На головну

Становлення ірраціональної традиції в некласичної філософії (К'єркегор, Шопенгауер, Ніцше).

  1.  Специфіка філософської традиції древньої Індії
  2.  I. Відображення конфлікту в філософії, релігії, мистецтві та ЗМІ
  3.  II. Становлення геології як науки (друга половина XVIII - XIX ст.).
  4.  III. Завдання на встановлення відповідності.
  5.  III. Завдання на встановлення відповідності.
  6.  III. Становлення представницької демократії в Японії
  7.  III. Встановлення величини інтервалів в групах.

Перша теоретична опозиція класиці оформляється як ре-акція на гегелівську філософію і виникає вже до сер. XIX ст. Найбільш яскраво вона представлена ??в творчості таких мислителів, як Серен Кьркегор (1813-1855), Артур Шопенгауер (1788-1860) і Фрідріх Ніцше (1844-1900). Основним об'єктом критики тут став панлогизм Гегеля, підпорядкував природу, історію і людини логіці саморозвитку Абсолютного розуму.

 * * К'єркегор протиставив гегелівській ідеї буття поняття екзистенції як конкретного людського існування, завжди вислизає від абстрактного вердикту розуму. У феномені екзистенції кристалізується унікальний внутрішній досвід особистості, її пошуки, страждання, страхи, свобода.

 * * А. Шопенгауер став засновником такого перебігу, як «філо-софія життя» (її представники також Ніцше, Шпенглер та ін.). Життя тут розуміється як вихідна природна реальність, наділена власними формами активності і самоорганізації і протистоїть зовнішнім спокуса-тиментом схемами логіки і розуму.

 * * Фр. Ніцше представив найбільш альтернативну класиці концепцію ірраціоналізму як за змістом (критична пе-реоценка всіх культурних цінностей та ідеалів), так і за формою (відмова від системності і наукоподібності, ессеістічний стиль письма). Шопенгауеровскім ідею «волі до життя» він конкретний-зірует як «волю до влади», розуміючи під останньою прагнення до самоздійснення в рамках певного життєвого про- стору. Закон життя - це «вічне повернення» (становлення, в якому воля щоразу долає себе, щоб потім знову до себе повернутися). Основний ієрархічний принцип поділу життя - ті, хто підкоряються, і ті, хто велить. Поетизуючи силу, Ніцше здійснює тотальну критику існуючих форм моральності і культури: наука і мистецтво відволікають людину від життя в світ штучної гармонії; мораль виростає з зусилля слабких виправдати свою слабкість; релігія закликає не стільки до життя, скільки до смерті.

 * * * * *

 




 Світогляд, його структура та основні функції. Класифікація форм і типів світогляду. |  Предмет філософії та структура філософського знання. |  Проблема методу в філософському пізнанні. |  Основні риси та етапи розвитку античної філософії. |  Гуманізація філософської думки в епоху Відродження. Соціально-політичні вчення. |  Соціально-політичні проекції філософії в епоху Просвітництва. Основні ідеї французького матеріалізму XVIII ст. |  Філософія екзистенціалізму. |  Просторово-часова та динамічна організація матеріального світу. |  Проблема свідомості і основні традиції її філософського осмислення в класичній і сучасній філософії. |  Генезис свідомості і його структурно-функціональні характеристики. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати