Головна

Питання № 20 Мотив і мета злочину. Правове значення встановлення мотиву і мети при оцінці злочинного діяння.

  1.  C. Питання 41. Показники стану, руху і використання основних фондів
  2.  I. Значення і завдання аналізу заготівельної діяльності. Аналіз закупівель сільськогосподарської продукції. Аналіз факторів, що впливають на заготівельний оборот.
  3.  I. ЗНАЧЕННЯ І ЗАВДАННЯ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. АНАЛІЗ ВИПУСКУ промислової продукції.
  4.  I. ДО ІСТОРІЇ ПИТАННЯ
  5.  I. Правове становище трудящих жінок.
  6.  I. Розбір основних питань теми.
  7.  I. Лютнева революція і національне питання

Під мотивом злочину прийнято розуміти усвідомлене спонукання, яким керувалася особа при вчиненні злочину. Інакше кажучи, це джерело дії, його внутрішня рушійна сила, обумовлені потребами та інтересами спонукання, які викликають у особи рішучість вчинити злочин. При цьому потреби людини слід розглядати як все те, що необхідно для нормальної життєдіяльності людини, але чим він в даний час не володіє. Потреби, притаманні людині, можуть бути інтелектуальними, моральними, естетичними та ін.

Злочин - це форма вираження і об'єктивізація мотивів злочину; в свою чергу, мотив дозволяє зрозуміти справжній характер правомірного або протиправної поведінки.

Мета злочину - це уявлення про бажаний результат, до досягнення якого прагне винний, здійснюючи кримінально-протиправне діяння.

Мотив і мета, будучи компонентами провини, мають багато спільного, і часом їх важко відрізнити.

Мета носить як би тимчасовий характер і до того ж має бути реальною, тобто її досягнення при певних обставинах стає можливим.

Мета злочину може бути обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони, а може перебувати за межами складу того чи іншого виду злочину. Відсутність в поведінці особи мети, якщо вона є обов'язковою ознакою, означає відсутність суб'єктивної сторони, а отже, і підстав для притягнення до кримінальної відповідальності.

Якщо мета не є ознакою суб'єктивної сторони, її встановлення сприяє виявленню ступеня соціальної занедбаності особи винного, що враховується при індивідуалізації відповідальності і покарання [1].

Далеко не всі емоції мають кримінально-правове значення, не всі можуть бути складовим компонентом суб'єктивної сторони злочину. Кримінальну право враховує лише ті з них, які супроводжують процес підготовки і здійснення злочинного діяння. Якими б за формою не були емоційні стани з приводу вже вчиненого злочину, вони не можуть бути компонентами його суб'єктивної сторони.




 Питання № 1 Поняття кримінального закону і завдання кримінального законодавства. |  Питання №2 Принципи кримінального закону та їх реалізація в правозастосовчій діяльності. |  Питання №3 Дія кримінального закону в часі і в просторі. Зворотна дія кримінального закону. |  Питання № 4 Структура норм, Особливої ??частини кримінального права. Види диспозицій і санкцій. |  Стаття 15. Категорії злочинів |  Стаття 18. Рецидив злочинів |  Стаття 35. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинним співтовариством (злочинною організацією) |  Стаття 79. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання |  Стаття 69. Призначення покарання за сукупністю злочинів |  Стаття 58. Призначення засудженим до позбавлення волі виду виправної установи |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати