Головна

Професійне самовиховання вчителя

  1.  Бесіда вчителя про роль моделювання в наукових і практичних дослідженнях.
  2.  Великі вчителі людства
  3.  Взаємодія неалельних генів (Лекція вчителя)
  4.  ВЗАЄМОДІЯ БАТЬКІВ І ВЧИТЕЛЯ
  5.  ПИТАННЯ 10: «ВЕЛИКА ДИДАКТИКА» Я. А. Коменського, ЇЇ Філософсько-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА, ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ
  6.  Питання 24. Працевлаштування та професійне навчання інвалідів.
  7.  ПИТАННЯ 28: антропологічні ПОГЛЯДИ УШИНСЬКОГО. КНИГА «ЛЮДИНА ЯК ПРЕДМЕТ ВИХОВАННЯ. ДОСВІД ПЕДАГОГІЧНОЇ АНТРОПОЛОГИИ », ЇЇ РОЛЬ В ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ.

Для того щоб домогтися гарних результатів у професійній діяльності, треба постійно вивчати себе, знати свої достоїнства і недоліки, поступово формувати в собі той внутрішній стрижень, на якому буде будуватися не тільки професійне, а й особистісний розвиток. Управління своїм розвитком здійснюється за допомогою самовиховання.

Діяльність самовиховання формується в процесі самопізнання, усвідомлення реального Я ідеального образу себе в майбутньому, самопрограмування і самовоздействия. Процес самопізнання, т. Е пізнання і оцінки самого себе як суб'єкта практичної і пізнавальної діяльності, пов'язаний із становленням суб'єктивної позиції педагога.

Специфіка професійного педагогічного самопізнання полягає в тому, що воно виростає з особистісного самопізнання, так як педагог в процесі виконання своєї професійної діяльності віддає частину себе, своїх духовних ресурсів іншим. Власне, орієнтація на іншого, на взаємодію з іншими і визначає той образ діяльності, на який орієнтується педагог.

Професійне самопізнання включає розвиток уявлення професіонала про себе і своєї цінності, свій внесок у загальну справу.

Структуру професійного самопізнання в загальному вигляді можна охарактеризувати наступними положеннями:

усвідомлення своєї приналежності до педагогічної професії;

формування знання, думки про ступінь своєї відповідності професійним стандартам, про своє місце в системі професійних ролей;

усвідомлення ступеня свого визнання в професійній групі;

пізнання своїх сильних і слабких сторін, шляхів самовдосконалення, ймовірних зон успіхів і невдач;

уявлення про себе та свою роботу в майбутньому;

Педагогічна самопізнання тісно пов'язане з рефлексією, зі зверненням до внутрішнього світу, з оцінкою тих процесів, які відбуваються в ньому.

Процес самопрограмування розвитку особистості - це не що інше, як матеріалізація власного прогнозу про можливе удосконалення своєї особистості.

Побудови програми самовиховання передує вироблення системи «правил життя», які поступово стають принципами поведінки і діяльності особистості. Поряд з програмою самовиховання можна скласти і план роботи над собою: план-максимум на великий відрізок часу і план-мінімум на день, тиждень, місяць.

Щоб правильно скласти програму самовиховання, потрібно правильно визначити цілі і вибрати засоби самовиховання.

Цілі самовиховання базуються на результатах самопізнання і пізнання навколишнього середовища. Зміни, які необхідно внести в структуру особистості, фіксуються в загальних рисах і згодом поділяються на невеликі приватні завдання. Метою самовиховання може бути дотримання принципів поведінки і діяльності, висунутих самим педагогом.

Зміст і завдання самовиховання мають на увазі таку поведінку і діяльність, які призводять до досягнення цілей виховання. Це перш за все залежить від психічних властивостей особистості, її інтелектуальної, емоційної і вольової сфери.

Засоби самовиховання - це своєрідні способи впливу на себе, які опосередковують мети і результат. З огляду на особливості своєї особистості і конкретні умови, кожна людина вибирає їх оптимальне поєднання.

Особливе місце в ряду засобів самовиховання займають засоби управління своїм психічним станом, т. Е кошти саморегуляції. До них відносяться прийоми відключення, самоотвлеченія, розслаблення м'язів (релаксації), а також самопереконання, самонаказ, самонавіювання та ін.

На основі аналізу фактів свого життя і завдяки суворим логічним доводам педагог може виробити свідоме установку на свій подальший розвиток.

Завдяки самопереконання можна перебудувати самосвідомість, ставлення до різних явищ життя і власну поведінку. Самопереконання вимагає активної розумової роботи, дискусії з самим собою. Зважуючи «за» і «проти» людина встановлює істину і приймає її у вигляді керівної ідеї. Для самопереконання необхідно мати достатню інформацію про те, в чому треба себе переконати, досить різними способами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

До різновидів самопереконання відносять самовиправдання, самозаспокоєння.

Якщо особистість в процесі самопереконання знайшла істинний шлях, то вона приймає рішення, яке може здійснюватися у формі самонаказ. Вольове дію на себе в формі самонаказ може відбуватися, коли пройшов етап самоаналізу, а послаблення і розраду заважають активній діяльності. Настає момент, коли треба приступати до виконання планів і задумів.

Майбутній учитель повинен усвідомлювати, що найважливішою якістю педагога, який за своїм становищем повинен бути зразком для учнів, є здатність ставити «треба» над «хочу», тобто виконувати важку і копітку роботу, незважаючи на можливість відпочити, розважитися з друзями. Організований і дисциплінований учитель після прийняття рішення зробить все так, як запланував.

Самонаказ - це одна з форм самопрінужденія, яке є результатом прояву вольових якостей особистості. Формою самопрінужденія є також самовладання, що є здатністю людини або колективу стримувати себе від дій, які вони вважають неправильними. Самовладання, як важлива характеристика вчителя, є ознакою самодисципліни, яка досягається за допомогою ряду прийомів:

1) прийоми, звернені до інтелекту: особисті правила або девізи, за якими людина будує поведінку, самонапомінаніе;

2) прийоми, звернені до почуттів: самозаспокоєння, самоодобрение, самокритика та ін.

3) прийоми, звернені до волі і практиці поведінки: самообещаніе, намір, клятва, самообязательство, самообозреніе, самовідмова і ін.

Все ширше використовуються методи і прийоми цілеспрямованого самонавіювання - аутотренінгу. Самонавіювання здійснюється шляхом багаторазового повторення слів або словесних формулювань, які стверджують бажане стан. Словесні формулювання вимовляються від свого імені, в позитивної формі, в теперішньому часі.

Самонавіювання може бути застосовано в процесі самовиховання будь-яких якостей і властивостей особистості, в тому числі і при оволодінні основами саморегуляції емоційно-вольових станів.

Результати самовиховання - це ті зміни, які відбуваються в результаті самовоспітательних впливів.

Головною умовою і засобом успіху професійного самовиховання педагога є адекватна, реальна діяльність.

Питання і завдання для самоконтролю

Назвіть компоненти процесу самовиховання.

Перерахуйте положення структури професійного самопізнання.

Перерахуйте кошти самовиховання.

Визначте поняття «аутотренінг».




 Поняття про діяльність |  Схема 1.1.1. Структура людської діяльності (по А. Н. Леонтьєву) |  творче завдання |  творчі завдання |  творче завдання |  творче завдання |  творче завдання |  творче завдання |  творче завдання |  глава 3 |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати