борошномельних підприємствах методом повного розподілу витрат на 1 т готової продукції (рис. 3).

Приклад розподілу загальної суми витрат на виробництво помелу за сортами.

При трьохсортному хлібопекарському помелі пшениці м'якої, вироблено продукцію у наступному асортименті (табл.6).

Таблиця 6 - Розрахунок суми умовних одиниць продукції

Продукція Натуральна кількість, т Ціна, грн./т Умовний коефіцієнт Сума умовних одиниць продукції
Борошно вищого сорту 1650,00 4,0
Борошно першого сорту 1155,00 2,8
Борошно другого сорту 1072,50 2,6
Манна крупа 1732,50 4,2
Висівки 412,50 1,0
Всього     8964

Умовні коефіцієнти встановлені у відповідності з цінами, що склалися на ринку. Загальна сума витрат на виробництво помелу - 3512590 грн. Вартість умовної одиниці 3512590: 8964 = 391,86 грн./ ум.т.

Розрахунок виробничої собівартості сорту та виробничої собівартості 1 т продукції кожного сорту наведено в табл.7.

Алгоритм розрахунку планової калькуляції на борошномельних підприємствах методом повного розподілу витрат на помел наведено на рис.4.

Алгоритм розрахунку планової калькуляції на борошномельному підприємстві за методом покриття (див. рис.5).

У круп'яному виробництві виділяють переділи:

§ приймання, зберігання, сушка та очищення зерна на елеваторі;

§ підготовка зерна до переробки та виробництво крупи;

§ вибій крупи у мішки та фасування її у пакети.

При виробництві плющеної (екструдованої) крупи виділяють переділи:

§ приймання, зберігання, сушка та очищення зерна на елеваторі;

§ підготовка зерна до переробки та виробництво цілої крупи;

§ виробництво плющеної крупи;

§ вибій плющеної крупи у мішки та фасування її у пакети.

Таблиця 7 - Виробнича собівартість окремих видів продукції

Продукція Сума умовних одиниць продукції Виробнича собівартість кожного сорту продукції, грн. при вартості умовної одиниці 391,86 Фактична маса продукції, т Виробнича собівартість 1 т продукції, грн. Рентабельність виробництва, %
Борошно вищого сорту 1567,42 5,00
Борошно першого сорту 1097,19 5,00
Борошно другого сорту 1018,82 5,00
Манна крупа 1645,79 5,00
Висівки 391,86 5,00
Всього 8964    

З виробничої собівартості крупи вираховується собівартість супутньої продукції. До супутньої продукції у круп'яному виробництві відносять мучку, дробленку та січку. Отримана сума є виробничою собівартістю основної продукції. Планова собівартість попутної продукції визначається виходячи з ціни її реалізації та планової рентабельності.

У комбікормовому виробництві використовують позаказний і попередільний методи калькулювання. Планові калькуляції складаються на кожний вид рецептів комбікормів, кормосумішів, білково-вітамінних добавок і преміксів.

У комбікормовому виробництві виділяють переділи:

§ приймання, зберігання, сушка та очищення зерна на елеваторі;

§ виробництво розсипних комбікормів;

§ гранулювання комбікормів;

§ фасування комбікормів.

Враховуючи особливості організації виробництва комбікормів на конкретному підприємстві, можна розподіляти виробничий процес за переділом "виробництво розсипних комбікормів" на окремі стадії.

Стадія - це операція або комплекс операцій, що виконуються на відокремленій групі обладнання - лінії, витрати по якій можуть вимірюватися, плануватися та піддаватися контролю.

В комбікормовому виробництві доцільно виділяти наступні стадії:

- підготовка зернової сировини;

- лущення плівчастих зернових культур;

- підготовка борошнистої сировини;

- підготовка шротів;

- екструдування;

- плющення;

- дозування і змішування.

Запитання для самоперевірки:

  1. Які вихідні дані необхідні для формування плану з собівартості?
  2. Які методи калькулювання собівартості існують? В чому їх переваги та недоліки?
  3. Які законодавчі документи регламентують планування калькуляції собівартості продукції?
  4. Які витрати включають в планову калькуляцію собівартості продукції?
  5. Які витрати відносять до непрямих витрат?
  6. Які витрати включаються в адміністративні витрати?
  7. Які методи застосовують для розподілу непрямих витрат?
  8. До чого може призвести некоректний розподіл непрямих витрат?
  9. Чим відрізняється виробнича собівартість від повної?
  10. Які методи застосовують для розподілу змішаних витрат на змінну та постійну частини?
  11. Що являє собою плановий кошторис на виробництво? Які методи застосовуються для його складення?
  12. Назвіть особливості, що впливають на методику калькулювання собівартості в борошномельному виробництві?
  13. Які об'єкти калькулювання існують в борошномельному виробництві? В чому їх переваги та недоліки?
  14. Які законодавчі документи регламентують планування калькуляції собівартості продукції в борошномельному виробництві?
  15. Назвіть особливості, що впливають на методику калькулювання собівартості в круп'яному та комбікормовому виробництві?

Тема VФінансовий план

Ринкова економіка істотно змінила місце j роль фінансів в управлінні підприємством. Процеси формування, розподілу та використання грошових ресурсів стали винятково прерогативою самих підприємств. Внаслідок цього підсилилася їхня стимулююча роль у підвищенні ефективності виробничо-господарської діяльності. У той же час значно підвищилася відповідальність менеджерів за якість прийнятих фінансових рішень. Збільшився ризик при формуванні планів підприємства: працювати прибутково або стати банкрутом. Тому ефективність використання фінансових ресурсів стала головним критерієм при розробці планів господарської діяльності.

ПЛАН

1. Задачі плану та його зміст.

2. Планування прибутку

3.Планування оборотних коштів

4. План надходження і виплат грошових коштів (план грошових потоків)

5. Плановий баланс підприємства

Завдання фінансового плану:

1) забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування;

2) забезпечення прибутковості діяльності підприємства;

3) ефективне використання доходів підприємства для забезпечення його росту;

4) гарантія виконання зобов'язань підприємства перед бюджетом і поза бюджетними фондами, банками й іншими кредиторами;

5) забезпечення фінансової рівноваги і тим самим підтримка постійної ліквідності.

Фінансовий план містить наступні розділи:

1. Формування і розподіл прибутку.

2. Оборотні кошти.

3. Надходження і виплата грошових коштів (план грошових потоків).

4. Баланс підприємства.

Формування прибутку регламентується Стандартами бухгалтерського обліку:

- 3 "Звіт про фінансові результати", затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87

- 15 "Доход", затверджений наказом Мінфіну України від 29.11.99р. № 290.

У відповідності зі Стандартами, прибуток - це сума, на яку доходи підприємства перевищують пов'язані з ними витрати.

Доходи - це збільшення економічних вигод у виді надходження активів або зменшення зобов'язань, що ведуть до збільшення власного капіталу (за винятком росту капіталу за рахунок внесків власників).

Види доходів (рис. 1):

Звичайнідоходи - це доходи від будь-якої основної діяльності підприємства, а також від операцій, що її забезпечують або виникають у результаті її проведення.

Надзвичайнідоходи - це доходи, які виникають в результаті надзвичайних подій, тобто подій, що відрізняються від звичайної діяльності підприємства, відбуваються однократно і не можуть бути очікуваними.

Операційнідоходи - доходи від операцій, пов'язаних із реалізацією виробленої продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності підприємства, а також від інших видів діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю (виконання ремонтних робіт для інших організацій, доходи від здачі майна в оренду, від реалізації майна і т.п.).

Фінансові доходи - це прибутки від участі в капіталі (інвестиції в асоційовані, дочірні або спільні підприємства), доходи за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що належать підприємству і т.п.

1. Алгоритм формування чистого прибутку у відповідності до Стандартів бухгалтерського обліку (рис. 2).

Рис. 2 Алгоритм формування чистого прибутку

Таблиця 1-

План з прибутку та його розподілу, тис. грн.

Показники Сільськогосподарський рік Всього за рік
3-й кв. 4-й кв. 1-й кв. 2-й кв.
1. Доход від реалізації продукції
2. Відрахування з доходу          
ПДВ
Акцизний збір - - - - -
Інші збори - - - - -
3. Чистий доход від реалізації продукції
4. Виробнича собівартість
5. Валовий прибуток (збиток)
6. Адміністративні витрати
7. Витрати на збут
8. Інші операційні витрати
9. Прибуток (збиток) від основної діяльності
10. Прибуток (збиток) від іншої операційної діяльності
11. Фінансовий результат від операційної діяльності
12. Доход від інвестиційної і фінансової діяльності - - - - -
13. Витрати інвестиційної і фінансової діяльності - - - - -
- фінансові витрати - - - - -
- відсотки за кредит - -
- втрати від участі в капіталі - - - - -
- інші витрати - - - - -
14. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування
15. Податок на прибуток
16. Чистий прибуток
17. Розподіл прибутку:          
17.1 Поповнення обігових коштів    
17.2 Цільові фонди:        
- резервний
- дивідендних виплат          
- виробничого розвитку
- участі персоналу в прибутках
- соціального забезпечення  

При плануванні чистого прибутку варто враховувати наступні положення:

- собівартість реалізованої продукції збігається з виробничою собівартістю;

- у витратах від фінансової діяльності відбивають статтю калькуляції "Відсотки за кредит";

- надзвичайні доходи як і надзвичайні витрати не можуть бути очікуваними і тому їх не планують.

Прибуток від іншої операційної діяльності і фінансової діяльності підприємства може бути запланований як середньостатистична величина на основі даних за минулий період.

Доцільно планувати розподіл прибутку в наступні цільові фонди:

1) резервний - призначений для внутрішнього страхування господарської діяльності підприємства (на покриття непередбачених витрат);

2) дивідендних виплат (якщо підприємство є акціонерним);

3) виробничого розвитку - призначений для фінансування витрат з технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих виробництв та освоєння нових; на природоохоронні міри, на будівництво або придбання будинків, спороджень й іншого майна виробничо-технічного призначення;

4) участі персоналу в прибутках (матеріального заохочення) - призначений для преміювання й інших вмів матеріального заохочення персоналу, відповідно до підсумків роботи за звітний період;

5) соціального забезпечення - призначений для додаткових соціальних виплат працівникам.

Прибуток від основної діяльності можна планувати двома способами:

1) як різницю між чистим доходом від реалізації продукції та її повною собівартістю;

2) на основі взаємозв'язку: витрати - обсяг реалізації - прибуток (СVР -аналіз).

При використанні методу СVР-аналізу варто використовувати метод калькулюванням продукції за величиною покриття. Даний метод припускає послідовне планування прибутку за наступною схемою (рис. 3):

Рис. 3 Алгоритм формування прибутку за методом CVP-аналізу

Планування обсягів коштів під виробничі запаси передбачає визначення норми запасу в днях по кожному виду сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів.

Норма запасу - Nвз - це мінімально необхідна кількість днів, на яку необхідно утворити запас матеріальних ресурсів для нормального функціонування підприємства. Вона враховує тривалість їх находження в дорозі, термін підготовки для передання в виробництво, а також норми поточного і страхового запасів.

Поточний запас розраховується як половина строку між двома суміжними поставками ресурсу.

Страховий запас утворюється на випадок порушень запланованого режиму постачання, він приймається рівним половині поточного запасу.

Плановий обсяг коштів під виробничі запаси - Овз:

Овз = Дм х Nвз

де Дм - одноденні планові витрати матеріалів, грн

Плановий обсяг коштів під незавершене виробництво за кожним видом продукції - Онв:

Онв = Кнв х ВС / Тц,

де Кнв - коефіцієнт нарощення витрат;

ВС - виробнича собівартість продукції;

Т ц - тривалості виробничого циклу.

Коефіцієнт нарощення витрат визначається за формулою:

Кнв = (Вс + 0,5 В поступ) / ВС

де Вс - витрати на сировину , матеріали, напівфабрикати, які в повному обсязі вступають в виробничий процес безпосередньо в момент його початку;

В поступ - інші витрати, що входять до складу виробничої собівартості і вступають в виробничий процес поступово.

Кошти під незавершене виробництво плануються у випадках, коли тривалість виробничого циклу перебільшує 1 день.

Планова потреба в оборотних коштах під готову продукцію на складах підприємства - Огп:

От = ТППД х Nгп

де ТППД - вартість одноденного випуску продукції, грн.

Nгп - норма запасу готової продукції, днів.

Норма запасу готової продукції встановлюється виходячи з середньої тривалості зберігання продукції на складах, терміну комплектування транспортної партії, її відвантаження і підготовки необхідних банківських документів.

Структура фінансових джерел (рис. 4).

Основнінапрямки використання фінансових джерел:

- інвестиції (капітальні вкладення) у постійні активи;

- поповнення оборотних коштів;

- утворення цільових фондів;

- обслуговування зовнішньої довгострокової заборгованості (сплата відсотків за довгостроковими кредитами й погашення їх);

- розрахунки з бюджетом (податкові платежі).

Підсумок витрат завжди повинен дорівнювати підсумку фінансових джерел.

Вимогами, дотримання яких забезпечить фінансову рівновагу, передбачено, що підприємство може:

§ сплатити всі поточні борги після одержання грошей від своїх замовників;

§ погасити майбутні зобов'язання на підставі очікуваного надходження грошей;

§ мати достатні суми для планових вкладень в основні засоби;

§ мати кошти для покриття незапланованих витрат або можливість одержати ці засоби в будь-який момент шляхом позики для таких цілей.

Рис. 4. Структура фінансових джерел

Приймаючи до уваги особливості функціонування харчових підприємств, можна запропонувати наступну графічну модель циклу руху грошових коштів (pис.6), що дозволяє планувати даний процес.

Для складання плану грошових потоків необхідна наступна вихідна інформація:

§ план реалізації продукції на квартал із розбивкою по місяцях;

§ витрати підприємства;

§ терміни інкасації кредиторської та дебіторської заборгованостей;

§ погоджені з відповідним чинним законодавством терміни виплати заробітної плати, премій та інших матеріальних заохочень працівникам підприємства;

§ погоджені з податковою інспекцією терміни внесення податків і платежів у державний бюджет і позабюджетні державні фонди;

§ договори з банками у відношенні умов і термінів одержання та повернення кредитів, сплати відсотків за ними;

§ суми, що підприємство повинно сплатити постачальникам й іншим кредиторам на початок планового періоду та суми, що повинні підприємству замовники;

§ виписки з банківських рахунків для визначення вхідного залишку коштів на початок планового періоду.

Таблиця 4

План надходження і виплат грошових коштів

Показники 3-й квартал ___ р., грн
липень серпень вересень
КОШТИ НА ПОЧАТОК ПЕРІОДУ
Надходження коштів:      
1. Надходження готівки від реалізації продукції з ПДВ
2. Погашення дебіторської заборгованості
3. Інші грошові надходження
Усього у наявності коштів у періоду
Грошові платежі:      
1. Податки й відрахування:      
- ПДВ
- на прибуток    
- відрахування на соціальні заходи
- відрахування у позабюджетні фонди    
- інші    
2. Витрати на основну діяльність, у т.ч.:      
- сировина та матеріали
- витрати на електроенергію, воду
- паливо  
- оплата праці
- інші витрати
3. Погашення простроченої кредиторської заборгованості    
4. Інвестиційні витрати    
5. Виплата матеріальних заохочень    
6. Виплата дивідендів      
7. Соціальні виплати      
8. Інші фінансові витрати
Усього грошових платежів
Зовнішнє фінансування:      
кредити    
повернення кредитів і сплата відсотків за них      
КОШТИ НА КІНЕЦЬ ПЕРІОДУ

Таблиця 5



1   2   3   4
© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати