Головна

Сутність, властивості управлінських рішень

  1.  III. Загальні хімічні властивості металів
  2.  V. Хімічні властивості деяких сполук неметалів
  3.  VII. Хімічні властивості алюмінію
  4.  А) характеристика управлінських ролей.
  5.  А) Типи управлінських рішень.
  6.  АДАПТИВНІ властивості ЮНОЗІМОВ
  7.  Аксіоматичні теорії. Визначення та властивості обчислення висловлювань.

Стаття 219. Право працівника на працю в умовах, що відповідають вимогам охорони праці

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Кожен працівник має право на:

робоче місце, що відповідає вимогам охорони праці;

обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у відповідності з федеральним законом;

отримання достовірної інформації від роботодавця, відповідних державних органів і громадських організацій про умови і охорону праці на робочому місці, про існуючий ризик пошкодження здоров'я, а також про заходи щодо захисту від впливу шкідливих і (або) небезпечних виробничих факторів;

відмова від виконання робіт у разі виникнення небезпеки для його життя і здоров'я внаслідок порушення вимог охорони праці, за винятком випадків, передбачених федеральними законами, до усунення такої небезпеки;

забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту відповідно до вимог охорони праці за рахунок коштів роботодавця;

навчання безпечним методам і прийомам праці за рахунок коштів роботодавця;

професійну перепідготовку за рахунок коштів роботодавця у разі ліквідації робочого місця внаслідок порушення вимог охорони праці;

запит про проведення перевірки умов і охорони праці на його робочому місці федеральним органом виконавчої влади, уповноваженим на здійснення федерального державного нагляду за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, іншими федеральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль (нагляд) у встановленій сфері діяльності, органами виконавчої влади, які здійснюють державну експертизу умов праці, а також органами профспілкового контролю за дотриманням трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права;

(В ред. Федеральних законів від 22.08.2004 N 122-ФЗ, від 30.06.2006 N 90-ФЗ, від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

звернення до органів державної влади Російської Федерації, органи державної влади суб'єктів Російської Федерації і органи місцевого самоврядування, до роботодавцю, в об'єднання роботодавців, а також в професійні спілки, їх об'єднання та інші уповноважені працівниками представницькі органи з питань охорони праці;

особисту участь або участь через своїх представників у розгляді питань, пов'язаних із забезпеченням безпечних умов праці на його робочому місці, і в розслідуванні події з ним нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

позачерговий медичний огляд (обстеження) відповідно до медичних рекомендацій із збереженням за ним місця роботи (посади) і середнього заробітку під час проходження зазначеного медичного огляду (обстеження);

компенсації, встановлені відповідно до цього Кодексу, колективним договором, угодою, локальним нормативним актом, трудовим договором, якщо він зайнятий на важких роботах, роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці.

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Розміри компенсацій працівникам, зайнятим на важких роботах, роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, і умови їх надання встановлюються в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин.

(Частина друга введена Федеральним законом від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Підвищені або додаткові компенсації за роботу на важких роботах, роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці можуть встановлюватися колективним договором, локальним нормативним актом з урахуванням фінансово-економічного становища роботодавця.

(Частина третя введена Федеральним законом від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

У разі забезпечення на робочих місцях безпечних умов праці, підтверджених результатами атестації робочих місць за умовами праці або висновком державної експертизи умов праці, компенсації працівникам не встановлюються.

(Частина четверта введена Федеральним законом від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Стаття 220. Гарантії права працівників на працю в умовах, що відповідають вимогам охорони праці

Держава гарантує працівникам захист їх права на працю в умовах, що відповідають вимогам охорони праці.

Умови праці, передбачені трудовим договором, повинні відповідати вимогам охорони праці.

На час призупинення робіт в зв'язку з адміністративним призупиненням діяльності або тимчасовою забороною діяльності відповідно до законодавства Російської Федерації внаслідок порушення державних нормативних вимог охорони праці не з вини працівника за ним зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток. На цей час працівник за його згодою може бути переведений роботодавцем на іншу роботу з оплатою праці по виконуваній роботі, але не нижче середнього заробітку за попередньою роботою.

(В ред. Федеральних законів від 09.05.2005 N 45-ФЗ, від 30.06.2006 N 90-ФЗ, від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

При відмові працівника від виконання робіт у разі виникнення небезпеки для його життя і здоров'я (за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими федеральними законами) роботодавець зобов'язаний надати працівникові іншу роботу на час усунення такої небезпеки.

(В ред. Федеральних законів від 09.05.2005 N 45-ФЗ, від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

У разі, якщо надання іншої роботи з об'єктивних причин працівникові неможливо, час простою працівника до усунення небезпеки для його життя і здоров'я оплачується роботодавцем відповідно до цього Кодексу та іншими федеральними законами.

У разі незабезпечення працівника відповідно до встановлених норм засобами індивідуального та колективного захисту роботодавець не має права вимагати від працівника виконання трудових обов'язків і зобов'язаний оплатити що виник з цієї причини простий відповідно до цього Кодексу.

Відмова працівника від виконання робіт у разі виникнення небезпеки для його життя і здоров'я внаслідок порушення вимог охорони праці або від виконання важких робіт і робіт зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, не передбачених трудовим договором, не тягне за собою притягнення його до дисциплінарної відповідальності .

У разі заподіяння шкоди життю і здоров'ю працівника при виконанні ним трудових обов'язків відшкодування зазначеного шкоди здійснюється відповідно до федеральним законом.

З метою попередження та усунення порушень державних нормативних вимог охорони праці держава забезпечує організацію та здійснення федерального державного нагляду за їх дотриманням та встановлює відповідальність роботодавця і посадових осіб за порушення зазначених вимог.

(В ред. Федеральних законів від 30.06.2006 N 90-ФЗ, від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Стаття 221. Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

На роботах з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, а також на роботах, виконуваних в особливих температурних умовах або пов'язаних із забрудненням, працівникам безкоштовно видаються пройшли обов'язкову сертифікацію або декларування відповідності спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі і (або) знешкоджують кошти відповідно до типових норм, які встановлюються в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

(В ред. Федерального закону від 30.12.2008 N 313-ФЗ)

Роботодавець має право з урахуванням думки виборного органу первинної профспілкової організації чи іншого представницького органу працівників і свого фінансово-економічного стану встановлювати норми безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, поліпшують в порівнянні з типовими нормами захист працівників від наявних на робочих місцях шкідливих і (або) небезпечних факторів, а також особливих температурних умов або забруднення.

Роботодавець за рахунок своїх коштів зобов'язаний відповідно до встановлених норм забезпечувати своєчасну видачу спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, а також їх зберігання, прання, сушку, ремонт і заміну.

Стаття 222. Видача молока і лікувально-профілактичного харчування

На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. Видача працівникам за встановленими нормами молока або інших рівноцінних харчових продуктів за письмовими заявами працівників може бути замінена компенсаційною виплатою в розмірі, еквівалентному вартості молока або інших рівноцінних харчових продуктів, якщо це передбачено колективним договором і (або) трудовим договором.

(В ред. Федерального закону від 01.10.2007 N 224-ФЗ)

На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування.

Норми і умови безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів, лікувально-профілактичного харчування, порядок здійснення компенсаційної виплати, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюються в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин.

(Частина третя в ред. Федерального закону від 01.10.2007 N 224-ФЗ)

Стаття 223. Санітарно-побутове та лікувально-профілактичне обслуговування працівників

Забезпечення санітарно-побутового та лікувально-профілактичного обслуговування працівників відповідно до вимог охорони праці покладається на роботодавця. З цією метою роботодавцем за встановленими нормами обладнуються санітарно-побутові приміщення, приміщення для прийому їжі, приміщення для надання медичної допомоги, кімнати для відпочинку в робочий час і психологічного розвантаження; створюються санітарні пости з аптечками, укомплектованими набором лікарських засобів і препаратів для надання першої допомоги; встановлюються апарати (пристрої) для забезпечення працівників гарячих цехів і ділянок газованою солоною водою та інше.

(В ред. Федеральних законів від 30.06.2006 N 90-ФЗ, від 25.11.2009 N 267-ФЗ)

Перевезення в медичні організації або до місця проживання працівників, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також з інших медичними показаннями проводиться транспортними засобами роботодавця або за його рахунок.

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Стаття 224. Додаткові гарантії охорони праці окремих категорій працівників

У випадках, передбачених цим Кодексом, іншими федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, роботодавець зобов'язаний: дотримуватися встановлених для окремих категорій працівників обмеження на залучення їх до виконання важких робіт, робіт зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, до виконання робіт в нічний час, а також до надурочних робіт; здійснювати переклад працівників, які потребують за станом здоров'я надання їм більш легкої роботи, на іншу роботу відповідно до медичного висновку, виданими в порядку, встановленому федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, з відповідною оплатою; установлювати перерви для відпочинку, що включаються в робочий час; створювати для інвалідів умови праці відповідно до індивідуальної програми реабілітації; проводити інші заходи.

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Стаття 225. Навчання та професійна підготовка в галузі охорони праці

Всі працівники, в тому числі керівники організацій, а також роботодавці - індивідуальні підприємці, зобов'язані проходити навчання з охорони праці та перевірку знань вимог охорони праці в порядку, встановленому уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально- трудових відносин.

(В ред. Федеральних законів від 30.06.2006 N 90-ФЗ, від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

Для всіх вступників на роботу осіб, а також для працівників, переведених на іншу роботу, роботодавець або уповноважена ним особа зобов'язані проводити інструктаж з охорони праці, організовувати навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт і надання першої допомоги потерпілим.

Роботодавець забезпечує навчання осіб, які поступають на роботу з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, безпечних методів і прийомів виконання робіт зі стажуванням на робочому місці і здачею іспитів та проведення їх періодичного навчання з охорони праці та перевірку знань вимог охорони праці в період роботи.

Держава сприяє організації навчання з охорони праці в освітніх установах початкової загальної, основної загальної, середньої (повної) загальної освіти та початкової професійної, середньої професійної, вищої професійної та післявузівської професійної освіти.

Держава забезпечує професійну підготовку фахівців з охорони праці в освітніх установах середньої професійної та вищої професійної освіти.

Стаття 226. Фінансування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці

Фінансування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці здійснюється за рахунок коштів федерального бюджету, бюджетів суб'єктів Російської Федерації, місцевих бюджетів, позабюджетних джерел в порядку, встановленому федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, законами та іншими нормативно-правовими актами суб'єктів Російської Федерації, нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування.

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Фінансування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці може здійснюватися також за рахунок добровільних внесків організацій і фізичних осіб.

(Частина друга в ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Фінансування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці роботодавцями (за винятком державних унітарних підприємств та федеральних установ) здійснюється в розмірі не менше 0,2 відсотка суми витрат на виробництво продукції (робіт, послуг). Типовий перелік щорічно реалізуються роботодавцем за рахунок зазначених коштів заходів щодо поліпшення умов і охорони праці і зниження рівнів професійних ризиків встановлюється федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері праці.

(В ред. Федеральних законів від 30.06.2006 N 90-ФЗ, від 18.07.2011 N 238-ФЗ)

У галузях економіки, суб'єктів Російської Федерації, на територіях, а також у роботодавців можуть створюватися фонди охорони праці відповідно до федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, законами та іншими нормативно-правовими актами суб'єктів Російської Федерації, нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування.

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Працівник не несе витрат на фінансування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці.

Стаття 227. Нещасні випадки, що підлягають розслідуванню та обліку

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Розслідуванню та обліку відповідно до цього розділу підлягають нещасні випадки, що сталися з працівниками та іншими особами, які беруть участь у виробничій діяльності роботодавця (в тому числі з особами, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань), при виконанні ними трудових обов'язків або виконанні будь-якої роботи за дорученням роботодавця (його представника), а також при здійсненні інших правомірних дій, обумовлених трудовими відносинами з роботодавцем або здійснюються в його інтересах.

До осіб, які беруть участь у виробничій діяльності роботодавця, крім працівників, які виконують свої обов'язки за трудовим договором, зокрема, відносяться:

працівники та інші особи, які проходять професійне навчання або перенавчання відповідно до учнівським договором;

студенти і учні освітніх закладів усіх типів, які проходять виробничу практику;

особи, які страждають психічними розладами, які беруть участь у продуктивній праці на лікувально-виробничих підприємствах в порядку трудової терапії відповідно до медичних рекомендацій;

особи, засуджені до позбавлення волі і привертаються до праці;

особи, які залучаються в установленому порядку до виконання суспільно-корисних робіт;

члени виробничих кооперативів та члени селянських (фермерських) господарств, що приймають особисту трудову участь у їх діяльності.

Розслідуванню в установленому порядку як нещасні випадки підлягають події, в результаті яких постраждали були отримані: тілесні ушкодження (травми), в тому числі нанесення іншою особою; тепловий удар; опік; обмороження; утоплення; ураження електричним струмом, блискавкою, випромінюванням; укуси та інші тілесні ушкодження, завдані тваринами і комахами; ушкодження внаслідок вибухів, аварій, руйнування будівель, споруд і конструкцій, стихійних лих та інших надзвичайних обставин, інші ушкодження здоров'я, зумовлені впливом зовнішніх чинників, які потягли за собою необхідність переведення потерпілих на іншу роботу, тимчасову або стійку втрату ними працездатності або смерть потерпілих, якщо зазначені події сталися:

протягом робочого часу на території роботодавця або в іншому місці виконання роботи, в тому числі під час встановлених перерв, а також протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва і одягу, виконання інших передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку дій перед початком і після закінчення роботи, або при виконанні роботи за межами встановленої для працівника тривалості робочого часу, у вихідні, святкові та неробочі дні;

під час прямування до місця виконання роботи або з роботи на транспортному засобі, наданому роботодавцем (його представником), або на особистому транспортному засобі в разі використання особистого транспортного засобу в виробничих (службових) цілях за розпорядженням роботодавця (його представника) або за згодою сторін трудового договору ;

під час прямування до місця службового відрядження і назад, під час службових поїздок на громадському або службовому транспорті, а також при перевезенні за розпорядженням роботодавця (його представника) до місця виконання роботи (доручення) і назад, в тому числі пішки;

при проходженні на транспортному засобі в якості наступника під час міжзмінного відпочинку (водій-змінник на транспортному засобі, провідник або механік рефрижераторних секції в поїзді, член бригади поштового вагона і інші);

при роботі вахтовим методом під час міжзмінного відпочинку, а також при знаходженні на судні (повітряному, морському, річковому) у вільний від вахти і суднових робіт час;

при здійсненні інших правомірних дій, обумовлених трудовими відносинами з роботодавцем або здійснюються в його інтересах, в тому числі дій, спрямованих на запобігання катастрофи, аварії або нещасного випадку.

Розслідуванню в установленому порядку як нещасні випадки підлягають також події, зазначені в частині третій цієї статті, якщо вони сталися з особами, залученими в установленому порядку до участі в роботах по запобіганню катастрофи, аварії чи інших надзвичайних обставин або в роботах по ліквідації їх наслідків.

Стаття 228. Обов'язки роботодавця при нещасному випадку

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

При нещасних випадках, зазначених у статті 227 цього Кодексу, роботодавець (його представник) зобов'язаний:

негайно організувати першу допомогу потерпілому і при необхідності доставку його в медичну організацію;

вжити невідкладних заходів щодо запобігання розвитку аварійної або іншої надзвичайної ситуації та впливу травмуючих чинників на інших осіб;

зберегти до початку розслідування нещасного випадку обстановку, якою вона була на момент події, якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших осіб і не веде до катастрофи, аварії або виникнення інших надзвичайних обставин, а в разі неможливості її збереження - зафіксувати обстановку (скласти схеми , провести фотографування або відеозйомку, інші заходи);

негайно проінформувати про нещасний випадок органи та організації, зазначені у цьому Кодексі, інших федеральних законах та інших нормативних правових актах Російської Федерації, а про важкий нещасний випадок або нещасний випадок зі смертельним наслідком - також родичів потерпілого;

прийняти інші необхідні заходи з організації та забезпечення належного і своєчасного розслідування нещасного випадку та оформлення матеріалів розслідування відповідно до цього розділу.

Стаття 228.1. Порядок повідомлення про нещасні випадки

(Введена Федеральним законом від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

При груповому нещасному випадку (дві особи і більше), важкий нещасний випадок або нещасний випадок зі смертельним результатом роботодавець (його представник) протягом доби зобов'язаний надіслати повідомлення за встановленою формою:

до відповідного територіального органу федерального органу виконавчої влади, уповноваженого на здійснення федерального державного нагляду за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права;

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

в прокуратуру з місця події нещасного випадку;

в орган виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації і (або) орган місцевого самоврядування за місцем державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи як індивідуального підприємця;

роботодавцю, який направив працівника, з яким стався нещасний випадок;

в територіальний орган федерального органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль (нагляд) у встановленій сфері діяльності, якщо нещасний випадок стався в організації або на об'єкті, підконтрольних цьому органу;

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

в виконавчий орган страховика з питань обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (за місцем реєстрації роботодавця як страхувальника).

При груповому нещасному випадку, важкий нещасний випадок або нещасний випадок зі смертельним результатом роботодавець (його представник) протягом доби також зобов'язаний надіслати повідомлення за встановленою формою до відповідного територіального об'єднання організацій профспілок.

Про нещасний випадок, що трапився на що знаходиться в плаванні судні (незалежно від його відомчої (галузевої) належності), капітан судна негайно зобов'язаний повідомити роботодавця (судновласнику), а якщо судно знаходиться в закордонному плаванні - також у відповідне консульство Російської Федерації.

Роботодавець (судновласник) при отриманні повідомлення про те, що сталося на судні груповий нещасний випадок, важкий нещасний випадок або нещасний випадок зі смертельним результатом протягом доби зобов'язаний надіслати повідомлення за встановленою формою у:

відповідний територіальний орган федерального органу виконавчої влади, уповноваженого на здійснення федерального державного нагляду за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права;

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

відповідну прокуратуру за місцем реєстрації судна;

відповідні федеральні органи виконавчої влади, уповноважені на здійснення федерального державного нагляду в галузі використання атомної енергії і державного нагляду в галузі радіаційної безпеки, якщо нещасний випадок стався на ядерній енергетичній установці судна або під час перевезення ядерних матеріалів, радіоактивних речовин і відходів;

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

відповідне територіальне об'єднання організацій профспілок;

виконавчий орган страховика з питань обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (за місцем реєстрації роботодавця як страхувальника).

Про нещасні випадки, які з часом перейшли в категорію тяжких нещасних випадків або нещасних випадків зі смертельними наслідками, роботодавець (його представник) протягом трьох діб після отримання відомостей про це подати повідомлення за встановленою формою у відповідні територіальний орган федерального органу виконавчої влади, уповноваженого на здійснення федерального державного нагляду за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, територіальне об'єднання організацій профспілок і територіальний орган відповідного федерального органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль (нагляд) у встановленій сфері діяльності, якщо нещасний випадок стався в організації або на об'єкті, підконтрольних цьому органу, а про страхові випадки - в виконавчий орган страховика (за місцем реєстрації роботодавця як страхувальника).

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Про випадки гострого отруєння роботодавець (його представник) повідомляє у відповідний орган федерального органу виконавчої влади, що здійснює функції по федеральному державному санітарно-епідеміологічному нагляду.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Стаття 229. Порядок формування комісій з розслідування нещасних випадків

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Для розслідування нещасного випадку роботодавець (його представник) негайно утворює комісію у складі не менше трьох осіб. До складу комісії включаються спеціаліст з охорони праці або особа, призначена відповідальною за організацію роботи з охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця, представники роботодавця, представники виборного органу первинної профспілкової організації чи іншого представницького органу працівників, уповноважений з охорони праці. Комісію очолює роботодавець (його представник), а у випадках, передбачених цим Кодексом, - посадова особа відповідного федерального органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль (нагляд) у встановленій сфері діяльності.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

При розслідуванні нещасного випадку (в тому числі групового), в результаті якого один або кілька постраждалих отримали важкі ушкодження здоров'я, або нещасного випадку (в тому числі групового) зі смертельними наслідками до складу комісії також включаються державний інспектор праці, представники органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації або органу місцевого самоврядування (за згодою), представник територіального об'єднання організацій профспілок, а при розслідуванні зазначених нещасних випадків із застрахованими - представники виконавчого органу страховика (за місцем реєстрації роботодавця як страхувальника). Комісію очолює, як правило, посадова особа федерального органу виконавчої влади, уповноваженого на проведення федерального державного нагляду за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Якщо інше не передбачено цим Кодексом, то склад комісії затверджується наказом (розпорядженням) роботодавця. Особи, на яких безпосередньо покладено забезпечення дотримання вимог охорони праці на ділянці (об'єкті), де стався нещасний випадок, до складу комісії не включаються.

У розслідуванні нещасного випадку в роботодавця - фізичної особи беруть участь зазначений роботодавець або його повноважний представник, довірена особа потерпілого, спеціаліст з охорони праці, який може залучатися до розслідування нещасного випадку та на договірній основі.

Нещасний випадок, що стався з особою, направленою для виконання роботи до іншого роботодавця і які брали участь в його виробничої діяльності, розслідується комісією, утвореною роботодавцем, у якого стався нещасний випадок. До складу комісії входить представник роботодавця, який направив цю особу. Неприбуття або несвоєчасне прибуття зазначеного представника не є підставою для зміни термінів розслідування.

Нещасний випадок, що стався з особою, що виконував роботу на території іншого роботодавця, розслідується комісією, утвореною роботодавцем (його представником), за дорученням якого виконувалася робота, за участю при необхідності роботодавця (його представника), за яким закріплена дана територія на правах власності, володіння , користування (в тому числі оренди) та на інших підставах.

Нещасний випадок, що стався з особою, що виконував за дорученням роботодавця (його представника) роботу на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці іншого роботодавця, розслідується комісією, утвореною роботодавцем, який виконує цю роботу, з обов'язковою участю представника роботодавця, на території якого вона проводилася.

Нещасний випадок, що стався з працівником під час виконання роботи за сумісництвом, розслідується і враховується за місцем роботи за сумісництвом. У цьому випадку роботодавець (його представник), який проводив розслідування, за письмовою згодою працівника може інформувати про результати розслідування роботодавця за місцем основної роботи потерпілого.

Розслідування нещасного випадку, що стався в результаті катастрофи, аварії чи іншого ушкодження транспортного засобу, проводиться комісією, утвореною і очолюваної роботодавцем (його представником), з обов'язковим використанням матеріалів розслідування катастрофи, аварії чи іншого ушкодження транспортного засобу, проведеного відповідним федеральним органом виконавчої влади, що здійснює державний контроль (нагляд) у встановленій сфері діяльності, органами дізнання, органами слідства і власником транспортного засобу.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Кожен потерпілий, а також його законний представник або інше довірена особа мають право на особисту участь в розслідуванні нещасного випадку, що стався з потерпілим.

На вимогу потерпілого або в разі смерті потерпілого на вимогу осіб, які перебували на утриманні потерпілого, або осіб, які перебували з ним в близькій спорідненості чи властивості, в розслідуванні нещасного випадку може також брати участь їх законний представник або інше довірена особа. У разі коли законний представник або інше довірена особа не бере участі в розслідуванні, роботодавець (його представник) або голова комісії зобов'язаний на вимогу законного представника або іншої довіреної особи ознайомити його з матеріалами розслідування.

Якщо нещасний випадок став наслідком порушень в роботі, що впливають на забезпечення ядерної, радіаційної та технічної безпеки на об'єктах використання атомної енергії, то до складу комісії включається також представник територіального органу федерального органу виконавчої влади, що здійснює функції по федеральному державному нагляду в галузі використання атомної енергії.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

При нещасливий випадок, подію в організації або на об'єкті, підконтрольних територіальному органу федерального органу виконавчої влади, що здійснює функції по контролю і нагляду у сфері промислової безпеки, склад комісії затверджується керівником відповідного територіального органу. Очолює комісію представник цього органу.

При груповому нещасному випадку з числом загиблих п'ять чоловік і більше до складу комісії включаються також представники федерального органу виконавчої влади, уповноваженого на проведення державного контролю (нагляду) за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, і загальноросійського об'єднання професійних спілок . Очолює комісію керівник державної інспекції праці - головний державний інспектор праці відповідної державної інспекції праці або його заступник з охорони праці, а при розслідуванні нещасного випадку, що стався в організації або на об'єкті, підконтрольних територіальному органу федерального органу виконавчої влади, що здійснює функції по контролю і нагляду в сфері промислової безпеки, - керівник цього територіального органу.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Стаття 229.1. Терміни розслідування нещасних випадків

(Введена Федеральним законом від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Розслідування нещасного випадку (в тому числі групового), в результаті якого один або кілька постраждалих отримали легкі ушкодження здоров'я, проводиться комісією протягом трьох днів. Розслідування нещасного випадку (в тому числі групового), в результаті якого один або кілька постраждалих отримали важкі ушкодження здоров'я, або нещасного випадку (в тому числі групового) зі смертельним результатом проводиться комісією протягом 15 днів.

Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено роботодавцю або в результаті якого непрацездатність у потерпілого настала не відразу, розслідується в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, за заявою потерпілого або його довіреної особи протягом одного місяця з дня надходження такої заяви.

При необхідності проведення додаткової перевірки обставин нещасного випадку, отримання відповідних медичних та інших висновків зазначені в цій статті строки можуть бути продовжені головою комісії, але не більше ніж на 15 днів. Якщо завершити розслідування нещасного випадку у встановлені терміни не представляється можливим у зв'язку з необхідністю розгляду його обставин в організаціях, що здійснюють експертизу, органах дізнання, органах слідства або в суді, то рішення про продовження терміну розслідування нещасного випадку приймається за погодженням з цими організаціями, органами або з урахуванням прийнятих ними рішень.

КонсультантПлюс: примітка.

З питання, що стосується порядку розслідування та обліку професійних захворювань, див. Постанову Уряду РФ від 15.12.2000 N 967.

Стаття 229.2. Порядок проведення розслідування нещасних випадків

(Введена Федеральним законом від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

При розслідуванні кожного нещасного випадку комісія (в передбачених цим Кодексом випадках державний інспектор праці, самостійно проводить розслідування нещасного випадку) виявляє і опитує очевидців події, осіб, які допустили порушення вимог охорони праці, отримує необхідну інформацію від роботодавця (його представника) і по можливості пояснення від потерпілого.

На вимогу комісії в необхідних для проведення розслідування випадках роботодавець за рахунок власних коштів забезпечує:

виконання технічних розрахунків, проведення лабораторних досліджень, випробувань, інших експертних робіт і залучення з цією метою фахівців-експертів;

фотографування та (або) відеозйомку місця події та пошкоджених об'єктів, складання планів, ескізів, схем;

надання транспорту, службового приміщення, засобів зв'язку, спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

Матеріали розслідування нещасного випадку включають:

наказ (розпорядження) про створення комісії з розслідування нещасного випадку;

плани, ескізи, схеми, протокол огляду місця події, а при необхідності - фото- і відеоматеріали;

документи, що характеризують стан робочого місця, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

виписки з журналів реєстрації інструктажів з охорони праці та протоколів перевірки знання постраждалими вимог охорони праці;

протоколи опитувань очевидців нещасного випадку і посадових осіб, пояснення постраждалих;

експертні висновки фахівців, результати технічних розрахунків, лабораторних досліджень і випробувань;

медичний висновок про характер і ступінь тяжкості ушкодження, заподіяної здоров'ю потерпілого, або причини його смерті, знаходженні потерпілого в момент нещасного випадку в стані алкогольного, наркотичного або іншого токсичного сп'яніння;

копії документів, що підтверджують видачу постраждалому спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту відповідно до діючих норм;

виписки з раніше виданих роботодавцеві і стосуються предмета розслідування приписів державних інспекторів праці та посадових осіб територіального органу відповідного федерального органу виконавчої влади, який здійснює функції з державного нагляду у встановленій сфері діяльності (якщо нещасний випадок стався в організації або на об'єкті, підконтрольних цьому органу), а також виписки з уявлень профспілкових інспекторів праці про усунення виявлених порушень вимог охорони праці;

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

інші документи на розсуд комісії.

Конкретний перелік матеріалів розслідування визначається головою комісії в залежності від характеру і обставин нещасного випадку.

На підставі зібраних матеріалів розслідування комісія (в передбачених цим Кодексом випадках державний інспектор праці, самостійно проводить розслідування нещасного випадку) встановлює обставини та причини нещасного випадку, а також осіб, які допустили порушення вимог охорони праці, виробляє пропозиції щодо усунення виявлених порушень, причин нещасного випадку та попередження аналогічних нещасних випадків, визначає, чи були дії (бездіяльність) потерпілого в момент нещасного випадку обумовлені трудовими відносинами з роботодавцем або участю в його виробничої діяльності, в необхідних випадках вирішує питання про те, яким роботодавцем здійснюється облік нещасного випадку, кваліфікує нещасний випадок як нещасний випадок на виробництві або як нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом.

Розслідуються у встановленому порядку і за рішенням комісії (в передбачених цим Кодексом випадках державного інспектора праці, самостійно проводив розслідування нещасного випадку) в залежності від конкретних обставин можуть кваліфікуватися як нещасні випадки, не пов'язані з виробництвом:

смерть внаслідок загального захворювання або самогубства, підтверджена в установленому порядку відповідно медичною організацією, органами слідства або судом;

смерть або пошкодження здоров'я, єдиною причиною яких стало за висновком медичної організації алкогольне, наркотичне чи інше токсичне сп'яніння (отруєння) потерпілого, не пов'язане з порушеннями технологічного процесу, в якому використовуються технічні спирти, ароматичні, наркотичні та інші токсичні речовини;

Нормативні положення частини шостої цієї статті частково відтворені з нормативних положень частини дванадцятої статті 230 цього Кодексу, які були предметом розгляду Конституційного Суду РФ і визнані відповідними Конституції РФ Постановою Конституційного Суду РФ від 24.05.2007 N 7-П, яким одночасно був виявлений їх конституційно правовий зміст.

нещасний випадок, що стався при здійсненні постраждалим дій (бездіяльності), кваліфікованих правоохоронними органами як кримінально каране діяння.

Нещасний випадок на виробництві є страховим випадком, якщо він стався з застрахованим або іншою особою, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Якщо під час розслідування нещасного випадку із застрахованим встановлено, що груба необережність застрахованої сприяла виникненню або збільшенню шкоди, заподіяної його здоров'ю, то з урахуванням висновку виборного органу первинної профспілкової організації або іншого уповноваженого працівниками органу комісія (в передбачених цим Кодексом випадках державний інспектор праці, самостійно проводить розслідування нещасного випадку) встановлює ступінь провини застрахованого у відсотках.

Частиною дев'ятою втратила силу. - Федеральний закон від 17.07.2009 N 167-ФЗ.

Положення про особливості розслідування нещасних випадків на виробництві в окремих галузях і організаціях і форми документів, необхідних для розслідування нещасних випадків, затверджуються в порядку, що встановлюється уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади.

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

Стаття 229.3. Проведення розслідування нещасних випадків державними інспекторами праці

(Введена Федеральним законом від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Державний інспектор праці при виявленні прихованого нещасного випадку, надходження скарги, заяви, іншого звернення потерпілого (його законного представника або іншої довіреної особи), особи, яка перебувала на утриманні загиблого в результаті нещасного випадку, або особи, яка перебувала з ним в близькій спорідненості чи властивості ( їх законного представника або іншої довіреної особи), про незгоду їх з висновками комісії з розслідування нещасного випадку, а також при отриманні відомостей, об'єктивно свідчать про порушення порядку розслідування, проводить додаткове розслідування нещасного випадку відповідно до вимог цієї глави незалежно від терміну давності нещасного випадку . Додаткове розслідування проводиться, як правило, із залученням профспілкового інспектора праці, а при необхідності - представників відповідного федерального органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль (нагляд) у встановленій сфері діяльності, і виконавчого органу страховика (за місцем реєстрації роботодавця як страхувальника). За результатами додаткового розслідування державний інспектор праці складає висновок про нещасливий випадок з виробництва і видає припис, обов'язкове для виконання роботодавцем (його представником).

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Державний інспектор праці має право зобов'язати роботодавця (його представника) скласти новий акт про нещасний випадок на виробництві, якщо наявний акт оформлений з порушеннями або не відповідає матеріалам розслідування нещасного випадку. В цьому випадку колишній акт про нещасний випадок на виробництві визнається таким, що втратив силу на підставі рішення роботодавця (його представника) або державного інспектора праці.

Стаття 230. Порядок оформлення матеріалів розслідування нещасних випадків

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

По кожному нещасному випадку, кваліфікованому за результатами розслідування як нещасний випадок на виробництві та спричинив за собою необхідність переведення потерпілого відповідно до медичного висновку, виданими в порядку, встановленому федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, на іншу роботу, втрату ним працездатності на терміном упродовж як мінімум дня або смерть потерпілого, оформляється акт про нещасний випадок на виробництві за встановленою формою у двох примірниках, які мають рівний юридичною силою, російською мовою або російською мовою і державною мовою республіки, що входить до складу Російської Федерації.

При груповому нещасному випадку на виробництві акт про нещасний випадок на виробництві складається на кожного потерпілого окремо.

При нещасному випадку на виробництві з застрахованою складається додатковий примірник акта про нещасний випадок на виробництві.

В акті про нещасний випадок на виробництві повинні бути детально викладені обставини і причини нещасного випадку, а також вказані особи, які допустили порушення вимог охорони праці. У разі встановлення факту грубої необережності застрахованого, сприяла виникненню шкоди або збільшенню шкоди, заподіяної його здоров'ю, в акті вказується ступінь провини застрахованого у відсотках, встановлена ??за результатами розслідування нещасного випадку на виробництві.

Після завершення розслідування акт про нещасний випадок на виробництві підписується всіма особами, які проводили розслідування, затверджується роботодавцем (його представником) і засвідчується печаткою.

Роботодавець (його представник) у триденний термін після завершення розслідування нещасного випадку на виробництві зобов'язаний видати один екземпляр затвердженого ним акта про нещасний випадок на виробництві потерпілому (його законному представнику чи іншому довіреній особі), а у разі нещасного випадку на виробництві зі смертельним результатом - особам, які перебували на утриманні загиблого, або особам, які перебували з ним в близькій спорідненості чи властивості (їх законному представнику чи іншому довіреній особі), на їх вимогу. Другий примірник зазначеного акта разом з матеріалами розслідування зберігається протягом 45 років роботодавцем (його представником), що здійснює за рішенням комісії облік даного нещасного випадку на виробництві. При страхових випадках третій примірник акта про нещасний випадок на виробництві та копії матеріалів розслідування роботодавець (його представник) у триденний термін після завершення розслідування нещасного випадку на виробництві направляє до виконавчого органу страховика (за місцем реєстрації роботодавця як страхувальника).

(В ред. Федерального закону від 07.05.2009 N 80-ФЗ)

При нещасному випадку на виробництві, який стався з особою, направленою для виконання роботи до іншого роботодавця і які брали участь в його виробничої діяльності (частина п'ята статті 229 цього Кодексу), роботодавець (його представник), у якого стався нещасний випадок, надсилає копію акта про нещасний випадок на виробництві та копії матеріалів розслідування за місцем основної роботи (навчання, служби) потерпілого.

За результатами розслідування нещасного випадку, кваліфікованого як нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, в тому числі групового нещасного випадку, важкого нещасного випадку або нещасного випадку зі смертельним наслідком, комісія (в передбачених цим Кодексом випадках державний інспектор праці, самостійно проводив розслідування нещасного випадку) складає акт про розслідування відповідного нещасного випадку за встановленою формою у двох примірниках, які мають рівний юридичною силою, які підписуються всіма особами, які проводили розслідування.

Результати розслідування нещасного випадку на виробництві розглядаються роботодавцем (його представником) за участю виборного органу первинної профспілкової організації для вжиття заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам на виробництві.

Стаття 230.1. Порядок реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві

(Введена Федеральним законом від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Кожен оформлений в установленому порядку нещасний випадок на виробництві реєструється роботодавцем (його представником), що здійснює відповідно до рішення комісії (в передбачених цим Кодексом випадках державного інспектора праці, самостійно проводив розслідування нещасного випадку на виробництві) його облік, в журналі реєстрації нещасних випадків на виробництві за встановленою формою.

Один примірник акта про розслідування групового нещасного випадку на виробництві, важкого нещасного випадку на виробництві, нещасного випадку на виробництві зі смертельним результатом разом з копіями матеріалів розслідування, включаючи копії актів про нещасний випадок на виробництві на кожного постраждалого, головою комісії (у передбачених цим Кодексом випадках державним інспектором праці, самостійно проводила розслідування нещасного випадку) в триденний термін після подання роботодавцю спрямовується в прокуратуру, в яку повідомлялося про даний нещасний випадок. Другий примірник зазначеного акта разом з матеріалами розслідування зберігається протягом 45 років роботодавцем, у якого стався цей нещасний випадок. Копії зазначеного акта разом з копіями матеріалів розслідування направляються: в відповідну державну інспекцію праці та територіальний орган відповідного федерального органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль (нагляд) у встановленій сфері діяльності, - з нещасних випадків на виробництві, що стався в організаціях або на об'єктах, підконтрольних цього органу, а при страховому випадку - також до виконавчого органу страховика (за місцем реєстрації роботодавця як страхувальника).

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Копії актів про розслідуванні нещасних випадків на виробництві (в тому числі групових), в результаті яких один або кілька постраждалих отримали важкі ушкодження здоров'я, або нещасних випадків на виробництві (в тому числі групових), що закінчилися смертю, разом з копіями актів про нещасний випадок на виробництві на кожного постраждалого направляються головою комісії (у передбачених цим Кодексом випадках державним інспектором праці, самостійно проводила розслідування нещасного випадку на виробництві) до федерального орган виконавчої влади, уповноважений на здійснення федерального державного нагляду за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, і відповідне територіальне об'єднання організацій професійних спілок для аналізу стану і причин виробничого травматизму в Російській Федерації та розробки пропозицій щодо його профілактики.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності потерпілого роботодавець (його представник) зобов'язаний направити до відповідної державної інспекції праці, а в необхідних випадках - в територіальний орган федерального органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль (нагляд) у встановленій сфері діяльності, повідомлення за встановленою формою про наслідки нещасного випадку на виробництві та заходи, яких було вжито для попередження нещасних випадків на виробництві.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Стаття 231. Розгляд розбіжностей з питань розслідування, оформлення та обліку нещасних випадків

(В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)

Розбіжності з питань розслідування, оформлення та обліку нещасних випадків, невизнання роботодавцем (його представником) факту нещасного випадку, відмови в проведенні розслідування нещасного випадку і складанні відповідного акту, незгоди потерпілого (його законного представника або іншої довіреної особи), а при нещасних випадках зі смертельним результатом - осіб, які перебували на утриманні загиблого в результаті нещасного випадку, або осіб, які перебували з ним в близькій спорідненості чи властивості (їх законного представника або іншої довіреної особи), із змістом акта про нещасний випадок розглядаються федеральним органом виконавчої влади, уповноваженим на здійснення федерального державного нагляду за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, і його територіальними органами, рішення яких можуть бути оскаржені до суду. У цих випадках подача скарги не є підставою для невиконання роботодавцем (його представником) рішень державного інспектора праці.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2011 N 242-ФЗ)

Сутність, властивості управлінських рішень

Поняття управлінського рішення.Під рішенням розуміється вибір альтернативи. Управлінським рішенням є вибір альтернативи в процесі реалізації основних функцій управління. Управлінське рішення - це, перш за все, творче і вольовий вплив суб'єкта управління, засноване на знанні об'єктивних законів функціонування керованої системи і аналізі управлінської інформації про її стан, спрямоване на досягнення поставлених цілей.

Об'єкт управлінського рішення - система або операція. Суб'єктом управлінського рішення можуть бути як керуюча підсистема організаційно-виробничої системи, так і особа, яка приймає рішення.

Для практичного здійснення цілеспрямованого впливу на об'єкт управління прийняте рішення конкретизується у вигляді відповідної програми дій. Програма включає перелік заходів, методи їх здійснення, терміни і межі дій, коло виконавців і необхідні кошти, а також необхідні результати і критерії їх оцінки.

Програма визначає місце кожної виробничої одиниці в процесі досягнення поставлених цілей. При цьому дії і ресурси структурних підрозділів узгоджені і пов'язані в просторі і часі. Разом з тим рішення, як правило, носить директивний характер і стає як би сигналом, імпульсом, що спонукає виробничі колективи до дії.

Поняття альтернативи і варіанти.Енциклопедичний словник визначає альтернативу як кожну з виключають один одного можливостей, необхідність вибору між взаємовиключними можливостями.

Під варіантом в даному випадку розуміється видозміна, різновид.

Таким чином, вибір альтернативи - це фактично вибір напрямку вирішення, а вибір варіанта - це вибір способу реалізації обраної альтернативи.

У теорії і практиці прийняття рішень використовуються обидва терміни. Автори вважають більш коректним використання терміну «альтернатива».

Особливості та відмінності управлінського рішення від інших видів рішень.Управлінського рішення притаманні як риси, властиві всім рішень, що приймаються людиною незалежно від сфери діяльності, так і особливі риси, характерні саме для рішень, прийнятих в процесі управління. Управлінське рішення:

· Формує керуючий вплив, пов'язуючи таким чином суб'єкт і об'єкт управління;

· Стає результатом творчої розумової діяльності людини, в основі якої лежать пізнання і свідоме використання об'єктивних законів, залучення особистого досвіду;

· Визначає коло дій суб'єкта і об'єкта управління для досягнення загальних цілей даної системи, т. Е. Веде до дії, практичних результатів.

Таким чином, управлінське рішення - це творчий акт цілеспрямованого впливу суб'єкта управління на об'єкт, заснований на знанні об'єктивних законів і досвіді і ведучий до практичних результатів.

Визначити управлінське рішення як творчий акт дозволяє та обставина, що вироблення і прийняття рішення - це оригінальний процес навіть у разі використання для вироблення формальних моделей, так як отриманий за допомогою моделі варіант рішення не є остаточним. Перед затвердженням отриманого варіанту і передачею на виконання його обговорюють і аналізують з точки зору факторів, не врахованих в формальному описі проблеми. Вказуючи, що в ході процесу вироблення та реалізації рішення менеджер усвідомлено застосовує свої наукові знання і досвід на практиці, ми тим самим відзначаємо наявність суб'єктивного моменту, від якого не вільно жодне рішення, прийняте людиною.

Присутність суб'єктивного в управлінському рішенні - не негативна явище за умови переважання в ньому об'єктивного моменту, про що можна судити по тактичним результатами реалізації рішення, оскільки тільки практикою людина доводить правильність своїх гіпотез, справедливість понять, точність знань. Максимальна об'єктивізація уявлень суб'єкта про розв'язуваної проблеми досягається за допомогою використання в ході її вирішення наукових методів, тому у визначенні підкреслюється, що управлінське рішення має бути науково обґрунтованим, т. Е. Прийматися менеджером на основі знання об'єктивних законів і наукового передбачення їх дії і розвитку в майбутньому .

Систематизуючи різноманіття властивостей управлінських рішень, можна виділити наступні їх аспекти:

1) економічний:

· Ефективність використання всіх видів ресурсів;

· Матеріальна зацікавленість персоналу;

· Обґрунтованість управлінських рішень;

· Максимізація економічного ефекту;

2) соціальний:

· Неформальна структура робочих груп;

· Якість трудової діяльності;

· Розвиток системи участі в управлінні;

· Позавиробнича діяльність неформальних груп;

3) організаційний:

· делегування повноважень;

· Локалізація і усунення конфліктів;

· розподіл праці;

· Структуризація функцій управління;

4) правовий:

· Дотримання правових норм при підготовці, прийнятті та реалізації управлінських рішень;

· Надання управлінського рішення форми нормативного або розпорядчого акта;

· Дотримання і відповідність компетенції персоналу щодо прийняття рішення;

· Розподіл відповідальності за виконання прийнятого рішення;

5) психологічний:

· Облік інноваційної готовності персоналу;

· Оцінка соціально-психологічного клімату;

· Професійні якості керівника;

· Ділові якості керівника і психологічний склад особистості підлеглих;

6) педагогічний:

· Виховний характер управлінських рішень;

· Кваліфікаційний зростання персоналу;

· Формування позитивних моральних установок.

Відмінність управлінських рішень, наприклад, від інженерно-технічних полягає в об'єкті управління. Особлива роль відводиться менеджеру не тільки в ході розробки рішення і його прийняття, але і при реалізації та контролі виконання, оскільки на даному етапі здійснюється зворотний зв'язок і менеджер може надавати коригувальні дії, що управляють.


2. Класифікація управлінських рішень

Класифікація рішень дозволяє вивчити їх особливості і вибрати найбільш ефективні в умовах конкретного завдання. Однак у зв'язку зі складністю умов, цілей прийняття рішень, вимог і структури рішення створити просту і чітку їх класифікацію представляється проблематичним. Тому можуть існувати і існують різні класифікації управлінських рішень.

за характером процесу прийняття рішення виділяють:

· Інтуїтивні рішення - вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний. Особа, яка приймає рішення, не займається при цьому свідомим зважуванням «за» і «проти» по кожній альтернативі і не потребує навіть у розумінні ситуації. Те, що ми називаємо осяянням чи шостим почуттям, і є інтуїтивні рішення;

· Рішення, засновані на судженнях, - вибір, обумовлений знаннями або накопиченим досвідом. Людина використовує знання про те, що відбувалося в подібних ситуаціях раніше, щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору в існуючій ситуації. Спираючись на здоровий глузд, він вибирає альтернативу, яка принесла успіх в минулому. Однак судження неможливо співвіднести з новою ситуацією, оскільки у керівника відсутній досвід, на якому він міг би заснувати логічний вибір. Сюди слід віднести будь-яку ситуацію, нову для організації, наприклад зміна асортименту вироблених виробів, розробку нової технології або випробування системи винагород, що відрізняється від діючої. У складній ситуації думка може виявитися невірним, оскільки чинників, які необхідно врахувати, дуже багато для «неозброєного» людського розуму і він не в змозі їх все охопити і зіставити;

· Раціональні рішення. Головна відмінність між рішеннями раціональним і заснованим на судженні полягає в тому, що перше не залежить від минулого досвіду. Раціональне рішення влаштовується за допомогою об'єктивного аналітичного процесу.

за часу настання наслідків для об'єкта управління виділяють:

· Стратегічні рішення - рішення щодо набору дій, спрямованих на досягнення цілей організації за допомогою її пристосування до змін зовнішнього середовища. Стратегічне рішення реалізується через розподіл ресурсів, адаптацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію та організаційне стратегічне передбачення. Інструмент прийняття таких рішень - стратегічне планування, т. Е. Визначення управлінського процесу створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями і шансами в сфері маркетингу. Стратегічне планування часто спирається на чітко сформульовану програмну заяву фірми, виклад допоміжних цілей і завдань, здоровий господарський портфель і стратегію росту;

· Перспективні рішення - рішення, спрямовані на прийняття і реалізацію перспективних планів;

· Поточні рішення - рішення, які розвивають і уточнюють перспективні рішення і які беруться в рамках підсистеми або етапу одного з його циклів, наприклад циклу розробки. Поточні рішення охоплюють виробничі процеси по виготовленню та постачанню підсистем вироби;

· Оперативні рішення - рішення, що охоплюють виробничі процеси по виготовленню та постачанню елементів нижчого рівня, які доводять планове завдання до конкретних виконавців у кожному підрозділі. Оперативні рішення приймаються щодо конкретного елементу нижнього рівня товару або елемента виробничої системи;

· Стабілізаційні рішення - рішення, що приймаються для забезпечення знаходження системи і її підсистем в області керованих або допустимих станів.

за технології розробки рішення виділяють:

· Організаційні рішення, мета яких - забезпечення руху до поставлених перед організацією задачам. Тому найбільш ефективним організаційним рішенням стає вибір, який буде насправді реалізований і внесе найбільший внесок в досягнення кінцевої мети. Організаційні рішення можна кваліфікувати як запрограмовані і незапрограмовані:




 Стадії процесу прийняття рішень |  Вимоги, що пред'являються до управлінських рішень |  Особливості елементів ближнього оточення компанії |  Особливості елементів далекого оточення компанії |  Характеристики особи, що приймає рішення |  Факторний аналіз |  метод сценаріїв |  Номінальний груповий метод |  Сутність невизначеності та ризику |  Класифікація ризиків |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати