Головна

Методичні вказівки для студентів

  1.  III. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
  2.  IV. ОРГАНІЗАЦІЙНО - МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  3.  VIII. Методичні рекомендації щодо вивчення курсу
  4.  Алгоритм підготовки студентів з вивчення дисципліни
  5.  АНКЕТА для СТУДЕНТІВ
  6.  АНКЕТА для студентів
  7.  Бально-рейтингова система оцінки знань студентів

Вивчення спецкурсу «Порівняльна педагогіка» сприяє розвитку, формування і становлення особистості; формує потребу в постійній самоосвіті і самовдосконаленні у професійній діяльності; формує історичну свідомість, світоглядну культуру.

При вивченні курсу відбувається придбання знань: тенденції і проблеми розвитку освіти і педагогічної культури в усьому світі; системи освіти в різних країнах; проблеми шкільної освіти і виховання; проблеми модернізації навчання і виховання; систему підготовки вчителів; основні аспекти Болонської угоди; набувають вміння: володіти педагогічної термінологією; критично оцінювати історичні факти, події, свідоцтва; аналізувати педагогічні явища; проводити порівняльно-порівняльний різних педагогічних теорій; вміння виділяти позитивні і негативні аспекти розвитку світового освітнього простору, форми і способи взаємозбагачення національних педагогічних культур.

Самостійна робота студентів є найважливішим етапом у вивченні навчального матеріалу. Значимість і необхідність самостійної роботи студентів ґрунтується на тезі про те, що неможливо людини чогось навчити, можна лише допомогти йому навчитися. Самостійність виступає найважливішим професійно значущим якістю педагога і стрижневою якістю особистості. При чому, самостійність - це не просто сума умінь і навичок, на думку С. Л. Рубінштейна, справжня самостійність передбачає свідому вмотивованість дій та їх обґрунтованість.

Серед основних функцій самостійної роботи студентів з теорії навчання можна виділити наступні:

- Оволодіння в ході самостійного виконання завдань педагогічними знаннями;

- Закріплення педагогічних умінь і навичок виконання дій, що реалізують навчально-виховну функцію педагога;

- Розвиток самостійного професійно педагогічного мислення;

- Поглиблення і закріплення професійно значущих властивостей і якостей особистості.

Самостійна робота може бути організована в різних формах: аналіз наукової літератури, опрацювання лекцій, вивчення ряду навчальних тем самостійно, підготовка до семінарських занять, виконання самостійних письмових завдань, підготовка доповідей, реферативних повідомлень.

Самостійна робота студентів передбачає роботу з науковою літературою, що вимагає певних умінь і навичок. При роботі з літературою звернути увагу на час, історію і мету створення твору, прочитати текст твори чи уривки з нього, визначити незрозумілі слова, знайти їх значення в довідково-інформаційних виданнях, розбити текст на смислові частини, виділити основні положення твору, його головні ідеї , зробити висновки, записати в зошит необхідні положення. Вибір форми записи (план, теза, конспект, логіко-смислова модель, таблиця, цитати, виписки) залежить від призначення тексту, складності, особливостей, а також рівня розвитку навичок у студента. У записі можна внести додатковий фактичний матеріал, на полях допустимі позначки, доповнення, підкреслення і т. Д. Вказується сторінка, вихідні дані джерела.

Самостійна робота студентів зі спецкурсу «Культура навчальної праці» полягає в самостійному вивченні питань програми, не розглянуті в лекціях, а також у підготовці до семінарських (практичних) занять. При підготовці до занять студенту необхідно:

- Ретельно вивчити зміст програми і теоретичний матеріал, викладений в лекції;

- Вивчити основні терміни і поняття по темі, при необхідності доповнити новими визначеннями;

- Вивчити і законспектувати матеріал, не розглянутий на лекціях і практичних заняттях, і запропонований викладачем для самостійного вивчення, орієнтуючись на питання до практичного заняття;

- Прочитати і законспектувати літературу для самостійного вивчення, виділивши на полях основні ідеї та погляди автора, що стосуються розглянутих на занятті питань.

Контроль за самостійною роботою здійснюється викладачем, як на заняттях, так і в додатковий час, представлене для індивідуальної роботи зі студентами.

Викладач самостійно вирішує, які питання він виносить на розгляд на заняттях, а які дає на самостійне вивчення студенту. На практичних заняттях основна увага приділяється обговоренню теоретичних питань і проблем, винесених на розгляд з опорою на рекомендовану до вивчення літературу.

Практичні заняття спрямовані переважно на розвиток у студентів аналітичних здібностей, комунікативних навичок. На лабораторних заняттях робота здійснюється в підгрупах. Основна увага приділяється практичній роботі - умінь використовувати теоретичні знання у практичній діяльності.

Семінарські (практичні) заняття - Це особлива групова форма навчальних занять, яка, як правило, служить доповненням до лекційного курсу. Семінар зазвичай присвячений детальному вивченню окремої теми і, формуванню умінь застосовувати теоретичні знання в практичних, прикладних цілях, виробленню навчальних або професійних навичок, і, на відміну від лекції, проводиться в кожній студентській групі окремо. Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є активна участь самих студентів в поясненні винесених на розгляд проблем, питань; викладач, даючи студентам, можливість вільно висловитися з обговорюваного питання, тільки допомагає їм правильно побудувати обговорення. Така навчальна мета семінару вимагає, щоб учні були добре підготовлені до нього. В іншому випадку семінар НЕ буде дієвим і може перетворитися в нудний обмін питаннями і відповідями між викладачем і студентами.

Семінари можуть бути різними як за змістом, так і з побудови, організації роботи. У процесі вивчення обговорюються теоретичні проблеми, проводяться дискусії, диспути, ділові, особистісно-орієнтовані ігри, педагогічні та імітаційні тренінги, здійснюється рішення і аналіз педагогічних ситуацій, завдань, проводяться індивідуально-групові, дослідницькі завдання, проводяться у формі обговорення невеликих доповідей або рефератів студентів . Зазвичай на семінарах обговорюються заздалегідь поставлені запитання. Студенти завчасно знайомляться спланом заняття і літературою, що рекомендується для вивчення даної теми, щоб мати можливість підготуватися до семінару, активно обговорювати проблему, висловлювати свою точку зору, обмінюватися думками, нарешті, сперечатися в пошуках істини - а це і є головне призначення семінару, - готуватися до нього должнивсе.

Семінар допомагає студентам глибоко оволодіти предметом, сприяє розвитку у них вміння самостійно працювати з навчальною літературою і першоджерелами, освоєння ними методів наукової роботи і придбання навичок наукової аргументації, наукового мислення. Викладачеві ж робота студента на семінарі дозволяє судити про те, наскільки успішно і з яким захопленням він освоює матеріал курсу.




 Пояснювальна записка |  Тема 3. Розвиток систем освіти |  Практичне заняття № 3 |  Практичне заняття № 4 |  Для самостійної роботи студентів |  Перелік питань до заліку |  V. Навчально-методичне забезпечення дисципліни |  VI. Словник основних термінів |  В системі сучасного педагогічного знання |  Фактори розвитку освіти в сучасному світі |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати