На головну

Тема 1. Концептуальні основи розвитку корпоративної соціальної відповідальності

  1. XII. ОСНОВИ ХІМІЇ В'ЯЖУЧИХ РЕЧОВИН
  2. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  3. Азійська (японська) модель соціальної відповідальності
  4. Американська модель соціальної відповідальності
  5. Аналіз природних та техногенних небезпек і прогнозування їх розвитку.
  6. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
  7. Базовим зовнішнім фактором становлення та функціонування самосвідомості є соціальна ситуація розвитку

План:

1. Історія розвитку корпоративної соціальної відповідальності.

2. Суть та значення корпоративної соціальної відповідальності.

3. Сфери прояву корпоративної соціальної відповідальності.

4. Переваги корпоративної соціальної відповідальності.

5. Регіональні розбіжності та підходи до концепції корпоративної соціальної відповідальності.

6. Суть міжнародних ініціатив та критеріїв ефективності корпоративної соціальної відповідальності.

7. Моделі корпоративної соціальної відповідальності (американська, європейська, японська тощо).

Література:

1. Благов Ю. е. «Генезис концепции корпоративной социальной ответственности» // Вестник Санкт-Петергбургского университета. - 2006. - Сер. 8, вып.2.
2. Благов Ю. е. «Концепция корпоративной ответственности и стратегическое управление» // Российский журнал менеджмента. - 2004. - Т. 4, № 3. С. 17-34.
3. Благов Ю. е. «Корпорация как моральный агент» // Российский журнал менеджмента. - 2006. - № 4. С. 93-98.
4. Грішнова О. а. «Людський розвиток»: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2006.
5. Джорж Р. т. «Деловая этика» / Пер. с англ. Р. и. Стопера. - СПб., «Экономическая школа», М., Издат. группа «Прогресс», 2001. Т.1.
6. Корпоративна соціальна відповідальність: підручник/ О. Гирик, О. денис, О. Дубовик, І. Жеребило, А. Зінченко, Н. Реверчук, М. Саприкіна, Р. Семів, З. Скринник, К. Телюк; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Т. с. Смовженко, д-ра екон. наук, проф. а. я. Кузнєцової. - К.: УБС НБУ, 2009. - 258 с.
7. Котлер Ф., Н. лі. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / Пер. з англ. С. Яринич. - К.: Стандарт, 2005. - 302 с.
8. Куліш А. Соціальна відповідальність бізнесу в банківській сфері у запитаннях і відповідях.-К: 2007.- 80 с.
9. Лазоренко О. «Корпоративна соціальна відповідальність в Україні: експертна думка: зб. статей та рекомендацій» /- К. : Стилос, 2007. - 152 с.
10. Лазоренко О., Колишко Р., та ін. Посібник із КСВ. «Базова інформація з корпоративної соціальної відповідальності» / - К.: Видавництво «Енергія», 2008.
11. Петроє О. м. Соціальний діалог як інструмент формування корпоративної політики сучасних підприємств в Україні: [навч. посіб.]/ Ольга Михайлівна Петроє. -К.: Центр учбової літератури, 2008. - 60 с.
12. Петроє О. м. Соціальний діалог як інструмент формування корпоративної соціальної політики: [монографія] / Ольга Михайлівна Петроє. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 152 с.
13. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: розуміння та впровадження. - К: 2005. - 48 с.
14. Фукуяма Ф. доверие: социальные добродетели и путь к процветанию: [пер. с англ.]/Френсис Фукуяма. - М.: АСТ: АСТ Москва: Хранитель, 2006. - 730 с.
15. Donaldson T. The Stakeholder Revolution and the Clarcson Principles / Business Ethics Quarterly, 2002. - Vol. 12. - № 2. - P. 107-111.
16. Freeman, R. Strategic management: a stakeholder approach. Pitman, 1984.
17. International Instruments and Corporate Social Responsibility: A Booklet to Accompany Training The Labour Dimension of CSR: from Principles to Practice Promoting responsible and sustainable enterprise-level practices at times of crisis a guide for policy-makers and social partners / Stephan Ulrich, Nikolai Rogovsky, David Lamotte ; International Labour Office, SustainableEnterprise Programme. -Geneva: ILO, 2009 // http://www.ilo.org/empent/Whatwedo/Publications/lang--en/docName--WCMS_101247/index.htm
18. Labour principles of the United Nations Global Compact : A Reference for Business / International Labour Office. - Geneva: ILO, 2008 // http://www.ilo.org/ wcmsp5/groups/public/multi/documents/instructionalmaterial/wcms_101246.pdf

1. Історія розвитку корпоративної соціальної відповідальності

Корпоративна соціальна відповідальність не виникла раптом, вона повільно еволюціонувала в часі та стала частиною щоденного словника лише в останнє десятиріччя, особливо в Північній Америці та Західній Європі.

Дослідники стверджують, що ідея корпоративної соціальної відповідальності набула популярності у 1950-ті роки та з роками поширювалася в міру того, як корпорації ставали масштабнішими й потужнішими.

Додаткову мотивацію до здійснення програм соціальної відповідальності багато організацій отримали завдяки ширшій обізнаності громадськості з екологічними та етичними питаннями, зростанню тиску з боку організованих груп активістів наприклад, захисників довкілля, феміністського руху, поборникам інтересів споживачів.

Становлення соціальної відповідальності бізнесу в США та Західній Європі у XX сторіччі відбувалося в три етани.

Перший етап - етап зародження корпоративної соціальної відповідальності, що припадає на 60-ті - середину 70-х років, характеризувався розквітом «традиційної» філантропії (благодійності). Концепція соціальної відповідальності бізнесу, сформульована у тих роках, передбачала, що комерційні компанії, окрім дотримання законів та якості товарів і послуг, добровільно беруть на себе ще й додаткові зобов'язання перед суспільством, роблять значний внесок у поліпшення якості життя людей.

Ключовою подією, яка сприяла зародженню корпоративної соціальної відповідальності, стало прийняте у 1950-х роках рішення Верховного Суду США, який скасував юридичні обмеження і неписані норми, які до того часу обмежували чи принаймні звужували рамки корпоративної доброчинності та участь компанії у вирішенні соціальних питань. Згодом, уже на початку 1960-х pp., більшість американських компаній почали відчувати тиск, який спонукав їх демонструвати свою відповідальність перед суспільством і створювати власні благодійні фундації та втілювати доброчинні програми. Компанії почали надавали грошову чи матеріально-речову допомогу незахищеним прошаркам населення, керуючись настроями чи симпатіями свого керівництва. Ділова та соціальна активність у той час буяй максимально розмежованими.

Другий етап у формуванні корпоративної соціальної відповідальності - етап становлення стратегічної філантропії припадає на середину 1970 - початок 1980-х років. Причиною виникнення нової віхи в розвитку корпоративної соціальної відповідальності дослідники вказують ситуацію в компанії Exxon Valdez, що виникла з витоком нафти. Тоді філантропічна діяльність компанії опинилася під сумнівом. Слід зазначити, що в ті часи компанії виділяли гроші на соціальні питання, які аж ніяк не були пов'язані з їхнім бізнесом, підтримували безліч ініціатив і передоручали управління коштами, призначеними на доброчинність, різним фундаціям. А коли Exxon Valdez знадобилися досвід та підтримка екологічних організацій, виявилося, що менеджмент «не має зв'язків з лідерами екологічного руху, яких би виплекала компанія». Ця ситуація стала причиною того, що від бажання отримувати максимальні прибутки компанії прийшли до готовності отримати оптимальні прибутки. Водночас бізнес перейшов від боротьби з наслідками соціальних проблем до подолання власне цих проблем. Корпорації зрозуміли що їх вирішення слід сумістити зі своїми стратегічними цілями.

Третій етап у розвитку корпоративної соціальної відповідальності - розвиток концепції соціальних інвестицій розпочався з кінця 80-х років. Вихідною точкою появи нового етапу корпоративної соціальної відповідальності Крейт Сміт вважає появу та поширення в 1990-х роках підходів, які. зокрема, використовувала AT&T і в яких по-новому вбачалася роль корпоративних доброчинних фундацій та їхній зв'язок з основною діяльністю компанії. Суть новації полягала в тому, що не тільки філантропічні ініціативи фундації мають сприяти досягненню бізнес-цілей, а й комерційні підрозділи, у свою чергу, мають підтримувати такі ресурси, як маркетингові знання, технічна допомога, залучення працівників до волонтерської роботи.

Дослідники Девід Тес, Ніколас Роговскі та Томас В. Дафиі вважають, що ще однією рушійною силою переходу до нової віхи корпоративної соціальної відповідальності бізнесу став новий фактор «моральною тиску» - коли покупці, інвестори та працівники, роблячи свій вибір, почали надавати особливої ваги моральності компанії. Вони наводять кілька прикладі?:, ринкової моральності: «інвестори обирають соціально активні інвестиційні фонди, працівники прагнуть працювати в соціально відповідальних організаціях, а покупці бойкотують компанію Shell OiL оскільки та вирішила затопити одну зі своїх морських нафтових вишок».

Фактично починаючи з кінця 1980-х років комерційний, громадський та державний сектори почали разом вирішувати актуальні соціально значимі проблеми місцевих громад, а компанії, маючи за пріоритет свою бізнес-вигоду, водночас Враховують інтереси всіх партнерів.

Порівнюючи традиційний підхід до корпоративної філантропії та нове стратегічне бачення, можна зазначити ось що. Фактично до 1990-х років рішення щодо вибору соціальних ініціатив, які слід підтримати, здебільшого приймалося з огляду на необхідність «чинити добро, щоб добре виглядати». Корпорації зазвичай формували, виконували й звітували про фіксований річний бюджет на доброчинність, часом прив'язаний до суми доходу. Кошти виділялося якомога більшій кількості організацій, оскільки вважалося, що таким чином задовольняються потреби більшості категорій населення, а філантропічна діяльність отримує най шир ший розголос Зобов'язання були короткотерміновими, що дозволяло компанії протягом тривалого часу охопити своєю доброчинністю багато різних організацій та питань. Тоді існувала цікава (з погляду сьогодення) тенденція уникати питань, пов'язаних з основною діяльністю компанії, оскільки вважалося, що це могло бути сприйняте як самореклама. У той же час компанії трималися осторонь серйозних і часом суперечливих соціальних питань, як-от -СНІД, виправдовуючи це тим, що такими питаннями краще займатися фахівцям з неприбуткових та урядових організацій» Рішення щодо того, які доброчинні організації та справи слід спонсорувати, також більше залежали від уподобань вищого керівництва! директорів, ніж від необхідності сприяти досягненню стратегічних цілей компанії.

При розробці та реалізації конкретних ініціатив компанії керувалися практикою, яку можна охарактеризувати як «роби добро якомога легше», що, зрештою, породило тенденцію простого виписування чеків. Більшість донорів задовольнялися роллю одного з багатьох корпоративних спонсорів, мало турбуючись про помітність своїх заходів. Оскільки це вимагало додаткових зусиль, то лише поодинокі компанії намагалися об'єднати та координувати доброчинні програми з іншими своїми корпоративними стратегіями та підрозділами, які займалися маркетингом, людськими (Курсами і виробництвом.

Що ж до оцінювання, то мало що робилося (чи вимагалося), аби запровадити кількісні показники для бізнесу чи соціального проекту, достатньо було лише самої віри в те, що добру справу зроблено.

$ 1990 х роках, з розвитком концепції соціальних інвестицій, відбувається перехід до довготермінових зобов'язань компаній щодо певних соціальних питань та ініціатив: надання чогось більшого, ніж грошові пожертви; виділення коштів на благочинну діяльність як з бюджетів структурних одиниць, так і з бюджетів на філантропічні цілі; формування стратегічних альянсів. Причому все це робиться таким чином, що допомагає компанії досягти своїх цілей.

Останнє десятиліття засвідчило: корпоративна соціальна відповідальність набирає обертів. Благодійність з обов'язку перетворюється на важливу складову корпоративної стратегії. Цьому значною мірою сприяє практика впровадження в діяльність компаній соціальних звітів, яких з'являється все більше. Доброчинність стає нормою корпоративної соціальної поведінки.

2. Суть і значення корпоративної соціальної відповідальності

У результаті еволюції системи корпоративної соціальної відповідальності бізнесу виникло багато трактувань самого поняття «корпоративна соціальна відповідальність».

У широкому розумінні КСВ розуміють як ведення бізнесу з урахуванням потреб власного персоналу, місцевих громад і навколишнього природного середовища

Наведемо інші визначення корпоративної соціальної відповідальності, підкреслюючи головні ознаки:

- «Інтеграція соціальних та екологічних аспектів у щоденну комерційну діяльність підприємств та в їхню взаємодію із зацікавленими сторонами на добровільній основі» (Визначення із Зеленої книги Європейського Союзу, 2001 рік);

- «досягнення комерційного успіху засобами, які передбачають дотримання моральних цінностей та повагу до людей, спільнот і навколишнього середовища»;

- «сприяння відповідальній діловій практиці, яка дає вигоду бізнесу та суспільству й допомагає досягти соціального, економічного та екологічно усталеного розвитку через максимальне збільшення позитивного впливу бізнесу на суспільство з одночасною мінімізацією його негативного впливу» (Міжнародний форум лідерів бізнесу, IBLF);

- «зобов'язання бізнесу сприяти усталеному економічному розвитку, працюючи з робітниками, їхніми сім'ями, місцевою громадою та суспільством у цілому для поліпшення якості їхнього життя» (Всесвітня дійова рада за сталий розвиток, WBCSD);

- «добровільна стратегія, що цілеспрямовано враховує в господарській діяльності суспільні та морально-етичні аспекти у взаємовідносинах з усіма зацікавленими сторонами»;

- «ведення бізнесу а дотриманням морально-етичних засад, повага до прав людини, прав працівників та суспільного оточення, а також збереження навколишнього середовища».

На сьогодні немає єдиного трактування корпоративної соціальної відповідальності ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі. Напевне. Його і не може бути, оскільки по суті соціальна відповідальність бізнесу не є врегульованим списком правил та приписів. Корпоративна соціальна відповідальність-це концепція ведення бізнесу, що має за мету позитивний вплив на певні суспільні групи та сфери.

Існує широке різноманіття підходів до концепції корпоративної соціальної відповідальності, які виникали в міру того, як суспільство бачило нову роль бізнесу, а очікування суспільства щодо нього зростали.

Дослідивши наявні теорії, можна виділяти такі види підходів до концепції корпоративної соціальної відповідальності

1. Підхід а позицій корпоративною егоїзму, згідно з яким підприємство виступає інструментом для створення багатства, а вся його соціальна діяльність спрямована на досягнення економічного результату. Найвідомішим прибічником такого підходу є економіст М. Фрідман. Часто цитують його ідею про те, що «існує одна й тільки одна соціальна відповідальність ділового світу - використовувати свої ресурси та займатися діяльністю, спрямованою на збільшення прибутку, за умови, що він додержується правил гри, тобто бере участь у відкритій вільній конкуренції без обману та шахрайства». Тобто, діючи таким чином, організація виконує свою економічну функцію, виробляючи товари та послуги, потрібні суспільству, та створюючи при цьому робочі місця і забезпечуючи максимізацію прибутку для акціонерів. Фрідману особливо не подобається термін «соціальна», який для нього політично асоціюється із соціалізмом.

Деякі сучасні дослідники, прихильники концепції корпоративного егоїзму, наголошують на тому, що дише максимізація прибутку в довгостроковій перспективі визначає справжню відповідальність бізнесу, оскільки подібний підхід дозволяє поєднати інтереси як акціонерів, так і інших зацікавлених сторін. Крім того, вони погоджуються, що забезпечення максимізації прибутків у довгостроковій перспективі може вимагати від бізнесу певних поточних витрат на соціальні та еколої ічні цілі. Саме підхід з позицій корпоративного егоїзму, який визначає соціально відповідальне ведення бізнесу елементом його стратегічного управління та неодмінною передумовою його ефективності і прибутковості, набув в останні роки надзвичайної популярності,

2. Підхід з позицій корпоративного альтруїзму, який базується на тому, що підприємства мають здатність впливати на суспільство, і через те повинні відповідально використовувати цю здатність. При цьому під соціальною силою розуміють здатність впливати на результати важливих суспільних процесів 3метою вирішення суспільних проблем незалежно від політичних інститутів. Найбільш відомою є концепція «корпоративного громадянства», яка зародилася на початку XXI століття. Згідно з цією концепцією роль підприємства може бути розглянута у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні роль підприємства зводиться до філантропи, соціальних інвестицій та певних загальновизнаних обов'язків перед місцевою громадою. У широкому розумінні - підприємство повинно відповідати за ті сфери, в яких держава не здати» захистити своїх громадян.

3. Підхід 9 позиції соціальних вимог, згідно з яким підприємство має зосереджувати свою діяльність на визначенні соціальних вимог суспільства та відповіді на них, сприяючи тим самим посиленню своїх позицій. У 1970-х роках концепція корпоративної соціальної Відповідальності дещо змінює свій фокус із позиції -що є добрим для суспільства» на визначення «чого суспільство вимагає від бізнесу». З огляду на це діяльність будь-якого підприємства у сфері корпоративної соціальної відповідальності те визначатися очікуваннями суспільства від нього. При цьому деякі автори розрізняюсь вимоги щодо скорочення негативного впливу і вимоги щодо посилення позитивного впливу підприємства на суспільство.

4. Підхід в позиції зацікавлених сторін, який передбачає, що незалежно від типу підприємства чи організації, існують групи людей, які впливають на організацію або на які впливає сама організація і які тому можна розглядати як такі, що покладають на організацію певну відповідальність. Ці групи, які загалом називають «зацікавленими сторонами», включають: працівників, покупців, акціонерів, постачальників, місцеву громаду, державу та суспільство в цілому. По суті, деякі з цих зацікавлених сторін матимуть більший вплив, ніж інші, і бізнес повинен мати розуміння рівня впливу, який може здійснювати кожна з цих груп зацікавлених осіб. Відповідно до цього соціальна раль бізнесу мас визначатися вимогами зацікавлених сторін, заміщуючи тим самим поняття суспільства поняттям «зацікавлені сторони».

5. Підходи з позиції етики, головною особливістю яких є те, що в основі лежить ідея етичного обов'язку бізнесу та окремих менеджерів перед суспільством. Серед підходів цієї групи варто виділити підхід з позиції «потрійної результативності діяльності» (triple bottom one) Дж. Елкінгтона та нормативний підхід з позиції зацікавлених сторін Е. Фрімена. Відповідно до підходу Дж. елкінгтона кожне Підприємство несе економічну, екологічну та соціальну відповідальність перед суспільством, тим самим забезпечуючи свою життєздатність. Ідеї Дж. Елкінгтона набули подальшого розвитку та знайшли своє відображення в теоріях «універсальних прав» та «сталого розвитку». Так, теорія «універсальних прав» базується на визнанні прав людини, прав у сфері праці та поваги до навколишнього середовища як необхідних умов для роботи Підприємств. В основі теорії «сталого розвитку» лежить ідея, що підприємство у своїй діяльності відповідає не лише перед сучасним, а й перед майбутніми поколіннями. Саме тому воно повинно контролювати як економічні, так і соціальні та екологічні показники своєї діяльності.

Як видно з розглянутого вище, а часу свого зародження концепцій корпоративної соціальної відповідальності зазнала значних змін, трансформувавшись від повного заперечення ідеї соціальної відповідальності підприємства (М. Фрідман) до визнання відповідальності підприємства за розвиток суспільства на рівні з державою (концепція «корпоративного громадянства»).

Звичайно, зазначені підходи відображають діаметрально протилежні бачення корпоративної соціальної відповідальності підприємства, однак вони дають можливість оціниш, наскільки змінилися думки та підходи науковців до питання налагодження зв'язків підприємства із суспільством, у якому воно функціонує.

На нашу думку, надзвичайно цікавим у контексті об'єднання існуючих теорій с підхід, висловлений А. Кероллом (1979 p.), який запропонував трактувати корпоративну соціальну відповідальність а позиції концепції обов'язків.

На думку А. Керолла, «соціальна відповщальність бізнесу охоплює економічні, правові, етичні та інші очікування суспільства під організацій у кожен конкретний момент часу»? (1979 p.).

Формування корпоративної соціальної відповідальності бізнесу А. Керолл подав у вигляді піраміди (рис. 2.1). Піраміда корпоративної соціальної відповідальності А. Керолла об'єднує та віддзеркалює наявні підходи до розуміння корпоративної соціальної відповідальності, показуючи як їх історичну еволюцію (від розуміння організації як закритої економічної системи, до визнання її зв'язків із суспільством), так і зміни щодо розуміння неоднорідності суспільних потреб (від визнання загального характеру суспільних потреб до їх персоніфікації залежно від існуючих суспільних груп).

Рис 1. Піраміда корпоративної соціальної відповідальності А. Керолла

Керолл стверджує, що про корпорації слід судити не лише за їхнім економічним успіхом, а й за неекономічними критеріями. Щоб виконувати належну корпоративну громадянську роль, корпорація повинна виконувати такі обов'язки (Керролл, 2000).

- Економічний: заробляти достатній прибуток на власний акціонерний капітал для задоволення акціонерів, надавати продукцію, що варта сплачених за неї грошей, для задоволення покупців, створювати нові робочі місця та нові матеріальні цінності для свого бізнесу, заохочувати інновації - цей обов'язок лежить в основі піраміди.

- Правовий: дотримуватися закону.

- Етичний: корпорація повинна бути моральною, чесною, справедливою, поважати права людей, уникати шкоди чи соціальної кривди, запобігати завданню шкоди іншим.

- Філантропічний: вести корисну діяльність для суспільства.

По суті, підхід А. Керолла до розуміння корпоративної соціальної відповідальності підприємства як багаторівневої структури дозволяє чітко виділити складові корпоративної соціальної відповідальності бізнесу та розв'язати певні суперечності в підходах до цього питання.

3. Сфери прояву корпоративної соціальної відповідальності

Дослідження практики корпоративної соціальної відповідальності компаній країн із розвиненою економікою показують, що складові корпоративної соціальної відповідальності (економічна, правова, етична та філантропічна} проявляються на різних рівнях.

По-перше, корпоративна соціальна відповідальність включає ділову практику щодо власного персоналу. Відповідальність підприємства перед персоналом включає все те, що стосується підвищення рівня якості трудового життя працівників підприємства чи фірми. До цієї сфери прояву корпоративної соціальної відповідальності можна віднести діяльність компаній за такими напрямами:

- оплата праці - забезпечення гідної заробітної плати, програми підвищення заробітної плати, виплати заробітної плати без затримок;

- допомогу у критичних ситуаціях (у разі складного захворювання, звільнення, у результаті скорочення штатів і т. д.);

- розвиток персоналу - навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікації персоналу; можливості перекваліфікації; сприяння в подальшому працевлаштуванні;

- мотивація персоналу - додаткове медичне страхування; соціальні пільги; нематеріальні програми винагород і т. д.;

- належні умови праці (безпека та охорона праці, інфраструктура місця праці і т. ін.);

- гідне ставлення до працівників (повага до особистості, відсутність расової, релігійної, політичної чи тендерної дискримінації при прийманні на роботу).

Приклад відповідального ставлення до персоналу з практики Компанія «Фокстрот», що входить у число 50 найкращих працедавців України, пропонує своїм працівникам такі стандарти праці:

1. Гарантія рівних можливостей для всіх кандидатів на роботу, об'єктивна оцінка особистих та ділових якостей,

2. Постійне підвищення кваліфікації.

3. Створення позитивного морального клімату, що виключає будь-які прояви дискримінації чи неповаги відносно працівників.

4. Здорові та стимулюючі високу продуктивність праці умови.

Для працівників компанія пропонує такі пільги та компенсації:

1. Систематичні медичні огляди працівників, їх оздоровления в спортклубах за пільговими цінами, консультації і медичного страхування.

2. Соціальна допомога молодим мамам у формі доплат.

3. Можливості навчання в спеціально організованому ГК «Фокстрот».

4. Право на пільгове придбання товарів і послуг, які реалізуються компаніями ГК «Фокстрот» за системою знижок.

5. Пільгове харчування та медичне страхування працівників.

6. Корпоративний відпочинок: свята, культурні заходи, спортивні змагання.

По-друге, корпоративна соціальна відповідальність також передбачає впровадження та поширення чесних ділових стосунків на ринку. Це включає:

- відповідальність перед інвесторами - інформаційна відкритість компанії, належна система корпоративного управління, недопущення маніпулювання інвестиціями, справедливий розподіл прибутків, уникнення конфлікту інтересів, хабарництва і внутрішніх торговельних операцій;

- відповідальність перед конкурентами - дотримання конкурентного законодавства, запобігання таємним угодам на ринках, дотримання принципів добросовісної конкуренції, етичне ведення бізнесу і т. д.;

- відповідальність перед бізнес-партнерами - етична поведінка відносно постачальників та клієнтів, належна логістика, безпечні умови збуту товарів тощо;

- відповідальність перед споживачами - пріоритетність потреб споживачів, етичний маркетинг, безпечність товарів (послуг, робіт).

Приклад відповідального ставлення до 6ізнес-партнерів з практики:

Постачальники з Росїї, що працюють із General Motors, мають систему якості, що відповідає стандарту ISO 9000.

По-третє, є й інший аспект корпоративної відповідальності, що полягає в розбудові позитивних відносин підприємства з громадою. Це включає:

- відповідальне ставлення бізнесу до стосунків з регіональною та місцевою владою - дотримання чинного законодавства; вчасна сплата податків; уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями; відкритість і прозорість у відносинах із владою та в лобістській діяльності;

- підтримка незахищених верств населення - матерів, дітей-сиріт, безробітних, пенсіонерів, інвалідів і т. д.;

- співпраця з неурядовими організаціями та участь у соціально важливих проектах, меценатство, спонсорство;

- відносини з населенням, дотримання місцевих традицій та звичаїв

- збереження та розвиток житлово-комунального господарства, об'єктів культурно-історичного та релігійного призначення;

Приклади відповідального ставлення до громади з практики

1. Підтримка материнства. ЗАТ «Мінський транзитний банк», що на загальнонаціональному конкурсі визнаний однією з найбільш соціально відповідальних компаній у рамках соціально орієнтованої роботи, вже 3 роки проводить акцію «Діти», яка спрямована на стимулювання народжуваності та укріплення сім'ї. її суть полягає а тому, що новонароджені діти - переможці акції отримують персональний рахунок у ЗАТ «Мінський транзитний банк», на який банк щорічно до повноліття дитини перераховує суму, еквівалентну 500 доларів США. У результаті до моменту закриття вкладу на рахунку виявиться 10 тис. доларів.

2. Розвиток культури. Банк «Надра» приділяє велику увагу розвитку української культури. Починаючи з 1999 року, банк підтримує Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Завдяки банку створено 7 вистав, серед яких «Наталка Полтавка», «Пігмаліон», «Отелло», «Брати Карамазови» та ін. Вони стали помітною подією в культур ному житті України. Віднедавна постановки об'єднані в театральну мегаакцію «Тиждень вистав під патронатом банку «Надра».

3. Робота на користь громади. У компанії Timberland американським громадянам, що зайняті повний робочий день, оплачують 40 годин роботи для потреб громади на рік; працівникам, які працюють неповний робочий день, оплачують 16 годин громадської роботи на рік. Цю програму «Шлях послуг» компанія розпочала 1992 року, а вже в 2000 році вона охоплювала 95% працівників-американців. Багато хто позитивно оцінює цю програму, зокрема завдяки їй «Fortune» протягом останніх трьох років включає Timberland до переліку «100 найкращих для роботи компаній».

4. Підтримка соціально важливого проекту. Прикладом досить неординарного підходу до реалізації соціально важливих проектів виступає компанія «Будвайзер», На фоні зростаючих обсягів продажу пивної продукції за останні 20 років на розвиток рекламних кампаній, що запобігають пияцтву серед неповнолітньої молоді, з фонду компанії виділено більше ніж 465 млн. доларів.

І, без сумніву, важливими є заходи з корпоративної соціальної відповідальності, що стосуються навколишнього середовища. Сюди належать такі заходи, спрямовані на поліпшення екологічних процесів як:

- контроль забруднення та захист довкілля;

- збереження природних ресурсів;

- упровадження енергозберігаючих технологій;

- утилізація (переробка) відходів;

- уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище;

- дотримання екологічних стандартів і т. д.

Приклади відповідального ставлення до навколишнього середовища з практики

1. Щороку компанія «Кока-Кола» відраховує 2 млрд. доларів на збереження водних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

2. Одна з найбільших міжнародних нафтових компаній, Shell, упроваджує внутрішній майданчик з торгівлі викидами CO,, де підрозділи Shell з усього світу можуть придбати одиниці заміщення викидів для тих проектів, які призводять до значного викиду шкідливих речовин, від проектів, яким вдалося скоротити такі викиди і які мають невикористані одиниці заміщення.

Тобто корпоративна соціальна відповідальність пов'язується не тільки з внутрішньогосподарською діяльністю компанії, а й поширюється на її стосунки із зовнішнім оточенням.

Відповідно до об'єктів на які поширюється корпоративна соціальна відповідальність бізнесу, можна віднести:

- працівників компанії;

- споживачів продукції та послуг;

- конкурентів;

- інвесторів;

- жителів місцевості» де функціонує організація;

- громадян, які потребують особливої уваги з боку суспільства, - діти, інваліди, сироти, вагітні жінки, пенсіонери, студенти тощо; ■

- соціальну інфраструктуру - Житлово-комунальне господарство, транспорт, заклади освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, екологічні споруди тощо;

- органи влади;

- навколишнє середовище.

Поширення корпоративної соціальної відповідальності передбачає: правову відповідальність, етичну поведінку, соціальні інвестиції бізнесу.

4. Переваги корпоративної соціальної відповідальності

Зрозуміло, що теорія корпоративної соціальної відповідальності сама по собі передбачає отримання прибутку відповідальними підприємствами, оскільки компанія не може вважатися відповідальною, приносячи збитки своїм власникам. Проте виникає питання: яким саме чином принесуть прибуток ті ресурси, які компанії вкладають у програми, розроблені в рамках стратегії корпоративної соціальної відповідальності?

Міжнародним досвід показує, що реалізація суспільних програм однозначно приносить користь організаціям.

Говорячи про корпоративну соціальну вигоду . від впровадження програм корпоративної соціальної відповідальності, ми підходимо до економічного змісту відповідальності бізнесу. В економічному сенсі корпоративна соціальна відповідальність - це інвестиції в розвиток персоналу, громади, споживацької бази, навколишнього середовища і т. д. і ці інвестиції скуповуються. При цьому зазначимо, що виграші від ведення соціально відповідального бізнесу лежать у довгостроковій перспективі.

Результатом упровадження програм корпоративної соціальної відповідальності є отримання таких основних переваг:

* формування позитивного іміджу організації;

* підвищення інтересу інвесторів;

* поліпшення взаємовідносин із громадськістю та місцевою владою;

* підвищення мотивації та продуктивності працівників;

* збільшення обсягів продажу та ринкової частки;

* зменшення операційних витрат.

Розглянемо суть переваг від упровадження програм корпоративної соціально] відповідальності більш детально.

1. Формування позитивного іміджу організації. Цей виграш є дуже важливим, адже імідж-це потужній інструмент розвитку бізнесу та серйозне знаряддя в конкурентній боротьбі. Позитивна репутація є одним із чинників, що забезпечує збереження і збільшення частки ринку та отримання прибутків, достатніх для функціонування організації в довгостроковій перспективі. Саме тому репутація, як будь-який інший актив, має свою вартісну оцінку.

Практика показує, що суспільне заангажування установи зміцнює її імідж: про неї говорять уже не тільки як про суто бізнесову чи фінансову установу, а ще й як про заклад, що прагне зробити щось більше й корисніше для людей, аби задовольнити їхні інтереси. Таким чином корпоративна соціальна відповідальність бізнесу стає суто репутаційним інструментом, що позитивно впливає на стабільність бізнесу та впізнаваність бренду.


Приклад з практики

Відомо, що нематеріальні активи зарубіжних компаній у кілька разів перевищують матеріальні. За даними Interland, співвідношення матеріальних і нематеріальних активів компанії IBM становить 17:69. Відомо також, що значну частину нематеріальних активів становить вартість самого бренду. Ця вартість не в останню чергу визначається репутацією, яка формується, у тому числі й на основі соціально відповідальної поведінки компанії.

Аналіз прес-профілю корпорації IBM показує, що 25% згадувань компанії пов'язані з обговоренням діяльності компанії в рамках реалізації програм корпоративного громадянства, освітніх програм та інших некомерцїйних проектів.

2. Підвищення інтересу інвесторів. Організації, що включають до своєї

стратегії соціально відповідальну діяльність, можуть розраховувати на більшу

прихильність інвесторів, особливо західних. Інвестиційні фонди охочіше купують акції тих бізнес-структур, що реалізують суспільні інвестиції, будують оми імідж і добрі взаємостосунки з оточенням, ніж тих, які цього не роблять. Для більшості західних інвесторів рівень суспільної довіри до структури є не менш важливим, ніж рівень фінансової. Часто інвестори провадять так званий етичний скринінг (досліджують зріз етичної діяльності), від якого нерідко залежить їхній подальший вибір.

Приклади з практики

«Гермес Пеншинз Менеджмент Лімітед» с провідним інвестором Великої Британії, чий інвестиційний портфель станом на кінець грудня 2005 року включав Інвестиції а більше ніж 3 000 компаній у всьому світі на суму близько 62 мільярди фунтів стерлінгів. У кінці січня 2001 року «Гермес» переглянув свої принципи корпоративного управління Й закликав британські компанії «підтримувати належні відносний зі своїми працівниками, постачальниками і споживачами, поводитися з дотриманням принципів етики і враховувати потреби екологи та суспільства в цілому». «Гермес» вимагає, щоб компанії щороку розкривали свою політику та принципи, а також щоб комітет з питань винагороди в кожній компанії при призначенні заохочувальних виплат враховував вплив діяльності компанії на соціальні, екологічні га етичні моменти. Необхідно створити надійну систему оцінки того, наскільки точним є розкриття соціальної інформації, а директори мусять враховувати соціальні аспекти при оцінці ризиків. Цю заяву «Гермеса» підтримали вісім установ-інвесторів, які мали намір включити її до своєї політики.

Чимало інституційних інвесторів уже запровадили принципи соціально відповідального інвестування. Деякі з найбільших інституційних інвесторів у Великій Британії зробили заяви відносно соціально відповідального інвестування. Так, у заяві «Френдз Провідент» сказано: «Ми будемо використовувати наш вплив інвестора, щоб заохочувати компанії до кращого вирішення екологічних та етичних питань». Підхід, який практикує «Френдз Провідент», називається ^Responsible Engagement Overlay* (REO). Він спрямований на поліпшення поведінки компаній, в які вже вкладено кошти.

3. Поліпшення взаємовідносин із громадськістю та місцевою владою. Соціальна відповідальність створює можливості для «вростання» структури в місцеве середовище: так з'являється прихильність з боку місцевого населення та здобувається довіра з боку органів влади й місцевого самоврядування.

Крім цього, програми корпоративної соціальної відповідальності часто допомагають зупинити скандали, що здатні завдати шкоду репутації компанії. Тобто в разі можливих небажаних загроз чи ризиків організація може розраховувати на підтримку громади, в яку вона роками робила суспільні інвестиції. Тому участь організації в житті місцевих громад, довгострокові й ефективні суспільні інвестиції суттєво полегшують їй функціонування, розбудовують безконфліктні взаємовідносини.

Приклади з практики

І. британська компанія Elite forwarders Ш, що спеціалізується у сфері дистрибуції і складського господарства, у момент розширення у графстві Йоркшир вступила у співробітниці з місцевою благодійною організацією West Leeds Family Lear пищ і місцевим товариством зайнятості. Компанія спонсорувала широко розрекламовану програму навчання безробітних, наймаючи на роботу тих, хто найбільш успішно переконав її.

У результаті:

було прийнято 300 нових співробітників;

46% із найнятих були безробітними протягом більше ніж 12 місяців. Таким чином було досягнуто кілька цілей одночасно: компанія поліпшила свої відносини з населенням і місцевою владою, найняла персонал та взяла участь у скороченні безробіття в регіоні.

4. Підвищення мотивації та продуктивності праці співробітників. Внутрішні соціальні програми компаній спрямовані на поліпшення умов праці та життя працівників, упровадження заохочувальних програм та збільшення оплати праці виступають потужним фактором мотивації і формування лояльного ставлення працівників до компанії. >

Крім цього, довіра до установи в очах власного персоналу та оточення підвищує її привабливість на ринку праці. Це, у свою чергу, дозволяє залучати (наймати) кращих фахівців, а ще надійніше утримувати ті кращі кадри, які вже працюють.

Таким чином соціальна відповідальність може стати одним з елементів поза-фінансової мотивації персоналу.

Приклади з практики

Дослідження Cone/Roper показують, що участь компанії в соціальних ініціативах може позитивно вплинути на нинішніх та майбутніх працівників, а також на представників громади та керівництво.

За даними їхнього дослідження, оприлюдненого в березні 2001 року, працівники ком паній, які проводять щорічні доброчинні акції, на 38% частіше схильні пишатися своїми компаніями, ніж працівники компаній, де такі акції не проводяться, А згідно з опитуванням Citizenship Study 2002 року, в якому взяло участь 1 040 дорослих респондентів по всій країні, 80% працівників скоріше за все звільнилися 6 з роботи, якби дізналися, що компанія ігнорує соціальні зобов'язання.

Крім того, дослідження організації Net Impact виявило, що більше як половина з 2100 опитаних студентів, які вивчають бізнес-адміністрування, навіть погодилися 6 на нижчу зарплату, аби тільки працювати в соціально відповідальній компанії.

Ще два дослідження, проведені Інститутом світових ресурсів та Ініціативою за впровадження соціальних інновацій через бізнес засвідчили, що випускники програм МВД прагнуть працювати а компаніях з належною корпоративною культурою, платнею, робочими функціями та кар'єрними перспективами.

5. Збільшення обсягів продажу та ринкової частки. Експерти наводять серйозні докази на користь того, що участь у соціальних проектах робить бренд більш привабливим для споживача, в результаті чого компанії можуть отримати серйозні переваги.

Так, дослідники Пол Бдум, Стів Геффлер, Кевін Келлер і Карлос Басурто стверджують, що споживачі сьогодні стежать і звертають увагу на те, як проводиться маркетинг брендів. І якщо їм не до вподоби, тобто якщо соціальна справа, яка підтримується в маркетинговій програмі, близька споживачеві за духом чи викликає в нього позитивні відчуття, тоді в процесі формування уподобань цей бренд має більше шансів утвердитися в їхній свідомості, ніж бренд із несоціально орієнтованим маркетингом (наприклад, комерційне спонсорство).

Приклад з практики

Одним із найкращих прикладів корпоративної соціальної Ініціативи, яка збільшила обсяги продажу та частку компанії на ринку, с кампанія зі збору коштів на реставрацію статуї Свободи, проведена American Express на початку 1980-х pp.

І Ця акція є вражаючим доказом потенціалу доброчинного маркетингу Замість того щоб просто виписати чек на підтримку ініціативи, American Express вирішила використати новий підхід, який привернув увагу всієї еліти маркетингу. Компанія пообіцяла власникам карток перерахувати певну суму у фонд реставрації статуї з кожної карткової операції, а також при оформленні кожної нової картки.

Кампанія принесла 1,7 мільйона для «леді», кількість карткових операцій збільшилася на 27%. а число нових власників карток - на 10%.

6. Зменшення операційних витрат. Унаслідок реалізації корпоративних соціальних проекті» можуть знижуватися витрати в деяких ланках бізнесу. Перше, що спадає на думку. - іде переваги, які мають компанії, що реалізують екологічні ініціативи зі зменшення кількості відходів, повторного використання матеріалів, економії води та електроенергії.

Приклади з практики

Енергоощадна ініціатива Cisco Systems «Чисте повітря - заощаджені Мільйони» дозволить компанії щороку економити близько 43 мільйона доларів виробничих витрат. Крім цього, завдяки енергозбереженню компанія отримує знижки на суму 5,7 мільйона доларів від свого енерголостачальника.

Xerox Corporation економить щороку сотні мільйонів доларів за допомогою своїх програм вторинно» переробки. У товарів компанії такий дизайн, що дозволяє їх легко розбирати і повторно використовувати. Повторне використання як запасних деталей можливе для 90% техніки, що випускається компанією.

Мережа McDonald's у результаті переходу на пакувальні матеріали з небіленого паперу вторинної переробки скоротила обсяг своїх твердих відходів на 30%.

Корпорація ЗМ з 1975 до 2002 pp. зекономила 894 мільйони доларів за допомогою своєї програми «Запобігання забрудненню окуповується».

Програма енергозбереження, що реалізується DuPont з 1990 p.. дозволило компанії зекономити 2 мільярди доларів.

Ще одна можлива сфера скорочення витрат - зменшення видатків на рекламу через надання справі розголосу.

Приклад з практики

Суттєві переваги у зменшенні видатків на рекламу в результаті надання розголосу соціальним заходам отримала компанія Body Shop, знана за свою кампанію проти використання тварин для тестування косметичної продукції. Як відзначила Міжнародна бізнесова рада сприяння сталому розвитку, -Body Shop» вийшла на ринок, спираючись на політику належних цін на належним чином вироблену косметику. Засновниця компанії Аніта Родик створила компанії таке потужне сприятливе пабліситі, що відпала потреба в рекламі. Урешті-решт Body Shop здобула повну перемогу на фронті витрати - прибутки, не кажучи вже про те, що було зроблено чимало добра для суспільства.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ефективне впровадження заходів з корпоративної соціальної відповідальності здатне принести суттєву вигоду

бізнесу.

Разом з цим приклади компаній, які отримали корпоративну вигоду від програм КСВ, свідчать, що вони при цьому досить часто використовували різні заходи та сфери прояву.

5. Регіональні розбіжності та підходи до концепції корпоративної соціальної відповідальності

Зважаючи на історичні, культурні, політичні та соціальні відмінності, характерні для розвитку різних країн, учені зазначають значні регіональні розбіжності у сферах прояву, об'єктах та заходах з корпоративної соціальної відповідальності. Основні розбіжності щодо концепції корпоративної соціальної відповідальності у США та країнах Європи визначаються на рівні відносин підприємство - держава. Так, якщо діяльність американських корпорацій загалом визначається його власниками та керівниками, то європейські компанії зазнають значного впливу з боку державних органів влади та професійних об'єднань, які жорстко визначають мінімальні вимоги до їх діяльності.

Тому й підходи до реалізації заходів КСВ різняться тематично й географічно. У загальному можна виділити два основні підходи: американський та європейський. Деякі дослідники ще виділяють японський підхід до формування корпоративної соціальної відповідальності.

Американські корпорації більшу увагу надають зовнішній КСВ.

В англо-американській моделі корпоративної соціальної відповідальності, що відома з XIX століття, основний акцент робиться на поведінку корпорацій на ринку, розбудову позитивних bідhocиh підприємства з регіональною та місцевою владою.

Традиційно в США корпоративна соціальна відповідальність бізнесу визначалася більше через філантропічну модель. Компанії роблять прибутки без перешкод, за винятком виконання свого обов'язку ЗІ сплати податків. Потім вони жертвують певну частку прибутків на благодійні цілі. У Сполучених Штатах загальна сума пожертв благодійних організацій становить близько 1,7% ВВП; з них пожертви корпорацій у 2006 році становили 12,7 мільярда доларів.

Вирішення різноманітних соціальних проблем за рахунок бізнесу (спонсорування професійної освіти, пенсійних та страхових сфер для персоналу) в США відбувається через напрацьовані численні механізми участі бізнесу в соціальній підтримці суспільства через корпоративні фонди.

Також у США корпоративна соціальна відповідальність бізнесу дуже часто пов'язується з програмами волонтерства працівників компаній. Популярними є програми, коли працівники компанії мають можливість працювати в робочий час у волонтерських проектах

Відповідальна соціальна діяльність і благочинність корпорацій стимулюються відповідними податковими пільгами, що встановлені на законодавчому рівні. Мова про податкові пільги для компаній, які наймають на роботу інвалідів, пенсіонерів, молодь, ветеранів.

Так, у Сполучених Штатах існує три види податкових пільг, які можуть допомогти працедавцям відшкодувати вартість розміщення працівників-інвалідів та зробити їхні робочі місця доступними:

- малий бізнес може брати щорічний кредит для того, щоб зробити бізнес більш доступним для інвалідів;

- усі підприємства можуть розраховувати на певні знижки у зв'язку з подоланням перешкод різного характеру на робочому місці для осіб-інвалідів;

- податковий кредит для працедавців, які наймають певні групи осіб, які навряд чи принесуть великий прибуток (молодь, інваліди, пенсіонери» ветерани).

Благодійні організації у США також отримують податкові пільги, зокрема можливість не сплачувати податки на нерухомість і податок на продаж.

Через природу англо-американського підприємництва, яке засноване на максимальній свободі суб'єктів, багато сфер суспільних відносин до цього часу залишаються саморегульованими. У тому числі сфера трудових відносин працівник- працедавець (двосторонній договір), добровільність медичного страхування тощо.

Відповідальність бізнесу перед працівниками значною мірою обмежується створенням робочих місць і забезпечує ефективність їх використання через заробітну плату, створення умов праці і сплату високих податків.

В Європі сформувався інший підхід до корпоративної соціальної відповідальності. Європейське розуміння корпоративної соціальної відповідальності полягає у веденні бізнесу в соціально відповідальний спосіб і відбувається це за досить помітного впливу держави, з якою в нього існують партнерські відносини. Держава нерідко володіє значними пакетами акцій, має своїх представників в управлінні всіх великих фірм. Відповідно вплив держави є не опосередкованим, як у США, а прямим.

Слід зазначити, що в сучасних європейських країнах, з огляду на дещо іншу систему перерозподілу створених економікою цінностей та сильніше втручання держави, ідея корпоративно соціальної відповідальності до недавнього часу була малозначною й недуже популярною.

Значним поштовхом до розвитку корпоративної соціальної відповідальності в Європі стала зустріч представників влади і бізнесу Європейського Союзу в Лісабоні (2000 p.), де темою однієї з найголовніших дискусій стала потреба підвищення конкурентоспроможності компаній. Соціальна відповідальність бізнесу розглядається нині як один із механізмів підвищення конкурентоспроможності й водночас - як добрий засіб підвищення стандартів життя громадян. «Застосування принципів соціально відповідального бізнесу в довгостроковій перспективі приводить до стабільного й послідовного розквіту кожної компанії» - таким був один із головних висновків Європейської Комісії. У 2000 році ця теза стала однією із засад створення Десятирічного суспільно-господарського плану для Європи.

Європейська модель корпоративної соціальної відповідальності принципово відрізняється від американської моделі.

Європейський бізнес розглядає державу як інститут, що приводить до виконання прийняті правила поведінки. Тоді як у США таке втручання держави трактується як порушення свободи бізнесу. Якщо американська модель метою корпоративної соціальної відповідальності вбачає прибутковість, то європейська відносить до неї додаткові питання відповідальності перед працівниками і місцевими співтовариствами.

Європейська модель більшою мірою орієнтована на три сфери прояву соціальних ініціатив: економіку, зайнятість та охорону навколишнього середовища.

Відповідно корпоративна соціальна відповідальність бізнесу поширюється на умови праці, заробітну плату; випуск якісної продукції та надання послуг, охорону навколишнього середовища, зайнятість у конкретному регіоні, реалізацію соціальних ініціатив населення. Відповідальність, пов'язана з реалізацією регіональних соціальних проблем, здійснюється через конкурсні гранди у співпраці з місцевим самоврядуванням.

Корпоративна соціальна відповідальність, як правило, регулюється нормами, стандартами та законами відповідних країн. У багатьох європейських країнах

законодавчо встановлено: обов'язковість медичного страхування, пенсійне регулювання, природоохоронна діяльність підприємств.

Окремі країни в питанні законодавчого регулювання корпоративної соціальної відповідальності просунулися ще далі, визначивши обов'язковими інформування про дотримання певних етичних стандартів. Так, наприклад, у Бельгії закон про професійну пенсію вимагає від керівників пенсійних фондів демонструвати в щорічних звітах, наскільки вони користуються етичними соціальними критеріями та/або критеріями навколишнього середовища у власних інвестиційних оцінках. У Франції закон про публічний пенсійний резервний фонд вимагає демонструвати соціальні та етичні критерії, використані при Інвестиціях.

Цікавим є те, що в країнах Західної Європи обов'язкові вимоги з розкриття екологічної інформації або вже введені, або є в процесі розробки та впровадження.

Крім прямого законодавчого регулювання корпоративної соціальної відповідальності, у Європі також широко використовують системи стимулювання через фіскальні та фінансові стимули.

Так, у більшості європейських країн, включаючи Велику Британію, Італію та Іспанію, запроваджено фіскальні та фінансові стимули для корпоративних благодійників. Наприклад, закон про фіскальне регулювання діяльності неприбуткових організацій та податкові пільги для благодійників Іспанії впроваджує податкові заохочення неприбутковим організаціям та приватному секторові за внески для забезпечення шлей публічного сектору.

Уряд Німеччини забезпечує фінансову підтримку малим та середнім підприємствам для розвитку політики, спрямованої на підтримку навколишнього середовища (наприклад, консультаційні послуги з питань збереження енергії, навчання, ознайомлення зі схемами управління навколишнім середовищем, інвестування у відновні енергії). Федеральний уряд впроваджує більше ніж SO індивідуальних проектів у сфері екології та добросовісної торгівлі.

Система оподаткування всіх забруднювальний виробництв введена в таких західноєвропейських країнах, як Голландія. Франція, Німеччина та ін. Витрати на очисні споруди іноді становлять 50% виробничих витрат: У Голландії компанії, що дотримуються положень так званого «зеленого інвестування», які стосуються екологічних питань, отримують доступ до спеціальних програм фінансування.

Характерним для європейської моделі є те, що держава на кошти, отримані від сплати податків, реалізує соціальні програми для населення. Щодо європейського бізнесу, то він набагато більше зосереджений на веденні основної діяльності соціально відповідальний спосіб, доповнений інвестуванням у громади через серйозні бізнесові причини.

Разом з тим у різних країнах Європи існують різні пріоритети та цінності, які визначають, як саме працює бізнес Тому в рамках європейського підходу, крім традиційної моделі, окремі дослідник» виділяють ще скандинавську модель соціальна відповідального бізнесу.

Слід зазначити, що практично всі західноєвропейські суспільства мають

розвинуті системи грошової допомоги, однак лише в небагатьох країнах сформувалася така система підтримки державою соціальних послуг в обсязі, який спостерігається у Скандинавських країнах (Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія).

Більшість дослідників погоджуються з тим, що скандинавські моделі характеризуються такими загальними цілями, як посилення солідарності та рівності. Бізнес повинен успішно вести справи та вчасно сплачувати високі податки, а держава - ефективно розподіляти ці податки, у тому числі і на соціальні потреби.

Більше того, на думку фахівців-«державників», головне завдання держави-законодавчо створити відповідні умови для забезпечення оптимальних податків, спрямувати фінансові потоки і надати відповідні преференції для проривних секторів розвитку економіки. Ці сектори, на думку дослідників, як «локомотиви», потягнуть за собою зростання виробництва в інших галузях, створюючи нові робочі місця, збільшуючи заробітну плату, розвиваючи соціальну базу.

У Скандинавських країнах держава відіграє більшу роль, ніж ринок чи громадські товариства. Політика держави спрямована на збільшення зайнятості населення та запобігання безробіттю, збільшення рівності між різними тендерними, віковими, класовими, сімейними, етнічними, релігійними та іншими групами. Мета держави - забезпечити права на основні соціальні гарантії в натуральному та грошовому вираженні. Щедрість гарантій - грошових трансфертів для низько-дохідних груп забезпечують «нормальний» рівень життя.

Дослідники зазначають як позитивні, так і негативні сторони скандинавської моделі. До перших відносять те, що за рахунок ефективної роботи механізму податків і дотацій розміри «соціальних пожертв» приватного бізнесу зводяться до мінімуму. До других - те, що в Скандинавських країнах за високого рівня оподаткування держави зіштовхуються з практикою відходів національного бізнесу в інші зони, «втечею» за кордон.

Деякі дослідники ще виділяють японську модель корпоративної соціальної відповідальності (що також поширена й у Південній Кореї).

Частково підхід до корпоративної соціальної відповідальності японської моделі нагадує європейський, оскільки роль держави теж є дуже впливовою. Разом з тим японський бізнес більше, ніж європейський, зосереджується на внутрішніх програмах, завдяки яким компанія стає для працівника сім'єю. Японія першою у світі стала розвивати так знаний менеджмент із «людським обличчям». У бідній, на природні ресурси країні традиційно культивується принцип: «Наше багатство - людські ресурси», відповідно до якого створюються умови для найбільш ефективного її використання. У рамках відповідальності перед персоналом бізнес надає житло працівникам, стимулює сімейні династії, здійснює навчання спеціалістів і т. д.

Поряд із цим протягом минулих років спостерігається підвищена увага як уряду, такі неурядових інституцій та бізнесу Японії до зовнішньої складової корпоративної соціальної відповідальності. Так, деякі японські компанії реорганізовують свої структури шляхом заснування офісу соціальної відповідальності бізнесу, що традиційно контролювалися відповідними відділами (зокрема відділом управління навколишнього середовища та відділом інвестицій). Істотна кількість японських корпорацій заснували департаменти соціальної відповідальності бізнесу, які розповсюджують інформацію про соціальну відповідальність, публікуючи звіти та приділяючи особливу увагу зацікавленим партнерам.

Слід зазначити, що в багатьох випадках моделі корпоративної соціальної відповідальності бізнесу змінюються разом із моделями корпоративного управління, з якими вони пов'язані. Наприклад, у країнах, де переважає так звана англосаксонська модель корпоративного управління, є певні форми корпоративно! соціальної відповідальності - діяльності в розвитку громад і забезпеченні прав людини. Це пояснюється тим, що англосаксонська модель прагне підкреслити вільноринковий підхід до ринків продукції, капіталів і робочої сили. Отже, корпоративна відповідальність та пов'язана з нею практика керування і звітності вважаються більше «англосаксонським» явищем. Водночас, найбільш передова практика охорони довкілля спостерігається в північних країнах континентальної Європи.

Тобто єдиної універсальної моделі корпоративної соціальної відповідальності не існує. Соціальна діяльність підприємства є ефективною, якщо, по-перше, вона відповідає очікуванням суспільства, по-друге, приносить вигоду бізнесу.

6. Суть міжнародних Ініціатив та критеріїв ефективності корпоративної соціальної відповідальності

Упровадження та оцінка результативності корпоративної соціальної відповідальності вимагає встановлення певних критеріїв визначення ефективності соціальної відповідальності.

На сьогодні є 217 міжнародних ініціатив у сфері корпоративної соціальної відповідальності. Разом з тим дослідження міжнародної практики свідчать, що єдиного визнаного індикатора ефективності корпоративної соціальної відповідальності немає. Більше того, критерії корпоративної соціальної відповідальності важко визначити (за винятком законодавчих обов'язків), тому що вони є умовними: те, що для однієї діючої особи вважається відповідальним, інші можуть сприймати по-іншому.

Пошук індикаторів, що найбільш повно й точно відображують стан корпоративної соціальної відповідальності, триває.

Загалом критерії ефективності корпоративної соціальної відповідальності відображені в індексах фондових ринків, розроблених стандартах та принципах корпоративної соціальної відповідальності.

До найавторитетніших та найпоширеніших у світі стандартів соціально відповідального бізнесу належать такі

1. Стандарт SA8000, або «Соціальна відповідальність 8000» (Social Accountability International)

Свого часу цей стандарт став першим кроком у напрямі виміру соціальної відповідальності бізнесу. Його розроблено в 1996 році як стандарт сертифікації компаній у сфері дотримання прав працівників, прав людини, побудови добропорядної та надійної системи управління «людським капіталом».

Стандарт SA8000 містить показники, що підлягають перевірці, та необхідні для її здійснення процедури сертифікації. Аудитор, який працює в системі SA8000, зазвичай контактує з громадськими організаціями, профспілками та іншими представниками місцевої громади: адже верифікація соціальної відповідальності не може базуватися лише на вивченні документів фірми та на розмовах з ЇЇ менеджерами.

Компанія, що добровільно проходить таку перевірку й отримує сертифікат, має у всьому світі підтверджену характеристику фірми, яка на всіх етапах створення вартості продукції чи послуг враховує права працівників.

2. Стандарт серії АА1000 (AccountAbility 1000)

Розробником цього стандарту є Інститут соціальної та етичної звітності (Лондон, 1999 p.). АА1000 дає основу для комплексної верифікації всієї соціальної звітності компанії. Він визначає вимоги щодо розкриття інформації про соціальну ефективність компанії на всіх ділянках ЇЇ діяльності, а також встановлює тверді вимоги щодо звітності та вимірів, проведених усередині компанії.

Важливо, що цей стандарт дає можливість врахувати в системі управління соціальними аспектами діяльності компанії запити й очікування всіх ключових груп інтересантів: це підвищує його практичну та прогностичну цінність.

Згідно з вимогами стандарту АА1000 основними етапами процесу соціальної звітності є:

1) планування (ідентифікація всіх груп інтересантів, визначення чи уточнення корпоративно-етичних цінностей компанії);

2) звітність (виявлення найактуальніших питань, визначення індикаторів оцінки, збір та аналіз інформації);

3) підготовка звіту;

4) здійснення аудиту зовнішньою організацією.

Стандарти АА1000 є сумісними з низкою інших стандартів; найчастіше його використовують разом із стандартами SA8000 та GRI. Принципова відмінність стандартів серії АА1000 від стандартів серії SA та ISO. полягає в тому, що найважливішим елементом соціально-етичної звітності вважається саме взаємодія (діалог) з інтересантами.

3. GRI - Рекомендації з урахування показників сталого розвитку Глобальної ініціативи у звітності

«Глобальну Ініціативу звітності» (Global Reporting Initiative) започаткувала в 1997 році Коаліція за екологічно відповідальний бізнес. Першу версію Рекомендацій GRI, що містила набір критеріїв звітності з економічної, екологічної та соціальної результативності компаній, випробували на практиці 20 великих компаній; нині ж GRJ використовують понад 2 000 великих комерційних компаній світу. В 2006 році з'явилася нова, третя версія Рекомендацій (G3). Вона містить структуру звіту, а також набір показників та елементів, що демонструють підходи менеджменту. Версія G3 фокусується на результативності, вона дозволяє показати динаміку змін у стратегії й управлінні компанією.

Так само, як і стандарт АА1000, рекомендації GRI передбачають підготовку звіту на основі діалогу з усіма інтересантами. Однак, на відміну від стандарту AA1000, рекомендації GR1 містять набір чітких конкретних, тем та індикаторів.

Переваги рекомендацій GR1 перед іншими стандартами полягають у тому, що їх можна використовувати поетапно. Це означає, що організація, яка щойно розпочала свою корпоративну соціальну відповідальність, може спочатку користуватися лише базовими, загальними принципами документа, а вже пізніше - переходити до оцінки своєї діяльності за більш детальними, поглибленими критеріями.

Рекомендації GRI мають одну цікаву особливість для українського бізнесу: коли компанія складає свій соціальний звіт за вимогами й критеріями GRI, у багатьох керівників буквально «відкриваються очі» на ті переваги й потенціал, про які вони раніше навіть не здогадувалися.

4. Серія стандартів ISO 9000

Цю серію вперше випустила Міжнародна організація стандартизації (ISO) у 80-х роках XX століття. У них сформульовано вимоги до підприємства, що виходить на ринок. ISO виходила з того, що 100-відсотковий контроль продукції та послуг підприємства здійснити неможливо; однак можна сформулювати певні вимоги до менеджменту підприємства, щоб бути впевненим, що воно здатне упродовж довшого часу стабільно надавати продукцію із заданою якістю. Запровадження стандартів ISO 9000 є добровільним для кожного підприємства.

Стандарти ISO серії 9000 підкреслюють, що якість спрямовано на задоволення вимог усіх зацікавлених сторін: споживачів, власників, працівників та суспільства - власне кажучи, усіх інтересантів. Ось чому серія стандартів ISO 9000 займає важливе місце в соціально в

1   2   3   4   5   6

Європейська модель соціальної відповідальності | Приклад. Порівняння американської та європейської моделі КСВ. | Азійська (японська) модель соціальної відповідальності |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати