На головну

Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання

  1. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти
  2. Високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.
  3. Державні органи, які виступають суб'єктами трудового права України.
  4. Знову про контроль за результатами діяльності як необхідний елемент сучасної ділової комунікації
  5. Корелятивність/некорелятивність синтетичних/аналітичних синтаксичних форм головних і другорядних членів речення. Парцелювання як засіб синтаксичної синонімії.
  6. Лекція 10 Міжнародні маркетингові комунікації
  7. Міжособові та організаційні комунікації

Будь-яка промова чимось подібна до наукового дослідження. Отже, промову слід будувати як певну проблему. Оратор, виступаючи перед аудиторією, завжди має проголошувати щось вагоме, нове. Виступ має бути актуальним, змістовним. Тільки за таких умов його слухатимуть.

Оратор повинен ґрунтовно володіти основними аспектами проблеми. Той, хто виступає перед аудиторією, має бути освічений в галузі знання, яку пропонує увазі своїх слухачів. Поверховість і малоерудованість одразу помітні, й довіри в аудиторії такий оратор не викликає. Вам, як майбутнім фахівцям у галузі будівництва і архітектури, слід віртуозно володіти мистецтвом публічних виступів як важливого засобу комунікації переконання, адже............

Зараз в Україні існує нагальна потреба відновлення національних риторичних традицій - традицій публічного мовлення - в суспільно-політичній, науковій, професійній та інших сферах.

Розрізняють такі види публічного мовлення:

1) соціально-політичне (політична доповідь, промова, політичний огляд, ділова доповідь, промова);

2) академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд, виступ у науковій дискусії);

3) судове (звинувачувальна та захисна промова);

4) урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі);

5) церковно-богословське (проповідь, звернення до пастви).

У професійному спілкуванні залежно від змісту, призначення, способу виголошення та обставин спілкування виділяють такі найпоширеніші жанри публічних виступів: доповідь, промова, лекція, виступ у дискусії.

Доповідь- це значний за обсягом документ, призначений для усного виголошення, який обов'язково містить певні висновки і пропозиції. У доповіді наявний значний фактичний матеріал (тому її тези часто пропонують слухачам заздалегідь); вона, як правило, розрахована на підготовлену аудиторію. Текст доповіді може бути предметом обговорення, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями тощо.

Різновиди доповіді:

· Ділова - це офіційне повідомлення про шляхи вирішення окремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу, організації.

· Політична - у ній з'ясовується сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

· Звітна - у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.

· Наукова - яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень.

Промова - це невеликий (до 10-15 хв) усний виступ, звернений до широкого загалу, що має на меті висвітлення певної інформації, вплив не тільки на розум, а й на волю й почуття слухачів. Давньоримська схема: що, для чого, у який спосіб - і зараз актуальна для промовця. Промова повинна бути логічно струнка, переконлива, емоційно насичена.

Основні різновиди промов:

· інформаційна

· розважальна

· агітаційна

· вітальна (ВІДЕО 1хв. - Святослав Вакарчук вітає студентів)

Виступ у дискусії - це лаконічний (до 2-5 хв.), чітко аргументований виклад певного погляду на проблему. Виступ найчастіше не готується завчасно і є спонтанною мовною реакцією на щойно почуте на зборах, нараді, семінарі, науковій конференції тощо.

Основні риси виступу:

· полемічність (який синонім до слова полеміка? дискусія)

· стислість (стислість - ознака високої культури. Факти з цього приводу: 1. Жителі одного з племен Індонезії дозволяють оратору говорити стільки, скільки він простоїть на одній нозі. 2. У Древній Греції на столі голови стояв водяний годинник. З останньою краплею промова голови завершувалася. 3. У парламенті Данії стіл голови обладнано кнопкою: якщо оратор переступав регламент, голова натискав кнопку і кафедра з оратором поволі опускалася під підлогу. А українська народна мудрість каже «Хто багато говорить, той врешті скаже дурість»).

· точність і чіткість формулювань.

Особливості публічного мовлення пов'язані насамперед з тим, що звернення до великої аудиторії створює специфічну атмосферу - атмосферу офіційності й особливої відповідальності за сказане. Ми повинні пам'ятати, що впливає на слухачів не лише зміст промови, але й психологічний образ самого оратора. Його інтелект, освіченість, духовність, емоційна сфера. В ораторі поєднуються якості вченого, актора, громадського діяча, педагога, ділової людини. Оратор-підприємець повинен уміти сказати:

· Про гарне - із захопленням.

· Про щастя - з радістю.

· Про мужність - із захватом.

· Про горе - співчутливо.

· Про негідне - з обуренням.

· Про справу - з розумінням.

Так виступити оратор зможе, якщо він «панує на трьох плацдармах».

· Перший плацдарм - володіння матеріалом.

· Другий плацдарм - володіння аудиторією.

· Третій плацдарм (як ви думаєте? Який?) - найскладніший - володіння самим собою.

Промовець повинен дотримуватися ряду вимог, зокрема пов'язаних із його поведінкою:

- природність, позбавлена штучності;

- доброзичливість, повага, теплота у ставленні до слухачів;

- зосередженість, серйозність оратора;

- глибока внутрішня переконаність;

- відповідна інтонація, міміка, жести. До речі, чим талановитіший оратор, тим стриманіші його жести.

- Доречне застосування гумору, адже мова без гумору, що їжа без солі.



  8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   Наступна

Тема 1. Державна мова - мова професійного спілкування | Мовне законодавство та мовна політика в Україні. | Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. | Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція. | Основні ознаки функціональних стилів | Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів | Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності | Професійне спілкування. Вимоги до професійного спілкування | Функції спілкування | Основні закони і стилі спілкування |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати