Головна

Сутність емоцій та почуттів, їх функції та види.

  1. Алгоритм знаходження оптимальних значень цільової функції графічним методом
  2. Буття матеріального. Сутність матерії
  3. Види та функції статистичних показників.
  4. Види та функції цін.
  5. Визначення, оцінка та функції власного капіталу
  6. Відсутність перехресного імунітету, що дозволяє людині неодноразово протягом життя хворіти ВГ різної етіології.
  7. Властивості передавальної функції

Почуття́ (від фр. emotion - хвилювання, збудження), це - загальний стан свідомості з-за більш чи менш складного поєднання різного роду відчуттів.

Почуття - це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції - радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

На відміну від емоцій і настроїв, почуття мають виражену об'єктивну прив'язку: вони виникають стосовно до чого або когось, а не ситуації в цілому. «Я боюсь цієї людини» - це почуття, а «Мені страшно» - це емоція.

В якості почуття виявляється ставлення особистості до праці, подій, інших людей, до самої себе. За якістю переживань відрізняють одні емоції і почуття від інших, наприклад радість від гніву, сорому, обурення, любові тощо.

В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Особливе місце вищим почуттям відводиться у художній творчості. Багато авторів приділяють чималу увагу їхньому висвітленню тощо. Вони являють собою відображення переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, інтелектуальні та практичні почуття. Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їхні інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на інших.

Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Їхнім джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їхнього спілкування і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.

Естетичні почуття - це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, яка глибоко переживається та вшляхетнює душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі.

Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними почуттями. Вони вшляхетнюють особистість, надихають її високими прагненнями, утримують від негативних вчинків. Отже, естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні морального обличчя людини.

Практичні почуття - це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Людина відгукується на різні види діяльності - трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, в задоволенні діяльністю, в творчому підході, в радості від успіхів або в незадоволенні, в байдужому ставленні до неї. Практичні почуття виникають у діяльності. Яскраве уявлення про зміст і форми діяльності, її процес і результат, громадську цінність - головна передумова виникнення й розвитку праксичних почуттів.

Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгомін ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому розумінні. Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, упевненості або сумніві. Інтелектуальні почуття яскраво виявляються в пізнавальних інтересах, любові до знань, навчальних і наукових уподобаннях.

Пізнавальні почуття залежно від умов життя, навчання та виховання мають різні рівні свого розвитку. Такими його рівнями є цікавість, допитливість, цілеспрямований, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю. Пізнавальні почуття своїм механізмом мають природжений орієнтувальний рефлекс, але його зміст цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсності умов життя.

Емоції (від фр. emotion - хвилювання, збудження). Відображуючи можливі події, емоція являється важливим компонентом будь-якого навчання. Вона підкріплює життєво важливі знання та «відсіває» ті, які не представляють для людини особливого значення. Емоції як особливі психічні процеси представляють собою діяльність оцінювання інформації, яку накопичують пізнавальні процеси. Головна функція емоцій - оцінка дійсності в особливих еталонах. В усіх випадках, коли відбувається якась подія. Яка має значення для людини, спостерігається додатковий емоційний фон: наростання збудження, швидкості та інтенсивності протікання психічних, моторних та вегетативних процесів, або навпаки, їх зменшення.

Крім того, емоції виконують функцію мотивації, коли виступають додатковим мотивуючим фактором: прагнення уникнути подій, що породжують негативні емоції, або включитися в події, що призводять до появи позитивних переживань.

Емоції також відіграють діагностичну функцію. Багато зі спонукань людини не завжди усвідомлюються, або неадекватно усвідомлюються людиною. Наявність певних емоцій може бути важливим засобом ідентифікації спонукань, виявлення їх зв'язку із базовими життєвими потребами, цінностями.

Внаслідок своєї предметної зумовленості емоції визначають спрямованість діяльності. Це специфічна форма контролю за діяльністю, за її напрямом у вигляді переживань. Отже, переживання виступають регулятором діяльності. Емоційні переживання як регулятор діяльності виконують оціночну та спонукальну функції.

Особливу роль відіграють емоції у міжособистісній взаємодії. З одного боку, вони поширюють можливості спілкування, оскільки несуть додаткову інформацію. Крім того, емоції дають можливість «заглянути» у внутрішній світ іншої людини.

Крім цих основних функцій емоції відіграють моральну функцію - сигналізують про розходження між буттям та свідомістю, між вчинком та його моральним значенням. Важлива моральна категорія - совість - формується саме на основі сигнальної функції про відхилення від нормальної поведінки.

Сукупність перерахованих функцій зумовлюють загальну - регулятивну - роль емоцій в психічному житті людини.

45 46 47Воля як психологічна категорія. Вольові дії та якості особистості.

Воля - це психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною власної діяльності та поведінки для досягнення мети.

Воля є однією з найважливіших умов людської діяльності, і виникла внаслідок суспільно-історичного розвитку, трудової діяльності людини. Вольову діяльність не слід ототожнювати з активністю організмів, що властива практично усім представникам тваринного і рослинного світу. Воля виявляється у зусиллі, у внутрішньому напруженні, яке переживає людина у намаганні дії або стримуванні себе. Воля є детермінованим процесом, що підтверджено дослідженнями І. М. Сеченова та І. П. Павлова.

Механізм вольового руху (вольової дії), за І. П. Павловим, - це умовний, асоціативний процес, що підпорядкований законам вищої нервової діяльності. За структурою психічної регуляції дія складається з двох частин: регуляційна; виконавча.

У вольовій діяльності розрізняють довільні та мимовільні дії. Дія - одна зі складових діяльності людини, що спричинена мотивами та спрямована на досягнення мети. Цілісна дія (за теорією П. Я. Гальперіна) складається з трьох частин: орієнтувальна основа, виконання, контроль.

Мимовільні дії називають неусвідомленими. Це, передусім, рухи, викликані безумовними подразниками та здійснювані підкорковими відділами центральної нервової системи. Довільні дії завжди є свідомими, вони характеризуються доцільністю та відповідною організованістю.

Кожна вольова дія мотивована. Мотив - рушійна сила, що спонукає людину до дії, до досягнення мети. Вольові дії є прості і складні. Прості вольові дії не потребують особливого напруження сил та спеціальної організації дій, характеризуються безпосереднім переходом бажання в здійснення. Складні вольові дії потребують значного напруження сил, терпеливості, уміння організувати себе на виконання дій.

Структура вольової дії: несвідоме бажання - свідоме бажання - стремління - боротьба мотивів - прийняття рішення - дія виконання.

Основні якості волі: цілеспрямованість, принциповість, наполегливість, самостійність, витримка, навіюваність, володіння собою, конформізм.



  5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   Наступна

Предмет, завдання та структура психології як науки | Структура психіки людини | Характеристика методів психології | Психіка, її функції та структура. | Структура свідомості | Діяльність, її функції та структура | Сутність понять «індивід», «особистість» та «індивідуальність», їх співвідношення. | Відчуття та сприймання як базові пізнавальні процеси, їх види та властивості. | Мислення, його види, форми та операції. | Уява, її функції та види. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати