На головну

Професійне спілкування. Вимоги до професійного спілкування

  1. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря
  2. Вимоги до бланків документів
  3. Вимоги до вибору місця для будівництва ЗНО.
  4. Вимоги до вибору складу обладнання проектованих ЗНО.
  5. Вимоги до вибору типів маякових споруджень, технічним і житловим будинкам.
  6. Вимоги до виконання контрольної роботи
  7. Вимоги до виробничих приміщень

Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена (Ф. Вольтер)

Важливою складовою комерційного успіху в діяльності фірми є вміння вести ділову розмову. Чим вищий рівень культури усного мовлення при веденні переговорів чи просто в розмові зі співробітниками, підлеглими, іншими людьми, тим вищий авторитет людини, що займається підприємницькою діяльністю, тим кращі і плідніші результати роботи.

Професійне спілкування сприймається як усний мовний контакт між людьми, що зв'язані інтересами справи і мають повноваження для встановлення ділових контактів, вирішення ділових проблем і здійснення конкретних підходів до їх вирішення. Тобто ділова розмова - це «дракон із чотирма головами», де:

ü Перша голова відповідає за грамотність і правильність мовлення (мовний склад розмови).

ü Друга - завідує логікою і обмірковує доведення (логічний склад).

ü Третя - думає про створення гарного психологічного клімату бесіди, про враження, що справляє на оточуючих (психологічний склад).

ü Четверта - керує нашою мімікою, жестами, манерами (немовний склад розмови).

При цьому тулуб дракона - наш мозок, який контролює діяльність усіх голів.

Спілкування - це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

Спілкування є необхідною умовою для будь-якої діяльності. Через спілкування відбувається навчання й виховання, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, норм і правил поведінки, традицій і звичаїв.

Фахівці з проблем спілкування виокремлюють професійне (ділове) спілкування, що відбувається в умовах конкретної діяльності і є її засобом. Професійне спілкування часто має індивідуальний характер і виявляється в способах спілкування, що їх вибирає суб'єкт у певних комунікативних ситуаціях.

Усне професійне мовлення- це розмовно-літературне мовлення в процесі виконання ними службових обов'язків. Мета професійного спілкування - регулювання ділових стосунків у виробничо-професійній діяльності через розв'язання професійних завдань.

Шляхом зіставлення ділового спілкування як специфічної форми взаємодії і спілкування в цілому як загального виявлено такі особливості ділового спілкування:

v Наявність певного офіційного статусу об'єктів.

v Спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів і підтримку стосунків між представниками взаємозацікавлених установ.

v Регламентованість, тобто підпорядкованість загальноприйнятим правилам і обмеженням.

v Передбачуваність ділових контактів, які попередньо планують, визначають їх мету, зміст, можливі наслідки.

v Творчий характер взаємин, спрямованість їх на вирішення ділових проблем, досягнення мети.

v Взаємоузгодженість рішень і подальша організація співпраці партнерів.

v Взаємодія економічних інтересів і соціальне регулювання здійснюється у правових межах. Ідеальний результат таких взаємин - це партнерські стосунки, що ґрунтуються на обопільній повазі й довірі.

v Значущість кожного партнера як особистості.

v Безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що хвилюють їх внутрішній світ.

Отже, ділове спілкування - це будь-яка професійна комунікативна діяльність (головно-мовленнєва), репрезентована сферою, яка дає відповідь на 4 запитання:

ð Задля якої мети ми це говоримо?

ð Що ми хочемо сказати?

ð За допомогою яких мовних засобів ми це робимо?

ð Яка реакція на наше мовлення?

Спілкування відбувається за певними правилами і вимагає ґрунтовної підготовки.

Правила спілкування- «рекомендації щодо ефективного спілкування, які склалися в суспільстві й віддзеркалюють комунікативні традиції певного етносу». Ці правила засвоюють у процесі навчання та шляхом наслідування й репрезентують у під час спілкування автоматично.

Основні правила спілкування такі:

· Будьте завжди ввічливими, привітними й доброзичливими, з повагою ставтеся до співрозмовника.

· Умійте слухати інших і ніколи не перебивайте.

· Не бійтеся розпочинати розмову з незнайомими людьми, але не будьте нав'язливими.

· Говоріть (пишіть) про те, що може зацікавити слухачів (читачів), враховуйте їх вік, характер, інтереси.

· Не завдавайте людям шкоди словом. Не ображайтеся, не говоріть неприємного іншим, не виявляйте своєї неповаги, не вживайте грубих слів.

· Намагайтеся ввічливо попросити і ввічливо відмовити, не образивши людину своєю відмовою.

· Використовуйте в спілкуванні звертання і ввічливі слова: будь ласка, вибачте, не ображайтеся, чи не змогли б ви, на жаль тощо. Слідкуйте за культурою мовлення.

· Намагайтеся, щоб спілкування з вами було для людей корисним і приємним, умійте допомагати людям словом і ділом.

Усне професійне мовлення повинно відповідати певним вимогам, найголовнішими серед яких є такі:

1) чіткість, недвозначність формулювання думки;

2) логічність, смислова точність, звідси - небагатослівність мовлення;

3) відповідність між змістом мовлення, ситуацією мовлення і використаними мовними засобами (Могутнім засобом поліпшення повітряного середовища в приміщеннях є їх аерація шляхом відкривання фрамуг за допомогою спеціального пристрою - і це про звичайне провітрювання!);

4) укладання природних, узвичаєних словосполучень; вдалий порядок слів у реченнях;

5) різноманітність мовних засобів, багатство лексики в активному словнику людини (за підрахунками науковців, у повсякденному спілкуванні люди послуговуються 2-3-ма тисячами найуживаніших слів; активний словник освіченої людини (слова, які людина використовує, а не просто знає) - це 10-12 тисяч слів; для порівняння: найбільший "Словник української мови" в 11-ти томах містить понад 136 тисяч слів);

6) самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, у побудові висловлювань;

7) переконливість мовлення;

8) милозвучність мовлення;

9) виразність дикції; відповідність між темпом мовлення, силою голосу, з одного боку, і ситуацією мовлення - з другого.

Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературної норми і чутті мови. Загальна мовна культура визначається і знанням норм літературної мови, і ерудицією, і світоглядом людини, і культурою мислення, і технікою мовлення.

 



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

Тема 1. Державна мова - мова професійного спілкування | Мовне законодавство та мовна політика в Україні. | Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. | Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція. | Основні ознаки функціональних стилів | Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів | Основні закони і стилі спілкування | Невербальні засоби спілкування | Праксодика і екстралінгвістика. | |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати