Головна |
глава 24Алекс У перший раз ми розмовляємо як цивілізовані люди. Тепер мені потрібно придумати що-небудь, щоб зламати цю її захисну стіну. Чорт, мені потрібно сказати їй, що-небудь, що зробить мене вразливим. Якщо вона побачить мене уразливого, а не повного придурка, я зможу сподіватися на како-то прогрес з нею. І чомусь я знаю, що вона зрозуміє, якщо я їй заливаю. Я не впевнений, якщо я роблю це для спору, для проекту з хімії або просто для себе. При цьому, я взагалі не хочу аналізувати те, що зараз тут відбувається. - Мого батька вбили у мене на очах, коли мені було шість, - кажу я. Її очі розширюються. - Правда? Я киваю, мені не подобається говорити про це, я взагалі не знаю чи зміг би я, якби захотів. Її наманікюреними рука закриває рот. - Я не знала. О Боже. Мені так шкода. Це повинно було бути дуже важко. - Так, - мені відразу стає краще, просто тому, що я говорю про це вголос. Нервова посмішка мого батька перетворилася на гримасу шоку прямо перед тим, як він був застрелений. Вау, я не можу повірити, що згадав вираз його обличчя. Чому б його посмішка змінювалася шоком? Ця деталь була абсолютно забута досі. Я все ще ніяковію, коли я повертаюся до Бріттані. - Якщо я починаю прив'язуватися до чогось, і потім це у мене забирають, я відчуваю себе як в ту ніч, коли загинув мій батько. Я ніколи більше не хочу так себе почувати, тому я змушую себе не прив'язуватися ні до чого. Її обличчя наповнене жалю, каяття і симпатії. Я бачу, вона не прикидається. Вона все ще хмурить брови. - Дякую за те, що поділився зі мною. Але я насправді не можу уявити тебе не піклуються ні про кого. Ти ж не можеш себе постійно програмувати. - Хочеш посперечатися? - Раптово мені відчайдушно хочеться змінити тему. - Твоя черга каятися. Вона відвертається від мене. Я не наполягаю, щоб вона говорила, тому, що боюся, що вона замкнеться і захоче виїхати. Може бути, це складніше для неї, пролити світло на її справжнє життя? Моє життя було настільки знівечена, важко повірити в те, що у неї може бути щось гірше. Я помічаю, як самотня сльозинка стікає по її щоці, але вона швидко скидається її рукою. - Моя сестра ... - починає вона. - У моєї сестри церебральний параліч. І вона загальмована в розвитку. "Розумово відстала", як називають це більшість людей. Вона не може ходити, вона використовує звукові апроксимації і невербальні сигнали замість слів, тому, що вона не може говорити ... - з цими словами інша сльоза стікає по її щоці. На цей раз вона не витирає її. У мене сверблять руки зробити це за неї, але щось мені підказує, що краще її не чіпати. Вона робить глибокий взох. - І ось уже деякий час вона злиться на щось, але я не можу зрозуміти на що. Вона почала чіплятися у волосся. І вчора вона вчепилася в мої так сильно, що вирвала шматок, моя голова кровоточила і моя мати зірвалася на мені. Так ось звідки у неї ця таємнича залисини, зовсім не з тіста на наркотики. Вперше мені стає її шкода. Я уявляв її життя як казку; найгірше, що могло її турбувати, це горошина під її матрацом, не давала їй спати ночами. Значить все далеко не так. Я відчуваю, як щось змінилося ... мовчазне розуміння один одного. Я ніколи раніше так не відчував. Я прочищаю горло і говорю. - Твоя мама, мабуть, зривається на тебе тому, що знає, що ти це витерпиш. - Ага. Ти правий. Точно краще, ніж моя сестра. - Хоча це і не виправдання. Зараз я не граю в ігри, сподіваюся, що вона теж. - Послухай, я не хочу бути дурнем з тобою. - Ось вам і шоу Алекса Фуентеса. - Я знаю. Це твій образ Алекса Фуентеса. Це твоя марка, твій логотип ... небезпечний, смертельний, гарячий і сексуальний Мексиканець. Я написала цілу книгу про те, як створити свій образ. Я теж насправді не цілилася на те, щоб стати блондинистій бімбо. Більше намагалася домогтися ідеального і недоторканного образу. Вау. Перемотка. Бріттані назвала мене гарячим і сексуальним? Я зовсім цього не очікував. Може у мене все ж є шанс, щоб виграти це безглузде парі. - Ти знаєш, що тільки що назвала мене гарячим? - Наче ти сам цього не знаєш. Я не знав, що Бріттані Елліс так думала. - До речі, щоб ти знала, я вважав тебе недоторканною. Але тепер, коли я знаю, що ти думаєш, я гарячий і сексуальний Мексиканський бог ... - Я ніколи не згадувала слово 'бог'. - Я докладаю палець до своїх губ. - Шш, дай мені насолодитися фантазією. - Я закриваю очі. Бріттані сміється, ці солодкі звуки лунають у мене в вухах. - В якомусь спотвореному розумінні, Алекс. Я думаю, я тебе розумію. Хоча мене і дратує до чортиків, що ти поводишся як останній неандерталець. Коли я відкриваю очі, я бачу, що вона дивиться на мене. - Не кажи нікому про мою сестру, - просить вона. - Мені не подобається, коли люди занадто багато про мене знають. - Ми актори в нашому житті, вдаємо тими, ким насправді не є. - Тепер ти розумієш, чому я не хочу, щоб мої батьки знали, що ми ... друзі. - Ти отримаєш прочухана? Чорт, Бріт, тобі вісімнадцять. Ти не думаєш, що вже можеш бути друзями з ким завгодно? Пуповина була перерізана, чи знаєш. - Ти не розумієш. - А ти спробуй, поясни. - Чому ти хочеш знати так багато? - Хіба партнери по хімії не повинні добре знати один одного. Вона видає короткий смішок. - Сподіваюсь, що ні. Правда в тому, це дівчисько зовсім не така, як я її собі уявляв. З того самого моменту, як я сказав їй про свого батька, мені здалося ніби все її тіло зітхнуло з полегшенням. Неначе чиєсь ще нещастя, допомогло їй відчути, що вона не одна. Але я все ще не можу зрозуміти чому для неї так важливо показувати цю ідеальну маску всьому світу навколо. А над моєю головою висить це парі. Мені потрібно змусити цю дівчину закохатися в мене. І поки моє тіло говорить 'давай вперед', мій розум думає 'ти єдиний чоловік, який тому, що вона зараз дуже ранима'. - Я хочу все ті ж речі від життя, що і ти, - кажу я. - Я просто прагну їх іншим шляхом. Ти адаптуєшся до свого середовища, я адаптуюся до своєї. Я кладу свою руку на її знову. - Дай мені показати тобі, що я інший. Oye, стала б ти зустрічатися з хлопцем, який не міг би собі дозволити запросити тебе в дорогий ресторан або купити тобі золото і діаманти? - Звичайно. Вона прибирає свою руку з-під моєї. - Але в мене є хлопець. - Якби у тебе його не було, дала б ти цього Mexicano шанс? Її обличчя набуває яскраво рожевий відтінок. Цікаво, змушував чи Колін її коли-небудь так червоніти. - Я не збираюся відповідати на це, - каже вона. - Чому ні? Це просте запитання. - Ой, я тебе прошу. В тобі немає нічого простого, Алекс. Так що давай не продовжувати. Вона перемикає машину на першу швидкість. - Давай повертатися. - Si, якщо ти хочеш. - Ми в порядку? - Я так думаю. Я простягаю руку для потиску. Вона оглядає татуювання на моїх пальцях, потім простягає свою руку і знизує мою, її ентузіазм очевидний. - За засіб для зігріву рук, - каже вона посміхаючись. - За засіб для зігріву рук. І за секс, додаю я подумки. - Ти хочеш відвезти нас назад? Я не знаю дороги. Я відводжу її назад в заспокійливою тиші, поки сідає сонце. Наш пакт робить мене ближче до моєї мети: випуск зі школи, парі ... і щось ще, чого я поки не можу визнати навіть собі. Як тільки я заводжу її офігенно машину на темну парковку бібліотеки, я говорю: - Дякую за те, що дозволила мені, ну, викрасти тебе. Побачимося пізніше. - Я витягаю свої ключі з кишені і думаю про те, чи зможу я коли-небудь дозволити собі машину, яка не буде іржавою, використаної чи древньої. Як тільки я виходжу з машини, я витягаю з задньої кишені фотку Коліна і кидаю на сидіння, яке я тільки що звільнив. - Почекай, - каже Бріттані, коли я прямую до свого мотоцикла. Я розвертаюся, вона стоїть прямо позаду мене. - Що? Вона спокусливо посміхається, як ніби хоче чогось ще крім нашого пакту. Чогось набагато більше. Чорт, вона що, збирається мене поцілувати? Я стою, абсолютно захоплений зненацька, чого зазвичай не трапляється. Вона прикушує нижню губу, наче обдумуючи наступний свій крок. Я точно готовий до того, щоб позажіматься з нею. Поки мій мозок проходить через всі можливі сценарії, вона робить крок ближче. І вириває ключі з моїх рук. - Що ти думаєш, ти робиш? - Питаю я. - Мщуся тобі за те, що викрав мене, - відповідає вона і щосили кидає ключі прямо в дерева. - Ти тільки що не зробила це. Вона задкує, залишаючись, весь час до мене обличчям. - Не ображайся. Розплата - сволота, чи не так, Алекс? - Каже вона, намагаючись зберегти серйозний вираз обличчя. Я в шоці спостерігаю, як моя партнерка по хімії сідає в свій бумер. Заводить його і їде, без єдиного зайвого звуку або поштовху, ідеальний старт. Я розлючений через те, що мені або доведеться шарити в темряві серед дерев в пошуках ключів, або дзвонити Енріке і просити його забрати мене. Ще я здивований. Бріттані Елліс побила мене в моїй же власній грі. - Так, - кажу я їй, знаючи, звичайно, що вона вже далеко і не може мене чути. - Розплата - сволота. Carajo! Симона Елькелес | Бріттані | глава 2 | Бріттані | глава 4 | Бріттані | глава 6 | Бріттані | глава 8 | Бріттані | |