На головну

Презентація як різновид публічного мовлення

  1. Види держав як суб'єктів міжнародною публічного права
  2. Визначення економічного розміру замовлення
  3. Використовуючи матеріал Букваря, схарактеризуйте роботу над граматичним ладом дитячого мовлення
  4. Високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.
  5. Генотипова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації : трансформація, трансдукція, кон'югація.
  6. Головні функції публічного управління
  7. Держава - головний суб'єкт міжнародного публічного права

Сократ колись пожартував: «Структура публічної мови проста: спочатку скажи, що ти збираєшся сказати, потім скажи це, потім поясни, що ти зараз сказав». У кожному жарті є всього лише доля жарту. Бажання створити ефективну презентацію заставляє нас прислухатися до принципів побудови мовного виступу. Структура будь-якої публічної вистави, у тому числі й діловій презентації, підпорядкована тим же законам, що і будь-яка взаємодія між людьми.

Презентація - спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого - переконати аудиторію або спонукати аудиторію до яких-небудь дій. Вміння презентувати свій продукт є дуже важливим для сфери будівельної індустрії, адже будь-яка реалізація будівельного продукту (будинок, архітектурна споруда тощо) вже є своєрідною індивідуальною презентацією. Окрім цього, важливим для подальшої успішної діяльності будівельного підприємства є вдале представлення свого продукту на виставках міжнародних і в межах країни.

Презентацію здійснюють через 3 канали:

v Вербальний - те, що я говорю.

v Вокальний - те, як я говорю.

v Невербальний - вираз очей, жести, рухи.

Презентація може бути успішною і неуспішною.

Успішна презентація - це презентація, що досягла поставленої мети.

Неефективна презентація - це презентація, що не досягла поставленої мети, аудиторію не вдалося переконати, підсумком стало розчарування як аудиторії, так і презентатора. Основними причинами цього можуть бути:

- нездатність подолати хвилювання (перед великою аудиторією);

- недоліки в плануванні й підготовці презентації;

- погано організований, неструктурований зміст;

- недостатній контакт із аудиторією;

- неуважність до деталей; (не нехтуй дрібницями, адже з дрібниць складається досконалість, а досконалість - це не дрібниця. Мікеланджело)

- відсутність почуття часу;

- неефективне використання наочних засобів;

- перевантаження інформацією.

Важливим для успіху презентації є її планування.

План презентації:

1. Мета і завдання презентації.

2. Тема і предмет презентації.

3. Аудиторія, на яку спрямована презентація.

4. Час і тривалість виступу.

5. Місце проведення презентації.

Презентація складається з п'яти основних структурних компонентів.

· експозиція (відкриваюча частина); це встановлення миттєвого контакту з аудиторією, "відкриття" аудиторії, створення атмосфери доброзичливої уваги та інтересу до себе і до своєї теми. Експозиція повинна бути короткою, захоплюючою і нетривіальною.

- вступ; Вступ повинен допомогти аудиторії знайти відповіді на такі запитання, як: "Що я почую, побачу?, "В якій послідовності я це почую?", "Чому це мені буде цікаво?"

- основна частина; це серцевина Вашого виступу. Плануючи основну частину, доцільно виділити ключові положення, переходи-зв'язки.

Будь-яке велике повідомлення для того, щоб бути засвоєним, повинно включати один, іноді два і рідко три пункти (ключових положень). Це дозволяє зробити матеріал організованішим, зрозумілим, концентрованим, зручним для сприйняття.

- резюме; підбиває підсумок сказаному, ущільнює зміст і свідчить про те, що презентація наближається до завершення.

- висновок. вихід з контакту, "закриття" спілкування. Це не тільки висловлення подяки за увагу, а ще одна, фінальна спроба переконати аудиторію, тобто досягти мети презентації. Висновок має бути виразним, коротким й обов'язково оптимістичним, мажорним.

Відомо, що виступаючого слухають уважніше на початку й наприкінці презентації. Професійні лектори називають це законом краю. Продумуючи експозицію та висновок, важливо проявляти почуття міри, тому що занадто яскравий, образний початок зобов'язує витримати цю тональність у ході всієї презентації.

Розрізняють такі види презентації:

· презентація за сценарієм традиційна презентація зі слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з введенням відеоматеріалу на великий екран або монітор.

· інтерактивна презентація - це діалог користувача з комп'ютером.

· автоматична презентація - закінчений інформаційний продукт, перенесений на відеоплівку тощо і розісланий потенційним споживачам для виявлення їхньої зацікавленості.

навчальна презентація (презентації-семінари, презентації для самоосвіти, презентації-порадники) - призначена допомогти викладачеві забезпечити зручне і наочне викладання теоретичного і практичного матеріалу.

Пропоную подивитися презентацію, яку підготувала студентка Огонь Олександра (10хв.)

Як бачимо, культура сприймання виступу - це дуже важливий компонент. Найбільший комплімент тому, хто виступає, це уважне слухання. Тому останнім питанням, яке ми сьогодні розглянемо, буде.........

5. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань

Уміння слухати - це, без сумніву, мистецтво. Слухання- не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника.

Види слухання:

v Псевдослухання. Часто заважає слухати зосередженість на власних думках, проблемах або бажаннях, іноді буває так, що формально ми чуємо партнера, а насправді - ні, тобто виникає «псевдослухання», імітація уваги до співрозмовника.

v Агресивне слухання.Прагнення якомога швидше висловити власні погляди і судження, не беручи до уваги позицію партнера.

v Вибіркове слухання.Дає можливість зосередитися лише на деяких деталях повідомлення. Найважливіших або найцікавіших.

Розглядаючи слухання як елемент техніки професійного спілкування, виділяють такі його типи:

Ø Пасивне слухання, коли відсутні дії реципієнта, що інформували б про те, чи сприйняли й зрозуміли його повідомлення.

Ø Активне слухання. З метою кращого порозуміння співрозмовників рекомендують використовувати активне слухання:

- З'ясування (звернення до співрозмовника за уточненнями та відкриті запитання до нього)

- Дослівне повторювання (відтворення частини висловлення партнера або усієї його фрази)

- Перефразовування (коротке відтворення основного змісту повідомлення співрозмовника)

- Резюмування (використовуємо, якщо під час виступу увага переключається на інше, іноді другорядне питання).

Слід враховувати і те, що під час публічного виступу слухачів дратують:

o Розповіді про особисті справи.

o Банальність (розмови про всім відомі речі, жарти тощо)

o Пасивність (підтакування співрозмовникові, небажання висловити вмотивовану думку)

o Самозаглиблення - зосередженість лише на своїх успіхах і проблемах.

o Надмірна серйозність. Відсутність такту, поспішні висновки.

o Гордовитість і зневага співрозмовника.

o Брутальність і надмірна балакучість.

Логічності виступу сприяють питальні конструкції. За їх допомогою окреслюють проблему, викладають нову інформацію. Розрізняють такі види запитань, якими послуговуються під час виголошення і сприймання публічного виступу.

Види запитань:

· Закрите на яке можна відповісти однозначно: так-ні. Їх використовують, щоб отримати конкретну інформацію, уточнити твердження тощо

· Відкриті запитання на які складно відповісти одним словом. Воно зазвичай починається словами чому, у який спосіб, яка ваша думка щодо цього тощо - це вимагає розгорнутої відповіді. Ними послуговуються на початку дискусії.

· Альтернативні запитанняце щось середнє: ставлять їх у формі відкритого запитання, але при цьому пропонують варіанти відповіді.

· Риторичні запитання не потребують відповіді. До речі, а для чого їх задають?? 1.відповідь відома, але слід активізувати її для сприйняття слухачами. 2. Таке запитання, на яке ніхто не знає відповіді або її не існує (Хто винен? Що робити? Куди йдемо?)

· Підтверджувальні запитання (техніка Сократа): одержати від співрозмовника низку відповідей «так», або щоб створити атмосферу згоди.

· Спрямовувальні запитання коли слід скерувати розмову у потрібному напрямку.

· Навідні запитання стимулюють мислення, спрямовують хід думок у потрібному напрямку (Що трапилося, якщо...? Чи віддаєте ви перевагу...? Так, ви думаєте, що було б доцільно...?)

· Провокаційні запитання підбурюють на певні дії, спонукають до бажаних.

· Прикінцеві запитання використовують на етапі завершення розмови, виступу, їм мають передувати 1-2 підтверджувальні запитання: Наприклад: Чи переконалися ви, наскільки ораторське мистецтво є важливим? Чи змогла я вас переконати, що презентація - важлива складова професіограми майбутнього фахівця-будівельника, архітектора?

· Та інші - Запитання-кристалізатори, Інформаційні запитання, Однополюсні запитання, Проблемні запитання

Уміле використання промовцем у своєму виступі різних запитань сприятиме ефективному сприйманню слухачами виступу.

Висновок. Отже, як бачимо оволодіння ораторським мистецтвом, публічною мовою зокрема, вимагає постійної роботи над собою і самоконтролю над своєю мовою, поведінкою, зовнішністю. Сучасні реалії дають безліч можливостей людині опанувати професійною публічною мовою, за допомогою якої можна зробитиблискучу кар'єру. Чого я вам і бажаю. На сьогодні все. Прошу запитання.



  8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   Наступна

Тема 1. Державна мова - мова професійного спілкування | Мовне законодавство та мовна політика в Україні. | Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. | Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція. | Основні ознаки функціональних стилів | Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів | Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності | Професійне спілкування. Вимоги до професійного спілкування | Функції спілкування | Основні закони і стилі спілкування |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати