Головна

Поняття та види галузей мп.

  1. Асортимент - більш широке поняття, перелік найменувань виробів та їх модифікацій ( моделей ) із зазначенням обсягу випуску по кожному виду.
  2. Визначення поняття логістики
  3. Гуманітарна інтеграція у сучасних міжнародних відносинах: поняття, види, правомірність.
  4. Дайте визначення поняття адміністративного правопорушення та назвіть його ознаки.
  5. Дайте визначення поняття виборів та назвіть їх види.
  6. Дайте визначення поняття відпустка та назвіть її види.
  7. Дайте визначення поняття громадянського суспільства та назвіть його ознаки.

Галузь права- це сукупність норм та інститутів права, що об'єднані загальністю предмету і методу правового регулювання. Види: права людини (цю галузь складають принципи та норми , що закріплюють основні та похідні права людини та визначають стандарти демократії в м/н та нац-х системах); гуманітарне право ( захищає права людини під час збройних конфліктів, визначає недопустимі методи і засоби ведення війни); дипломатичне право; консульське право; право м/н договорів (галузь, що визначає порядок укладення, дії, припинення м/н договорів); право м/н орг-цій ( галузь, що визначає правовий статус і діяльність м/н органів та орг-цій та припинення їх дія-ті); право мирного вирішення спорів (визначає порядок врегулювання міждержавних спорів мирними засобами); м/н морське право (визначає статус морського простору, дна, ресурсів і порядок їх використання); м/н повітряне право (регулює м/н польоти, та інші види використанння повітряного простору); м/н космічне право (визначає статус косм простору, включаючи небесні тіла, регулює дія-ть держав по викор-ню космосу); м/н екологічне право (регулює відносини в галузі охорони природи і раціонального використання ресурсів); м/н економічне право; право м/н безпеки; м/н кримінальне право (регулює співроб-во держав в боротьбі зі злочинністю).

19. Роль та місце прин-пів в системі МП. Пр-пи МП-система основопол-х норм, що рег-ть відносини між його суб'єктами і є критерієм правомірності між-х правотвор-го і правозаст-го процесів і дійсності ін. між-пр. норм. Пр-пи важливі і обов-ві для всіх суб'єктів МП. Фун-ції пр-пів МП: зміцнення системи МП і між-х відносин; закріплення основних прав, закон-х інтересів, обов-в суб'єктів МП; заповнення прогалин в МП. Осн. Пр-пи-основний і системоутворюючий факт нормат. Системи. Вони мають перевагу перед всіма ін. нормами права. Осн. Пр-пи мають унів-ний х-р. Всі уч-ки МП мають дотрим-сь цих пр-пів. Пр-пи-фундамент МП. Пр-пи баз-ся на тому що:1. пр-пи є загальновиз-ними всіма суб'єктами МП;2. пр-пи мають переваги на всіма ін. нормами МП;3. поруш-ня пр-пів кваліф-ся серйозніше ніж порушення всіх ін. норм МП;4. Пр-пи-єдина система. Всі пр-пи взаємопов'язані і порушення 1 пр-пу тягне порушення іш. Пр-пів. Джерела, що містять осн. Пр-пи:1. статут ООН;2. декларація про пр-пи МП 1970р.;3. заключний акт НБСЄ 1975р. (Хелбсенський акт). Статут і Декларація вир-ть такі пр-пи:1. незастосування сили або загрози силою;2. мирне вирішення між-х спорів;3. невтручання у внутр. Справи держав;4. пр-п співр-ва;5. пр-п рівноправ'я і визначення народів;6. пр-п суверенної рівністі держав;7. пр-п добросовісного виконання зобовэязань. Хельсенський акт визнав ще 3 пр-пи: 8. Пр-п теритр-ної цілісності держав; 9. пр-п поваги прав людини;10. пр-п непорушності кордонів. Останній не є універсальним, є регіональним.

20. Пр-п заборони застос-ня сили або загрози силою. Становлення пр-пу у 20ст. До 20ст. МП вважало звернення до війни як до способу врегул-ня між-х розбіжностей і суперечок припод-ою функ-єю держави, її невід'ємним правом Прийняті на Гааських конференціях миру 1899 і 1907рр. Конвенції про мирне вирішення між-х суперечок і про обмеження застосув-ня сили лише закликали держави за можливістю не застосовувати силу. Вперше війна була об'явлена великим злочином в Декреті про мир, що був прийнятий на ІІ Загальноросійському з'їзді Рад Росії у 1917р. Статут Ліги Націй заборонив агресивні війни (Декл-ція про агресивні війни 1927р.). 1928р.-Паризький акт, який заборонив звернення до війни. Статут ООН закріпив цей пр-п і був деталізован в Декл-ії ООН про пр-пи МП 1970р., у Визначенні агресії 1974р., в Закл-му акті НБСЄ 1975р., Декл-ції про посилення ефек-ті пр-пу 1987р. Пр-п пошир-ся на всі держави. Актом агресії вважається:1. вторгнення чи напад збройних сил держави на тер-рію ін. держав;2. бомбардування;3. блокада портів, берегів держави;4. напад на морські, сухопутні, повітряні сили та повітряні та морські флоти;5. засиланняозброєних банд, груп тощо. Рада безпеки визнає ті чи інші дії актом агресії. Статут Між. Крим. Суду включив у перелік злочинів і злочин агресії, за який передбачається індив-на крим. відп-ть. Статут ООН закріплює права держави на інд-ну колек-ну самооборону. Збройна сила може бути застосована народами колоніальних та залежних країн у боротьбі за свою незалежність при здійсненні свого права на самовизначення. У відповідь на недружню поведінку та правопоруш-ня можуть бути застосовані такі заходи: Повне чи часткове припинення екон-х відносин, розрив дипл-х відносин. Складовою частиною пр-пу є заборона застосування війни;відмова від застосування репресій.

21. Пр-п суверенної рівності держав. Для того щоб країни були рівноправними, вони повинні бути суверенними. В Декл-ції 1970р. цей пр-п є першочерговим та основоположним. Пр-п є основою відносин партнерства та конструкт-ої взаємодії між державами, умовою збереження між. стабільності. В Статуті ООН підкр-ся, що ця орг-ція та держави, що в неї входять діють згідно з тим, що вона заснована на пр-пі суверенної рівності всіх її членів. Згідно з Декларацією 1970р. держави мають однакові права та обов'язки і є рівноправними членами між-ої співдружності, незалежно від розбіжностей екон-го, соц., політ-го. Хар-ру. Згідно Декл-ції, концепція суверенної рівності включає такі елементи:1. всі держави юрид-но рівні;2. кожна держава корист-ся правами, які притаманні повному суверенітету;3. кожна держава повинна поважати правосуб'єктність ін. держав;4. тер-на цілісність і пол-на незалежність держав недоторкані;5. кожна держава має право вільно обирати і розвивати свою політ., соц., екон., культ., систему;6. кожна держава повинна повністю і належним чином виконувати свої між. зобов'язання і жити в мирі з ін. державами. Закл. Акт 1975р. включає також право кожної держави на свободу і пол-ну нез-ть, право встанов-ти свої закони і адм-ні правила, право визначати і здійс-ти на власний розсуд відносини з ін. державами згідно МП. Кожна держава має право на забезпечення своєї безпеки і обов-к не порушувати безпеку ін. держав. Проявом суверенітета є імунітет кожного з них від юрисдикції ін. держави.

22. пр-п непорушності держ-х кордонів. В Хельс-му акті був сформован пр-п, згідно якого держави-учасниці розглядали як непорушні всі кордони один одного, так і кордони всіх держав в Європі, і тому вони будуть утримуватись зараз і в майбутньому від будь-яких зазіхань на ці кордони. Визнання кордонів означає відмову від б.-я. тер-х посягань держав-учасників в Європі. Вперше пр-п непоруш-ті кордонів отримав вираж-ня в Договорі СРСР і ФРН у 1970р., згідно з яким ці сторони заявили, що не мають тер-х вимог і не будуть їх мати в майбутньому. Потім це зобов-ня було закріплене в Договорі між Польською Нар-ою Республікою і ФРН у 1970р., в радянсько-французькому документі у 1971р., в Декл-ії 1972р. країн-учасниць Варшавського договору, в Радян.-амер. Комюніке у 1972р. В контексі Хельс-ко акту пр-п непорушності означає взаємну відмову держав Європи, США, Канади від пол-го зазіхання на держ. кордони, від дій, що направлені на зміну юрид-го оформ-ня і факт-го становища кордонів. Але цей пр-п ще не затвердився в МП. Існування на Азіатському, Африк-му та Південно-Амерканському континентах гострих тер-х суперечок не дозволяють в близькому майбутньому розрах-ти на винання цього пр-пу за межами Європи. 1992р.-держави-учасниці СНД уклали Угоду про співр-во по забез-ню стаб-го становища на їх зовн-х кордонах. 1993р.-учасники СНД підписали Декларацію про недоторканість кордонів, 1994р.-Декл-цію про дотримання суверенітету, тер-ої цілісності і недоторканості кордонів держав-учасниць СНД.

23. пр-п тер-ої цілісності держав. Сфор-ся спочатку як норма звичаєвого права. Закріплення відбулося в Декларації пр-пів МП, де були вказані основні елементи пр-пу. Заключне формул-ня у Заключному акті НБСЄ. Учасники повинні поважати цілісність держави, утримув-сь від дій, які направлені на перетворення ін. держави в об'єкт військової окупації. Окупація не є законною. Тер-на цілісність включає ціл-ть прир-го комплексу, ціл-ть пр. режиму держави. В Статуті ООН пр-пу немає. Однак лише з прийняттям Статуту ООН цей пр-п вважається загальвизнаним в МП. Концепція тер-ої цілісності держав була висунута в період після Другої Світової Війни країнами, що розвив-ся у відповідь на бажання колоніальних держав стати на перепоні нац-визвольному руху. В 1955р. була прийнята Бандугська декларація, де серед ін. пр-ів спів-ва вказувалось на неох-ть утримання від актів агресії чи застосування сили проти тер-ої цілісності та політ-ої незалежності б.-я. країни. "Бандунгська формула" швидко отримала продовження у двосторонніх угодах (Рад-індійська заява 1955р., Польсько-індійське комюніке 1955р., Рос-афганська заява). В Декл-ції пр-ів МП 1970р. зазнач-ся, що кожна держава повинна утримуватись від б.-я. дій, що направлені на часткове чи повне порушення нац-ої єдності та тер-ої цілісності б.-я. ін. держави.

24. Пр-п мирного розв'язання спорів. Як імперативний склався лише у 20 ст. В Конвенції, що була прийнята на Гааських конференціях миру 1899 і 1907р. містився лише заклик до держав попередити за можливістю звернення до сили. Згідно Статуту Ліги Націй члени Ліги Націй погоджувались, що якщо між ними виникає спір, то він повинен бути вирішений у тререйському суді чи Радою. І лише після збігу 3-х місячного строку після вирішення справи вони могли застосовувати силу. Лише у 1928р. Паризьким договором був закріплений пр-п мирного розв'язання спорів мирним шляхом. Пр-п знайшов розвиток в Дек-ії про пр-пи МП 1970р., в Закл-му акті НБСЄ, у ряді резолюцій ГА ООН, у Пакті Ліги арад-х держав, в Хартії Орг-ії африк-го єдинства, в Статуті Орг-ії амер-х держав. Між. спори вир-ся на основі пр-пу суверенної рівності держав і згідно з пр-пом вільного вибору засобів мирного вирішення спорів (переговори, посередництво, узгоджувальні та слідчі процедури, добрі послуги, арбітраж, судовий розгляд, звернення до органів між-х орг-цій. Спори повинні вирішуватись у найкоротший час, не можна зупиняти мирний процес в регулюванні спорів. Необхідно уникати поглиблення спорів.

25. Пр-п невтручання у внутрішні справи держав. В Конституції Франції 1793р. зазначалося не втручатися в управління ін. націями і не припустимим є втручання у власні справи держави. В Декл-ії МП, що була зпроєктована Робесп'єром (1795р.) також підкреслювалось, що не один народ не має права втручатися в управління інших держав. 1823р. - в посланні президента США Д. монро Конгресу було заявлено, що втручання європ-х держав у справи Амер. Континента є недопустимим. Америка у свою чергу, не буде втручатися у справи Європи, крім випадків, коли будуть зачіпатися інтереси Америки. Демократизація між-х відносин внаслідок розгрому агрес-х держав у ІІ Св. війні і глибока інституціоналізація між-го спілкування шляхом утворення ООН та мережі міжурядових орг-цій створили можливість для того, щоб пр-п невтручання отримав поширення на між-му та рег-му рівнях. Цей пр-п закріп-ся в Статуті ООН, в Декларації пр-пів МП 1970р., Дек-ції про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держави, що була затверд-на ГО ООН у 1982р. в Декл-ції пр-ів Закл. акту НБСЄ 1975р. Не є втручанням у внутрішні справи-

26. Прин-п загальної поваги прав і основних свобод людини. Закріплен в Статуті ООН. Таким чином був визнананий нерозр-ний зв'язок між підтримкою і збереженням міжн-го миру і безпеки і додержання осн. Прав і свобод людини. В Статуті ООН закріплені основні значення гідності і цінності людської особистості, рівність народів, рівність чоловіків і жінок, недопустимість дескримінації за ознаками раси, статі, мови, релігії. У Заг. дек-ії прав людини 1948р., Міжнародному пакті про екон-ні, соц-ні, кул-ні права, Між-му пакті про громод-кі та політичні права 1966р. перер-ся основні права і свободи людини, які держави зобов'язалися надати всім особам, що знаходяться під їх юрисдикцією, шляхом прийняття відп-х закон-х і ін. заходів. Згідно цих документів, держави зобов'язалися боротися з грубими та масовими порушеннями прав людини, боротися з расовою дискримінацією, захищати інтереси індивідів від зловживання з боку органів держави чи окремих осіб чи орг-цій, гарант-ти окремі категорії прав людини (тру-ві, сімейні, свободу інф-ції, свободу асоціацій, права нац. меншості, мігрантів, біженців). Прин-п є найбілбш нормативно забезпечений. Втілює такі права і обов-ки держави: повага прав і свобод людини незалежно від статі, мови, раси, реліг-х сподівань; ефек-ний розвиток гром-х, політич-х прав людини; обов-к поважати права нац-х меншин, обов-к гарантувати ефек-ні засоби захисту у разі порушення права. Існує Комісія по правам людини, Європ-кий Суд з прав людини, Міжамериканськмй суд з прав людини.

27. Прин-п самовизначення народів і націй. Етапи розвитку прин-пу:1. проголош-ня пр-пу націон-ті(кінець І Св. Війни);2. Визнання пр-пу самовизначення (після І Св. війни); 3. Прогол-ня в Статуті ООН пр-п самовиз-ня і рівноправ'я народів; 4. Пр-п рівноправ'я народів, право народів розпоряд-ся власною долею (Заключний Акт НБСЄ 1975р.) У 1966р. ООН прийняла Міжнр. пакт про права людини, де закріплен цей пр-п. Вільно народи встановлюють політ. Статус і вільно забез-ють свій екон., соц., кул-ний розвиток. Закріплен в Деклатації про пр-пи 1970р. В ній містяться обмежувальні положення:1. Кожна держава повинна поважати і дотримуватись прав людини і осн. Свобод. 2. Надається перелік способів здійснення права на самовизначення (створення суверенної і незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави тощо); 3. Не дозволяється розбиття держав, порушення тер-ої цілісності, політ. Єдності держави, якщо держава існує на недискримінаційній основі. Кожна держава має право дійс-ти на власний розсуд свій пол-ний, екон., соц., кул-ний розвиток; право розпоряджатися власними природ-ми ресурсами; право просити і отримувати підтримку тощо. Цей пр-п реал-ся у системі з іншими пр-ми, особливо з пр-пом дотримання прав людини.

28. Пр-п співр-ва. Закріплен в Статуті ООН обов-к співроб-ти у цілях підтримки між-го миру та безпеки, вирішення між-х проблем екон-го, соц-го, кул-го і гум-го хар-ру. ГА ООН орг-вує дослідження і робить рекомендації на меті сприяння між-му співроб-ву в політ., екон., соц., кул-ній сферах, у галузі освіти, охорони здоров'я, охорони прав і свобод людини, для прогрес-го розвитку МП, його кодифікації. Співр-во відб-ся незалежно від політ., екон.. соц., розбіжностей систем для сприяння екон. стабільності та прогресу, заг. добробуту народів, між. Спів-ву. Держави повинні спів-ти для стимул-ня росту у всьому світі, особливо в країнах, що розвив-ся. Пр-п співроб-ва між державами міститься у Зак. Акті НБСЄ згідно з яким держави-учасниці зобов-лись розвивати своє співр-во один з одним, так і з усіма державами, у всіх галузях згідно з пр-пами і цілями Статуту ООН, удосконалювати таке співр-во. Заключний акт конкретизує Декларацію 1970р. і закликає до ознайомлення з прогресом і досягненнями країн у екон., соц., кул., політ. Сферах. Кожна з галузей співр-ва конкрктиз-ся і детал-ся за видами і напрямками співр-ва, методами і формами його здійснення. Пр-п спів-ва необхідно розглядати у контексті з прин-пом держ-го сув-та, за яким кожна держава вільна у виборі форм своїх взаємовідносин з ін. державами.

29. Прин-п сумлінного виконання між-х зобов'язань. Цьому прин-пу передував пр-п дотримання між-х договорів (pacta sunt servanda), поява і розвиток якого тісно пов'язаний з римським правом, а потім з виникненням і розвитком між-х відносин і МП. Пр-п має довгу історію. Укладення перших між-х договорів обумовило необ-ть їх виконання, бо порушення зобов'язань, що передбачені між. Договорами, призвело б до нестійкості міждерж-х відносин. На Лондонській конференції 1871р. було визнано, що повага договорів є 1 з пр-пів МП. В 20ст. цей пр-п набув нового юрид-го значення-він поширив свою дію і на ін. норми МП. Цей пр-п має велике значення для підтримки між-го миру та безпеки. Зобов-ня за дог-ми повинні виконув-ся добросовісно, тобто чесно і точно. Держава не може ухилятися від викон-ня зобов-нь, що виходять з міжнор.-пр. норм і не може посилатися на положення внутрішнього права, чи на ін. обставини як на причину невиконання чи відмови від виконання своїх зобов-нь. Держава може відмовитися від викон-ня між-пр. зобов'язань, але така відмова повинна здійснюватися лише на основі МП, що відображено

30. поняття суб'єкта МП. Суб'єкти МП-учасники між. відносин, які володіють правами і обов'язками, які виходять з між-го правопорядку. Суб'єкти беруть участь у становленні та підтримці між. правопорядка; в їх виняткову компетенцію входять створення і реалізація норм МП, а також здійснення заходів по притягненню до виконання норм різних форм між-пр. від-ті. В між. відносинах від імені суб'єктів МП виступають представницькі органи чи спеціально уповноважені посадові особи. С. МП в залежності від своєї пр. природи та походження поділ-ся на 2 категорії: первинні і вторинні. Первинні с.-держави, народи і нації, які самос-но беруть участь у між-х від-х і еволюц-ть у напрямку отримання первинної форми власної державності. Первинні с.-самостійні і самоврядувальні утворення, які самим фактом свого існування стають носіями між. прав і обов'язків. Вторинні суб'єкти МП-утворення, джерелом правосуб'єктності яких, є угоди чи ін. домовленості первинних суб'єктів МП, в першу чергу держав. Вторинні суб'єкти МП-в основному неурядові орг-ції. Всі вони діють в межах компетенції, що передбачена відповідними статутними документами-статутами тощо. Правосуб'єктність має конститутивний х-р і може перерватися (змінитися) одночасно з припиненням чи зміною статутного документа.

31. заг. хар-ка суб'єктів МП. Суб'єкти МП-учасники між. відносин, які володіють правами і обов'язками, які виходять з між-го правопорядку. Суб'єкти беруть участь у становленні та підтримці між. правопорядка; в їх виняткову компетенцію входять створення і реалізація норм МП, а також здійснення заходів по притягненню до виконання норм різних форм між-пр. від-ті. В між. відносинах від імені суб'єктів МП виступають представницькі органи чи спеціально уповноважені посадові особи. С. МП в залежності від своєї пр. природи та походження поділ-ся на 2 категорії: первинні і вторинні. Первинні с.-держави, народи і нації, які самос-но беруть участь у між-х від-х і еволюц-ть у напрямку отримання первинної форми власної державності. Первинні с.-самостійні і самоврядувальні утворення, які самим фактом свого існування стають носіями між. прав і обов'язків. Вторинні суб'єкти МП-утворення, джерелом правосуб'єктності яких, є угоди чи ін. домовленості первинних суб'єктів МП, в першу чергу держав. Вторинні суб'єкти МП-в основному неурядові орг-ції. Всі вони діють в межах компетенції, що передбачена відповідними статутними документами-статутами тощо. Правосуб'єктність має конститутивний х-р і може перерватися (змінитися) одночасно з припиненням чи зміною статутного документа.

32. держава як головний суб'єкт МП. Між. правосуб'єктність держав універсальна і передбачає участь держав в створенні і підтримці між. правопорядку; створення норм МП; здатність набувати та реалізовувати права, а також взяті на себе зобов'язання. Кожна держава згідно з Деклар-єю ООН про пр-пи МП 1970р. обов'язково повинна поважати правосуб'єктність ін. держав. Ознаки держави: Визначена тер-рія, населення, що постійно проживає на тер-рії держави; власні владні струк-ри; здатність встановлювати формальні відносини з ін. анологічними утвореннями. Держ. суверенітет пердбачає верховенство держави у межах своєї тер-рії, сам-ть і нез-ть у відносинах з ін. державами. Держ. суверенітет обумовлює загальні між-пр. статус держави, його права і обов'язки. Володіння суверенітем робить держави юридично рівними між собою. До елементів суверенної держави відносяться: Тер-на цілісність, тер-не вер-во, неподільність держ. влади, незалежність держ. влади. Держави в залежності від своєї тер-орг. стр-ри можуть бути простими та складними. Проста-єдине державне утворення з єдиною системою вищих органів держ. і упр-ня. В галузі зовн. відносин вона виступає як єдиний с. МП. Окремі області і регіони таких держав можуть володіти внутр. автономією і корист-ся певними правами і обов'язками у галузі зовн. зносин. Складна держава-об'єднання декількох тер-х одиниць, що корист-ся політико-правовою самостійністю. Існують такі види скл-х держав-федерація (територіальна -держ. утворення не є суверенними утвореннями, не мають права предст-ва в між. відносинах; національна-держ. утворення-суб'єкти і мають право на зовн. відносини), конфедерація, унія (реальна і особиста). Ступінь самос-ті суб'єктів федерації частіше всього визн-ся осн. Законом федерації(конст-ія, федер. договір). Федерація, як правило, виступає у якості єдиного суб'єкта МП. Реальна унія-злиття двох чи більше держав в 1. Нова держава стає новим суб'єктом МП, а злиті держави гублять свій суверенітет і між-ну правосуб'єктність (Республіка Йємен). Особиста унія-дінастичний союз двох або більше держав, що очолюється монархом. Кожна держава продовжує залишатися самостійним суб'єктом МП і має право вступати у відносини з ін. державами, незалежно від унії. Конфедерація-союз суверенних держав, кожна з яких зберігає власну між. правосуб'єктність. Конфедерація може виступати як суб'єкт МП, але в обмеженому виді. Можуть створюватися спільні органи, вироб-ся заг. напрямки співр-ва (США 1776-1787рр.). Володіють правом сеццесії(право виходу з конф-ії у будь-який час), правом нуліфікації і т. д.

33. Міжнародна правосуб'єктність міжнарод-х орг-цій. Міжнародна орг-ція-постійне об'єднання держав. За хар-ром членства вони поділ-ся на урядові і неурядові. Між. урядова орг-ція - об'єднання суверенних держав, основане на міждержавному договорі на постійній основі, яка має постійні органи, наділена галузевою між. правосуб'єктністю і діє відповідно до пр-пів і норм МП. Між-ні неміжурядові орг-ції не засновані на міждержавному договорі, в ній офіційно не представлені держави і володіють спеціальною правосубэ'rnyscn. Їхні члени-союзи, асоціації, гром-кі об'єднання (Міжпарл-кий союз). Між-ні орг-ції бувають універ-го хар-ру (ООН), рег-го хар-ру (Рада Європи), субрегіонального хар-ру (орг-ція Чорноморського екон-го співроб-ва). Лише міжнародні міжурядові орг-ції відносяться до суб'єктів МП. Неурядові орг-ції цією якостю не володіють. Основою правосуб'єктності між-ої міжурядової орг-ції є відповідний установчий документ, який наділяє її правом брати участь в між-х відносинах і приймати рішення від імені організації в цілому, а не від імені держав-членів, укладати між. договори з державами та іншими міжурядовими орг-ми, визнавати держави, уряди шляхом прийняття до складу між-х орг-цій, співробітничати з ін. суб'єктами МП, набувати рухоме і нерухоме майно, бути стороною у судовому розслідуванні. Правосуб'єктність між-х міжурядових орг-цій носить, на відміну від держав, функціональний х-р, оскільки вона обмежена цілями і завданнями, які визначені установчим документом.

34. Нації і народи, що борються за незалежність, як суб'єкти МП. Статус націй і народів як суб'єктів МП випливає з прин-пу права народів на самовизначення. Нації і народи, що борються за незалежність мають загальну правосуб'єктність. Основні риси: представник-нац.-визвольний рух; правосуб'єктність-перехідна до державної правосуб'єктності; на націю розпов-ся всі права учасника збройного конфлікту (повинен дотримуватись нори гум-го права); можуть бути учасниками тих відносин, які випливають з прин-ну самовизначення. Пр-п рівноправ'я не повинен використ-ся проти тер-ної цілісності і політичної єдності держав. Народи, спираючись на пр-п самовизначення мають право претендувати на визнання їх суб'єктами МП лише на певних умовах і достатньо просунутому етапі практичної реалізації права на самовизначення. До таких умов належать порушення конституційних прав окремого народу, наявність у нього орган-х владних структур і централізованого політ-го керівництва, яке здатне виступати в міжнар-х відносинах від імені свого народу, обмінюватися представниками з різних держав і між-ми орг-ми, брати участь у підписанні між-х угод, тобто виконувати функції, які можна співставити з публічно-правовими функціями урядів. Якщо в такій якості вистуступає командування збройного руху, то воно повинно одночасно володіти визнаними політичними повноваженнями.

35. особливі види суб'єктів МП. Самоврядувальні політико-територіалбні утворення володіють внутрішнім самоврядуванням і в різних об'ємах правосуб'єктністю. Частіше такі утворення носять тимчасовий х-р і виникають внаслідок неврегульованості тер-х претензій різних країн (Вільне місто Краків). Як правило створюються на основі між-х угод (мирних договорів), які пердбачають певну між-ну правосуб'єктність, незалежний конституційний устрій, систему органів упр-ня, право видавати норм. акти, мати обмежені збройні сили. Як правило, це демілітаризовані та нейтралізовані утворення. Гарантом дотримання їх між. режиму ставали між. орг-ії(ООН, Ліга Націй) та окремі зацікавлені країни. Особливими видами суб'єктів МП є Ватікан і Мальтійський орден. Сьогодні Ватікан-загальновизнаний суб'єкт МП. Це незалежний керівний центр католічної церкви, що орг-ний у світовому маштабі і активно бере участь у світовій політиці. З Ватіканом підтримують дипломатичні і офіційні відносини 165 країн світу. В. бере участь у багатьох двухстор-х і багатостор-х між=х відносинах. Має статус офіц-го наглядача в ООН, ЮНЕСКО, є членом НБСЄ. Укладає особливі між. договори-конкордати, які регул-ть відносини катол-кої церкви з державними владами. Має послів нуціїв. Мальтійський орден після втрати тер-го сувер-ту і держ-ті на острові Мальта у 1789р. реорганізувався і зараз перебуває в Італії, де були підтверджені його права суверенного утворення і між. правосуб'єктність. Зараз орден підтримує офіц-ні і дипл-ні відносини з 81 країною. Має представників в ЮНЄСКО, Між. комітеті Червоного Хреста, Раді Європи, представлен наглядачем в Європі. Штаб-квартира-в Римі, корист-ся недоторканістю, а голова ордена-Великий Магістр, володіє імунітетом і превілегіями. Відіграє велику роль у справі між. благодійності.

36. міжнародна првосуб'єктність ФО. Більшість міждерж-х договорів присвячені врегулюванню правовідносин між урядами держав та їх фіз-ми особами і юрид-ми особами, в тому числі, у галузі забезпечення прав і основних свобод людини. Це об'єктивно наділяє індивіда деякими правами на основі МП. Алє у всіх цих випадках ці права мають виключно вторинний х-р, оскільки вони є наслідком угоди учасників відповідних міждерж-х договорів. Індивід сам по собі не має правової можливості брати участь в між-х відносинах, а також у створенні норм МП. Відповідно до цього, необхідно вважати, що ФО і ЮО суб'єктами МП не є. ФО знаходяться під виключною юрисдикцією держави, внутр-м законодавством. Згідно Європ. Конвенції з прав людини 1950р. б.-я. особа може подати скаргу у Європейський суд з прав людини, якщо він вичерпав всі можливості захисту своїх прав в своїй країні-учасниці Конвенції 1950р. Правосуб'єктність визнана Заг. Декл-єю прав людини 1948р., в Міжнарому пакті про громадянські та політичні права.

 



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

Система норм мп | Характеристика процесу нормотворення у мп. | Обстоятельства, исключающие ответств-ть | Понятие и значение отрасли | Статус апатриду. | Дотримання та застосування МД. | Заг. хар-ка дипломат. пред-цтв | Завдання та структура консульських установ. | Процедура призначення посла | Поняття, джерела та принципи ММП. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати